Рішення

від 14.11.2013 по справі 906/1213/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" листопада 2013 р. Справа № 906/1213/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Мірошник Р.С. - б/н довіреність від 28.08.2013р.;

від відповідача: Правдивець А.М. - голова правління

(паспорт ВМ 811983 від 12.04.2001р.);

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест" (м. Київ)

до Фермерського господарство "Правда АМ" (с. Вільшка Брусилівський район Житомирська область)

про стягнення 879901,52 грн.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувались перерви з 16.10.13 до 31.10.13 та до 14.11.13р.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 879901,52грн. заборгованості, з яких: 236205,00грн. - основний борг, 538053,55грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 11160,97грн. - неустойки, 94482,00грн. - збитків. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

14.11.2013р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест" надійшли додаткові пояснення до позовної заяви від 12.08.2013р. з додатками, а саме: копією заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог та копією опису вкладення. Відповідно до вказаних пояснень сума основного боргу відповідача перед ТОВ "Агроспецінвест" станом на 31.10.13р. складає 54597,00грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просить стягнути з відповідача 54597,00грн. - основного боргу, 538053,55грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 11160,97грн. - неустойки, 94482,00грн. - збитків.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні (а.с.100).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест" (продавець/позивач) та Фермерським господарством "Правда АМ" (покупець/відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №КЛ/04 (а.с.10-15), за умовами якого продавець зобов'язується передавати погодженими партіями товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати товар і сплачувати за нього визначену грошову суму (ціну товару). Найменування товару, його кількість і ціна вказуються в специфікаціях (видаткових накладних), які є невід'ємною частиною даного Договору. Якість товару відповідає сертифікату якості або іншому обов'язковому документу, зазначеному у Специфікації (накладної). Специфікації (накладні) можуть містити й іншу інформацію про товар.

Всі узгоджені характеристики товару в кожній партії фіксуються у відповідній видатковій накладній, виданої на підставі специфікації або без такої, або фіксуються в специфікації (п.2.1 договору).

Загальна кількість (асортимент) товару, який планується продати покупцеві по 31 грудня 2013 року, може бути зафіксовано сторонами цього Договору в Протоколі планових поставок. За підсумками 2013 року загальна кількість поставленого товару визначається за всіма видатковими накладними, підписаними сторонами цього Договору або їх представниками (п.2.2 договору).

Розділом 3 договору встановлено зобов'язання покупця самостійно нести відповідальність за всі збитки, що виникли у нього або третіх осіб внаслідок неправильного зберігання, транспортування або застосування товару та сплати ціни товару згідно п.4 (умови оплати товару) даного договору.

Продавець зобов'язується передати товар, якість якого на момент його передачі покупцю відповідає сертифікату якості фірми-виробника та надати покупцеві на його вимогу сертифікат якості фірми-виробника (п.3.2.1, п.3.2.2 договору).

Відповідно до п.4.7 договору ціна товару за цим Договором встановлюється сторонами в гривнях. Крім цього, сторони цього Договору визначають доларовий еквівалент ціни товару. Ціна (вартість) товару, який підлягає оплаті Покупцем, визначається сторонами на день оплати товару шляхом множення доларового еквівалента узгодженої сторонами ціни товару, який не сплачено, на офіційний курс гривні до долара США, встановлений НБУ на день фактичної оплати Покупцем ціни товару.

Умови постачання товару визначені розділом 5 договору.

Так, згідно п.5.1 договору продавець поставляє покупцю кожну наступну партію товару тільки після повної оплати попередньої партії, якщо інше не передбачено цим Договором.

Товари поставляються Продавцем Покупцю в термін, передбачений відповідною специфікацією (розділ: графік постачань). Графік постачань може бути узгоджений сторонами або їх представниками в іншому документі, який буде являтися невід'ємною частиною даного Договору. При простроченні оплати товару Покупцем Продавець має право затримати поставку товару. При відсутності графіка постачань товар поставляється Покупцеві, з урахуванням умов даного Договору, тільки після повної оплати товару (п.5.2 договору).

За умовами п.6.1 договору покупець в письмовій або в усній формі подає Продавцю заявку на постачання товару. У разі передплати Продавець оформляє рахунок-фактуру і передає його Покупцеві для оплати. Замість рахунку - фактури сторони (їх представники) можуть підписати специфікацію, в якій графік постачань не передбачений. При такій специфікації і за відсутності іншого документа, в якому міститься графік постачань, Покупець одержує товар тільки після його повної оплати за вказаною вище специфікацією або рахунку-фактурі.

Покупець може одержати товар до сплати за нього тільки у випадку, якщо Продавець виявить бажання на дострокове постачання товару. Якщо сторони погодили терміни постачання товару у відповідній специфікації (або іншому документі), то Покупець одержує товар згідно графіку і умовам даного Договору.

Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця у момент отримання ним товару, якщо інше непередбачено законами України (п.6.2 договору).

Відповідно до п.7.1 договору прийом товару проводиться Покупцем у момент його передачі Продавцем.

Покупець зобов'язаний перевірити найменування товару (асортимент, сорт), його кількість, цілісність тари, пломб напій (при їх наявності), термін придатності, цілісність упаковки, а також - відсутність ознак пошкодження або псування товару і упаковки. У разі їх виявлення або виявлення яких-небудь інших відступів від договірних умов Покупець зобов'язаний негайно, до закінчення процедури прийняття товару, письмово заявити про це Продавцю, а також вказати на відступи від даного Договору та / або недоліки товару у відповідній видатковій накладній. У цьому випадку у видатковій накладній підтверджує недоліки товару своїм підписом також і особа, яка транспортує товар (перевізник, експедитор).

У разі відсутності такої заяви і закінчення процесу приймання товару Покупцем, що підтверджено оформленням відповідної видаткової накладної, в якій не вказано представником Покупця і Перевізником недоліки товару та/або відступи від Договору, претензії від Покупця щодо недоліків товару (зовнішньому вигляду, упаковки, кількості, терміну придатності тощо) Продавцем не приймаються, а також Покупець не може посилатися на дані недоліки та/або відступи від Договору у суді.

Якість товару має бути перевірена Покупцем протягом 3-х календарних днів з моменту прийняття товару. У разі виявлення недоліків товару за якістю Покупець протягом 7-ми календарних днів з моменту прийняття товару зобов'язаний у письмовій формі повідомити Продавця про недоліки товару, приклавши до повідомлення відповідні документи (зокрема висновок незалежної, спеціалізованої лабораторії), які підтверджують неналежну якість товару. Протягом 3-х днів після отримання Продавцем даного повідомлення Покупець повинен забезпечити належне складання Акту про приховані дефекти товару у присутності представника Продавця, згідно з вимогами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, що затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966р. N П-7 (зі змінами та доповненнями). Акт складається з обов'язковою участю трьох сторін, а саме: представника Продавця; представника Покупця; представника Торгівельно-Промислової Палати України (п.7.2 договору).

Згідно п.7.3 договору претензії покупця розглядаються продавцем і можуть бути визнані обґрунтованими тільки за умови належного виконання Покупцем вимог п.п. 7.1, 7.2 даного Договору, а також вимог інструкцій фірми-виробника, інших нормативних документів з транспортування, зберігання і застосування товару. При недотриманні Покупцем вимог п.п. 7.1, 7.2, 7.3 даного Договору претензії від Покупця щодо недоліків товару (зовнішній вигляд, упаковка, кількість, якість та ін..) Продавцем не приймаються, а також Покупець не може посилатися на дані недоліки в суді.

Документами, що підтверджують кількість і асортимент товару, є видаткові накладні. Якщо кількість товару, який приймається Покупцем, не відповідає кількості товару, зазначеного у відповідній видатковій накладній, то Покупець (його представник) зобов'язаний відмовитися від підпису такої видаткової накладної. Дата, яка міститься у видатковій накладній, є датою прийняття Покупцем відповідної партії товару.

Пунктом 8.3.2 договору визначено, що продавець при передачі неякісного товару замінює товар, за умови дотримання Покупцем п.7.1, п.7.2 і п.11.7.3 цього Договору.

Умови оплати товару визначені розділом 4 договору.

Відповідно до п.4.1 договору ціна товару повинна бути повністю сплачена Продавцю Покупцем на наступних умовах:

а) якщо сторони або їх представники підписали специфікацію і не погодили терміни оплати товару, то Покупець повинен сплатити за товар продавцю до його постачання, а саме протягом трьох календарних днів з моменту підписання відповідної специфікації;

б) якщо сторони або їх представники не підписали специфікацію, однак Продавцем було видано Покупцеві рахунок-фактура, в якому міститься термін "передплата" або термін "передплата" взагалі не міститься, то Покупець повинен оплатити за партію товару за таким рахунком до її постачання;

в) якщо сторони або їх представники підписали специфікацію, в якій міститься графік оплати товару, то Покупець оплачує Продавцю товар відповідно до вказаного графіка. Графік оплати товару може бути передбачений в окремому підписаному сторонами або їх представниками документі, який буде також невід'ємною частиною даного Договору;

г) якщо постачання конкретної партії товару не узгоджено сторонами у відповідній специфікації (здійснюється без специфікації), то Покупець оплачує Продавцю товар за видатковою накладною протягом трьох календарних днів з дати прийняття товару.

Якщо Продавцем був виданий рахунок-фактура або сторонами було підписано видаткову накладну, у якій міститься термін оплати і разом з тим сторонами було погоджено певний графік оплати товару, а також в інших випадках, коли оплата товару може бути здійснена Покупцем в той чи інший термін. Покупець в будь-якому разі зобов'язується повністю оплатити товар до моменту закінчення більш пізнього терміну, узгодженого сторонами у відповідному документі.

До договору купівлі-продажу №КЛ/04 від 15.03.2013р. сторонами підписано:

1) специфікацію №1 від 26.03.2013р. (а.с.16), відповідно до якої визначено загальну ціну товару по специфікації в розмірі 614280,00грн. та встановлено графік оплати:

- до 09.04.2013р. - 184284,00грн.;

- до 01.11.2013р. - 429996,00грн.;

2) специфікацію №2 від 11.04.2013р. (а.с.17), яка передбачає оплату 100% передоплату по видатковим накладним №РН-0000092 від 22.04.2013р. та №РН-0000132 від 26.04.2013р.;

3) специфікацію №3 від 11.04.2013р. (а.с.18), відповідно до якої визначено загальну ціну товару по специфікації в розмірі 27954,00грн. та встановлено графік оплати:

- до 03.05.2013р. - 8386,20грн.;

- до 01.11.2013р. - 19567,80грн.

4) специфікацію №4 від 11.04.2013р. (а.с.19), згідно якої визначено загальну ціну товару по специфікації в розмірі 73296,00грн. та встановлено графік оплати:

- до 03.05.2013р. - 21988,80грн.;

- до 01.11.2013р. - 51307,20грн.

На виконання умов договору №КЛ/04 від 15.03.2013р. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 236205,00грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000087 від 22.04.2013р., №РН-0000091 від 22.04.2013р., №РН-0000092 від 22.04.2013р., №РН-0000094 від 22.04.2013р., №РН-0000095 від 22.04.2013р., №РН-0000125 від 26.04.2013р., №РН-0000132 від 26.04.2013р., №РН-0000137 від 03.05.2013р., №РН-0000138 від 03.05.2013р. та довіреністю серії АБ №1 від 22.04.2013р. (а.с.20-29).

Позивачем в позові було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 236205грн. - основного боргу, 538053,55грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 11160,97грн. - неустойки, 94482грн. - збитків, а всього - 879901,52грн.

Разом з тим, 11.11.2013р. позивачем було направлено відповідачу заяву про зарахування однорідних зустрічних вимог №31/10-13 від 31.10.2013р., відповідно до якої ТОВ "Агроспецінвест" просив відповідача зарахувати однорідні вимоги в сумі 181608грн. в зв'язку з існуванням боргу у позивача перед відповідачем. В зв'язку з чим позивачем були зараховані однорідні вимоги в сумі 181608грн. в якості оплати відповідачем частини його основного боргу за Договором купівлі-продажу №КЛ/04 від 15.03.2013р., а саме: 68970грн. за Видатковою накладною №РН-0000094, 6768грн. за Видатковою накладною №РН-0000125, 3630грн. за Видатковою накладною №РН-0000137, 73272грн. за Видатковою накладною №РН-0000091, 28968грн. за Видатковою накладною №РН-0000087. Таким чином, у зв'язку з тим, що відповідно до ст. 601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін, сума основного боргу відповідача перед позивачем станом на 31.10.2013р. складає не 236205грн., а 54597грн. (а.с.128-134).

Отже, на момент розгляду справи заборгованість відповідача за одержаний товар складає 698293,52грн., з яких 54597,00грн. - основний борг, 538053,55грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 11160,97грн. - неустойка, 94482грн. - збитки.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує на те, що продавець на неодноразові вимоги покупця не надав передбачені п. 3.2.2 договорів сертифікати якості фірми-виробника на реалізовану продукцію і поставив насіння кукурудзи та зерно не того виробника.

Крім того, відповідачем проведено лабораторні дослідження придбаного насіння кукурудзи. Згідно висновків Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області №889 від 08.11.2013р. насіння кукурудзи НС 2012 не відповідає нормам на схожість ДСТУ 2240-93 (а.с.136). Пояснив, що якість товару не перевірялась у встановлений договором трьохденний строк, оскільки жодних пошкоджень тари, чи ознак пошкодження товару чи упаковки під час прийому товару виявлено не було. Сподіваючись на добросовісність продавця, у покупця не виникало підозр про невідповідність придбаного товару сертифікатам якості та нормам ДСТУ.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить іст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За вказаних обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 54597,00грн. підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 538053,55грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 11160,97грн. - неустойки (пені), 94482грн. - збитків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п.8.4.1 договору за невиконання або неналежне виконання обов'язку, передбаченого в пункті 3.1.2 даного Договору, Покупець сплачує Продавцю неустойку, понад збитків, у розмірі 0,5% від загальної ціни товару (тобто ціни товару за всіма видатковими накладними, підписаних сторонами або їх представниками, - сума зобов'язання незалежно від ступеня виконання за кожен день, незалежно від провини (п.4 ст.231 ГК України). Нарахування неустойки припиняється через один рік від дати, коли зобов'язання по оплаті товару повинно було бути виконано Покупцем (п. 2 ст.258 ЦК України).

Згідно розрахунку, наданого позивачем, пеня за прострочення оплати продукції за період з 10.04.2013р. по 12.08.2013р. становить 11160,97грн. (а.с.30-31).

Перевіривши поданий розрахунок, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 11160,97грн. відповідають умовам договору, вимогам чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно п.4.3 договору з дня, коли товар покупцем повинен бути оплачений, Продавець має право вимагати від Покупця, а Покупець повинен сплатити відсотки за користування чужими грошовими коштами, до дня повної оплати товару, понад неустойки і збитків (ст. 536, п.2 ст.625 ЦК України та п. З ст. 692 ЦК України).

Відсотки за користування чужими грошовими коштами сплачуються в наступному розмірі (п.4.4 договору):

а) 0,1% від несплаченої ціни товару за кожною специфікацією (у разі її відсутності по кожній видаткової накладної) за кожен календарний день протягом тридцяти календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений Покупцем;

б) 1,5% від несплаченої ціни товару за специфікацією (у разі її відсутності по кожній видаткової накладної) за кожен календарний день протягом шістдесяти календарних днів з дати закінчення тридцяти календарних днів, зазначених у пункті «а» п. 4.4 даного Договору;

в) 3 % від несплаченої ціни товару за специфікацією (у разі її відсутності по кожній видаткової накладної) за кожен календарний день до дня повної оплати з дати закінчення шістдесяти календарних днів, зазначених у пункті «б» п.4.4 цього Договору:

Інший розмір відсотків, дата, з якої починається нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами та сума, від якої нараховуватимуться відсотки, можуть бути передбачені у специфікації чи іншому узгодженому сторонами, або їх представниками документі.

Згідно розрахунку позивача розмір процентів за користування чужими грошовими коштами складає 538053,55грн., нарахованих по чотирьом специфікаціям до договору купівлі-продажу №КЛ/04 від 15.03.2013р.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок процентів (а.с.30-31), з урахуванням строків оплати по специфікаціям та п.п.4.3, 4.4 договору, господарський суд встановив, що правомірним є нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 422206,28грн., зокрема нарахованих:

1) по специфікації №1 за періоди:

- з 10.04.13 по 09.05.13 в сумі 5528,52грн.;

- з 10.05.13 по 09.07.13 в сумі 165855,60грн.;

- з 10.07.13 по 12.08.13 в сумі 182441,16грн., всього 353825,28грн.

2) по специфікації №2 (видаткова накладна №РН-0000092 від 22.04.13) за періоди:

- з 22.04.13 по 22.05.13 в сумі 615,60грн.;

- з 23.05.13 по 22.07.13 в сумі 18468,00грн.;

- з 23.07.13 по 12.08.13 в сумі 12312,00грн., всього 31395,60грн.

3) по специфікації №2 (видаткова накладна №РН-0000132 від 26.04.13) за періоди:

- з 26.04.13 по 26.05.13 в сумі 30,78грн.;

- з 27.05.13 по 26.07.13 в сумі 923,40грн.;

- з 27.07.13 по 12.08.13 в сумі 492,48грн., всього 1446,66грн.

4) по специфікації №3 за періоди:

- з 04.05.13 по 03.06.13 в сумі 251,58грн.;

- з 04.06.13 по 03.08.13 в сумі 7547,58грн.;

- з 04.08.13 по 12.08.13 в сумі 2012,69грн., всього 9811,85грн.

5) по специфікації №4 за періоди:

- з 04.05.13 по 03.06.13 в сумі 659,66грн.;

- з 04.06.13 по 03.08.13 в сумі 19789,92грн.;

- з 04.08.13 по 12.09.13 в сумі 5277,31грн., всього 25726,89грн.

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в загальній сумі 422206,28грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 115847,2грн. суд відмовляє за безпідставністю їх нарахування.

Крім того, позивач з посиланням на п.8.4.2 договору просить стягнути з відповідача 94482,00грн. збитків.

Судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати поставленого товару та станом на час пред'явлення позову заборгованість не сплачено.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Так, відповідно до п.8.4.2 договору від 15.03.2013р. сторони вирішили, якщо покупець прострочить сплату за товар більш ніж на 60 календарних днів, то крім неустойки, він відшкодовує Продавцю збитки у розмірі 20% від ціни несплаченого товару, якщо більш ніж на 100 днів, то 40% від ціни несплаченого товару, а якщо більш ніж на 200 днів, то 60% від ціни несплаченого товару (п.5 ст.225 ГК України). Сторони також вирішили, що для відшкодування цих збитків Продавець не має доводити причинний зв'язок між правопорушенням та збитками, та фактичний розмір збитків, тому що сума, яка належить до відшкодування, узгоджена сторонами у п. 8.4.2 цього Договору.

Виходячи з того, що правовим наслідком порушення зобов'язання є згідно зі ст. 611 ЦК України сплата неустойки, а не інші грошові стягнення, то відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України зазначена в п.8.4.2 договору відповідальність за своєю правовою природою є штрафом.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 94482,00грн. штрафу також підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду належних доказів на спростування позовних вимог.

Стосовно заперечення відповідача щодо неналежної якості товару суд зазначає наступне.

Так, пунктом 3.2.2 договору №КЛ/04 від 15.03.2013р. сторони погодили, що продавець зобов'язується надати покупцеві на його вимогу сертифікат фірми-виробника.

Як зазначалось вище, пунктами 7.2 та 7.3 договору №КЛ/04 від 15.03.2013р. визначено порядок дій відповідача у разі виявлення товару неналежної якості.

Однак, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, не надав жодних доказів, які б свідчили про висування вимог ТОВ "Агроспецінвест" щодо неналежної якості товару до звернення останнього до суду чи вимог про надання сертифікатів якості.

До того ж, суд звертає увагу, що предметом позову є стягнення заборгованості за поставлений за договором купівлі-продажу товар. Як наголошувалось вище, факт поставки товару у відповідній кількості і на відповідну суму підтверджується матеріалами справи і не оспорюється відповідачем. Якість поставленого товару не являється предметом позовних вимог. Крім того, з наданого відповідачем результату аналізу насіння №889 не можливо зробити висновок, що насіння, яке досліджувалось, поставлялось саме позивачем.

Зважаючи на викладене, вимоги позивача в частині стягнення 54597,00грн. - основного боргу, 422206,28грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 11160,97грн. - пені, 94482,00грн. - штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В частині стягнення основного боргу в сумі 181608,00грн. провадження у справі підлягає припиненню за відсутності предмету спору. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,69,77, 80,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Правда АМ" (12631, Житомирська область, Брусилівський район, с. Вільшка, вул. Леніна, 30, код 37380951)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест" (02002, м.Київ, вул. М. Раскової, 23, офіс 1021, код 36862239)

- 582446,25грн., з яких: 54597,00грн. - основний борг, 422206,28грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 11160,97грн. - пеня, 94482,00грн. - штраф, а також 15281,07грн. сплаченого судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 181608,00грн.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19 листопада 2013 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (за заявою)