Постанова

від 14.11.2013 по справі 2а-1970/2629/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року Справа № 9104/5604/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.10.2012 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

19.01.2006 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.12.2005 року № 0003491702/0/88677 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 5526,60 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що податковим органом було необгрунтовано збільшено податкове зобов»язання з податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ "Дон Вен", ПП «Сатурн», ТОВ «Етеко Лтд.» та ПП «СК Про». На момент вчинення господарських операцій відомості про вказаних контрагентів знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та останні були зареєстрованими платниками податку на додану вартість. Податковий кредит сформований відповідно до вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року у зв'язку з придбанням позивачем товарів та послуг, що в наступному були використані в господарській діяльності. При цьому, сформований податковий кредит підтверджуються первинними, розрахунковими документами та податковими накладними.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.10.2011 року задоволено позовні вимоги, оскільки суд погодився з наведеними позивачем доводами.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - Тернопільська ОДПІ, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що в ході перевірки встановлено нікчемність господарських операцій ФОП ОСОБА_1 з контрагентами ТОВ "Дон Вен", ПП «Сатурн», ТОВ «Етеко Лтд.» та ПП «СК Про», оскільки свідоцтва платника податку на додану вартість ПП „Сатурн", ТОВ „Ентеко ЛТД", ТОВ „Дон Вен" визнані недійсними з моменту їх видачі, а також визнані недійсними і податкові накладні, виписані ТОВ „Ентеко ЛТД", податкова накладна ПП „СК Про" виписана до реєстрації підприємства платником ПДВ.

Відповідно до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

ОСОБА_1 06.08.2001 року зареєстрований виконавчим комітетом Тернопільської міської ради та в цей день взято на податковий облік і на момент проведення перевірки знаходиться на обліку в Тернопільській ОДПІ та був платником податку на додану вартість.

Працівниками Тернопільської ОДПІ в період 04.11.2005 року по 16.12.2005 року проведено виїзну планову документальну перевірку підприємця з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.01.2003 року по 30.09.2005 року.

21.12.2005 року за результатами перевірки складено акт перевірки№1030/17- 426/НОМЕР_1, яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.1.8 ст.1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР, внаслідок чого завищено податковий кредит 5931 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом 26.12.2005 року прийнято щодо підприємця податкове повідомлення-рішення № 0003491702/0/88677 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 8683,50 грн., з них 5527 грн. за основним платежем, 3156,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Висновки відповідача ґрунтуються інформації податкових органів за місцем податкового обліку контрагентів позивача, що станом на час господарський взаємен свідоцтва платника суб'єкта господарювання органами державної податкової служби анульовано або судом було визнано недійсним з моменту реєстрації.

Згідно з п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Аналізуючи приписи п. 1.7 ст.1, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року, необхідно вказати, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

За змістом п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, що зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Суд першої інстанції встановив, що позивачем автотранспортні послуги, отримані від ПП "Сатурн", згідно податкової накладної № 16 від 16.04.2003 року на суму 9831,60 грн. в тому числі 1638,60 грн. ПДВ, та акта виконаних робіт б/н від 16.04.2003 року та оплачено відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 16.04.2003 року.

Відповідно до інформації ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 06.12.2005 року ПП «Сатурн», код ЄДРПОУ- 31863458 перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з 29.04.2002 року та ареєстроване платником ПДВ з 17.06.2002 року.

Остання податкова звітність ПП «Сатурн» з ПДВ подана до податкового органу за січень 2003 року, що свідчить про те, що податок на додану вартість, отриманий від підприємця ОСОБА_1 за нібито надані транспортні послуги ПП «Сатурн», останнім до податкової звітності не включався до бюджету не перераховувався.

На підставі п. 33 ст. 9 Закону України № 1775 від 01.06.2000 р. " Про ліцензування певних видів господарської діяльності " з відповідними змінами і доповненнями, - надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування підлягає ліцензуванню.

Ліцензія є документом державного зразка, який посвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарнської протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

На підставі Постанови КМ України № 1898 від 14.11.2000 р. " Про затвердження переліку органів ліцензування"- ліцензії на право надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом надає "Укравтотранс" Міністерства транспорту та зв'язку України через територіальні управління, в даному випадку для ПП "Сатурн" таким територіальним органом є Головавтотрансінспекція у м. Києві. ;

Проте лист вказаного органу виконавчої влади за № 3596 від 18.08.2006 року свідчить, що ліцензія на право надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом для ПП "Сатурн" не видавалась.

Тобто, господарська діяльність ПП " Сатурн" по наданню транспортних послуг і отримання доходу без наявності відповідного дозволу (ліцензії) суперечить вимогам діючого законодавства та інтересам держави і суспільства.

Крім того, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18.06.2004 року установчі документи ПП «Сатурн» визнані недійсними з часу їх реєстрації, а саме від 28.02.2002 року та одночасно визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість з дати його видачі, а саме від 17.06.2002 року.

Автотранспортні послуги, отримані позивачем від ТОВ "Ентеко ЛТД" за договором від 25.09.2003 року , згідно податкової накладної № 30/09-1 від 30.09.2003 року на суму 2298 грн. в тому числі 383 грн. ПДВ та акта виконаних робіт б/н від 30.09.2003 року, оплаченого відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 30.09.2003 року.

За інформацією ДПІ у Дніпровському районі м. Києва слідує, що ТОВ "ЕНТЕКО -ЛТД" зареєстроване, як суб'єкт підприємницької діяльності у Дніпровському районі м. Києва з 04.07. 2003 року, як платник податку перебуває на обліку у ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

Проте рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 31 березня 2004 р. установчі документи ТОВ "ЕНТЕКО -ЛТД" визнані недійсними з часу їх реєстрації, а саме з 01.07.2003 року.

Разом з тим, згідно рішення суду, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ „ ЕНТЕКО-ЛТД" визнано недійсним з дати його видачі, а саме від 09.07.2003 року, а також зазначеним рішенням суду визнанні недійсними всі первинні бухгалтерські та податкові документи з моменту державної реєстрації товариства.

Одночасно необхідно зазначити, що постановою господарського суду Тернопільської області від 27.07.2006 року по справі № 8/70-908, яка ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2006 року залишена без змін господарські зобов'язання між вказаними суб'єктами господарської діяльності визнані недійсними.

Також позивачем від ПП „СК Про" отримано за договором купівлі-продажу крупи ячмінна, кукурудзяна, пшоно та виписано останнім податкову накладну № 34 від 02.06.2004 року на суму 5052 грн., в тому числі 842 грн. ПДВ, та накладну № 34 від 02.06.2004 року, а позивачем оплачено відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 02.06.2004 року.

При цьому податкова накладна №34 від 02.06.2004 року, складена особою ПП " СК ПРО", яка на час її видачі не була суб»єктом підприємницької діяльності взагалі та платником податку на додану вартість, зокрема.

На купівлю - продаж зерна пшениці ПП "СК ПРО" виписана товарна накладна № 34 від 02.06.2004 року та податкова накладна № 34 від 02.06.2004 року, квитанція до прибуткового касового ордеру б/н від 02.06.2004 року.

При цьому слід зазначити, що у податковій накладній №34 значиться ПП «СК ПРО», натомість у квитанції до прибуткового касового ордеру б/н від 02.06.2004 року значиться ТОВ «СК ПРО» Код ЕДРПОУ - 33146028

Листом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 06.12.2005 року свідчить, що ПІ І "СК ПРО" перебуває на податковому обліку з 28. 10. 2004 р„ та зареєстроване як платник податку на додану вартість з 12.11.2004 року саме з цієї дати підприємству було видано індивідуальний податковий номер, та свідоцтво платника податку на додану вартість.

Наведене підтверджується листом Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації у м. Києві № 524-423 від 17.05.2006 року, відповідно до якого ТОВ «СК ПРО» зареєстроване, як суб'єкт підприємницької діяльності від 13.10.2004 року.

Крім того, Постановою господарського суду Тернопільської області від 01.06.2006 року по справі № 9/69-742, яка ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 року залишена без змін, господарські зобов'язання між вказаними суб'єктами господарської діяльності визнані недійсними.

Також позивачем від ТОВ „Дон Вен" отримано за договором купівлі-продажу пшеницю та виписано останнім податкову накладну № 17 від 02.02.2005 року на суму 15978 грн., в тому числі 2663 грн. ПДВ, накладну № 17 від 02.02.2005 року, а позивачем оплачено відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 02.02.2005 року.

Відповідно до листа ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 01.12.2005 року ТОВ "ДОН-ВЕН" значиться зареєстрованим на податковому обліку у Голосіївській ДНІ від 16.03.2004 року.

Остання податкова звітність подана до податкового органу в серпні 2004 року, що свідчить про те, що податок на додану вартість, отриманий від підприємця ОСОБА_1 при реалізації зерна ТОВ ДОН-ВЕН останнім до податкової звітності не включався до бюджету не перераховувався.

Крім того, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25.10.2005 року установчі документи ТОВ "ДОН - ВЕН" визнані недійсними з часу їх реєстрації, а саме з 10.03.2004 року.

10.03.2004 Року, а свідоцтво платника податку на додану вартість визнано недійсним з дати його видачі, а саме від 30.03.2004 року.

Вказане рішення мотивоване тим, що державна реєстрація товариства була здійснена невідомими особами без наміру засновника займатись підприємницькою діяльністю, а лише отримати разову грошову винагороду.

Податок на додану вартість по даних податкових накладних включено у податковий кредит відповідних податкових періодів: в сумі 1638,60 грн, (ПП „Сатурн") - у квітні 2003 року; в сумі 383 грн. (ТОВ „Ентеко ЛТД") - у вересні 2003 року; в сумі 842 грн. (ПП „СК Про") - у червні 2004 року; в сумі 2663 грн. (ТОВ „Дон Вен") - у лютому 2005 року.

Одночасно, стороною позивача ні до перевірки, ні на підтвердження позовних вимог, позивачем не долучено жодних документів на підтвердження фактичного здійснення господарської діяльності між ФОП ОСОБА_1 та його контрагентами ТОВ "Дон Вен", ПП «Сатурн», ТОВ «Етеко Лтд.» та ПП «СК Про».

Зважаючи на вказане, необхідно прийняти до уваги доводи відповідача, що у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, не встановлено факту передачі таких товарів від ТОВ "Дон Вен", ПП «Сатурн», ТОВ «Етеко Лтд.» та ПП «СК Про» позивачу та отримання їх позивачем саме від цих контрагентів.

Одночасно необхідно погодитись з висновком податкового органу про неможливість реального виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ "Дон Вен", ПП «Сатурн», ТОВ «Етеко Лтд.» та ПП «СК Про» з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для зберігання, транспортування товару тощо, відсутність у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції, зокрема, доказів транспортування та доставки товару, витрат покупця у звязку з цим та їх облік в реєстрах бухгалтерського обліку і в документах податкової звітності, складського обліку товару та врахування його вартості у визначенні приросту (убутку) балансової вартості запасів на кінець звітного податкового періоду тощо.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів приходить до висновку, що постанову слід скасувати та прийняти нову про задоволення позову.

Керуючись ст. 160, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції - задовольнити.

Скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.10.2011 року у справі №2а-2629/11 та прийняти нову постанову.

Відмовити в позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постанова набирає законної сили через п»ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: І.О.Яворський

Р.Б.Хобор