Постанова

від 07.11.2013 по справі 801/8960/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2013 р. (12:33) Справа №801/8960/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участю секретаря судового засідання Токарєвої Є.В., представника позивача - Гриценюка І.Ю., довіреність № б/н від 10.01.2013 року, паспорт серія НОМЕР_1, представника відповідача (Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим) - Гришина Р.Ю., довіреність № 415/10 від 12.08.2013 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден-Райс»

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим,

Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден-Райс" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим, Головного управління Міндоходів в АР Крим в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим №0002491702 від 24.07.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 237 241,85 грн. та штрафні санкції у сумі 52706,70 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим № 0000942202 від 24.07.2013 року про застосування штрафних санкцій у сумі 305 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Міндоходів в АР Крим вих. № 656/10/10.2-14 від 27.08.2013 року в частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення №0002491702 та податкового повідомлення-рішення №0000942202.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення за суттю спору, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав письмові заперечення на адміністративний позов, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Голден-Райс» є юридичною особою (ідентифікаційний код 37127936), зареєстроване Красноперекопською районною державною адміністрацією АР Крим, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України(а.с.75,77).

Посадовими особами Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим проведено документальну планову виїзну перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.07.2010 року до 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 26.07.2010 року до 31.12.2012 року, про що складено акт перевірки №967/22.1/37127936 від 01.07.2013 року (далі - акт перевірки).

Під час перевірки відповідачем встановлено наступні порушення.

ТОВ «Голден-Райс» при виплаті за період з 26.07.2010 року до 31.12.2010 року доходів громадянам за оренду земельних паїв, згідно договору з ТОВ Надія-+» про переведення боргу від 16.08.10 року, нараховано та утримано податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 208890,76грн., але в порушення пп.168.1.2 ст.168 Податкового Кодексу України до бюджету станом на 31.12.2012 року вказана сума не перерахована.

Крім того, підприємством у податковому розрахунку форми №1-ДФ про суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників, а також суми утриманого з них податку за 4 квартал 2011 року та 1-2 року не в повному обсягу включені данні про виплати доходу на користь фізичних осіб за оренду земельних паїв.

ТОВ «Голден-Райс» у 2011 році у період сільськогосподарських робіт надавало працівникам підприємства додаткове благо у вигляді гарячого харчування (обіди та вечері готовими блюдами) на загальну суму 43 212,2 грн. В порушення п.п.164.2.17 „б" п. 164.2 ст.164 ПК України, підприємство податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 7 625,66 грн. (43212,12грн. х 1,17647 х 15%) з фізичних осіб не утримало та до бюджету не перерахувало.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Голден-Райс» у вересні 2010 року придбало у фізичної особи ОСОБА_3 транспортний засіб ГАЗ 3307 вартістю 5000,00 грн. При виплаті фізичній особі доходу за придбаний транспортний засіб, ТОВ «Голден-Райс» в порушення пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 та п.7.1. ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб», податок на доходи осіб в сумі 750 грн. (5000,0x15%) не утримано та не перераховано.

В порушення пп.164.2.2, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України ТОВ «Голден-Райс» оплачувало рахунки за послуги проживання у готелі «Фантазія» м. Красноперекопськ особам, які не є працівниками підприємства ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у сумі 62610 грн., що на думку відповідача є додатковим благом у вигляді вартості безоплатно отриманих послуг, а тому донараховано податку на доходи фізичних осіб у сумі 11048,82 грн. З тих самих підстав відповідачем донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 6411,35 грн. за придбані білети на літаки до Стамбулу засновникам підприємства ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які не є працівниками ТОВ Голденен-Райс» у сумі 36 331,00 грн. Засновнику підприємства ОСОБА_7, який не є працівником ТОВ «Голден-Райс», з каси підприємства видатковим касовим ордером від 30.12.2011 року №231 були видані грошові кошти за проживання у готелі в сумі 5696,40 грн., податок на доходи фізичних осіб в сумі 854,46 грн. (5696,40грн. х 15%) не утримано та до бюджету не перераховано.

ТОВ «Голден-Райс» при виплаті грошових коштів фізичним особам-підприємцям у загальній сумі 11072,00грн., не утримано та до бюджету не перераховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 1660,80грн. (11072,00 грн. х 15%). При цьому, підприємством до перевірки не надані копії свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності або виписки з Єдиного державного реєстру та, в порушення пп. «б» п. 176.2 76 ПК України, ТОВ «Голден-Райс» у податкових розрахунках форми №1-ДФ про суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також утриманого з них податку за 3-4 квартали 2011 не включені дані про виплати доходу на користь фізичних осіб-підприємців за отримані у них товари (роботи, послуги) за ознакою доходу 157 - дохід, виплачений самозайнятій особі.

Таким чином, за наслідками вищевказаних порушень, ТОВ «Голден-Райс» не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 237 241,60 грн.

Також перевіркою встановлено, що в порушення пп.7.39, пп.7.41 п.7, п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України, встановлено проведення ТОВ Голден-Райс» розрахунків готівкою (найманій особі ОСОБА_8.) без надання одержувачем касових та розрахункових документів, які б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів у сумі 305,00 грн.

На підставі акту перевірки Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0002491702 від 24.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 238 037,6 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 52 905,64 грн.; №0000942202 від 24.07.2013 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 305 грн. (а.с.9-11).

05.08.2013 року позивач звернувся до Головного управління Міндоходів в АР Крим із скаргою на вищевказані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням від 27.08.2013 року за №654/10/10.2-14 за результатами розгляду первинної скарги Головним управлінням Міндоходів в АР Крим відмовлено у задоволенні скарги, податкові повідомлення-рішення залишено без змін(а.с.71-74).

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями відповідачів, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Розглянувши обґрунтованість визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб з виплаченої орендної плати за земельні паї у сумі 208890 грн. суд зазначає таке.

16.08.2010 року між ТОВ «Голден-Райс» та ТОВ «Надія+» укладено договір про переведення боргу, відповідно до якого ТОВ «Надія+» переводить борг за договорами оренди земельних ділянок, укладених між ним та власниками земельних ділянок, а ТОВ «Голден-Райс» як новий боржник приймає на себе обов'язок за названими в даному пункті договорами (а.с.96-107).

Під час перевірки встановлено, що ТОВ «Голден-Райс» при виплаті за період з 26.07.2010 року до 31.12.2010 року доходів громадянам за оренду земельних паїв, згідно договору з ТОВ Надія-+» про переведення боргу від 16.08.10 року, нараховано та утримано податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 208 890,76грн., але до бюджету станом на 31.12.2012 року вказана сума не перерахована. Сума заборгованості визначена відповідачем відповідно до пп.54.3.5. п.54.3 ст.54 ПК України.

При цьому, в акті перевірки зазначено, що виплата фізичним особам доходу за договорами оренди паїв земельних ділянок здійснювалася позивачем із каси підприємства.

Зазначена обставина у судовому засіданні представником позивача визнана.

Відповідно до платіжних доручень, якими позивач перераховував податок з доходів фізичних осіб, в графі «Платник» зазначено ТОВ «Голден-Райс», а в графі «Призначення платежу» вказано податок з доходів фізичних осіб від інших видів діяльності від «Надія+». Окрім того, у вказаній графі зазначено код ЄДР 36166026, що є кодом ТОВ «Надія+».

Як вбачається із акту перевірки у 2010 році та за 2011рік позивачем таким чином за ТОВ «Надія+» сплачено податок з доходів фізичних осіб у сумі 411380,18грн.

Копії зазначених у акті перевірки платіжних доручень залучені судом до матеріалів справи.

Факт сплати позивачем податку з доходів фізичних осіб за ТОВ «Надія+» сторонами визнається, а відтак не підлягає доказуванню згідно приписів ч.3 ст.72 КАС України.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно розрахунку повноти та своєчасності нарахування позивачем податку з доходів фізичних осіб з виплати орендної плати за земельні паї, відповідачем збільшено позивачу податкове зобов'язання за цим епізодом оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0002491702 від 24.07.2013 , у розмірі 208 890,76грн. (а.с.198,199).

Позивач проти збільшення йому податкового зобов'язання за цим епізодом заперечує, оскільки саме ТОВ «Надія+» уклало договори оренди земельних ділянок, а тому саме останнє є користувачем цих ділянок, тобто саме ТОВ «Надія+» є податковим агентом платника податку. ТОВ «Надія+» нарахувало дані зобов'язання, задекларувало їх та сплатило до бюджету, бо не зважаючи на те, що гроші надійшли від ТОВ «Голден-Райс» платником у платіжних документах є саме ТОВ «Надія+» та дані зобов'язання вважаються погашеними.

Проте, суд зазначає, що позивачем не надано доказів того, що ТОВ «Надія+» нарахувало та задекларувало дані зобов'язання.

На думку позивача ТОВ «Голден-Райс» відповідно до договору про переведення боргу було гарантом повного та своєчасного погашення податкових зобов'язань платника податків ТОВ «Надія+», висновки про те, що позивач виплачував оренду плату за земельні ділянки фізичним особам із каси підприємства, а тому є податковим агентом є хибними. Податковим агентом, на думку позивача, залишилося ТОВ «Надія+», яке і повинно було нараховувати та утримувати відповідний податок.

Суд вважає висновки позивача помилковими з огляду на таке.

Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV, (чинний до 01.01.2011 року, далі - Закон №889), податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Пунктом 8.1 ст.8 Закону №889 передбачено оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом.

Відповідно до пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону №889 податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Отже податковим агентом є саме особа, яка нараховує (виплачує) оподаткований дохід на користь платника, у зв'язку із чим зобов'язана утримувати та сплачувати податок під час виплати оподаткованого доходу платнику податку.

Відповідно до п.9.1 ст.9 Закону №889 податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством з питань оренди землі.

Зазначена вище норма кореспондує із положеннями п.1.15 ст.1 та пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону №889 щодо поняття податкового агенту та його обов'язку нараховувати, утримувати та сплачувати податок з виплаченого доходу за його рахунок, оскільки істотною умовою договору оренди є обов'язок орендаря сплачувати орендодавцю орендну плату за користування майном.

Як вбачається з п.2.3.1 вищевказаного договору, ТОВ «Голден-райс» зобов'язується виконати зобов'язання первинного боржника перед кредиторами на умовах договору.

З урахуванням викладеного, позивач виконує обов'язки орендаря зі сплати орендних платежів, тобто нараховує оподаткований дохід, а тому він є податковим агентом у розумінні Закону №889.

Аналогічні норми викладено у пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.161.1, 161.2 ст.161, п.170.1 ст.170, п.171.2 ст.171 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 року та до цього моменту регулює відносини у сфері справляння податку на доходи фізичних осіб, а й отже позивач є податковим агентом за відносинами, які виникли починаючи з 2011 року.

Відповідно до абз. «а» п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ТОВ «Голден-Райс» платіжними дорученнями сплачувало податок на доходи фізичних осіб, але в графі призначення платежу вказувало код ЗКПО ТОВ «Надія+», у зв'язку із чим кошти потрапляли на рахунки останнього, тому у позивача виникла заборгованість з податку на доходи фізичних осіб з орендної плати за земельні ділянки у розмірі 208 890,76 грн.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що не може погодитися із посиланням відповідача на порушення позивачем приписів п.7.5 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.87.7 ст.87 ПК України, відповідно до яких забороняється будь-яка уступка грошового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім особам.

За змістом договору про переведення боргу від 16.08.2010року між позивачем та ТОВ «Надія+», на позивача було переведено не зобов'язання зі сплати податкового боргу, а зобов'язання щодо сплати орендної плати, а відтак позивачем не порушувалися вимоги вищевказаних статей закону.

Проте, помилковий висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог п.7.5 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.87.7 ст.87 ПК України не впливає на законність та обґрунтованість його висновків щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за цим епізодом.

Враховуючи те, що саме позивач був зобов'язаний утримати та сплатити вищевказаний податок на доходи фізичних осіб як податковий агент, висновки акту перевірки в частині збільшення позивачу податкового зобов'язання у розмірі 208 890,76 грн. є обґрунтованими.

Щодо обґрунтованості визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 7625,66 грн. з надання працівникам підприємства додаткового блага у вигляді гарячого харчування (обіди та вечері готовими блюдами), суд зазначає таке.

Під час перевірки встановлено, що ТОВ «Голден-Райс» у 2011 році у період сільськогосподарських робіт надавало працівникам підприємства додаткове благо у вигляді гарячого харчування (обіди та вечері готовими блюдами) на загальну суму 43212,2 грн., дохід отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманого харчування не оподатковувався податком на доходи фізичних осіб, у зв'язку із чим донараховано податкове зобов'язання у розмірі 7625,66 грн.

На думку позивача, при організації харчування у формі, що не передбачає персоніфікацію співробітників, відсутня можливість визначення кількості спожитих кожним окремим працівником продуктів, придбаних за рахунок підприємств, об'єкт оподаткування відсутній.

Відповідно до пп. «б» п.164.2.17 п.164.2 ПК України (чинного на час надання позивачем додаткових благ працівникам) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Згідно до п.167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

Зі змісту пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України вбачається, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб зобов'язані у тому числі нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік.

В силу викладеного, оскільки харчування, безоплатно отримане працівниками підприємства є додатковим благом позивач зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок працівників з доходів, що виплачуються такім працівникам, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам.

Щодо посилання позивача на неможливість персоніфікації наданих додаткових благ, суд вважає такі твердження безпідставними, оскільки, по-перше, згідно пп. 16.1.2. п.16.1. ст.16 ПК України платник податку, яким є позивач, зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів. По-друге, з урахуванням встановленого ПК України обов'язку щодо ведення відповідного обліку доходів і витрат, позивач був зобов'язаний організувати надання працівникам додаткових благ таким чином, за яким було можливо визначити вартість благ, які надані конкретній особі-працівнику позивача.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність персоніфікації у даному випадку не вплинуло на правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення суми податкового зобов'язання у розмірі 7625,66 грн., оскільки при розрахунку зазначеного податкового зобов'язання відповідач врахував загальну вартість послуги у вигляді харчування, яка була надана позивачем його працівникам та зробив відповідний розрахунок на підставі вимог п.164.5 ст.164 КАС України(а.с.62).

Таким чином, висновки акту перевірки в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 7625,66 грн. є обґрунтованими.

Розглянувши обґрунтованість визначення відповідачем позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 750,00 грн. з придбання транспортного засобу, суд зазначає таке.

Між позивачем та фізичною особою ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу від 21.09.2010 року, відповідно до якого позивачу передано у власність транспортний засіб: ГАЗ 3307 вартістю 5000,00 грн.

Придбаний транспортний засіб було сплачено та передано на баланс підприємства, про що свідчать довідка-рахунок, платіжне доручення, прийомний акт.

В обґрунтування своєї позиції позивач наполягав на тому, що транспортний засіб був придбаний у ОСОБА_3 як фізичної особи-підприємця, проте, в укладеному договорі купівлі-продажу ОСОБА_3 визначений саме як фізична особа, що свідчить про необґрунтованість позиції позивача.

Відповідно до пп.4.2.1. п.4.2 ст.4 Закону №889, чинного на час виникнення спірних правовідносин) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно п.7.1 ст.7 Закону №889 ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.

Відповідно до пп. 8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8.1 Закону №889 податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Отже, позивач зобов'язаний був нарахувати, утримати та сплатити податок на доходи осіб при придбанні транспортного засобу у ОСОБА_3 в сумі 750 грн. (5000 грн. x15%).

Щодо обґрунтованості визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18314,63 грн. у зв'язку з оплатою рахунків за послуги проживання та за придбані білети на літаки до Стамбулу у розмірі 104637 грн. (62610,00 грн.+36331,00 грн.+5696,00 грн.), суд зазначає таке.

Як було встановлено в акті перевірки, ТОВ «Голден-Райс» оплачувало рахунки за послуги проживання у готелі «Фантазія» м. Красноперекопськ особам, які не є працівниками підприємства ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у сумі 62610 грн., придбані білети на літаки до Стамбулу засновникам підприємства ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які не є працівниками ТОВ «Голден-Райс» у сумі 36331,00 грн., а також засновнику підприємства ОСОБА_7 з каси підприємства видатковим касовим ордером від 30.12.2011 року №231 були видані грошові кошти за проживання у готелі в сумі 5696,40 грн., у зв'язку із чим донараховано податку на доходи фізичних осіб у сумі 18314,63 грн.

Фактичні обставини, які викладені в акті перевірки, щодо оплати позивачем рахунків за проживання вищевказаних осіб та сум оплати, у судовому засіданні визнані представниками сторін, а відтак вони можуть не доказуватися згідно вимог ч.3 ст.72 КАС України.

Відповідно до п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах; б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Згідно п.п.165.1.11 п.165.1 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку не включаються такі доходи: кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.

Підпунктом 170.9.1 п. 170.9 ст.170 ПК України визначено, що податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом III цього Кодексу; б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Відповідно до пп.140.1.7 п.140.1 ст.140 розділу ІІІ ПК України при визначені об'єкта оподаткування враховуються витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку.

Позивач не надав суду документів, що послуги з проживання у готелі та за придбані білети на літаки до Стамбулу є витратами на відрядження, а також підтверджують зв'язок відрядження з діяльністю платника податку, а й отже оплата рахунків за послуги проживання та за придбані білети на літаки до Стамбулу у розмірі 104 637,40грн. розцінюється судом як податкове благо, яке повинно бути оподатковано відповідно до вимог ПК України, тому висновки акту перевірки є обґрунтованими.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем вірно здійснено розрахунок податкового зобов'язання за цим епізодом, а саме на підставі п.164.5. ст.164 ПК України.

Зокрема, згідно вказаної норми під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп),

де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

З урахуванням того, що позивачем надані на користь засновників додаткові блага у вигляді оплати квитків на літак та послуг за проживання в готелі, розмір податку повинен розраховуватися на підставі саме п.164.5. ст.164 ПК України.

У даному випадку розмір податкового зобов'язання повинен бути розрахований наступним чином: 104637,40грн. (вартість доходу) х 1,17647(коефіцієнт) х 15 %(ставка податку) = 18 465,41грн.(сума податкового зобов'язання яку належить нарахувати). При цьому, коефіцієнт дорівнює 1,17647 та розраховується таким чином: 100 : (100-15).

Як вбачається із заперечень на позовну заяву та акту перевірки за вказаним епізодом відповідач нарахував позивачу податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18 314,63грн., що на 150,87грн. менше, аніж необхідно було нарахувати.

Проте, вказані обставини не впливають на законність рішення відповідача, оскільки відповідач нарахував позивачу податкові зобов'язання у меншому розмірі, аніж повинен був нарахувати.

Щодо обґрунтованості визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від виплати суб'єктам підприємницької діяльності доходів без достатніх документів у розмірі 1706,55грн., суд зазначає таке.

В акті перевірки встановлено, що підприємством ТОВ «Голден-Райс» не відображені виплати фізичним особам-підприємцям ОСОБА_10, ОСОБА_11 у звітах за формою 1-ДФ. за ознакою доходу 157 - «дохід виплати самозайнятій особі», у зв'язку із чим донараховано податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1660,80 грн. (11072,0х15%=1660,80 грн.).

При цьому, сума податкового зобов'язання у розмірі 45,75грн. (9,75+36) яка визначена оскаржуваним рішенням у зв'язку із видачею позивачем під звіт працівнику ОСОБА_8 грошових коштів у розмірі 305грн.(65+240), позивачем не оскаржується, а тому суд не надає правової оцінки вказаному епізоду.

Відповідно до п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 ст.177 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.177.8 ст.177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

Представник позивача у судовому засіданні надав документи, що підтверджують отримання та оплату робіт послуг по відносинам із ОСОБА_10 (рахунок №87 від 10.08.2011 року, накладна №87 від 10.08.2013 року, виписка з банку від 11.08.2011 року), ОСОБА_11 (договір про надання послуг №1/1 про надання послуг, виписка з банку, акт здачі-прийому виконаних робіт), проте копій документів, що підтверджує державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців як суб'єктів підприємницької діяльності (копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців) суду не надано.

Оскільки копій документів, що підтверджує державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців не було надано, положення норми п.177.8 ст.177 ПК України до даних відносин не застосовується, а тому позивач зобов'язаний був під час нарахування оподаткованого доходу утримати податок на доходи у розмірі 1660,80 грн.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що законодавець пов'язує право особи не утримувати податок при виплаті доходу на користь фізичної особи лише із наявністю копій відповідних документів, які підтверджують державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців як суб'єктів підприємницької діяльності, а тому посилання позивача на ту обставину, що такі відомості є загальнодоступними на містяться в мережі «Інтернет», а відтак він не був зобов'язаний утримувати відповідний податок, є помилковими.

Відповідно до п.51.1 ст.51 ПК України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно до п.54.3.5 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Відповідно до п.119.2 ст.119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Пунктом 127.1 ст.127 ПК України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

При цьому, згідно п.7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Як вбачається із розрахунку штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб до акту перевірки №967/22.1/37127936 від 01.07.2013р., відповідачем розраховані штрафні санкції з урахуванням вищевказаних приписів податкового законодавства, залежно від періоду, в якому відбулося заниження податку з доходів фізичних осіб.

Оскільки судом встановлено обґрунтованість визначення грошового зобов'язання у розмірі 237241,85 грн. (208890,75 грн. + 7625,66 грн. +750,00 грн. +18314,63 грн. + 1660,80 грн.), тому й обґрунтованими є застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 52706,70 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим № 0002491702 від 24.07.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 237241,85 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 52706,70 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Що стосується обґрунтованості позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим № 0000942202 від 24.07.2013 року про застосування штрафних санкцій у сумі 305 грн., суд зазначає таке.

Представником позивача у судовому засіданні не заперечувався встановлений під час перевірки факт виплати ОСОБА_8 згідно товарних чеків від 25.09.2010 року, від 28.08.2010 року за плівку та вогнегасник на загальну суму 305 грн. без назви суб'єкта підприємницької діяльності, назви продавця, без надання копії свідоцтва продавця.

Копії вищевказаних звітів ОСОБА_8 та товарних чеків залучені судом до матеріалів справи.

Із вказаних товарних чеків вбачається, що дійсно вони не містять назви суб'єкта підприємницької діяльності, назви продавця його ідентифікаційного номеру.

Відповідно до пп. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 N 637 (далі - Положення) видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно п.7.3.9 п.7 Положення під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

Відповідно до п.7.41 п.7 Положення під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Відповідно до абз.6 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» №436/95 від 12.06.1995 року у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

З огляду на викладене, сума штрафних санкцій у розмірі 305 грн. за проведення ОСОБА_8 готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа визначена вірно, тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим № 0000942202 від 24.07.2013 року є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Оскільки судом встановлено правомірність визначення сум грошових зобов'язань на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного Управління Міндоходів в АР Крим вих. №656/10/10.2-14 від 27.08.2013 року в частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення № 0002491702 та податкового повідомлення-рішення № 0000942202 не підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Під час судового засідання, яке відбулось 07.11.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 12.11.2013 року.

Керуючись ст. ст.94, 158, 160-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.