Постанова

від 14.11.2013 по справі 910/10284/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р. Справа№ 910/10284/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Короткін І.В. - представник;

від відповідача 1: Жовтун Н.Б. - старший прокурор;

від відповідача 2: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 07.08.2013р.

у справі № 910/10284/13 (головуючий суддя Васильченко Т.В., судді Босий В.П., Цюкало Ю.В. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КПО Гарант"

до Прокуратури м.Києва, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Київська міська рада

про звільнення майна з-під арешту

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "КПО Гарант" подано позов до Прокуратури м.Києва, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Київська міська рада про звільнення майна з-під арешту.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.08.2013 року частково задоволено позов ТОВ "КПО Гарант":

зобов'язано звільнити з-під арешту, накладеного постановою слідчого ОВС Прокуратури міста Києва б/н від 02.09.2011 по кримінальній справі №55/3532, об'єкт незавершеного будівництва, житловий будинок, кадастровий номер 8000000000:78:036:0138, м. Київ, проспект Оболонський, будинок 54.

Вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис №11580503 від 06.09.2011 про арешт нерухомого майна - об'єкт незавершеного будівництва, житловий будинок, кадастровий номер 8000000000:78:036:0138, м. Київ, проспект Оболонський, будинок 54.

В задоволенні позовних вимог до другого відповідача відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Прокуратура м. Києва звернулась до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ "КПО Гарант" до Прокуратури м. Києва відмовити, посилаючись на те, що місцевим судом при прийнятті рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи. В іншій частині прокурор просить рішення залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги Прокуратура посилається на те, що висновки місцевого суду не ґрунтуються на матеріалах справи, всупереч ст. 43 ГПК України неналежним чином оцінені докази, а також судом порушено ст. ст. 12, 24 ГПК України розглянуто позовну вимогу про звільнення майна з-під арешту, який накладено в рамках розслідування кримінальної справи, та безпідставно задоволено позов до неналежного відповідача, а саме до Прокуратури м. Києва, яка не приймала рішення щодо накладення арешту на майно.

Апелянт звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції на його думку не враховано, що позивач фактично оскаржує постанову про накладення арешту на майно, яка винесена слідчим в ОВС Прокуратури м. Києва Плохотніком В.В. в межах проведення досудового слідства у кримінальній справі. Арешт на майно, який був накладений в ході досудового слідства у кримінальній справі, може бути скасований виключно слідчим або судом у порядку кримінального процесу, яким, на думку апелянта, застосування аналогічних вимог закону не встановлено.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2013 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.

Ухвалою від 30.09.2013 року порушено апеляційне провадження у справі та визнано явку повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою.

Ухвалою від 29.10.13 розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України.

14.11.2013 в судове засідання представники відповідача - 2 та третьої особи не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Вислухавши думку представника позивача та Прокуратури, дослідивши матеріали справи, враховуючи строки розгляду справи, колегія вважає, що розгляд справи можливий за відсутності представників відповідача - 2 та третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача - 1, колегія встановила наступне:

28.12.2004 рішенням Київської міської ради №1083/2493 затверджено проект відведення земельної ділянки Оболонській районній у місті Києві раді для будівництва житлового комплексу на просп. Оболонському, 54 в Оболонському районі м. Києва; та передано Оболонській районній у місті Києві раді.

За умови виконання пункту 3 вищезазначеного рішення, у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,21 га для будівництва житлового комплексу на просп. Оболонському, 54 в Оболонському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

02.08.2005 між Київською міською радою та Оболонською районною в м. Києві радою був укладений договір оренди земельної ділянки для будівництва житлового комплексу на проспекті Оболонському, 54 м. Києва, строком на 5 років.

18.02.2006 на підставі розпорядження Оболонської РДА № 123 "Про затвердження результатів конкурсу із залученням інвесторів" було визнано, що позивач є переможцем даного конкурсу.

12.04.2006 року між позивачем (інвестор) та Оболонською районною у м. Києві радою (замовник) був укладений інвестиційний договір №2 про будівництво житлового будинку з нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом в Оболонському районі м. Києва за адресою: проспект Оболонський, 54 (далі - інвестиційний договір) зі строком дії до 28.12.2009.

Додатковою угодою № 1 від 17.11.2009 строк дії договору продовжено до 26.10.2012 року.

Відповідно до умов п. 1.1 інвестиційного договору замовник та інвестор домовились здійснити інвестиційний проект по фінансуванню будівництва і введення в експлуатацію житлового будинку з нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом в Оболонському районі м. Києва за адресою: пр. Оболонський, 54 відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 3.2.5 після введення об'єкту інвестування в експлуатацію та підписання акту приймання-передачі інвестор має право отримати можливість набути права власності на частку інвестора в об'єкті інвестування згідно умов цього договору. При цьому, умовами інвестиційного договору визначено, що "частка інвестора" - означає частину приміщень в об'єкті інвестування, що після закінчення будівництва об'єкта інвестування підлягає передачі у власність інвестору.

За умовами п. 4.2.4, 4.2.5 інвестиційного договору інвестор оформить та отримає у власність 72,4 відсотки загальної житлової площі будинку, 95 відсотків загальної нежитлової площі та 95 відсотків площі підземного паркінгу.

Таким чином, за умовами інвестиційного договору, позивач набуває майнові права на частину об'єкту інвестування за умови фінансування будівництва об'єкту інвестування.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів позивач станом на час розгляду даної справи на виконання інвестиційного договору виконав більш ніж 30 % будівельних робіт, а в будівництво житлового будинку на проспекті Оболонський, 54 проінвестував більш ніж 25 000 000,00 грн.

10.08.2010 строк дії договору оренди земельної ділянки від 02.08.2005 закінчився, а відповідно до п. 4 Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 787 від 30.09.2010 року "Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09.10.2010 року № 7/489 "Про питання організації управління районами в місті Києві" з 31.10.2010 року припинено шляхом ліквідації Оболонську районну в м. Києві раду та всі її права і обов'язки передано до Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, яка підпорядкована Київській міській державній адміністрації (КМДА).

В свою чергу, у зв'язку з тим, що позивач належним чином виконував умови інвестиційного договору щодо будівництва будинку, рішенням Київської міської ради №822/8159 від 12.07.2012 передано ТОВ "КПО ГАРАНТ", за умови виконання пункту 2 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,2147 га для будівництва житлового комплексу на просп. Оболонському, 54 в Оболонському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (відведених відповідно до рішення Київської міської ради від 28.12.2004 № 1083/2493 "Про передачу Оболонській районній у місті Києві раді земельної ділянки для будівництва житлового комплексу на просп. Оболонському, 54 в Оболонському районі м. Києва").

Пунктом 2.2 рішення Київради зобов'язано позивача в місячний термін звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) з клопотанням щодо виконання робіт по винесенню меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовленню документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

На виконання приписів п. 2.2 рішення Київської міської ради № 822/8159 позивач звернувся до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з листом № 12 від 02.04.2013 про вжиття заходів для реєстрації права на земельну ділянку територіальної громади м. Києва, кадастровий номер 8000000000:78:036:0138, яка розташована за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 54, в силу приписів ст.791 Земельного кодексу України.

Стороною по справі було виявлено, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна міститься інформація про арешт незавершеного будівництва - житлового будинку за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 54 та земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:78:036:0138, яка розташована за адресою: м. Київ, проспект Оболонський. 54.

Постановою про накладення арешту на майно від 02.09.2011 слідчого ОВС Прокуратури міста Києва було накладено арешт на об'єкти незавершеного будівництва, які перебувають на балансі ПАТ "Трест Київміськбуд-1" (ЗАТ " Трест Київміськбуд-1), в тому числі і на об'єкт, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Облонський, будинок 54, житловий будинок, кадастровий номер: 000000000:78:036:0138. Вказана постанова була прийнята в межах розслідування кримінальної справи № 55-3532, яка порушена відносно посадових осіб ПАТ "Трест Київміськбуд-1" Бабича В.П., Ісака В.М., Цимбала В.П. та інших, в якості забезпечення цивільного позову про відшкодування завданих злочинами збитків з підприємства ПАТ "Трест Київміськбуд-1", як з тієї юридичної особи, яка в силу закону несе матеріальну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинувачених.

30.12.2011 Оболонським районним судом м. Києва було винисено обвинувальний вирок, втім питання щодо зняття арешту з майна, на яке під час досудового слідства накладено арешт, вирішено не було.

Як свідчать матеріали справи, 20.09.2012 позивач звернувся до прокуратури міста Києва, з проханням виключити з переліку об'єктів, на яке накладено арешт, земельну ділянку за адресою: м. Київ, пр.-т Оболонський, 54, кадастровий номер 000000000:78:036:0138.

Листом від 02.10.2012 № 06/3 відповідач -1 повідомив, що для вирішення питання щодо зняття арешту з земельної ділянки необхідно звернутись до Оболонського районного суду міста Києва, оскільки кримінальна справа, в рамках якої було накладено арешт, перебуває в провадженні вказаного суду.

Позивач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з відповідним клопотання і постановою Оболонського районного суду міста Києва від 16.01.2013 клопотання ТОВ "КПО Гарант" задоволено, знято арешт та виключено із реєстру земельну ділянку за адресою: м. Київ, пр-т Оболонський, 54, кадастровий номер 8000000000:78:036:0138.

Разом з тим, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22.03.2013 постанову Оболонського районного суду міста Києва від 16.01.2013 скасовано.

З огляду на вищевикладене, оскільки право позивача на земельну ділянку та об'єкт незавершеного будівництва, які знаходяться за адресою м. Київ, пр.-т Оболонський, 54 щодо володіння, користування та розпорядження своїм майновим правом порушується внесеним до реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записом про обтяження, за поновленням свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.

Прокуратура заперечила проти позову з підстав того, що питання звільнення майна з-під арешту, накладеного в ході досудового слідства у кримінальній справі має вирішуватись в порядку встановленому кримінально-процесуальним законодавством України.

Статтею 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" визначено, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів);

рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

майнові права інтелектуальної власності;

сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау");

права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

інші цінності.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції чинній на дату укладання інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Частиною 5 статті 7 вказаного Закону передбачено право інвестора володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" дає визначення поняття "майнові права", які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (ст. 3 Закону).

Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, тому що об'єктом цих прав не є "чуже майно", а також не є правом власності, оскільки об'єкт будівництва (інвестування) не існує до моменту введення його в експлуатацію, а тому не може існувати й право власності на нього.

Отже, майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Правовий аналіз положень ЦК України, Закону України "Про інвестиційну діяльність" дозволяє дійти висновку про те, що майнове право, що є предметом інвестиційного договору - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2013.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, як інвестор, виконує свої зобов'язання за інвестиційним договором, здійснює фінансування об'єкта будівництва, тобто вчиняє дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на частку об'єкта будівництва або набуття майнових прав на цей об'єкт.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Реалізація права на розпорядження майновими правами на об'єкт незавершеного будівництва неможлива без правовстановлюючих документів, зокрема, на земельну ділянку, на якій такий об'єкт знаходиться.

Рішенням Київської міської ради №822/8159 від 12.07.2012 передано ТОВ "КПО ГАРАНТ" в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,2147 га для будівництва житлового комплексу на просп. Оболонському, 54 в Оболонському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови та зобов'язано позивача в місячний термін звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) з клопотанням щодо виконання робіт по винесенню меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовленню документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Слід зазначити, що на данний час позивач позбавлений можливості зареєструвати в установленому порядку своє право орендного користування згідно рішення Київради №822/8159 земельною ділянкою кадастровий номер 000000000:78:036:0138, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 54, оскільки постановою слідчого ОВС Прокуратури міста Києва від 02.09.2011 накладено арешт на об'єкт незавершеного будівництва, житловий будинок, кадастровий номер 8000000000:78:36:0138 м. Київ, проспект Оболонський, 54, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 38187532 від 09.10.2012.

У відповідності до ст. 125 КПК (в редакції чинній на дату винесення постанови від 02.09.2011) слідчий за клопотанням цивільного позивача або з своєї ініціативи зобов'язаний вжити заходів до забезпечення заявленого в кримінальній справі цивільного позову, а також можливого в майбутньому цивільного позову, склавши про це постанову.

Статтею 126 КПК передбачено, що забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось.

Як вбачається зі змісту наявного в матеріалах справи обвинувального вироку в кримінальній справі, в ході якої накладено арешт на об'єкт незавершеного будівництва, житловий будинок, кадастровий номер 8000000000:78:36:0138 м. Київ, проспект Оболонський, 54, ТОВ "КПО Гарант" не є обвинуваченим або підозрюваним чи особою, яка несе за законом відповідальність за дії обвинувачених у кримінальній справі.

Доказів наявності будь-яких цивільно-правових угод між позивачем у даній справі та фігурантами кримінальної справи, відповідно до яких ТОВ "КПО Гарант" має нести будь-яку відповідальність, матеріали справи також не містять.

На момент винесення постанови від 02.09.2011 обвинувачені у кримінальній справі № 55-3532 не були посадовими особами ТОВ "КПО Гарант" і останнє не несло і не несе майнову чи матеріальну відповідальність за зобов'язаннями цих осіб.

Матеріалами справи підтверджується, що майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, житловий будинок та земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:78:36:0138 за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 54 належать позивачу у справі, який не несе будь-якої майнової відповідальність за дії обвинувачених у кримінальній справі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для залишення спірного майна під арештом.

Частиною 2 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі, визнання незаконними дії чи бездіяльності органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (ст. 55 КУ).

Згідно рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп зазначені норми слід розглядати як такі, що зобов'язують суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.

За умовами положень ст.4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" від 27.08.1976 №6 визначено, що в порядку передбаченому кримінальним процесуальним кодексом України розглядаються лише заяви боржників, тобто осіб які є учасниками відповідного кримінального процесу, а вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним, розглядаються за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису.

Вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту, а в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі, розглядаються заяви боржників на правильність арешту майна.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2013.

Відповідно до положень п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Пунктом. 11 постанови визначено, що господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 60 і 87 Закону України "Про виконавче провадження"), - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК.

Отже, виходячи з аналізу вищевикладеного, оскільки вимоги позивача ґрунтуються на його праві володіння на арештоване майно і він не є боржником в кримінальній справі позивач правомірно звернувся з позовом про звільнення майна з-під арешту, а з огляду на те, що сторонами у справі є юридичні особи, дана справа підвідомча саме господарському суду.

Судом враховано, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням військової частини А 1080 щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України від 2.11.11 N 13-рп/2011 Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8 Конституції України). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті З Основного Закону України). Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (частина третя статті 8 Конституції України). Згідно з Основним Законом України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55). Конституція України закріпила основні засади судочинства (частина третя статті 129). Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист, зокрема шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129 Конституції України). Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003, "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, висловленою в Рішенні від 25 грудня 1997 року N 9-зп, за якою суд не може відмовити у правосудді, якщо мають місце ущемлення прав і свобод громадян, інакше це буде порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини).

Судова колегія, дійшла висновку про задоволення позовних вимог щодо першого відповідача оскільки, право позивача на земельну ділянку та об'єкт незавершеного будівництва, що знаходяться за адресою м. Київ, пр.-т Оболонський, 54 щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном порушується внесеним до реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записом про обтяження і позивач не є особою, яка несе будь-яку майнову відповідальність за дії обвинувачених у кримінальній справі, в межах якої накладено арешт.

Однак слід зазначити, про відмову в задоволенні позову щодо другого відповідача, у зв'язку з відсутністю вимог до нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що апелянт не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а доводи про те, що питання звільнення майна з-під арешту, накладеного в ході досудового слідства у кримінальній справі має вирішуватись у порядку встановленому кримінально-процесуальним законодавством України, не приймаються судом до уваги, оскільки як зазначалося вище вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту, про що наголошено і в постанові Верховного Суду України від 15.05.2013, яка згідно норми ст. 111-28 ГПК України, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги Заступника прокурора м. Києва, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 07.08.2013р. у справі №910/10284/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/10284/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх