Рішення

від 14.11.2013 по справі 922/4138/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р.Справа № 922/4138/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство "Паралель", смт. Кочеток до ПАТ "Великобурлукський сироробний завод", смт. В-Бурлук про стягнення 65769,36грн. за участю представників сторін:

позивача - Трубчанінов С.О., дов. № б/н від 24.09.2013р.

відповідача - Келеберда Н.Б., дов. № б/н від 05.01.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 18680,00грн. основного боргу, 41656,40грн. пені, 342,38грн. 3% річних, 90,58грн. інфляційних та 5000,00грн. витрат на правову допомогу. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором підряду № 07/12 від 16.10.2012р., внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена.

В судовому засіданні 22.10.2013р. оголошено перерву до 14.11.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні та відзиві на позов пред'явлені до нього вимоги визнає в частині основного боргу, 3% річних та інфляційних. В частині заявленої позивачем до стягнення пені надав свій контррозрахунок відповідно до якого розмір пені складає 1634,12грн.; в частині стягнення 5000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката в позові просить відмовити. Окрім того, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення до 01.12.2013р. посилаючись на зниження прибутку підприємства та отримання збитків.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

16 жовтня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Великобурлуцький сироробний завод» (відповідач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПАРАЛЕЛЬ» (позивач, Підрядник) було укладено Договір підряду № 07/12 (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору Замовник доручає а Підрядник зобов'язується виконати на умовах даного Договору роботи по оснащенню корпусів повітряних завіс теплогенераторами та ввести їх в експлуатацію в приміщеннях прийомки молока, розташованих за адресою: Харківська область, смт. Великий Бурлук, вул. Терешкової, буд. 2.

Загальна сума договору, на момент його підписання, складала 194680,00грн. (п.4.3. Договору).

Пунктами 5.1.1., 5.1.2. Договору сторони встановили порядок розрахунків, а саме:

- 60000,00грн. (в тому числі ПДВ - 10000,00грн.) на протязі 3-х днів з моменту підписання договору;

- 80000,00грн. (в тому числі ПДВ - 13333,33грн.) на протязі 10-ти днів після отримання першого платежу.

Відповідно до п.5.2. Договору Замовник проводить передоплату на початок проведення Підрядником монтажних робіт в розмірі 36000,00грн. (в тому числі ПДВ - 6000,00грн.) на протязі 3-х днів після отримання рахунку-фактури.

Пунктом 5.3. Договору сторони домовилися, що остаточний розрахунок в розмірі 18680,00грн. (в т.ч. ПДВ - 3113,33грн.) Замовник проводить на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання Акту здачі - приймання робіт.

На виконання умов укладеного Договору та взятих на себе зобов'язань позивачем було передано відповідачу за видатковою накладною № РН-0000012 від 19 грудня 2012 року обладнання на загальну суму 136679,76грн., а саме 12 блоків теплогенераторів та 1 комплект автоматики. Факт передачі обладнання відповідачу підтверджується підписом уповноваженої особи засвідченою печаткою підприємства на вищезазначеній накладній. Після встановлення відповідного обладнання позивачем, у строки обумовлені Договором, було проведено вичерпний перелік робіт по введенню його в експлуатацію.

11 лютого 2013р. позивач передав відповідачу акт № 1 здачі-приймання виконаних робіт за договором підряду № 07/12 від 16.10.2012 року на загальну суму 58000,24грн. (в т.ч. ПДВ). Факт отримання відповідачем акту виконаних робіт підтверджується відміткою про його отримання на супровідному листі за вх. № 52 від 11.02.2013 року, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

У відповідності з умовами пункту 7.2. Договору Замовник протягом 3-х днів з моменту отримання Акту здачі - приймання виконаних робіт зобов'язаний направити Підряднику підписаний та оформлений належним чином Акт здачі - приймання виконаних робіт або мотивовану відмову від приймання робіт. Якщо у вказані строки Підрядник не отримує оформлені документи, роботи вважаються автоматично виконаними в повному обсязі з дотриманням вимог Замовника.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, від Замовника мотивованої відмови від прийняття робіт відповідно із вимогами пункту 7.2 Договору не надходило.

Однак відповідач, в порушення умов Договору підписав Акт здачі-приймання робіт на загальну суму 58000,24грн. (яка складається із вартості робіт на суму 48333,53грн. та податку на додану вартість, що становить 9666,71грн.) лише 17.04.2013р., та не здійснив остаточний розрахунок з позивачем за виконані роботи, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка з урахуванням проведених відповідачем передоплат становить 18680,00грн.

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, позивач, в порядку досудового врегулювання спору направив на адресу відповідача претензії № 06 від 28.02.2013р. та № 1 від 01.08.2013р. з вимогою погасити заборгованість, які були отримані відповідачем, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак відповідач вимоги претензій не виконав, заборгованість перед позивачем не погасив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вказані обставини суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем Договору та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 18680,00грн. основного боргу за виконані роботи обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Оскільки згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 90,58грн. та 3% річних в сумі 342,38грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У п.8.5. Договору сторони домовилися, що за несвоєчасну оплату роботи, виконаної Підрядником, Замовник виплачує Підряднику за кожний день прострочення пеню в розмірі 1% від суми затриманого платежу.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Такої ж правової позиції дотримується Верховний суд України в постанові від 24.10.2011р. по справі № 25/187.

Однак позивач, всупереч вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" нарахував відповідачу пеню у розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, при нарахуванні пені позивачем не враховано вимоги ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких підстав, суд визнає за можливе вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені задовольнити частково на суму 1361,34грн. за період з 15.02.2013р. по 15.08.2013р.

Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суд зазначає наступне.

Враховуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Оскільки чинний Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів наявності конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд вважає заяву про відстрочку виконання рішення необґрунтованою, тому такою ще не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у сумі 579,67грн. покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем також пред'явлено до відшкодування 5000,00грн. витрат на правову допомогу, які сплачені ним адвокату Трубчанинову С.О. за договором про надання юридичних послуг від 23.09.2013р., сплата яких належним чином підтверджується платіжними дорученнями № 134 від 23.09.2013р. та № 137 від 04.10.2013р.

За таких обставин, враховуючи те, що до складу судових витрат входить сплата послуг адвоката, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті послуг адвоката в розмірі 5000,00грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 193, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 599, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення відмовити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Великобурлуцький сироробний завод" (62602, Харківська обл., смт. Великий Бурлук, вул. Терешкової, 2; в тому числі р/р 26005010320601 у відділенні «Харківського ПАТ «АЛЬФА-БАНК», МФО 300343; Код ЄДРПОУ 05507436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПАРАЛЕЛЬ» (63513, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Кочеток, вул. Литвинова, буд. 55, кім. 3; в тому числі р/р 260065703396 у Харківській філії ПАТ «КРЕДИТПРОМБАНК», МФО 350727, р/р 26003010704895 ПАТ "УКРСОЦБАНК" м. Київ, МФО 300023; код ЄДРПОУ 37943575) 18680,00грн. основного боргу, 1361,34грн. пені, 342,38грн. 3% річних, 90,58грн. інфляційних, 5000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката та 579,67грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 18.11.2013 р.

Суддя Присяжнюк О.О.