Постанова

від 13.11.2013 по справі 811/3240/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 року Справа № 811/3240/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Притули К.М.

при секретарі: Білоус І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства "Житлогосп" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в

Комунальне підприємство "Житлогосп" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції від 25.09.2013 року № 0000561520 та № 0000571520.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку комунального підприємства "Житлогосп" (код ЄДРПОУ 37015342) з питання відображення в податковому обліку із здійснення взаємовідносин з ПП "Житло-Сервіс 1" (код ЄДРПОУ 35301270) за період червень-липень 2012 року; з ПП "Грант-Житло 1" (код ЄДРПОУ 35301244) за період червень-жовтень 2012 року, внаслідок чого було складено акт від 03.09.2013 року № 69/22-10/37015342.

На підставі проведеної перевірки, позивачем отримані податкові повідомлення-рішення від 25 вересня 2013 року № 0000561520 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 84833,50 грн., з якої основного платежу - 56489,00 грн., штрафних фінансових санкцій - 28244,5 грн. та від 25 вересня 2013 року № 0000571520 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 83698,50 грн., з якої основного платежу - 53799,00 грн., штрафних фінансових санкцій - 26899,5 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000561520 від 25.09.2013 р. та № 0000571520 від 25.09.2013 р. були порушені норми чинного законодавства, а тому просить дані позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти даного позову, зазначив, що відповідач позовні вимоги не визнав, вказавши, що оскаржувані повідомлення-рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені чинним законодавством у зв'язку з порушенням позивачем норм Цивільного кодексу України під час здійснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняте податкове повідомлення - рішення є правомірним.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку комунального підприємства "Житлогосп" (код ЄДРПОУ 37015342) з питання відображення в податковому обліку із здійснення взаємовідносин з ПП "Житло-Сервіс 1" (код ЄДРПОУ 35301270) за період червень-липень 2012 року; з ПП "Грант-Житло 1" (код ЄДРПОУ 35301244) за період червень-жовтень 2012 року (а. с. 6-17).

В акті № 69/22-10/37015342 від 03.09.2013 року зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

- п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 56489 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2012 року в сумі 87320 грн., за ІІІ квартал 2012 року в сумі 37599 грн., за IV квартал 2012 року в сумі 553 грн., внаслідок включення до складу витрат вартості руберойду від ПП "Житло-Сервіс 1" та ПП "Грат-Житло" попередньо ніби то отриманого ними від ПП "Вікторія-С", під час здійснення ремонтних робіт, за відсутності факту його поставки.

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 53799 грн., в т.ч.: за червень 2012 року в сумі 17464 грн., за липень 2012 року в сумі 21748 грн., за серпень 2012 року в сумі 12605 грн., за вересень 2012 року в сумі 1456 грн., за жовтень 2012 року в сумі 526 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості руберойду від ПП "Житло-Сервіс 1" та ПП "Грат-Житло" попередньо ніби то отриманого ними від ПП "Вікторія-С", під час здійснення ремонтних робіт, за відсутності факту його поставки.

25 вересня 2013 року на підставі акту перевірки Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000561520 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 84833,50 грн., з якої основного платежу - 56489,00 грн., штрафних фінансових санкцій - 28244,5 грн. та № 0000571520 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 83698,50 грн., з якої основного платежу - 53799,00 грн., штрафних фінансових санкцій - 26899,5 грн. (а. с. 18, 19).

В Акті перевірки зазначено, що у КП "Житлогосп" відсутнє право на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з ПДВ, в частині включення до їх складу вартості руберойду під час проведення ремонтних робіт від ПП Житло-Сервіс 1" та ПП "Грант-Житло" встановлено відсутність об'єктів оподаткування з податку на прибуток та податку на додану вартість в частині поставки руберойду, попередньо ніби то придбаного у ПП "Вікторія-С" під час проведення ремонтних робіт на адресу КП "Житлогосп" в розумінні ст. 22, ст. 134, ст. 185 Податкового кодексу України.

Правочини між КП "Житлогосп" та ПП "Житло-Сервіс 1", ПП 2Грант-Житло" здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до пп.1,2 ст. 215, пп.5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Крім того, відповідно до п.п.134.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно п.135.2 ст.135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, зміст вказаних норм Податкового кодексу України вказує на те, що однією з необхідних умов для віднесення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей до валових витрат, є наявність первинних документів, які підтверджують факт отримання доходу, який виник у зв'язку з подальшою реалізацією товарно-матеріальних цінностей.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що комунальним підприємством "Житлогосп" та ПП Житло-Сервіс 1" та ПП "Грант-Житло" укладались договори надання послуг з поточного ремонту.

На підтвердження реальності виконаних робіт позивачем надано копії актів прийняття виконаних будівельних робіт, копії податкових накладних та платіжні доручення.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивачем правомірно сформовано валові витрати у спірному періоді фінансово-господарських операціях, а також, позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товарів (робіт, послуг) по даних взаємовідносинах.

Суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та ПП Житло-Сервіс 1" та ПП "Грант-Житло" є нікчемними.

Так, станом на час укладення позивачем з даними контрагентами договорів та їх виконання, останні були зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та на час здійснення господарських операцій з позивачем, були платниками податку на додану вартість, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

У відповідності з вимогами частин 2, 3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки Олександрійської ОДПІ, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст..203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно ст.216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладені позивачем правочини з зазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 чт.627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також відповідачем не надано доказів, що свідчили б, що укладені позивачем договори, укладено з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та до валових витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про неправомірність прийняття Олександрійською ОДПІ податкових повідомлень-рішень від 25 вересня 2013 року №0000561520 та №0000571520.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати в розмірі 1654,32 грн., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь комунального підприємства "Житлогосп".

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в

Позовні вимоги комунального підприємства "Житлогосп" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Кіровоградській області від 25.09.2013 р. № 0000561520 та від 25.09.2013 р. № 0000571520.

Присудити з Державного бюджету України на користь комунального підприємства "Житлогосп" судовий збір у розмірі 1654,32 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 19 листопада 2013 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Притула К.М.