Постанова

від 13.11.2013 по справі 811/3072/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 року Справа № 811/3072/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Притули К.М.,

при секретарі : Білоус І.В.

розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-Торг" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-Торг" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2013 року № 0000232210 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 82522,50 грн., з яких за основним платежем 66018,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 16504,50 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-Торг" (код за ЄДРПОУ 37668070) щодо взаємовідносин із платником податків ПП "Полтава-Проект-Монтаж" (код за ЄДРПОУ 35295110), з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за січень 2013 року, внаслідок чого було складено акт від 30.04.2013 року № 184/22-10/37668070.

На підставі проведеної перевірки, позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 17 травня 2013 року № 0000232210 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 82522,50 грн., з яких за основним платежем 66018,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 16504,50 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17 травня 2013 року № 0000232210 були порушені норми чинного законодавства, а тому просить дані позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказавши, що оскаржуване повідомлення-рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені чинним законодавством у зв'язку з порушенням позивачем норм Цивільного кодексу України під час здійснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняте податкове повідомлення - рішення є правомірним.

Заслухавши думку сторін та дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-Торг" (код за ЄДРПОУ 37668070) щодо взаємовідносин із платником податків ПП "Полтава-Проект-Монтаж" (код за ЄДРПОУ 35295110), з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за січень 2013 року (а. с. 21-26).

В акті № 184/22-10/37668070 від 30.04.2013 року зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

- ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст.215, ст. 2016, ст. 228, ст. 627 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

-п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2013 року на 66018 грн., внаслідок завищення податкового кредиту на 66018 грн. з вартості послуг, отриманих від ТОВ Полтава-Проект-Монтаж" по нікчемному правочину (за відсутності факту поставки таких послуг) та без мети їх подальшого використання в господарській діяльності.

17 травня 2013 року на підставі акту перевірки Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000232210 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 82522,50 грн., з яких за основним платежем 66018,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 16504,50 грн. (а. с. 27).

В акті перевірки зазначено, що при проведенні перевірки ТОВ "Пріоритет-Торг" управлінням податкового контролю олександрійської ОДПІ Кіровоградської області ДПС враховані матеріали отримані від ДПІ у м. Полтаві "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Полтава-Проект-Монтаж" (код за ЄДРПОУ 35295110) з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період 01.02.2010 р. по 01.01.03.2013 р." ( Акт № 437/22.5-10/35295110 від 10.04.2013 р.).

У ТОВ "Пріоритет-торг" відсутнє право на формування витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з ПДВ, в частині включення до їх складу вартості отриманих товарів (послуг) від ПП "Полтава-Проект-Монтаж" у січні 2013 року, так як за результатами перевірки ПП "Полтава-Проект-Монтаж" встановлено відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) до контрагентів-покупців в розумінні ст. 22, ст. 185 Податкового Кодексу України.

Правочини між ТОВ "Пріоритет-Торг" та ПП "Полтава-Проект-Монтаж" здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ "Пріоритет-Торг" та ПП "Полтава-Проект-Монтаж" укладено Договір № 1301-03 про надання послуг від 03.01.2013 року (а.с.28-30).

На підтвердження реальності виконаних робіт позивачем надано копії податкових накладних, копії актів здачі-прийняття робіт, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, копії платіжних доручень.

Зазначені первинні документи надавались позивачем під час перевірки, в акті перевірки не зазначено про невідповідність первинної документації вимогам законодавства.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товарів (робіт, послуг) по даних взаємовідносинах.

Суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та ТОВ "Пріоритет-Торг" та ПП "Полтава-Проект-Монтаж" є нікчемними.

Так, станом на час укладення позивачем з даними контрагентами договорів та їх виконання, останні були зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та на час здійснення господарських операцій з позивачем, були платниками податку на додану вартість, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

У відповідності з вимогами частин 2, 3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки Олександрійської ОДПІ, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст..203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно ст.216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладені позивачем правочини з зазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 чт.627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що укладені позивачем договори, укладено з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та до валових витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про неправомірність прийняття Олександрійською ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 17 травня 2013 року №0000232210.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-Торг" - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2013 р. № 0000232210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 82522,50 грн., з яких за основним платежем - 66018,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 16504,50 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 18 листопада 2013 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Притула К.М.