Постанова

від 25.10.2013 по справі 804/13243/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2013 р. Справа № 804/13243/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі судового засідання Шкуті А.А.

за участю представника позивача Самухи В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-Будівельна компанія «Ізобуд» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2011 року №0000992304 та №0001002304, -

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-Будівельна компанія «Ізобуд» звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2011 року №0000992304 та №0001002304.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Акт перевірки 01.08.2011 р. № 377/2304-34427567 документально не підтверджений, висновки перевіряючих ґрунтуються на припущеннях і носять суб'єктивний характер.

На думку позивача, є цілком необґрунтованим посилання податкового органу в своїх висновках на Акт перевірки контрагента ТОВ «БК «Стандарт Плюс». Позивач наполягає на тому, що відповідачем безпідставно зроблено висновки щодо непідтвердження оприбуткування будівельних робіт на підприємстві, оскільки вони ґрунтуються на акті перевірки контрагента та його постачальників, при цьому позивач не має відповідати за будь-які можливі порушення податкового законодавства, допущені його контрагентом. Позивач вказує, що з контрагентом ТОВ «БК «Стандарт Плюс» обумовлено усі суттєві умови договорів про виконання будівельних робіт, доказами виконання яких є не тільки факт оплати за отриману послугу, а також наявність первинних документів (як то податкові накладні, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт), які підтверджують факт виконаних робіт. При цьому правильність податкового обліку та визначення ним податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими та розрахунковими документами, які були в наявності під час проведення перевірки та додані до матеріалів справи разом з адміністративним позовом.

Позивач стверджує, що здійснює господарську діяльність у відповідності до вимог закону, порушень правил оподаткування операцій з виконання будівельних робіт та формування податкового кредиту з ПДВ на підставі виписаних ТОВ «БК «Стандарт Плюс» податкових накладних допущено не було, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є незаконними і підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13.03.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

За наслідками касаційного перегляду рішень суддів першої та апеляційної інстанцій Вищим адміністративним судом України касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-Будівельної компанії «Ізобуд» задоволена частково, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 року та постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 13.03.2012 року скасовані, справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2013 року справу за територіальною підсудністю передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматичного розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №804/13243/13-а передана судді Кальнику В.В.

Справа призначена до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Позивач просив долучити до матеріалів справи письмові пояснення, де зазначив, що в матеріалах справи наявне документальне підтвердження факту здійснення господарських операцій між ТОВ «ІБК «Ізобуд» та ТОВ «БК «Стандарт Плюс» спірного періоду, а враховуючи відсутність судових рішень про визнання нікчемними даних господарських договорів, існують законні підстави для задоволення позову та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Будь-яких клопотань від відповідача не надходило.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу від 20.07.2011 року №2383, виданого Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва, повідомлення від 20.07.2011 року №20207 та керуючись ст. 20 , пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75 , п.79.2 статті 79 Податкового кодексу України проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-Будівельної компанії «Ізобуд» (код ЄДРПОУ 34427567) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з платниками податків - ТОВ «БК «Стандарт Плюс» (код ЄДРПОУ 36689042) за жовтень 2010 року - грудень 2010 року, за результатами якої складено Акт від 01.08.2011 року №377/2304-34427567.

Під час проведення перевірки використано:

- пояснення та його документальне підтвердження, надані ТОВ «Інженерно-Будівельна компанія «Ізобуд» разом з супроводжуючими листами від 03.06.2011 року №105 та від 25.07.2011 року №153;

- висновок від 21.04.2011 р. №1265/23-621-36689042 «Про результати проведеного аналізу діяльності ТОВ «БК «Стандарт Плюс» (код ЄДРПОУ 36689042) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.10.2010 р. по 30.11.2010 р.», складений ДПІ у Дніпровському районі м. Києва;

- акт від 14.03.2011 року №561/23-621-36689042 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «БК «Стандарт Плюс» (код ЄДРПОУ 36689042) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ при взаємовідносинах з ПП «Стилет-ЮГ» (код ЄДРПОУ 37048886) за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р.», складений ДПІ у Дніпровському районі м.Києві;

- податкова звітність з ПДВ ТОВ «Інженерно-Будівельна компанія «Ізобуд» за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року;

- додаток №5 «Розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» по декларації з ПДВ за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р.;

- дані інформаційних ресурсів податкових органів: АРМ «Аудит», ПК «Бест Звіт», АІС «РТОВ», АІС «Облік податків і платежів», пошукова база для обліку та пошуку фіктивних підприємств, ПДС ДПА України, що використовуються в ДПІ у Оболонському районі м. Києва;

- облікова справа платника ТОВ «Інженерно-Будівельна компанія «Ізобуд».

Перевіркою встановлені порушення:

- п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на загальну суму 872357, 25 грн.;

- п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року N 168/97-ВР , в результаті чого занижено ПДВ у загальному розмірі 697885,60 грн., в тому числі за жовтень 2010 року - на 445106,92 грн., за листопада 2010 року - на 231765,40 грн., за грудень 2010р. - на 21013,33 грн.

На підставі Акту перевірки від 01.08.2011 року №377/2304-34427567 відповідачем 12.10.2011 року винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення:

- №0001002304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 872357 грн.: у тому числі 697885,60 грн. - за основним платежем та 174471,40грн. - штрафних (фінансових) санкцій (штрафами);

- №0000992304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1090446,55 грн.: у тому числі 872357,25 грн. - за основним платежем та 218089,30 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (штрафами).

Як вбачається з акту перевірки, висновки податкового органу про заниження ПДВ з боку ТОВ «Інженерно-Будівельна компанія «Ізобуд» за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р. в загальному розмірі 697885,60 грн. обґрунтовані безпідставним віднесенням підприємством до складу податкового кредиту сум ПДВ згідно податкових накладних, отриманих від контрагента ТОВ «БК «Стандарт Плюс» (код ЄДРПОУ 36689042) на виконання будівельних робіт, зазначених в кошторисній документації до договорів субпідряду, а саме: договору субпідряду від 09.07.2010 року №19/07-10, договору субпідряду від 11.10.2010 р. №С 21/10-10/1, договору субпідряду від 11.10.2010 р. №С 21/10-10/2 та договору субпідряду від 11.10.2010 р. №С 21/10-10/3.

Дослідивши умови наведених договорів та надані під час перевірки Довідки про вартість виконаних робіт, Акти приймання виконаних будівельних робіт, складених до умов договорів субпідряду, та податкові накладні, податковий орган дійшов висновку, що перевіркою не підтверджено оприбуткування будівельних робіт на підприємстві, оскільки:

- до перевірки не надано дозвільної документації ТОВ «БК «Стандарт Плюс» на ведення будь-яких робіт на об'єктах будівництва;

- до перевірки не надано списку робітників, яки доручено проведення будівельних робіт;

- до перевірки не надано Актів про виконання робіт на підставі укладених договорів субпідряду із зазначенням відповідних реквізитів укладених договорів.

А враховуючи висновки Акту від 14.03.2011 року №561/23-621-36689042 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «БК «Стандарт Плюс» (код ЄДРПОУ 36689042) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ при взаємовідносинах з ПП «Стилет-ЮГ» (код ЄДРПОУ 37048886) за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р.» та висновок від 21.04.2011 р. №1265/23-621-36689042 «Про результати проведеного аналізу діяльності ТОВ «БК «Стандарт Плюс» (код ЄДРПОУ 36689042) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.10.2010 р. по 30.11.2010 р.», складені ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, операції між ТОВ «Інженерно-Будівельна компанія «Ізобуд» та ТОВ «БК «Стандарт Плюс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Вирішуючи спір по суті, та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходить із того, що об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами. Відсутність особи за місцезнаходженням, відсутність можливості перевірити первинні документи не є самостійними і достатніми підставами для визнання угод недійсними (фіктивними). Тільки встановлення мети та факту порушення публічного порядку, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для вирішення питання про визнання недійсними (фіктивними) угод у встановленому законом порядку.

Поряд з цим, саме такі підстави можуть свідчити про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операцій, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до правовідносин, які виникли у цій справі, слід застосовувати норми законів, які діяли на момент виникнення правовідносин, тобто Закон України «Про податок на додану вартість» , Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинний в редакції станом на 2010р.) та норми Податкового кодексу України , виходячи з того, що перевірка позивача податковим органом здійснена у серпні 2011р.

За приписами ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. №334/94-ВР (в редакції, чинній на момент спірних відносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами , обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України , який набув чинності 01.01.2011 року.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону ;

-суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону .

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , зазначено, що до складу валових витрат включаються - суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахувань обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, в тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями .

Отже, від належності первинних бухгалтерських та розрахункових документів залежить як податковий облік платника податків, так і реальність вчинення господарської діяльності такого платника взагалі.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, в липні-жовтні 2010р. позивачем з ТОВ «БК «Стандарт Плюс» укладено договори субпідряду від 09.07.2010 р. №19/07-10, від 11.10.2010 р. №С 21/10-10/1, від 11.10.2010 р. №С 21/10-10/2 та від 11.10.2010 р. №С 21/10-10/3 щодо виконання останнім (як субпідрядником) будівельних робіт на користь ТОВ «Інженерно-Будівельна компанія «Ізобуд» (генпідрядника), які є однотипними.

Так, відповідно до означених договорів субпідрядник зобов'язується власними силами і засобами за завданням генпідрядника виконати будівельні роботи відповідно до положень договорів (кошторисної документації до договорів), а генпідрядник - прийняти та оплатити субпідряднику зазначені роботи (п.2.1 договорів).

В тому числі, субпідрядник зобов'язаний за свій рахунок здійснювати навантаження, розвантаження, складування устаткування і всіх необхідних для проведення робіт матеріалів, запчастин і будівельної техніки; проводити роботи в робочий час на підставі заздалегідь пред'явленого списку робітників (п.3.1.9); вартість робіт і матеріалів визначається договірною ціною, актами виконаних робіт, оплата вартості виконаних робіт і матеріалів здійснюється генпідрядником поетапно згідно актів виконаних робіт (п.5 договорів).

Судом були досліджені наявні в матеріалах справи первинні бухгалтерські документи, надані позивачем до позову:

- податкові накладні №306, 594, 313, 307, 365, 532, 367, 342, 366, виписані ТОВ «БК «Стандарт Плюс» згідно договору №21/10-10 від 11.10.2010 року;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт/витрат за жовтень 2010 року згідно договору №21/10-10 від 11.10.2010 року;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року згідно договору №21/10-10 від 11.10.2010 року;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт/витрат за листопад 2010 року згідно договору №21/10-10 від 11.10.2010 року;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року згідно договору №21/10-10 від 11.10.2010 року;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт/витрат за грудень 2010 року згідно договору №21/10-10 від 11.10.2010 року;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року згідно договору №21/10-10 від 11.10.2010 року;

- банківські виписки по рахункам;

- податкові декларації спірного періоду, розшифровки додатку №5 тощо.

Проте, на думку суду, ані довідки про вартість виконаних робіт жовтня-грудня 2010 року, ані акти приймання виконаних будівельних робіт жовтня-грудня 2010 року, ані податкові накладні, що містяться в матеріалах справи, не можуть підтвердити виконання укладених позивачем з ТОВ «БК «Стандарт Плюс» в липні-жовтні 2010р. договорів субпідряду №19/07-10, №С 21/10-10/1, №С 21/10-10/2 та №С 21/10-10/3, адже невідповідність обов'язкових реквізитів є порушенням закону, що ставить під сумнів їх належність та допустимість як доказів понесених витрат.

Окрім того, податкові накладні підписані особою, яку не можна ідентифікувати, оскільки зазначений лише підпис.

Суд вважає необхідним звернути увагу й на те, що сумнівним є також і те, що як було встановлено під час судового розгляду під час вантажно-розвантажувальних робіт (в тому числі і інших будівельних робіт) керівництвом ТОВ «БК «Стандарт Плюс» використовувалась праця осіб, які невідомі, хоча обов'язковість надання відповідних списків робітників та службовців встановлена умовами договорів субпідряду.

Досліджуючи рух коштів та призначення платежу згідно з копіями виписок по банківським рахункам ТОВ «БК «Стандарт Плюс», починаючи з 16.07.2010 року, вбачається систематичність переказу грошових коштів на користь інших осіб, зокрема, ПП «Дамак» з призначенням платежу «оплата за надані послуги та виконані роботи згідно договору №008/07 від 01.07.2010 року», при тому, що ПП «Дамак» здійснює торгівельну діяльність, зокрема будівельними матеріалами (у відповідності до відомостей витягу з ЄДР) і послуг як таких не надає.

Разом з тим, можливості залучення субпідрядником сторонніх осіб відповідними договорами субпідряду не передбачалось, оскільки згідно положень субпідрядних договорів роботи виконувались власними силами і засобами субпідрядника.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що з поданих документів, копії яких містяться в матеріалах справи, та з пояснень позивача не представляється можливим встановити факт реального здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ «БК «Стандарт Плюс», зважаючи в тому числі на те, що досліджені документи мають вагомі недоліки у складанні та заповненні, що по-перше, свідчить про їх не відповідність вимогам укладених договорів субпідряду, по-друге, про їх невідповідність вимогам Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент спірних відносин), Податковому кодексу України.

При цьому слід також враховувати вимоги «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 . Так, відповідно до пунктів 2.4., 2.14-2.16 Положення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

На думку суду, правила податкового обліку розраховані на добросовісність платника податків, однак з сукупності матеріалів справи вбачається, що операції позивача із контрагентом, який знаходиться поза межами податкового контролю, мають ознаки регулювання рівня податкових зобов'язань та податкового кредиту, що дає податкові переваги за рахунок державного бюджету.

Стаття 19 Конституції України регламентує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України , у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, надані для перевірки документи по взаємовідносинам позивача з вказаним контрагентом, копії яких також містяться в матеріалах справи, не дають можливості встановити надання реальних послуг, виконання зобов'язань за договорами субпідряду, оскільки будівельний матеріал позивачем як субпідрядником не придбавався, не отримувався від генпідрядника, відсутні документи, передбачені договорами субпідряду, а надані - не надають можливості достовірно встановити реальність надання послуг.

За таких обставин, суд не знайшов підстав для задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2011 року №0000992304 та №0001002304.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-Будівельна компанія «Ізобуд» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2011 року №0000992304 та №0001002304 - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 11 листопада 2013 року.

Суддя В.В. Кальник