Ухвала

від 17.09.2013 по справі 820/3941/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 р.Справа № 820/3941/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Старостіна В.В. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства "Ялта Текс Інвест" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. по справі № 820/3941/13-а

за позовом приватного підприємства "Ялта Текс Інвест"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватне підприємство "Ялта Текс Інвест", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 квітня 2013 року № 0003211503.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. по справі № 820/3941/13-а в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, приватне підприємство "Ялта Текс Інвест", не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що постанова суду першої інстанції прийнята незаконно та необґрунтовано, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та зазначає, що дії Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області по винесенню податкового повідомлення-рішення від 30 квітня 2013 року № 0003211503 є неправомірними. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. по справі № 820/3941/13-а та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 09.04.2013 року відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ПП "Ялта Текс Інвест" нарахування сум податку на додану вартість.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 2044/15.3-09/36816224 від 09.04.2013 року, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено (незадекларовано) податкові зобов'язання з ПДВ за період з 11.09.2012 р. по 14.03.2013 р. на загальну суму 255755,00 грн., а також занижена сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за результатами роботи підприємства за період з 11.09.2012 р. по 14.03.2013 р. на загальну суму 51151,00 грн., в тому числі: за вересень 2012 року в сумі 9428,00 грн., за жовтень 2012 року в сумі 8702,00 грн., за листопад 2012 року в сумі 8494,00 грн., за грудень 2012 року в сумі 8149,00 грн., за січень 2013 року в сумі 8156,00 грн. та за лютий 2013 року в сумі 8222,00 грн.

На підставі вище зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003211503 від 30.04.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 63938,75 грн., з яких за основним платежем 51151,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 12787,75 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган за результатами перевірки податкової звітності позивача правомірно дійшов висновку про заниження позивачем податку на додану вартість у розмірі 51151,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно з пп. 14.1.185 ст. 14 Податкового кодексу України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Таким чином, об'єктом оподаткування у розумінні Податкового кодексу України є, зокрема, операції цивільно-правового характеру з надання послуг, якими є виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Як свідчать матеріали справи, протягом періоду з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року позивачем здійснювались операції з надання в оренду нежитлових приміщень. У перевіряємому періоді позивачем були укладені договори оренди нежитлових приміщень, зокрема: договір № 1/04/12 від 01.04.2012 року, договір від 07.02.2012 року, договір № 3/04/12 від 01.04.2012 року, договір № 4/04/12 від 01.04.2012 року, договір № 5/04/12 від 01.04.2012 року, договір № 07/04/12 від 01.04.2012 року тощо. Відповідно до умов вказаних договорів орендна плата в них була визначена з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 183 Податкового кодексу України. а отже, положення ст. 188 вказаного Кодексу щодо визначення бази оподаткування операцій з постачання товарів та послуг визначені виключно для зареєстрованих платників ПДВ.

Відповідно до умов вищевказаних договорів оренди визначено, що «сплата за комунальні послуги здійснюється орендарем за показниками лічильників на підставі рахунків, які виставляються орендодавцем. Рахунки на оплату комунальних платежів мають бути сплачені орендарем протягом трьох банківських днів з моменту їх отримання».

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та спеціалізованими підприємствами були укладені договори на електропостачання (договір про поставку електричної енергії № 3779 від 28.07.2010 року з ВАТ «Крименерго» - т. 1 а.с. 127-130), на надання послуг з водопостачання та водовідведення (договір № 2527 від 24.03.2010 року з Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму» - т. 1 а.с. 131-134). Посередницьких договорів між орендарями та вказаними підприємствами укладено не було.

Згідно ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Основним предметом договору оренди є встановлення розміру орендної плати за користування майном. Якщо орендар самостійно не укладає договори на споживання комунальних послуг, а здійснює відшкодування орендодавцю в частині понесених ним витрат на оплату комунальних послуг, то у договорі оренди має бути визначено порядок розрахунку вартості спожитих орендарем комунальних послуг та їх оплати (компенсації).

У відповідності до пп. 138.10.1 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень у складі загальновиробничих витрат включаються до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Згідно пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України витрати на утримання основних фондів загальногосподарського використання (опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення) враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у складі адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством.

Відповідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, установлених розділом II ПКУ.

При обчисленні об'єкта оподаткування орендодавець відображає всю суму орендної плати, у тому числі і комунальних послуг, у складі доходу на підставі пп. 135.5.14. п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України. Сума коштів, сплачених постачальникам комунальних послуг є витратами, пов'язаними із утриманням переданого в оренду майна, тому враховується у складі інших витрат операційної діяльності. Крім того, такі витрати мають бути підтверджені відповідними первинними документами.

Оскільки позивач згідно з умовами вищезазначених договорів оренди отримує від орендарів відшкодування витрат на оплату спожитих комунальних послуг (опалення, електричної енергії, водопостачання, водовідведення), то при обчисленні об'єкта оподаткування позивач повинен враховувати суму такої отриманої компенсації у складі доходу на підставі пп. 135.5.14 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, а суму коштів, сплачених постачальнику комунальних послуг, - у складі відповідних витрат за наявності підтверджуючих документів.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з актів здачі-прийняття робіт (т. 1 а.с. 158-250, т. 2 а.с. 1-4), сума нарахована (сплачена) позивачем від здійснення операцій з постачання товарів/послуг перевищила 300000 грн., а саме склала - 345931 грн., станом на 31.08.2012 року.

У відповідності до п. 181.1 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно з п.183.2. Податкового кодексу України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Відповідно до п.183.10. Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що якщо особа, у якої обсяг оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг за останні 12 місяців перевищив 300000 грн., не подала до органу державної податкової служби заяву, то обов'язок нарахування та сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість у такої особи виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 300000 гривень.

Таким чином, відповідно до вищенаведених норм Податкового Кодексу України, позивач був зобов'язаний зареєструватися як платник податку на додану вартість, подавши до органу ДПС заяву про реєстрацію у строк не пізніше 10 вересня 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що у встановлений законодавством строк позивачем не подано заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість. Позивач подав реєстраційну заяву платника податку на додану вартість з причини обов'язкової реєстрації платником податку на додану вартість лише 06.03.2013 року (т. 1 а.с. 50-52). На підставі вказаної заяви позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість, про що йому видане відповідне свідоцтво № 200117066 від 14.03.2013 року (т. 1 а.с. 53).

Відповідно до вимог податкового законодавства обов'язок нарахування та сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість у позивача виник з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання заяви, тобто з 11 вересня 2012 р. Отже, обов'язок нараховувати та сплачувати до бюджету податок на додану вартість у позивача виник з 11.09.2012 року та не був виконаний ним до дня реєстрації платником податку на додану вартість, тобто до 14.03.2013 року.

Відповідно до п.200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.14.1.179 ст. 14 Податкового Кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з актів здачі-прийняття робіт (т. 1 а.с. 158-250, т. 2 а.с. 1-4), сума, нарахована (сплачена) ПП "Ялта Текс Інвест" від здійснення операцій з постачання товарів/послуг за період з 11.09.2012 року по 14.03.2013 року складає 255755,00 грн., сума ПДВ - 51151,00 грн. Таким чином, позивач за період з 11.09.2012 року по 14.03.2013 року був зобов'язаний перерахувати та сплатити до бюджету ПДВ в загальній сумі 51151,00 грн., у т.ч.: за вересень 2012 р. - 9428,00 грн.; за жовтень 2012 р. - 8702,00 грн.; за листопад 2012 р. - 8494,00 грн.; за грудень 2012 р. - 8149,00 грн.; за січень 2013 р. - 8156,00 грн.; за лютий 2013 р. - 8222,00 грн.

Таким чином, відповідачем обґрунтовано донараховано позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 63938,75 грн., з яких за основним платежем 51151,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 12787,75 грн.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу. Доказів щодо факту неправомірного донарахування відповідачем податку на додану вартість у спірних періодах під час розгляду справи позивачем не надано.

Колегія суддів вважає, що податковий орган за результатами перевірки податкової звітності позивача правомірно дійшов висновку про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 51151,00 грн.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення за № 0003211503 від 30.04.2013 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. по справі № 820/3941/13-а суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Ялта Текс Інвест" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. по справі № 820/3941/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Старостін В.В. Шевцова Н.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ Мінаєва О.М.

Повний текст ухвали виготовлений 23.09.2013 р.