Постанова

від 13.11.2013 по справі 826/13274/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2013 року 10:40 № 826/13274/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Яремко А.О. (довіреність від 26.12.2012 р. )

від відповідача: Шапор Л.П. (довіреність від 16.08.2013 р. № 34/26-5710-18)

від третьої особи : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автоекспедиція» до ДПІ у Святошинському районі ГУ МІндоходів у м. Києві третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Дормашавто» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2013 № 0002732250,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоекспедиція» з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2013 № 0002732250, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 10 175 грн. за основним платежем та на 1130,25 грн. за штрафними санкціями.

Позивач не погоджується із зазначеним рішенням та зазначає, що висновки ДПІ в обґрунтування спірного рішення ґрунтуються на начебто ненаданні документів на підтвердження взаємовідносин з контрагентом, який здійснював перевезення вантажів інших осіб за замовленням (через) позивача, а також на тому, що операції з перевезення фактично не виконували контрагентом позивача.

У той же час, як зазначає позивач, операції з контрагентами фактично виконані, що документально підтверджується наявними у позивача первинними, платіжними документами та податковими накладними.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що спірні суми податкових вигод сформовані законно, а отже підстав для прийняття оскаржуваного рішення не було.

В судове засідання 17.10.2013 р. представник позивача не з'явився, доказів поважності причин неприбуття не надав. У той же час, ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана позивачем 23.09.2013 р.

У зв'язку з неявкою представника позивача, розгляд справи було відкладено на 13.11.2013 р. про що позивачу направлено повістку, яка отримана позивачем 28.10.2013 р. При цьому, у повістці зазначено про обов'язок позивача надати докази поважності причин неприбуття представника позивача у судове засідання 17.10.2013 р.

У судове засідання 13.11.2013 р. з'явився представник позивача Яременко А.О., однак доказів поважності причин неприбуття представника у судове засідання 17.10.2013 р. не було надано.

Окрім того, представником заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим, що представниця позивача ОСОБА_4. знаходиться у декретній відпустці, у зв'язку з чим ведення справи передано ОСОБА_5, який не може з'явитися за станом здоров'я. Зазначено також, що представник ОСОБА_6. не може бути представником, оскільки звільнений. Крім того, зазначено, що представником є також Яременко А.О., яка не володіє достатньою кількістю інформації по даній справі.

Розглянувши дане клопотання, судом відмовлено у його задоволенні. Зокрема, судом враховується, що суду не надано жодних доказів відпустки, хвороби та звільнення представників. Крім того, не надано жодних доказів відкликання довіреностей у зазначених вище представників позивача. Більш того, довіреність на представництво інтересів позивача на ім'я ОСОБА_5, ОСОБА_6. та присутньої у судовому засіданні Яременко А.О. була видана 26.12.2012 р., що вказує, як на достатність часу для підготовки до розгляду справи, з урахуванням відкладеного засідання 17.10.2013 р., так і достатність часу для взаємозаміни представників. Враховуючи наведене, встановлені строки розгляду справи, а також наявність у судовому засіданні повноважного представника позивача, розгляд справи не відкладався та справу розглянуто у присутності представників позивача та відповідача на підставі наявних матеріалів.

Відповідач, з підстав викладених в Акті перевірки, проти позову заперечує, вважає спірне рішення законним та обґрунтованим, у задоволенні позову просить відмовити.

Відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі до участі у справі залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача контрагента позивача за спірними операціями.

У третьої особи витребувано, крім іншого: докази наявності у спірному періоді на підприємстві необхідних трудових ресурсів; докази наявності транспортних засобів, товарно-транспортні документи; подорожні листи.

Направлена третій особі за визначеною в ЄДР адресою копія ухвали про відкриття провадження у справі та направлена повістка про наступне судове засідання повернуті без вручення з незалежних від суду причин (за закінченням терміну зберігання) у зв'язку з чим та в силу вимог абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України третя особа вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.

У той же час, третя особа в судові засідання не з'явилася, доказів поважності причин неприбуття, які і витребуваних документів, не надала. Враховуючи наведене, а також відсутність підстав для відкладення розгляду справи, строки розгляду справи, те, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, розгляд справи не відкладався та справу розглянуто на підставі наявних матеріалів.

При цьому, у зв'язку з розглядом справи судом спрямовано судові запити відносно встановлення наявності у контрагента ресурсів, необхідних для виконання спірних операцій.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.11.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м . Києві, проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Автоекспедиція» (код з ЄДР 36038044) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Дормашавто» (код з ЄДР 36791493) за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 25.04.2013 р. № 285/22-5-09/36038044 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем п/п. 7.2.3., 7.4.4., 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6., 201.6. ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на 10 175 грн., у т.ч. за січень 2011 р. - 750 грн., лютий 2011 - 792 грн., березень 2011 - 2283 грн., травень 2011 - 1833 грн., серпень 2011 - 1883 грн., за жовтень 2011 р. - 967 грн., за листопад 2011 - 1667 грн.

В контексті наведеного в Акті перевірки зазначається, що до перевірки надано укладений між ТОВ «Дормашавто» (експедитор-2; в особі Ордашева М.Г.) та позивачем (експедитор-1) генеральний договір від 26.01.2011 р. № 5 на транспортне експедирування автотранспортом.

Умовами договору передбачено порядок взаємовідносин, які виникають при здійсненні автомобільних перевезень вантажів транспортними засобами ТОВ «Дормашавто». Договором передбачено, що на кожне перевезення оформляється транспортне замовлення (заявка).

В замовленні зазначається: маршрут руху, найменування вантажу, вага, вид, пакування, кількість місць вантажу, фрахтова ставка, умови оплати, адреси місць завантаження та розвантаження вантажу з вказівкою на контактних осіб і їх телефони, дати і час завантаження, розвантаження (терміни доставки) вантажу.

Зазначено, що Експедитор-2 (ТОВ «Дормашавто») не має права передавати свої повноваження по перевезенню вантажів третім особам без письмового погодження Експедитора-1 (позивача).

Під час перевірки встановлено, що позивачем отримано від контрагента акти виконаних робіт від 29.01.2011 р. на суму 4500 грн. з ПДВ, 30.01.2011 р. на суму 4750 грн. з ПДВ, від 14.02.2011 р. на суму 5500 грн. з ПДВ, від 14.03.2011 р. на суму 3200 грн. з ПДВ, від 25.03.2011 р. на суму 5000 грн. з ПДВ, від 11.04.2011 р. на суму 3100 грн. з ПДВ, від 12.04.2011 р. на суму 3100 грн. з ПДВ, від 16.04.2011 р. на суму 4800 грн. з ПДВ, від 04.08.2011 р. на суму 4900 грн. з ПДВ, від 05.08.2011 р. на суму 3200 грн. з ПДВ, від 15.08.2011 р. на суму 28.09.2011 р. на суму 5800 грн. з ПДВ, від 06.10.2011 р. на суму 5800 грн. з ПДВ, від 13.10.2011 р. на суму 4200 грн. з ПДВ, а всього на суму 61 050 грн. з ПДВ - 10 175,01 грн.

Окрім того, під час перевірки встановлено видачу позивачу податкових накладних, перелік яких визначено на стор. 18 Акту перевірки.

В Акті перевірки зазначається, що перевіркою не виявлено, а посадовою особою підприємства не надано замовлення (заявки), ТТН, наявність яких є обов'язковою умовою вищевказаного договору.

Крім того, зазначається, що до перевірки не надано документів, що засвідчують факт оплати.

Також до перевірки не надано документів, що підтверджують відображення в бухгалтерському обліку позивача взаємовідносин з контрагентом.

Вказується також, що до перевірки не надавалися і документи на перевезення вантажів через третіх осіб.

Зазначається також в Акті перевірки, що під час перевірки не надано документів, що підтверджують факт належності отриманих послуг до власної господарської діяльності позивача.

Надалі зазначається про отримання акту від 25.01.2012 р. № 54/3-23-20, від 13.03.2012 р. № 30/3-22-80 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дормашавто», в яких, як зазначає ДПІ, зазначено, що при проведенні аналізу наявної інформації, а також згідно висновку ГВПМ щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Дормашавто», встановлено, що кількість працюючих - 1 особа , наявність основних засобів - відсутні , місцезнаходження не встановлено. Зазначається (стор. 8 Акту перевірки), що у зв'язку з розслідування кримінальної справи встановлено створення/придбання СГД без наміру здійснення діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, зокрема, ТОВ «Дормашавто». Використовуючи вказані фіктивні підприємства, невстановлені особи отримали можливість минаючи засновників та директорів вказаних підприємств, розпоряджатися банківськими рахунками, укладати від імені підприємств фіктивні угоди та фіктивні первинні документи, не сплачуючи в повному обсязі до бюджетів податки. Зазначені СГД, зареєстровані на осіб, що не мали наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність. Вказані підприємства за адресами реєстрації ніколи не знаходились та не знаходяться, основні фонди, активи та працівники у них відсутні.

Зазначається про допит ОСОБА_8, яка підтвердила, що в ноутбуці, виявленому під час обшуку, встановлено 1С бухгалтерія фіктивних підприємств, зокрема, ТОВ «Дормашавто».

Відтак, ДПІ в Акті перевірки по суті зазначає про відсутність у контрагента можливостей та ресурсів для надання послуг та про відсутність доказів на підтвердження фактичного отримання позивачем послуг з перевезення вантажів.

На підставі вищенаведених висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України , а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- (положення ПК України щодо ПДВ ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (порядку видачі п/н.), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо порядку видачі п/н.); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також положення п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так , податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.

В даному випадку , дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність виконання спірних операцій контрагентом позивача та, відповідно, про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Так, як вже зазначалося, згідно умов договору перевезення вантажів здійснюється транспортними засобами ТОВ «Дормашавто» та контрагент не має права передавати свої повноваження по перевезенню вантажів третім особам без письмового погодження Експедитора-1 (позивача).

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568:

- Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

- Подорожній лист , це первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство ;

- Дорожній лист , це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно з п. 11 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля .

Згідно з 11.3. Правил, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається .

Пунктом 11.4. Правил визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Пунктом 11.5. Правил також передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

При цьому, відповідно до п. 11.6. Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Пунктом 11.9. Правил передбачено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що жодна із наданих позивачем товарно-транспортних накладних (ТТН) не містить жодної згадки про здійснення перевезень ТОВ «Дормашавто».

У той же час, окремі ТТН містять визначення, що автопідприємством є ТОВ «Автоекспедиція» (позивач).

При цьому, під час розгляду справи не надано подорожніх листів, які супроводжують перевезення та, відповідно, підтверджують його.

Відтак, під час розгляду справи не надано документів, які б підтверджували перевезення товарів саме контрагентом позивача (ТОВ «Дормашавто»). Надані акти виконаних робіт та заявки до договору не супроводжуються підтвердженням здійснення перевезення вищезгаданими документами (ТТН, подорожніми листами), а відтак не можуть бути враховані як юридично значимі документами на підтвердження здійснення перевезення саме ТОВ «Дормашавто».

Слід додати, що в ТТН зазначено прізвища водіїв, однак, під час розгляду справи не надано жодних доказів того, що ці особи працювали у контрагента або були залучені на підставі цивільно-правових договорів.

Під час розгляду справи не надано доказів належності контрагенту транспортних засобів, зазначених в ТТН або їх залучення для виконання спірних операцій в інших осіб.

В контексті наведеного слід окремо зазначити, що згідно з повідомленням Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем від 26.09.2013 р. № 45/4603 - транспортні засоби за ТОВ «Дормашавто» не зареєстровані . Зазначено, що у вказаному підприємстві за дорученням власника експлуатується транспортний засіб Wolkswagen LT 28 (мікроавтобус) з номерним знаком 2107КЕ, відомості щодо якого, однак, відсутні у наданих до матеріалів справи ТТН.

При цьому, враховуючи вищевказані умови договору, під час розгляду справи не надано і доказів залучення контрагентом інших осіб для перевезення, як і не надано доказів надання згоди позивачем на залучення зазначених осіб, як-то передбачено договором.

З податкової звітності контрагента (з податку на прибуток) вбачається, що контрагентом не декларувалось загальновиробничих витрат (п/п. 138.8.5. ПК України), витрат на збут (п/п. 138.10.3. ПК України) та інших витрат звичайної господарської діяльності, у т.ч.: витрат на оплату праці, не декларувалась амортизація.

З декларації з ПДФО вбачається відсутність декларування сум доходів, виплачених на користь фізичних осіб (штатних чи за цивільно-правовими договорами).

Тобто, вбачається відсутність декларування цим підприємством витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності взагалі та спірних операцій, зокрема, що вказує власне на відсутність у контрагента можливостей та ресурсів , з якими пов'язані такі витрати, які (ресурси) є необхідними для ведення господарської діяльності та здійснення спірних операцій, зокрема.

З відомостей наданих Державною прикордонною службою України (лист від 19.12.2011 р.) вбачається, що ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, перетинав кордон України 05.11.2009 р.(в'їзд та виїзд), що, однак, не охоплює період оформлення спірних операцій та не доводить участі директора контрагента в оформленні спірних операцій, які, як вбачається з матеріалів справи, оформлювались на території України.

Щодо наявності у контрагента ліцензії від 06.04.2010 р. на надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, слід зазначити, що вона ґрунтується на використанні контрагентом вищезгаданого Wolkswagen LT 28, який, однак, як вбачається з ТТН, участі у перевезеннях не приймав, а відтак, сама по собі наявність вказаної ліцензії, як і надані позивачем матеріали щодо надання ним послуг з перевезення іншим особам (замовникам), не є доказом виконання спірних операцій саме контрагентом позивача, у т.ч. не є підтвердженням належності контрагенту зазначених у ТТН транспортних засобів та вказаних в них водіїв.

Таким чином, враховуючи специфіку та особливості спірних операцій, під час розгляду справи не надано документальних підтверджень наявності у контрагента відповідних ресурсів та здійснення ним реальної господарської діяльності, а також не надано тих документів/матеріалів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання операцій такого роду та у сукупності підтверджують їх фактичне (реальне ) виконання, а відтак, позивачем та контрагентом не доведено того, що обумовлені договором роботи/послуги з перевезення, були виконані/надані контрагентом позивача, а встановлені вище судом обставини спростовують доводи позивача у цьому контексті.

З урахуванням наведеного у сукупності суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, внаслідок того, що спірні операції фактично контрагентом не виконувались, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведених висновків суду та не доводять зворотного.

Таким чином, під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Слід додати , що в Акті перевірки зазначено про ненадання під час перевірки низки вищезгаданих документів на підтвердження взаємовідносин з контрагентом позивача.

Позивачем у позові у т.ч. зазначається про те, що після проведення перевірки та в установлений строк, ці документи були надані.

Однак , позивачем не надано жодних документальних підтверджень надання зазначених документів: на запит ДПІ від 26.10.2013 р., під час перевірки та після закінчення перевірки, у зв'язку з чим та на підставі п. 44.6. ПК України ці документи вважаються такими, що були відсутні у платника податків на час складення податкової звітності . Не надано доказів подання цих документів, зазначених в Акті як відсутні, у порядку п. 44.7. ПК України.

Наведене також вказує на не підтвердження під час перевірки даних податкової звітності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а отже підстав для задоволення позову не має і у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 69-71, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоекспедиція» (код з ЄДР 36038044) - відмовити повністю .

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови суду складено та підписано 19.11.2013 р.