Постанова

від 20.11.2013 по справі 604/1662/13-п

ПІДВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/604/669/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року

Суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області Сидорак Г.Б., розглянувши матеріали, які надійшли від Територіальної державної інспекції з питань праці у Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, директора ПП «Цех сухого молока», який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, -

за ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Підволочиського районного суду Тернопільської області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП.

Відповідно до матеріалів справи 23 жовтня 2013 року завідуючим сектору організаційно-аналітичного забезпечення, зв’язків з громадськістю та засобами масової інформації - державним інспектором праці у Тернопільській області ОСОБА_2, за участю директора ПП «Цех сухого молока» ОСОБА_1 проведено планову перевірку Приватного підприємства «Цех сухого молока» код за ЄДРПОУ 05438540, юридична адреса: 47800, Тернопільська область, сел. Підволочиськ, вул. Тернопільська, 110.

Перевіркою встановлено, що:

1. всупереч вимог ст. 29 КЗпП України працівників підприємства не поінформовано під розписку про умови праці, наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

2. в підприємстві не ведуться особові картки працівників форми П-2, чим порушено вимоги п. 2.5 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок»;

3. всупереч вимог ст. 29 КЗпП України з правилами внутрішнього трудового розпорядку працівників підприємства не ознайомлено під розписку;

4. тривалість роботи деяких працівників підприємства перевищує 40 годин на тиждень. Так, у вересні 2013 року протягом робочих тижнів з 2 по 8 вересня та, з 23 по 29 вересня водій ОСОБА_3 щотижня відпрацьовував по 47 годин. Вказане є порушенням вимог ч. 1 ст. 50 КЗпП України;

5. деяким працівникам підприємства не завжди надаються щотижневі дні відпочинку. Так, на протязі липня 2013 року водіям ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не було надано жодного дня щотижневого відпочинку протягом місяця, чим порушено вимоги ст. 70 КЗпП України;

6. робота у вихідні дні не завжди компенсується працівникам наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Так, водіям ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 які в липні 2013 року працювали без вихідних днів, адміністрацією підприємства не було надано як інших днів для відпочинку, так і не компенсовано у грошовій формі в подвійному розмірі роботу у вихідні дні. Вказане є порушенням вимог ст. 72 КЗпП України;

7. всупереч вимог ч. 5 ст. 79 КЗпП України адміністрація підприємства письмово не повідомляє працівників про дату початку відпустки за два тижні. Так, сторож ОСОБА_6 згідно наказу № 14 від 02.09.2013 року з 02.09. по 29.09.2013 року перебував у відпустці, однак адміністрація підприємства письмово не повідомила його за два тижні про початок відпустки;

8. адміністрація підприємства письмово не погодила дати виплати заробітної плати із найманими працівниками, чим порушила вимоги ч. 2 ст. 97 КЗпП України та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оплату праці»;

9. всупереч вимог ст. 107 КЗпП України робота працівників у святкові дні не оплачується в подвійному розмірі. Так, водії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 24 серпня 2013 року (ОСОБА_7) відпрацювали відповідно 5 та 6 годин, однак робота за цей день їм не була оплачена в подвійному розмірі;

10. всупереч вимог ч. 4 ст. 115 КЗпП України та ст. 21 Закону України «Про відпустки» заробітна плата (відпускні) працівникам підприємства виплачується не за три дні до початку відпустки, а у пізніші строки. Так, згідно наказу директора від 02.09.2013р. № 14, сторожу ОСОБА_6 з 02.09. по 29.09.2013р. надано 28 календарних днів відпустки, нараховано відпускних на суму 1130,92 гривень, однак належну йому суму відпускних виплачено не за три дні до початку відпустки, а 25 вересня 2013 року. Вказане також мало місце і по інших працівниках;

11. із звільненим працівником - сторожем ОСОБА_8 (звільнений 01.10.2013 р.), сума остаточного розрахунку становить 515,59 гривень, однак розрахунок із вказаним працівником проведено не у день звільнення, а 04.10.2013 року. Вказане є порушенням вимог частини першої ст. 116 КЗпП України;

12. всупереч вимог ч. 1 ст. 117 КЗпП України у випадку невиплати в день звільнення всіх коштів працівнику не виплачується середній заробіток за весь час затримки виплати розрахункових коштів до дня фактичного розрахунку. Так, наприклад ОСОБА_8 (звільнений 01.10.2013р.), остаточний розрахунок із ним проведено не у день звільнення, а 04.10.2013 року, а також за час затримки виплати остаточного розрахунку йому не нараховано середній заробіток за весь час затримки;

13. належно заповнена трудова книжка видається працівникам у день звільнення, однак розрахунок із працівником проводиться з порушенням строків зазначених у ст. 116 КЗпП України. Так, розрахунок із звільненим працівником ОСОБА_8 проведено не у день звільнення (01.10.2013 року), а 04.10.2013 року, чим порушено вимоги частини першої ст. 47 КЗпП України;

14. всупереч вимог ст. 83 КЗпП України при звільненні з роботи ОСОБА_8С, не нарахована, а отже і не виплачена грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, хоча є на це підстави;

15. правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства не затверджені трудовим колективом, чим порушено вимоги ст. 142 КЗпП України;

16. всупереч вимог абзацу 1 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами зумовленими народженням і похованням» в підприємстві не обрана Комісія (уповноважений) із соціального страхування;

17. рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг не здійснюється комісією (уповноваженим) із соціального страхування, чим порушено вимоги абзацу 2 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про загальнообов’язкове державі соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратам зумовленими народженням і похованням».

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, запевнив, що подібне не повториться, на даний час більшість недоліків усунуто.

Крім власного визнання вини, винуватість гр. ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення доведена:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 19-13-008/0478 від 30 жовтня 2013 року, з якого вбачається порушення директором Сільськогосподарського ПП «Цех сухого молока» законодавства України про працю;

- довідкою про стан виплати заробітної плати на ПП «Цех сухого молока» станом на 23 жовтня 2013 року;

- довідкою про стан додержання графіка відпусток працівникам ПП «Цех сухого молока» у 2013 році;

- довідкою про проведення остаточного розрахунку при звільненні працівників на ПП «Цех сухого молока» від 23 жовтня 2013 року №46;

- табелем обліку робочого часу за липень 2013 року на ПП «Цех сухого молока»;

- довідкою про нарахування заробітної плати на ПП «Цех сухого молока» за липень 2013 року;

- табелем обліку робочого часу за серпень 2013 року на ПП «Цех сухого молока»;

- довідкою про нарахування заробітної плати на ПП «Цех сухого молока» за серпень 2013 року;

- табелем обліку робочого часу за вересень 2013 року на ПП «Цех сухого молока»;

- довідкою про нарахування заробітної плати на ПП «Цех сухого молока» за вересень 2013 року;

- правилами внутрішнього трудового розпорядку на ПП «Цех сухого молока»;

- платіжною відомістю №18 за вересень 2013 року.

Проаналізувавши наведене в сукупності, вважаю, що в діях директора ПП «Цех сухого молока» ОСОБА_1 наявні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, тобто порушення вимог законодавства про працю щодо виплати заробітної плати та інших вимог законодавства про працю. Тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності за вказаною статтею, наклавши на нього адміністративне стягнення в межах її санкції.

Накладаючи адміністративне стягнення за вказане адміністративне правопорушення, враховую характер вчиненого правопорушення, яке відноситься до порушень в галузі охорони праці і здоров’я населення, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність.

Враховуючи наведене та з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, суд приходить до переконання, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33, 283, 284, 294 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 30 (тридцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п’ятсот десять) гривень в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 34 (тридцять чотири) гривні 41 (сорок одну) копійку судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

На постанову судді може бути подано апеляційна скарга, внесено подання прокурора до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський місцевий суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя