Рішення

від 13.11.2013 по справі 910/17885/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 910/17885/13 13.11.13

За позовом Асоціації виробників паркету України, м. Київ

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОР Ю-ДИЗАЙН», м. Київ

Про стягнення 40 951,31 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

Від позивача Бондаренко О.Є. - пред. по довір.

Від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 40 951,31 грн. заборгованості, збитків від інфляції та трьох відсотків річних за поставлений товар, посилаючись на порушення відповідачем, як покупцем, умов щодо оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2013р. порушено провадження у справі № 910/17885/13 та розгляд справи призначено на 03.10.2013р.

03.10.2013р. через канцелярію суду представником позивача були подані документи витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі від 18.09.2013р., а також, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, було подано заяву про збільшення позовних вимог у зв'язку з помилковим визначенням строку виконання грошового зобов'язання. Так, позивач просив суд стягнути з відповідача 40 166,13 грн. - основну суму боргу, 971,42 грн. - 3% річних та судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2013р. розгляд справи було відкладено на 13.11.2013р., у зв'язку з неявкою представників відповідача.

15.10.2013р. від позивача надійшли письмові пояснення по суті справи, які долучені до матеріалів справи.

Відповідач, який належним чином був повідомлений, в судове засідання не з'явився, представників в судове засідання не направив, вимоги ухвал суду від 18.09.2013р. та 03.10.2013р. не виконав, відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87, Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

До матеріалів справи долучені конверти з судовою кореспонденцією, які були повернуті з адреси відповідача з відміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання».

Направлення судом ухвал на юридичну адресу відповідача, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру, який долучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 13.11.2013р. подав клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача за наявними матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив уточнений позов задовольнити.

В судовому засіданні 13.11.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами було досягнуто усної домовленості щодо поставки товару, відповідно до якої позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму - 93 868,49 грн.

На підтвердження виконань своїх зобов'язань позивачем суду надано видаткові накладні: № 4768 від 29.11.2012р. на суму 2 082,48 грн., № 5097 від 26.12.2012р. на суму 61 433,49 грн. та № 4113 від 05.10.2012р. на суму 30 352,93 грн.

Видаткові накладні № 5097 від 26.12.2012р. на суму 61 433,49 грн. та № 4113 від 05.10.2012р. на суму 30 352,93 грн., підписані повноважними представниками сторін та скріплені печаткою позивача без зауважень та приймаються судом, як належні докази що підтверджують факт передачі товару відповідачу, оскільки, позивачем надано Довіреності № 24/12 від 24.12.2012р. та № 4 від 04.10.2012р., які видані відповідачем.

Судом встановлено, що надана позивачем як доказ видаткова накладна № 4768 від 29.11.2012р. на суму 2 082,48 грн. не містить даних які б дозволили ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції, а також, відсутня довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей за наданою накладною.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95 року, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Відповідно до п. 2. Наказу Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до п. 4 Інструкції довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві.

Таким чином, відповідно до вимог вказаних нормативних актів належними та допустимими доказами передачі товарно-матеріальних цінностей є накладна та довіреність.

Отже, видаткова накладна № 4768 від 29.11.2012р. на суму 2 082,48 грн. не є належним доказом отримання товару відповідачем, оскільки, не можливо встановити особу яка отримувала товар від позивача та відсутня довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково, сплативши останньому грошові кошти у розмірі - 53 461,82 грн., що підтверджується платіжними дорученнями наданими позивачем, а саме: № 118 від 20.09.2012р. - 20 000грн. № 123 від 24.09.2012р. - 5 000 грн., , № 129 від 25.09.2012р. - 19 460,89 грн., № 155 від 10.10.2012р. - 9 000,93 грн.

16.02.2013р. позивач направляв на адресу відповідача вимогу вих. № 11 від 14.02.2013р. щодо проведення розрахунку за поставлені товари. Факт направлення вимог підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком № 3052.

Відповідач відповіді на вимогу не надав та грошові кошти позивачу не повернув.

Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий товар складає - 38 324,19 грн., що документально підтверджується наданими позивачем матеріалами.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів долучені до матеріалів справи і відповідно визнаються судом такими, що посвідчують наведені факти та обставини господарських відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно ч. 5 ст. 265 Господарського кодексу України поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч 1. ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 173 ГК України суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму боргу позивач нараховує три відсотка річних у розмірі - 971,42 грн. (період нарахування з 28.02.2013р. по 03.10.2013р.).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування трьох відсотків річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, але, за уточненим розрахунком суду, а саме у розмірі - 689,84 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОР Ю-ДИЗАЙН» (01032, м. Київ, вул. Либідська, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 37165767) на користь Асоціації виробників паркету України (03040, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 88, код ЄДРПОУ 31303887), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі - 38 324 (тридцять вісім тисяч триста двадцять чотири) грн. 19 коп., три відсотка річних у розмірі - 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 84 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі - 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 19 листопада 2013 року.

Суддя І.Д. Курдельчук