Постанова

від 06.11.2013 по справі 805/14103/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 р. Справа № 805/14103/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ткаченко Т.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «УГК - Транс» про стягнення адміністративного-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 10 281,48 гривень та пені у розмірі 337,84 гривень, -

В С Т А Н О В И В :

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулися до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УГК - Транс» про стягнення адміністративного-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 10 281,48 гривень та пені у розмірі 337,84 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в порушення вимог ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем не виконано у 2012 році норматив по створенню 3 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів. Так, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу у кількості 81 особи на підприємстві повинно бути працевлаштовані 3 особи-інваліди, але за даними звіту на підприємстві інвалідів не працювало. Таким чином, за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році, до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції у розмірі 10 281,48 грн., а також станом на 26.09.2013 року нарахована пеня у розмірі 337,84 грн., які позивач просить стягнути у судовому порядку.

Представник позивача у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, надавши при цьому 06.11.2013 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Також, разом із вказаним клопотанням представником позивача були надані письмово викладенні пояснення, в яких зазначено про те, що відповідачем до відділення Фонду було надано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів саме за 2012 рік, при цьому, в самому звіті останнім помилково зазначено, що звіт подано за 2013 рік. Інформація, яка відображена відповідачем у звіті, повністю відповідає матеріалам перевірки відповідача за 2012 рік, проведеної територіальною інспекцією праці, а тому позивач просить суд вважати поданий відповідачем звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів саме за 2012 рік.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду відповідач повідомлений належним чином, про що є відомості у матеріалах справи. Заяв про відкладення розгляду справи або розгляду справи у відсутності представника відповідача до суду не надходило. Також суду не було надано заперечень проти позову або заяви про визнання позову.

Приймаючи до уваги положення ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, та ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, а також ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних в ній доказів.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів України і діє на підставі Положення про Донецьке відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Згідно з п. 3, п. 4 зазначеного Положення Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також відповідно до п.п. 3 п. 5 Положення має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «УГК - Транс» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи - 37837465, місцезнаходження - 86406, Донецька область, м. Єнакієве, вул. Луганське шосе, 74.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

За приписами ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 статті 19 встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Як свідчить звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, який був поданий відповідачем до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила у 2012 році 81 особи, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основні засади соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 3 особи, що відповідає вимогам Закону. Однак, фактична кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, дорівнювала 0. Таким чином, фактично інваліди не були працевлаштовані, чим порушуються вказані вище вимоги законодавства.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Таким чином, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «УГК - Транс» у відповідності до викладених приписів законодавства не було виконано нормативу по створенню 3-х робочих місць по працевлаштуванню інвалідів, відповідач згідно до вимог ст. 20 вказаного Закону мав сплатити позивачеві адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Так, у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік відповідач визначив суму середньорічної заробітної плати штатного працівника у розмірі 3427,16 грн.

Крім цього, у вказаному звіті відповідачем самостійно визначені адміністративно-господарські санкції, які йому необхідно сплатити за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що свідчить про визнання відповідачем порушення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Таким чином, ТОВ «УГК - Транс» мало сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 10 281,48 грн. у строки встановлені діючим законодавством України.

Відповідачем у встановлений ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) не були сплачені адміністративно-господарські санкції у розмірі 10 281,48 грн., що дає підстави для нарахування пені відповідно до ст. 20 вищезазначеного Закону і п. 4 Порядку, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.

За таких обставин, за період з 16.04.2013 року по 26.09.2013 року розмір нарахованої пені становить 337,84 грн., що підтверджується розрахунком, наданим позивачем.

Суд також звертає увагу на те, що згідно п. 4.4 Рекомендації Вищого адміністративного суду № 07.2-10/2 від 14 квітня 2008 року «Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування» при розгляді справ про стягнення адміністративно-господарських санкцій за непрацевлаштування інвалідів, адміністративні суди повинні враховувати:

- створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу;

- інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад);

- спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування;

- причини непрацевлаштування роботодавцями інвалідів.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19.12.2005 року (чинного в 2012 році) затверджена норма статистичної звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Відповідач не надав суду доказів виконання позивачем вимог чинного законодавства щодо здійснення відповідних заходів з працевлаштування інвалідів.

Суд звертає увагу на те, що підставою господарської відповідальності учасника господарських відносини, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. Учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним не вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. При цьому, слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 22 грудня 2009 року у справі № 21-2151во09, зокрема, зазначено, що нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення, а тому не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому товариство вжило всіх передбачених Законом № 875-ХІІ заходів для працевлаштування останніх.

Наведене також узгоджується з судовою практикою, зокрема, в ухвалі Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року у справі № 2а/0570/8059/2012 зазначено, що як вбачається з визначення адміністративно-господарської санкції, то вона є альтернативою зобов'язанню суб'єкта господарювання створити місце для інваліда, тому при фактичному створенні місця для інваліда, підстави для застосування заходів відповідальності відсутні. За частиною 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості, тому у разі відсутності фактів звернення інвалідів та необґрунтованої відмови підприємством в їх працевлаштуванні така складова відповідальності, як вина суб'єкта господарювання, відсутня.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, що спростували б доводи позивача, відповідач суду не надав.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку про правомірність застосування позивачем до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році в сумі 10 281,48 грн. та нарахування пені в сумі 337,84 грн., а отже позовні вимоги про стягнення з відповідача наведених сум підлягають задоволенню повністю.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2-15, 69-71, 94, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «УГК - Транс» про стягнення адміністративного-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 10 281,48 гривень та пені у розмірі 337,84 гривень - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УГК - Транс» (ідентифікаційний код юридичної особи - 37837465, місцезнаходження - 86406, Донецька область, м. Єнакієве, вул. Луганське шосе, 74) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31216230700001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Донецькій області, ЄДРПОУ 38033949, МФО 834016, код платежу 50070000, ЄДРПОУ стягувача - Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 13492430) адміністративно господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році, у розмірі 10 281 грн. (десять тисяч двісті вісімдесят один) 48 коп. та пеню у розмірі 337 грн. (триста тридцять сім) 84 коп.

Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті 06 листопада 2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд у порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ткаченко Т.С.