Ухвала

від 14.11.2013 по справі 2а-10022/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року Справа № 161205/12/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Хобор Р.Б.,

суддів: Сапіги В.П., Обрізка І.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 20.05.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач в квітні 2011 року звернувся з позовом в суд до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі-ГУПФУ) та просив зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії згідно ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна бути встановлена в розмірі однієї мінімальної заробітної плати; згідно статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна становити 15% мінімальної пенсії за віком з 27.10.2010 року.

Постановою Чортківського районного суду Тернопільської області від 20.05.2011 року адміністративний позов задоволено. Зобов'язано ГУПФУ здійснити перерахунок та виплатити позивачу доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком починаючи з 27.10.2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов»язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин, з врахуванням виплачених сум.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ГУПФУ подано апеляційну скаргу, в якій просить постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 20.05.2011 року скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на постанову Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», та доводиться непоширенням на дані правовідносини ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Колегія суддів, у відповідності до п.3 ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу ГУПФУ слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних міркувань.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечувалось, що позивач є непрацюючим пенсіонером, який постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, належить до 4 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно ч.2 ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" непрацюючим пенсіонерам, які проживають - на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Відповідно до вимог ч.3 ст.51 цього Закону особам, віднесеним до 4 категорії, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.

Як вбачається з матеріалів справи позивачу доплата до пенсії виплачувалась згідно постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5,20 грн. Тобто така доплата проводилась не на рівні мінімальної заробітної плати, як це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, з моменту призначення пенсії виплачувалась в розмірі 15% спеціально встановленого постановою Кабінету Міністрів України з 01.08.2001 року розміру 18.10 грн., з 01.01.2002 року розміру 19.91 грн., що не відповідає мінімальній пенсії за віком, а з 01.01.2008 року у розмірі 5% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" саме в частині встановлення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Однак згідно положення ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають не постанови Кабінету Міністрів України, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача згідно ст.39 та ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Дія положення ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була зупинена Законом України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет на 2007 рік» і визначено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Проте рішенням Конституційного Суду України №-6-рп/2007 від 9 липня 2007 року внесення таких змін до Закону визнано неконституційним, оскільки «не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України». Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107-VI було внесено зміни та ст.39 викладено в такій редакції: громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 вказані зміни було визнано неконституційними.

Станом на 2007 рік ч.3 ст.51 Закону передбачала, що особам, віднесеним до 4 категорії, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком. З 1 січня 2008 року внесено зміни до ст. 51 Закону в частині встановлення додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до 4 категорії, в розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватись окремі закони». Тому внесення змін до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказаним рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційними.

На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року. Вказані зміни в законодавстві неконституційними не визнавались.

Відтак, до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, у справах щодо розміру пенсії слід застосовувати положення ст.39, ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на виплату щомісячної грошової доплати як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю за період з 27.10 2010 року по 22 липня 2011 року, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком за період з 27.10.2010 року по 22.07.2011 року включно, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, постанова суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.183-2, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 20.05.2011 року у справі № 2а-10022/11/1916 - без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді В.П. Сапіга

І.М. Обрізко