Ухвала

від 14.11.2013 по справі 1505/3937/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження № 22-ц/785/8813/13

Головуючий у першій інстанції Матяш Т.Л.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Кварталової А.М., Фальчука В.П.

при секретарі: Швець В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Овен», Дочірнє підприємство фірма «Гомер» про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2004 році ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 звернулася до суду до ОСОБА_4 з позовом, який неодноразово уточнювала про визнання права власності, мотивуючи це тим, що 21 грудня 1984 року ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_5 та від шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3. 24 липня 2003 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинув ОСОБА_5, після смерті якого спадкоємцем за заповітом від 09 грудня 1992 року став ОСОБА_4, який не визнає права на спадщину неповнолітнього сина померлого спадкодавця ОСОБА_5 - ОСОБА_3 1994 року народження та права ОСОБА_2 на спільно набуте майно у шлюбі з ОСОБА_5 Позивач ОСОБА_2 зазначає, що оскільки вона перебувала із ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданим Приморським відділом РАГС м. Одеси, актовий запис №1254 від 21.12.1984 року, то спірні садовий будинок, земельна ділянка та автомобіль є спільним майном подружжя. На підставі викладеного, просила суд визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину спадщини, а саме на садівничий будинок НОМЕР_2 на косі Кароліно-Бугаз, земельну ділянку НОМЕР_2, яка розташована на території Затоківської селищної ради СК «Дружба», ТОВ «Овен», ДП фірму «Гомер», автомобіль HYUNDAI Sonata, державний номерний знак НОМЕР_1, а за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину садівничого будинку НОМЕР_2 на косі Кароліно-Бугаз, 1/2 частину земельної ділянки НОМЕР_2, яка розташована на території Затоківської селищної ради СК «Дружба», 1/2 частину ТОВ «Овен», 1/2 частину ДП фірму «Гомер», 1/2 частину автомобіля HYUNDAI Sonata, державний номерний знак НОМЕР_1.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 вересня 2010 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 липня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на:

- 1/2 частки садового будинку НОМЕР_2, який розташований у селищі Затока Білгород-Дністровського району Одеської області в садовому товаристві «Дружба»;

- 1/2 частки земельної ділянки, яка розташована на території Затоківської селищної ради СК «Дружба», ділянка НОМЕР_2;

- 1/2 частки автомобіля HYUNDAI Sonata, двигун НОМЕР_3, кузов НОМЕР_4, державний номерний знак НОМЕР_1.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на:

- 1/6 частки садового будинку НОМЕР_2, який розташований у селищі Затока Білгород-Дністровського району Одеської області в садовому товаристві «Дружба»;

- 1/6 частки земельної ділянки, яка розташована на території Затоківської селищної ради СК «Дружба», ділянка НОМЕР_2;

- 1/6 частки автомобіля HYUNDAI Sonata, двигун НОМЕР_3, кузов НОМЕР_4, державний номерний знак НОМЕР_1;

- 49/150 частки статутного фонду товариства з обмеженою відповідальності «Овен» (ідентифікаційний код 13917674).

У квітні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 вересня 2010 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що 04 квітня 2012 року йому стало відомо з листа відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі ОМУЮ про поновлення актового запису №263 від 30.09.1989 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.07.2011 року №8-1/07.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 лютого 2013 року рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 вересня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 в свої інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ТОВ «Овен», ДП фірма «Гомер» про визнання права власності відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 лютого 2013 року та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 вересня 2010 року у зв'язку з нововиявленими обставинами відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Овен», Дочірнє підприємство фірма «Гомер» про визнання права власності, суд першої інстанції виходив з того, що:

- спадкове майно, яке придбане та отримане спадкодавцем після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 тобто після 1989 року і до дня його смерті 24.07.2003 року не відноситься до спільного майна подружжя, що виключає застосування ч.1 ст. 22 КпШС України до майна ОСОБА_5;

- право ОСОБА_3 на обов`язкову частку у спадщині після смерті батька, як неповнолітнього сина, іншим спадкоємцем після смері ОСОБА_5 - ОСОБА_4 не оспорюється;

- на даний час відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_5 і визначення обов`язкової частки у спадщині є компетенцією нотаріуса.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним.

У абзаці третьому пункту 11 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18 грудня 2009 року роз'яснено: «Встановивши, що строк для звернення до суду з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову у позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього». Таким чином, суд вправі відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску строку давності виключно у випадку, якщо позовні вимоги доведені належними і допустимими доказами, проте позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин.

Перевіряючи доведеність і обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Овен», Дочірнє підприємство фірма «Гомер» про визнання права власност,і колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

- 21 грудня 1984 року Приморським відділом РАЦС м. Одеси зареєстрований шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, яка змінила прізвище на ОСОБА_2, а/з № 1254 (т. 1 а. с. 10);

- згідно копії виписки з рішення народного суду Приморського району м. Одеси від 08.01.1986 року розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (т. 2 а. с. 174);

- 30 вересня 1989 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірваний, а/з № 637 (т. 1 а. с. 100);

- згідно свідоцтва про народження батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (т.1 а. с. 107);

- згідно заповіту від 09.12.1992 року ОСОБА_5 заповів синові ОСОБА_4 усе належне майно, де б воно не було і з чого б не складалося і все те, що буде належати йому на час смерті (т. 2 а. с. 60);

- 24.07.2003 року ОСОБА_5 помер (т. 1 а.с. 59);

- рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11.09.2003 року заяву ОСОБА_2 задоволено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.01.1986 року скасовано у зв`язку із нововиявленими обставинами, актовий запис про розірвання шлюбу визнано недійсним та анульовано, свідоцтво про розірвання шлюбу від 30.09.1989 року визнано недійсним (т. 2 а. с. 258-260);

- ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29.03.2005 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 11.09.2003 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції;

- ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.12.2007 року заяву ОСОБА_2 в частині анулювання актового запису № 637 від 30.09.1989 року, вчинену Приморським Відділом РАЦС м. Одеси. Та визнання свідоцтва про розірвання шлюбу недійсним - залишено без розгляду за заявою ОСОБА_2 В порядку ст. 380 ЦПК України допущено поворот виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 11.09.2003 року (т. 2 а. с. 193);

- ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.12.2007 року заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.01.1986 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за нововиявленими обставинами - відмовлено (т. 2 а. с. 197);

- ухвалою Верховного суду України від 29.10.2008 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31.01.2008 року про зобов`язання Приморський відділ РАЦСу м. Одеси анулювати актовий запис № 637 від 30 вересня 1989 року та свідоцтво про розірвання шлюбу та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12.06.2008 року - скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд (т. 2 а. с. 32-33);

- ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09.06.2011 року позов ОСОБА_2 до Другого Приморського відділу РАЦС Одеського міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_4 про зобов`язання анулювати актовий запис та свідоцтво про розірвання шлюбу - залишено без розгляду за заявою представника позивача (т. 2 а. с. 241);

- ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.07.2011 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 07.02.2013 року заяву підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області задоволено, роз`яснено ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13.12.2007 року щодо проведення виконавчих дій у зв`язку із допущенням повороту виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 11.09.2003 року по цивільній справі про визнання недійсним актового запису про розірвання шлюбу № 637 від 30.09.1989 року та свідоцтва про розірвання шлюбу від 30.09.1989 року ( т. 3 а. с. 55-56; 59);

- ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.02.2012 року задоволено заяву ОСОБА_4 та роз`яснено рішення суду від 13.12.2007 року щодо проведення виконавчих дій у зв`язку із допущенням повороту виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 11.09.2003 року (т. 3 а. с. 57-58);

За таких обставин, суд першої інстанції встановивши, що рішення суду від 08.01.1986 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 не є скасованим, актовий запис про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 не є анульованим, дійшов до правильного висновку про те, що на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_3, спадкове майно, яке набуте спадкодавцем після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 тобто після 1989 року і до дня його смерті час смерті, не відноситься до спільного майна подружжя, що виключає застосування ч.1 ст. 22 КпШС України до майна ОСОБА_5 - садового будинку НОМЕР_2, який розташований у селищі Затока Білгород-Дністровського району Одеської області в садовому товаристві «Дружба»; земельної ділянки, яка розташована на території Затоківської селищної ради СК «Дружба», ділянка НОМЕР_2; автомобіля HYUNDAI Sonata, двигун НОМЕР_3, кузов НОМЕР_4, державний номерний знак НОМЕР_1.

Згідно ст. 3 ч. ч. 1, 2 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Виходячи з ч.2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, необхідно встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права , свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Як вбачається з матеріалів справи позов заявлений ОСОБА_2 також і в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 до ОСОБА_4, який будучи спадкоємцем за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 не оспорює у свого брата по батьківській лінії ОСОБА_3 права на обов`язкову частку у спадщині, на яку той має право згідно ЦК України незважаючи на зміст заповіту. До того ж на даний час відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_5, але у зв`язку із вирішенням даної справи в суді, нотаріусом не видавалося свідоцтво про право на спадщину спадкоємцям.

При таких обставинах районний суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову заявленого ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності.

Крім того, внаслідок відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 про право власності на ? частину майна набутого ОСОБА_5, обов`язкова частка ОСОБА_3 у спадковому майні збільшується за рахунок збільшення спадкової маси, що ніяким чином не порушує права ОСОБА_3 в інтересах якого ОСОБА_2 заявлений даний позов.

За таких обставин, колегія суддів визнає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність оскаржуваного рішення внаслідок відсутності нововиявлених обставин , то колегія суддів виходить з того, що Принцип правової визначеності гарантує захист судових рішень ухвалених відповідно до норм матеріального та процесуального права і тому за змістом ч.3 ст.365 ЦПК України у її системному зв'язку із положеннями глави 1 розділу V ЦПК України , суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, ухваленого після скасування рішення того ж суду за нововиявленими обставинами, не вправі скасовувати законне і обґрунтоване рішення суду лише з підстав невідповідності наведених заявником обставин, як нововиявленим обставинам в розумінні глави 4 ЦПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 317 ЦПК України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили ухвалою суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.М. Кварталова

В.П. Фальчук