Рішення

від 18.11.2013 по справі 903/1029/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 листопада 2013 р. Справа № 903/1029/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сосна», смт. Любешів

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна», с. Дубове, Ковельський район, Волинська обл.

про стягнення 39 000, 00 грн.

Суддя Пахолюк В.А.

Представники:

від позивача: Давидюк В.Г. - представник, довіреність від 26.09.2013 року;

від відповідача: не прибув;

Суть спору:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сосна», звернувшись з позовом до суду, просить стягнути з відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» 39 000, 00 грн. сплачених коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно усної домовленості ним було сплачено відповідачу 39 000, 00 грн. за поставку великої рогатої худоби. Факт оплати підтверджує квитанціями до прибуткового касового ордеру № 442 від 14.04.2011 р., № 447 від 15.04.2011 р., № 449 від 16.04.2011 р., № 458 від 18.04.2011 р.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань, 21.08.2013 р. позивачем було вручено йому вимогу про повернення коштів, яка залишена останнім без задоволення.

Станом на 01.01.2013 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 39 000, 00 грн., що підтверджує актом звірки взаємних розрахунків.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. На виконання вимог суду до матеріалів справи долучив довідку АА № 691103 про включення до ЄДРПОУ.

Ухвалою суду від 14.10.2013 р. розгляд справи було відкладено на підставі п.п.1, 2, 3 ст.77 ГПК України. Позивача зобов'язано: подати балансову довідку про наявність дебіторської заборгованості. Відповідача зобов'язано: виконати вимоги ухвали суду від 04.10.2013 р. - подати письмові обґрунтовані доводи та заперечення по суті та предмету спору, довідку про включення до ЄДРПОУ.

На виконання вимог ухвали суду на підставі заяви (вх. № 01-29/12822/13 від 15.11.2013 р.) позивачем долучено до матеріалів справи довідку № 11 від 15.11.2013 р. про наявність у ТзОВ «Сосна» дебіторської заборгованості СТзОВ «Україна» в сумі 39 000, 00 грн.

Відповідач вимоги ухвали суду повторно не виконав, письмових пояснень-заперечень по суті спору не надав, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Враховуючи викладене, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

Згідно вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як визначено ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

В квітні 2011 р. позивач сплатив відповідачу грошові кошти в сумі 39 000, 00 грн. за поставку великої рогатої худоби, що підтверджується належно оформленими квитанціями до прибуткових касових ордерів № 442 від 14.04.2011 р., № 447 від 15.04.2011 р., № 449 від 16.04.2011 р., № 458 від 18.04.2011 р.

Як зазначає позивач, відповідачем зобов'язання щодо поставки худоби не виконано.

21.08.2013 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів за змістом якої просив останнього повернути безпідставно отримані кошти у розмірі 39 000,00 грн., проте відповідач відповіді не направив та грошові кошти на вимогу не перерахував.

Підставою звернення позивача до суду з позовом до відповідача, стало набуття останнім майна без достатньої правової підстави, а тому позивач посилаючись на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України просить стягнути кошти у розмірі 39 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З аналізу статті 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов'язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Статтею 177 Цивільного кодексу України унормовано, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші. Майном, як особливим об'єктом згідно зі статтею 190 цього Кодексу вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Зі змісту наведених норм вбачається, що положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави поширюються і на безпідставно набуті грошові суми.

Матеріалами справи (квитанціями до прибуткових касових ордерів № 442 від 14.04.2011 р., № 447 від 15.04.2011 р., № 449 від 16.04.2011 р., № 458 від 18.04.2011 р., актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.08.2013 р.) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 39 000,00 грн.

В той же час, відповідачем не надано доказів поставки позивачу великої рогатої худоби та існування правовідносин з позивачем, за якими би вбачалось існування грошового зобов'язання позивача на користь відповідача.

Відтак, в силу юридичного факту володіння грошовими коштами без достатньої правової підстави у володільця згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України виникає зобов'язання повернути такі кошти на користь особи, яка має відповідні права на такі кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується звернення позивача до відповідача з вимогою здійснити повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 39000,00 грн. (вимога від 21.08.2013 р. отримана особисто директором СТзОВ «Україна»).

Відтак, з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та вручення позивачем листа вимоги від 21.08.2013 р. строк щодо повернення безпідставно отриманих грошових коштів на момент розгляду справи настав.

Факт існування дебіторської заборгованості відповідача перед позивачем станом на 15.11.2013 р. на суму 39 000, 00 грн. підтверджено і довідкою № 11 від 15.11.2013 р., підписаною директором та головним бухгалтером підприємства.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що позивачем на рахунок відповідача були перераховані грошові кошти в розмірі 39 000, 00 грн. без відповідної правової підстави, що не спростовано належним чином відповідачем.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 39 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то судовий збір в сумі 1 720, 50 грн. відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 15, 16, 177, 509, 530, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» (44200, Волинська область, Ковельський район, с.Дубове, вул. Ковельська, 60, код ЄДРПОУ 03736865) на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сосна» (45031, Волинська обл., смт.Любешів, вул. Березня, 1, код ЄДРПОУ 35035021) безпідставно отримані кошти у сумі 39 000, 00 грн. та 1 720,50 грн. в повернення по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 20.11.2013 р.

Суддя В.А.Пахолюк