Рішення

від 20.11.2013 по справі 910/19043/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19043/13 20.11.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Експрес транспорт і логістика» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Лєко» Простягнення 53 798,27 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачане з'явився Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес транспорт і логістика» (надалі -Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєко» (надалі - Відповідач) про стягнення 53 798,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач надав послуги з перевезення вантажів у міжнародному сполученні за заявками №87 від 14.09.2012 р., №б/н від 27.09.2012 р. та №б/н від 04.10.2012 р., а відповідач належним чином своє грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 50 719,02 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 520,65 грн. та 3% річних у розмірі 558,60 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.10.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 01.11.2013 р.

24.10.2013 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, крім того, за змістом клопотання представник позивача просив здійснювати розгляд справи за його відсутністю.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.11.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представників сторін та необхідністю витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено до 20.11.2013 р.

В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03083, м. Київ, вул. Парникова, 7, кв. 1, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується матеріалами справи, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка містить на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

14.09.2012 р. між позивачем (перевізник) та відповідачем (експедитор) укладено заявку на перевезення вантажів №87, відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом Австрія (9373) - с. Вишневе (Україна).

Відповідно до умов Заявки №87 сума фрахту становить 2 400,00 Євро по курсу Національного банку України.

З матеріалів справи також вбачається, що 27.09.2012 р. між сторонами укладено заявку на перевезення вантажів №б/н, відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом Австрія (9373) - с. Вишневе (Україна).

Згідно умов Заявки №б/н від 27.09.2012 р. сума фрахту становить 2 400,00 Євро по курсу Національного банку України.

04.10.2012 р. між сторонами укладено заяву на перевезення вантажів №б/н від 04.10.2012 р. відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом Австрія (9373) - с. Вишневе (Україна), сума фрахту становить 2 400,00 Євро по курсу Національного банку України.

Факт надання позивачем послуг на виконання умов Заявок підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними СМR №001027, №001472, №001133 відповідно до яких вантаж доставлено позивачем вантажоодержувачам, про що свідчать відтиски печаток вантажоодержувачів в графі «Вантаж одержав».

Внаслідок виконання позивачем зобов'язання з перевезення вантажів, на підставі узгоджених сторонами заявок на перевезення вантажів, останнім було виставлено відповідачу рахунки на сплату наданих послуг із перевезення вантажів, а саме рахунки №209/02/14/186 від 25.09.2012 р. на суму 24 777,02 грн., №210/02/10/049 від 08.10.2012 р. на суму 24 942,00 грн. та рахунок №210/02/08/070 від 11.10.2012 р. на суму 24 725,23 грн.

В свою чергу, як зазначає позивач, відповідач грошове зобов'язання зі сплати вартості наданих послуг із перевезення вантажів здійснив частково у розмірі 23 725,23 грн.

05.02.2013 р. відповідач направив позивачу гарантійний лист №3, за змістом якого зазначив, що оплату вартості наданих у повному обсязі позивачем послуг із перевезення вантажів, ТОВ «Лєко» гарантує розпочати 08.02.2013 р., а розрахуватися у повному обсязі 18.02.2013 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг з перевезення вантажів, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 50 719,02 грн.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами укладено договір перевезення у спрощений спосіб (шляхом складання заявок на перевезення вантажів №87 від 14.09.2012 р., №б/н від 27.09.2012 р. та №б/н від 04.10.2013 р.), а відтак між сторонами виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Надання позивачем послуг відповідачу по перевезенню вантажів підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними СМR №001027, №001472, №001133 відповідно до яких вантаж доставлено позивачем вантажоодержувачам, про що свідчать відтиски печаток вантажоодержувачів в графі «Вантаж одержав».

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно умов Заявок сума фрахту по кожній заявці окремо становить 2 400,00 Євро, а проведення оплати здійснюється у грошовій одиниці гривні по курсу Національного банку України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлено на адресу відповідача оригінали розрахункових документів (міжнародні товарно-транспортні накладні СМR №001027, №001472, №001133, акти виконаних робіт та рахунки на оплату наданих послуг на загальну суму 74 444,25 грн.), які згідно рекомендованих поштових повідомлень про вручення поштового відправлення №896080801307356, №8960801326342 та №8960801368851 отримані відповідачем 03.10.2012 р., 15.10.2012 р. та 17.11.2012 р. відповідно.

В свою чергу, відповідачем частково виконано грошове зобов'язання зі сплати вартості наданих послуг на суму 23 725,23 грн.

Отже, невиконане відповідачем грошеве зобов'язання по сплаті послуг із перевезення вантажів становить 50 719,02 грн. (74 444,25 грн. - 23 725,23 грн.).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За наслідками виконання позивачем зобов'язання з перевезення вантажів, на підставі узгоджених сторонами заявок на перевезення вантажів, позивачем було виставлено відповідачу рахунки на сплату наданих послуг із перевезення вантажів, а саме рахунки №209/02/14/186 від 25.09.2012 р. на суму 24 777,02 грн., №210/02/10/049 від 08.10.2012 р. на суму 24 942,00 грн. та рахунок №210/02/08/070 від 11.10.2012 р. на суму 24 725,23 грн.

При цьому, суд відзначає, що враховуючи належне виконання позивачем послуг із перевезення, що підтверджується матеріалами справи, відсутність зауважень відповідача щодо якості наданих послуг та здійснення ним часткової сплати, направленні позивачем на оплату послуг рахунки в розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України є вимогою про сплату заборгованості.

Отже, з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи та направлення рахунків на оплату послуг, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг з перевезення за спірними заявками на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 50 719,02 грн. на підставі спірних заявок за надані послуги по перевезенню вантажів. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її оплати не надано, крім того, за змістом гарантійного листа визнана.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 50 719,02 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 520,65 грн. та 3% річних у розмірі 558,60 грн. нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В той же час ст. 547 Цивільного кодексу України визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі ; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Стаття 231 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір перевезення у спрощений спосіб, шляхом складання заявок на перевезення вантажів №87 від 14.09.2012 р., №б/н від 27.09.2012 р. та №б/н від 04.10.2013 р.

При цьому, умовами спірних заявок на перевезення, не встановлено відповідальності ТОВ «Леко» у вигляді сплати пені за порушення строків оплати наданих перевізником послуг, в зв'язку із чим, суд не знаходить правових підстав щодо задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 520,65 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань на цей борг та трьох процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі № 13/210/10 .

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних суд вважає за можливе задовольнити їх у розмірі заявленому позивачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задовлення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєко» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес транспорт і логістика» заборгованості у розмірі 50 719,02 грн. та 3% річних у розмірі 558,60 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, суд відзначає, що прохальна частина позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес транспорт і логістика» містить вимогу про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката.

За змістом ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат.

При цьому, сума таких витрат за змістом позовної заяви, як і у прохальній частині позову позивачем не визначена.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.11.2013 р. зобов'язано позивача надати суду докази понесення витрат на послуги адвоката.

В свою чергу позивачем, вимоги ухвали суду залишені без виконання.

Відповідно до п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 14.07.2004 р. № 01-8/1270 судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Доказів сплати позивачем послуг адвоката матеріали справи не містять, крім того, за змістом прохальної частини позовної заяви останнім навіть не визначено їх розмір, а відтак вимога про стягнення судових витрат в частині оплати вартості послуг адвоката є необґрунтованою та недоведеною, у зв'язку із чим задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес транспорт і логістика» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєко» (03083, м. Київ, вул. Парнікова, буд. 7, кв. 1; ідентифікаційний номер 36555692) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес транспорт і логістика» (89600, Закарпатська область, м. Мукачеве, вул. 16 Липня, буд. 17; ідентифікаційний номер 31326988) суму боргу у розмірі 50 719 (п'ятдесят тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн. 02 коп., 3% річних у розмірі 558 (п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 60 коп., та судовий збір у розмірі 1 639 (одна тисяча шістсот тридцять дев'ять) грн. 88 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення складено та підписано 21.11.2013 р.