Рішення

від 13.11.2013 по справі 755/4704/13-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/4704/13-ц

Провадження № 2/755/2311/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Погорілій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трост Авто Сервіс Технік ТОВ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Трост Авто Сервіс Технік ТОВ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що 02 лютого 2013 року його було звільнено з посади за угодою сторін, однак грошова компенсація за 55 невикористаних календарних днів щорічних відпусток відповідачем виплачена не була. Протиправні дії відповідача призвели до моральних страждань, які спричинили погіршенням стану здоров'я ОСОБА_1 В зв'язку з цим, позивач просив суд: стягнути з відповідача 44161 грн. компенсації за невикористану відпустку та 500 грн. моральної шкоди; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати належних при звільнені сум по день фактичного розрахунку.

В подальшому позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій ОСОБА_1 зазначає, що 31 жовтня 2013 року відповідачем було виплачено компенсацію за невикористані щорічні відпустки у розмірі 44161 грн. В зв'язку з цим, позивач просив суд стягнути з ТОВ «Авто Сервіс Технік ТОВ» на його користь 194993,25 грн. за затримку виплати належних звільненому працівнику сум та 5000 грн. моральної шкоди.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позов в повному обсязі. ОСОБА_1., обґрунтовуючи позовну вимогу, щодо стягнення моральної шкоди пояснив наступне. Моральна шкода полягає в тому, що він вчасно не отримав належні йому виплати, а також в тому, що він будучи єдиним працюючим в сім'ї, лишився без роботи. А тому просив суд: стягнути з ТОВ «Авто Сервіс Технік ТОВ» на користь ОСОБА_1 кошти, розмір яких після сплати податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають утриманню становить: 199993 грн. 25 коп., у тому числі: 194993 грн. 25 коп. за затримку виплат належних звільненому працівникові сум та 5000 грн. моральної шкоди.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила наступне. Позивача 02 лютого 2013 року було звільнено з займаної посади. Однак компенсацію за невикористані відпустки відповідач не зміг виплатити в зв'язку з тим, що картка позивача на день звільнення була заблокована, а його самого на роботі вже не було. Суму компенсації позивачу було виплачено 25.02.2013 року, середній заробіток за затримку виплати компенсації з невикористані відпустки виплачено 23.04.2013 року. Розрахунок суми стягнення за затримку виплати неналежних звільненому працівнику сум, проведений невірно в зв'язку з тим, що неправильно вказана середня заробітна плата, а відповідач до 23.04.2013 року не знав про реквізити для перерахування коштів позивачу. Позовну вимогу про стягнення з товариства моральної шкоди представник відповідача вважає необґрунтованою, адже вона не підтверджується жодними доказами.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, наказом № 9-к від 31 січня року ОСОБА_1 з 02 лютого 2013 року звільнено з займаної посади за згодою сторін (а.с.5)

Законом України «Про відпустки» передбачено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності (ст. 2).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до поштового зворотного повідомлення відповідачем 15 лютого 2013 року було отримано Претензію щодо розрахунку при звільненні згідно діючого законодавства, направлену позивачем (а.с. 11,12).

Представником відповідача, в якості доказу, до суду надано касовий ордер від 25 лютого 2013 року № 136, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав 44044,16 грн. оплати за невикористані відпустки.

Висновком експерта № 399/тдд від 30.09.2013 року Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру встановлено, що рукописний текст в графі «Одержав» видаткового касового ордера № 136 ТОВ «Авто Сервіс Технік» (ЄДРПОУ 25589181) виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Підпис в графі «Підпис одержувача № (ЄДРПОУ 25589181) виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

З платіжного доручення № 9637 від 31 жовтня 2013 року вбачається, що ОСОБА_1 виплачено 44161 грн. компенсації за не використані дні відпусток.

Статтею 117 КзПП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Обчислення середньої заробітної плати для виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку провадиться виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують місяцю виплати належних звільненому працівникові сум (п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100).

Відповідачем 23 квітня 2013 року виплачено позивачу частину середнього заробітку за затримку виплати компенсації за невикористані відпустки в сумі 18712 грн. 22 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 7360 (а.с. 90).

Позивачем до суду надано розрахунок відповідно до якого його середньоденна заробітна плата за грудень 2012 року - січень 2013 року становить - 1142 грн. 81 коп. Компенсація за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 лютого 2013 року по 31 жовтня 2013 року (187 днів) складає 194993 грн. 25 коп. (1142,81 х 187 днів = 213705,47 грн. - 18712,22 грн. = 194993,25 грн.).

Відповідно до наданого представником відповідача розрахунку оплати по середньому заробітку, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за грудень 2012-січень 2013 року становить 927 грн. 85 коп. (а.с. 89).

З виписки з зарплатного рахунку клієнта ОСОБА_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 07 лютого 2013 року вбачається, що позивачу нарахована заробітна плата за грудень 2012 року в сумі 37093 грн., за січень 2013 року - 10905 грн. 01 коп. (а.с. 166-168). Таким чином, середня заробітна плата ОСОБА_1. становить 1142,81 грн. (37093 грн. + 10905,01 грн./42=1142,81 грн.). А тому твердження представника відповідача про те, що середній заробіток позивача становить 925,85 грн., а не 1142, 81 грн., є безпідставними.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача з приводу того, що йому не було відомо реквізити для перерахування грошових коштів на користь позивача, оскільки це не є перешкодою для виплати належних сум позивачу. Слід зазначити, що відповідачу було достеменно відома адреса проживання ОСОБА_1, а тому перерахування коштів можна було здійснити, в тому числі й поштовим переказом.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація за затримку виплати належних звільненому працівнику в сумі 194993 грн. 25 коп. (1142,81 х 187 днів = 213705,47 грн. - 18712,22 грн. = 194993,25 грн.).

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Постановою Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в пункті 5 роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що моральна шкода повинна бути відшкодована відповідачем в зв'язку з тим, що він будучи єдиним працюючим в сім'ї лишився без роботи, оскільки позивач звільнився з роботи за власним бажанням.

Тому, з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних та моральних страждань, негативних наслідків від отриманих хвилювань, суд вважає, що з ТОВ «Авто Сервіс Технік ТОВ» на користь позивача необхідно стягнути 1000 грн. моральної шкоди.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2179 грн. 33 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст. 2, 24 Закону України «Про відпустки», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, ст. ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 216, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трост Авто Сервіс Технік ТОВ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трост Авто Сервіс Технік ТОВ» (ідентифікаційний код 25589181) на користь ОСОБА_1 194993 грн. 25 коп. середнього заробітку за час затримки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трост Авто Сервіс Технік ТОВ» (ідентифікаційний код 25589181) на користь ОСОБА_1 1000 грн. моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трост Авто Сервіс Технік ТОВ» (ідентифікаційний код 25589181) на користь держави 2179 грн. 33 коп. судового збору.

До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його проголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя