Постанова від 22.12.2008 по справі 2-а-1709/08

Справа № 2-а-1709/08

Справа № 2-а-1709/08

  Категорія статобліку 49

КІРОВОГРАДСЬКИЙ  ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2008 року             Кіровоградський окружний

адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Ясенової Т.І.

        при

секретарі - Турік Л.С.

за участю сторін:

позивача:                          ОСОБА_1;        

представників відповідача: ОСОБА_2, довіреність №40-98/2

від 22.12.2008р.;ОСОБА_3., довіреність №2313/07 від 22.12.2008р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду

в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до управління праці

та соціального захисту населення Петрівської районної державної адміністрації

Кіровоградської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до

управління праці та соціального захисту населення Петрівської районної

державної адміністрації Кіровоградської області, в якому просить зобов'язати

відповідача виплатити йому                  

1930 грн. недоплаченої суми на оздоровлення за 2008 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на

те, що він є учасником  ліквідації

наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії та інвалідом ІІІ групи, у

відповідності до ч.4 ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист

громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на

щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних

плат, що згідно ч.7 цієї статті визначається на момент виплати, однак,

відповідачем в січні 2008 року виплачено йому допомогу на оздоровлення в

розмірі 90 грн.

При обрахунку суми невиплаченої допомоги позивач виходив

з наступних розрахунків. Розмір щорічної допомоги на оздоровлення для інвалідів

ІІІ групи, відповідно до ч.4 ст.48 Закону України „Про статус і соціальний

захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” становить

чотири мінімальних заробітних плат. Згідно Закону України  „Про Державний бюджет України на 2008 рік та

про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” мінімальна заробітна

плата з 01 січня  2008 року становить 515

грн.

Таким чином, сума щорічної допомоги на оздоровлення за

2008 рік, враховуючи виплату йому відповідачем 90 грн. становить 1930 грн.  

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в

повному обсязі із  зазначених  підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні

вимоги не визнав, посилаючись на те, що фінансування витрат, пов'язаних з

реалізацією Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, здійснюється за рахунок

державного бюджету (ст.63 Закону). Показники Закону України „Про Державний

бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів

України” сформовано на підставі чинної нормативно-правової бази та повністю

розподілено між головними розпорядниками бюджетних коштів.

Відповідно до ст.87 Бюджетного кодексу України видатки

на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та

соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи здійснюються у встановленому порядку за рахунок наявних надходжень

до загального фонду державного бюджету в межах обсягів призначень, передбачених

в Державному бюджеті України.

Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава

гарантує виплату зазначеної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому в

Постанові Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005р. „Про щорічну

допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи”.

Оскільки управління праці та соціального захисту

населення Петрівської районної державної адміністрації являється розпорядником

бюджетних коштів і діє в межах наданих йому бюджетних асигнувань то вище

зазначена допомога в 2008 році позивачу виплачувалася згідно Постанови Кабінету

Міністрів України №562 від 12.07.2005р в розмірі 90 грн.

Таким чином, управління праці та соціального захисту

населення Петрівської районної державної адміністрації, будучи розпорядником

бюджетних коштів, при здійсненні своїх повноважень не може виходити за межі

бюджетних призначень, визначених Державним бюджетом України.

Суд, дослідивши доводи сторін, письмові докази, вважає,

що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1. перебуває на обліку в

управлінні праці та соціального захисту населення Петрівської районної

державної адміністрації, як учасник ліквідації наслідків аварії на

Чорнобильській АЕС І категорії та згідно з ч.4 ст.48 Закону України „Про статус

і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи” в 2008 році отримав щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 90

грн., що підтверджується довідкою №1410/07 від 25 червня 2008 року (а.с. 18).

Згідно тієї ж довідки розмір щорічної допомоги на

оздоровлення визначений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №562

від 12.07.2005р. „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до ч.4 ст.48 Закону України „Про статус і

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи” інвалідам ІІІ групи передбачена щорічна допомога на оздоровлення в

розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Частиною 7 статті 48 того ж закону встановлено, що

розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7

частини 4 статті 48 Закону № 796-ХII). Щорічна допомога на оздоровлення

виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту

населення.

Згідно Закону України „Про Державний бюджет України на

2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” розмір

мінімальної заробітної                  

плати в 2008 році становив з 0 1 січня 2008 року - 515 грн. на місяць.

Посилання відповідача на те, що допомога на оздоровлення

має виплачуватись у розмірах, установлених Постановою Кабінету Міністрів

України „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 12.07.2005р. №562, зокрема інвалідам

ІІІ групи - 90 грн., є безпідставним, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.22 Конституції України при

прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження

змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом

України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи” зменшувати встановлені останнім конкретні розміри

доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Даним Законом

(ст.ст.62, 67) Кабінету Міністрів України надано право проводити лише

роз'яснення порядку застосування цього Закону, якою, зокрема, є Постанова

Кабінету Міністрів України №987 від 20.06.2000р. „Про затвердження „Порядку

використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків

Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення”, та підвищувати

розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідно до

зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не

зменшення їх та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.

У Законі України „Про статус і соціальний захист

громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено

основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і

здоров'я, оскільки відповідно до ч.1 ст.50 Конституції України кожен має право

на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої

порушенням цього права шкоди.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної

допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий

рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого

Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи”, є безпідставним.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України „Про

щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи” встановлено конкретні розміри виплат у визначеній

сумі, що суперечить вимогам Закону України „Про статус і соціальний захист

громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Цим законом

встановлено розмір таких виплат як кратну відносно до розміру мінімальної

заробітної плати величину на час виплати.

Таким чином, враховуючи загальні засади пріоритетності

законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору,

застосуванню підлягає саме                     

ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не Постанова Кабінету

Міністрів України „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх

адекватного соціального захисту, Верховна Рада України вже у 2006 році

доповнила Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” статтею 71, в якій

встановлено, що  дія положень цього

Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до

цього Закону (Закон №231-V від              

05 жовтня 2006).

Згідно пп.11 п.28 розділу II Закону України „Про

Державний бюджет України на         2008

рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від

28.12.2007р.           №107-VI, ч.4 ст.48

Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено в новій редакції, згідно

якої,  одноразова компенсація учасникам

ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами

внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із

числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на

Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою,

щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах,

встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008

року №10-рп/2008      пп.11 п.28 розділу

II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення

змін до деяких законодавчих актів України” визнано неконституційним.

Отже, з 22 травня 2008 року інвалідам ІІІ групи

поновлено право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти

мінімальних заробітних плат.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням

бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення

спірних правовідносин                 

нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена

у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади

на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не

приймається до уваги.  

У справі „Кечко проти України” Європейський Суд з прав

людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань,

оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як

на причину невиконання своїх зобов'язань.

Враховуючи те, що позивач є учасником ліквідації

наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії та інвалідом ІІІ групи, він

наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на

додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щорічної

допомоги на оздоровлення у відповідному розмірі.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на

себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний

правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується

наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які

постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст.2 КАС України завданням

адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб,

прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від

порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування,

їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних

управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання

делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які

рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків,

коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України

встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона

повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім

випадків, встановлених статтею                  

72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах

про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень

обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності

покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 64 Конституції України

конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені,

крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 КАС України звернення до

адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина

безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Враховуючи те, що суд не вправі виконувати функції суб'єкта

владних повноважень, покладені на нього законом,  суд визнав необхідним зобов'язати управління

праці та соціального захисту населення Петрівської районної державної

адміністрації Кіровоградської області здійснити нарахування позивачу щорічної

допомоги на оздоровлення, у відповідності до ч.4 ст.48 ЗУ „Про статус і

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи”, за 2008 рік в сумі 1930 грн. та здійснити виплату.

Оскільки відповідно до п.п. 18, 34 ст.4 Декрету КМУ №

7-93 від 21.03.1991р. „Про державне мито” сторони звільняються від сплати

державного мита, судові витрати 

підлягають компенсації за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись  ст.ст.

86,  94, 

159-163, 167 КАС України, суд, -      

ПОСТАНОВИВ:

    Адміністративний позов задовольнити.

    Зобов'язати управління праці та соціального

захисту населення Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської

області здійснити нарахуванняОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення, у

відповідності до ч.4 ст.48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 №796-ХП, за

2008 рік в сумі  1930 (одна тисяча

тридцять) грн. та здійснити виплату.

Судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету

України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського

апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний

адміністративний суд шляхом подання в 

10-денний  строк з дня її  проголошення, а в разі складення

постанови  у повному обсязі  відповідно до ст. 160 КАС України - з

дня  складення в повному обсязі,  заяви про апеляційне  оскарження і 

подання після цього протягом  20

днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього

подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк,

встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Повний текст постанови виготовлено -

26.12.2008р.

Суддя - підпис.    

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського

    окружного адміністративного суду                                                         

Т.І. Ясенова