Рішення

від 19.11.2013 по справі 901/3239/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.11.2013 Справа № 901/3239/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбовий завод «Аврора»

до відповідача Підприємства об'єднання громадян «Керченське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих «Крим-Пак»

про стягнення 56118,06 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

Представники:

від позивача - Чубин Б.М., довіреність №б/н від 14.10.2013;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакофарбовий завод «Аврора» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Підприємства об'єднання громадян «Керченське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих «Крим-Пак» основного боргу у розмірі 48769,20 грн, пені у розмірі 8922,76 грн, індексу інфляції у розмірі 292,62 грн, 3% річних у розмірі 1811,81 грн, а також судових витрат.

У ході розгляду справи позивачем відповідною заявою, яка прийнята судом до розгляду, зменшено позовні вимоги, просить суд стягнути з Підприємства об'єднання громадян «Керченське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих «Крим-Пак» суму основного боргу у розмірі 45769,20 грн, пеню у розмірі 8373,88 грн, індекс інфляції у розмірі 274,62 грн, 3% річних у розмірі 1700,36 грн, а також витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №17 від 15.05.2012 щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити суму боргу у розмірі 45769,20 грн, пеню у розмірі 8373,88 грн, індекс інфляції у розмірі 274,62 грн та 3% річних у розмірі 1700,36 грн.

Відповідач явку представника у жодне судове засідання не забезпечив, про причини неявки суду не повідомляв, відзиву на позов не представив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся рекомендованою кореспонденцією за вказаною у позовній заяві адресою, яка відповідає адресі, зазначеній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №478248 від 15.11.2013, та отримував судову кореспонденцію за даною адресою, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с .25).

З наведеного виходить, що відповідач належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи судом, однак не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лакофарбовий завод «Аврора» (Постачальник) та Підприємством об'єднання громадян «Керченське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих «Крим-Пак» (Покупець) укладено договір поставки №17 (а. с. 9-11), згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити лако-фарбову продукцію (товар) на умовах, визначених даним договором.

Ціна, асортимент та кількість товару, що підлягає поставці, узгоджується сторонами при формуванні замовлення на кожну партію товару та відображаються у специфікаціях Постачальника, а також у товаросупровідних документах та у відповідних накладних(п. 2.1 договору).

Ціна на товар, що поставляється Постачальником, встановлюється у національній валюті (п. 2.2 договору).

У розділі 3 договору сторонами визначені умови, що стосуються порядку розрахунків.

Так, оплата за товар здійснюється Покупцем протягом 30 календарних днів з моменту поставки, якщо інші строки оплати не зазначені у специфікації. Оплата за товар здійснюється Покупцем у національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі рахунка-фактури Постачальника. Усі витрати з перерахування грошових коштів за даним договором несе Покупець.Днем платежу вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. п. 3.1-3.4 договору).

Згідно п. 4.2 договору товар постачається Постачальником згідно специфікацій, які підписуються сторонами договору після отримання заявок від Покупця. Заявки передаються Постачальнику у письмовому вигляді поштою за допомогою засобів факсимільного або електронного зв'язку.

Пунктом 11.1 визначено, що даний договір набирає законної сили з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2012.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакофарбовий завод «Аврора» на виконання умов договору поставки №17 від 15.05.2012 поставило Підприємству об'єднання громадян «Керченське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих «Крим-Пак» лакофарбову продукцію, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними №РН-0001061 від 18.05.2012 на суму 33249,60 грн, №РН-0001129 від 24.05.2012 на суму 48769,20 грн (а. с. 14, 15), всього на суму 82018,80 грн.

Довіреностями №208 від 18.05.2012 та №217 від 23.05.2012 (а. с. 16, 17) підтверджується, що товар було прийнято особою відповідача.

У рахунок виконання зобов'язань за договором поставки №17 від 15.05.2012 відповідачем було перераховано на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 36249,60 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1477 від 25.05.2012 та №1651 від 13.06.2013 (а. с. 60, 61).

Звернувшись до Господарського суду Автономної Республіки Крим за захистом своїх майнових прав та законних інтересів позивач посилається на те, що у порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідачем не в повному обсязі оплачено вартість поставленого товару, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 45769,20 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 45769,20 грн такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З огляду на правовідносини, які виникли між сторонами у даному спорі, та характеру їх дій, встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лакофарбовий завод «Аврора» та Підприємством об'єднання громадян «Керченське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих «Крим-Пак» виникли правовідносини, що підпадають під дію норм про договір поставки.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем свої зобов'язання за договором виконані належним чином, однак відповідач зобов'язання щодо повної оплати поставленого товару у порушення умов договору не виконав, у зв'язку із чим за ним станом на час розгляду справи утворилась заборгованість у розмірі 45769,20 грн.

Відповідач на час розгляду справи у суді не представив доказів погашення існуючої за ним заборгованості, доводів позивача не спростував, а тому позовні вимоги про стягнення 45769,20 грн заборгованості за договором поставки №17 від 15.05.2012 підлягають задоволенню.

За період прострочки відповідачем виконання своїх зобов'язань за договором поставки №17 від 15.05.2012 (з 23.06.2012 по 20.09.2013) позивачем на суму заборгованості у розмірі 45769,20 грн нарахована пеня, яка складає 8373,88 грн.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, передбачено, що пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами частини 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтями 1 та 3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.1 договору поставки №17 від 15.05.2012 визначено, що у разі несвоєчасної оплати товару згідно п. 3.1 договору, Покупець за вимогою Постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки платежу

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару, а відтак вимоги про стягнення суми пені заявлені позивачем правомірно.

Однак, перевіривши правильність нарахування позивачем розміру пені, суд вважає її обґрунтованою лише у сумі 3301,65 грн.

При цьому розрахунок суми пені зроблено судом за період з 20.03.2013 по 20.09.2013 з врахуванням зміни облікової ставки НБУ за формулою: сума заборгованості х 2 х облікова ставка НБУ/365 х кількість днів прострочення/100 та виглядає наступним чином:

за період з 20.03.2013 по 09.06.2013

45769,20 грн х 2 х 7,5/365 х 82/100=1542,36 грн,

за період з 10.06.2013 по 12.08.2013

45769,20 грн х 2 х 7,0/365 х 64/100=1123,54 грн,

за період з 13.08.2013 по 20.09.2013

45769,20 грн х 2 х 6,5/365 х 39/100=635,75 грн.

Всього - 3301,65 грн.

Нарахування пені в сумі 5072,23 грн суд вважає необґрунтованим з огляду на те, що позивачем не застосовано при розрахунку розміру пені обмежень щодо періоду її нарахування, встановлених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, положення якої підлягають застосуванню, оскільки договором не встановлено терміну нарахування пені.

Отже позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені підлягають частковому задоволенню в сумі 3301,65 грн. В частині стягнення пені в сумі 5072,23 грн суд у задоволенні позовних вимог відмовляє.

Також позивачем за період прострочення з 23.06.2012 по 20.09.2013 на суму заборгованості нараховано індекс інфляції у розмірі 274,62 грн та 3% річних у розмірі 1700,36 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконано належним чином умови та взяті на себе зобов'язання за договором поставки №17 від 15.05.2012 щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1700,36 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню. При цьому, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% у розмірі 1700,36 грн, враховуючи розмір та період нарахування.

Водночас вимоги про стягнення індексу інфляції не підлягають задоволенню, оскільки суд не погоджується з розрахунком інфляційних втрат, зробленим позивачем.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Нарахування індексу інфляції у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.02.2012р. по справі №5021/1596/2011.

Інформаційним листом №3.2-2005 від 15.07.2005р. Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 Цивільного кодексу УРСР та 625 Цивільного кодексу України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Таким чином, діючим законодавством передбачено компенсацію за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що пов'язані з інфляційними процесами в державі, які не можна вважати штрафними санкціями для боржника. А тому суд вважає правильним застосування індексу інфляції за весь період прострочення як це передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України.

Розрахунок втрат позивача від інфляції зроблено судом відповідно до рекомендацій Верховного Суду України (Лист Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») за формулою: (сума заборгованості х індекс інфляції : 100) - сума заборгованості, та виглядає наступним чином:

липень 2012 року: (45769,20 х 99,8 : 100) - 45769,20 = - 91,54

серпень 2012 року: (45769,20 х 99,7 : 100) - 45769,20 = - 137,31

вересень 2012 року: (45769,20 х 100,1 : 100) - 45769,20 = 45,77

жовтень 2012 року: (45769,20 х 100,0 : 100) - 45769,20 = 0

листопад 2012 року: (45769,20 х 99,9 : 100) - 45769,20 = - 45,77

грудень 2012 року: (45769,20 х 100,2 : 100) - 45769,20 = 91,54

січень 2013 року: (45769,20 х 100,2 : 100) - 45769,20 = 91,54

лютий 2013 року: (45769,20 х 99,9 : 100) - 45769,20 = - 45,77

березень 2013 року: (45769,20 х 100,0 : 100) - 45769,20 = 0

квітень 2013 року: (45769,20 х 100,0 : 100) - 45769,20 = 0

травень 2013 року: (45769,20 х 100,1 : 100) - 45769,20 = 45,77

червень 2013 року: (45769,20 х 100,0 : 100) - 45769,20 = 0

липень 2013 року: (45769,20 х 99,9 : 100) - 45769,20 = - 45,77

серпень 2013 року: (45769,20 х 99,3 : 100) - 45769,20 = - 320,38

Всього « - 411,92 грн».

Таким чином, оскільки за результатом розрахунку отримано негативний показник, суд робить висновок, що відповідач не поніс інфляційних втрат пов'язаних з інфляційними процесами в державі.

Отже, розрахунок інфляційних втрат позивача не відповідає вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки ним невраховані показники дефляції, тобто за показниками індексів інфляції, що були меншими за одиницю, втрати від інфляції враховувались позивачем як « 0 грн», що є невірним. Зарахування нульових замість негативних втрат від інфляції (дефляції) призвело до збільшення розміру відшкодування на 274,62 грн, що порушує права відповідача, безпідставно збільшує розмір боргу та не відповідає правовій природі інфляційного відшкодування, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення індексу інфляції у розмірі 274,62 грн.

Згідно ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбовий завод «Аврора» задоволено частково, судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим суд відшкодовує позивачу судовий збір за рахунок Підприємства об'єднання громадян «Керченське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих «Крим-Пак» у розмірі 1556,57 грн (розрахунок здійснено за формулою: сума задоволених позовних вимог х сума сплаченого судового збору / суму заявлених позовних вимог; 50771,21 х 1720,50/56118,06 = 1556,57).

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 19.11.2013.

Повне рішення складено 21.11.2013.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства об'єднання громадян «Керченське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих «Крим-Пак» (98302, АР Крим, м. Керч, вул. Кокоріна, 59, код ЄДРПОУ 03967808, р/р 2600500246071/980 у філії АТ «Укрексімбанк» в АР Крим, МФО 324786) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбовий завод «Аврора» (18030, м. Черкаси, вул. Будіндустрії, 3, код ЄДРПОУ 32741978, р/р 26006702720023 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) суму основної заборгованості у розмірі 45769,20 грн, пеню у розмірі 3301,65 грн, 3% річних у розмірі 1700,36 грн та судовий збір у розмірі 1556,57 грн.

3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 5072,23 грн відмовити.

4. В частині позовних вимог про стягнення індексу інфляції у розмірі 274,62 грн відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.М. Лагутіна