Постанова

від 06.12.2006 по справі 15/397-06-10647а     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/397-06-10647А     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "06" грудня 2006 р. Справа  № 15/397-06-10647А

  13 год. 53 хв.                                                                       м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді                                              Петрова В.С.

При секретарі                                Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –                              Зоріна О.І.;

від відповідача –                          Михайлюченко С.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Герафак” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Герафак” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 02.08.2006 р. № 00002113324/0 в частині основного платежу в розмірі 5231,28 грн. та штрафних санкцій в розмірі 2 615,62 грн., № 00002013324/0 в частині основного платежу в розмірі 4462,93 грн. та штрафних санкцій в розмірі 8925,86 грн., № 00002213324/0 в частині основного платежу в розмірі 4185,02 грн. та штрафних санкцій в розмірі 2092,50 грн., № 00003213324/0 на суму 547,07 грн., посилаючись на неправомірність прийняття зазначених повідомлень-рішень у зв'язку з відсутністю порушень, встановлених перевіркою, проведеною відповідачем.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18 жовтня 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/397-06-10647А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02 листопада 2006 р. у справі №   15/397-06-10647А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.  

       Відповідач з позовом не згоден та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог,  про  що  зазначено  у  запереченнях  на  позов.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

З 30.05.2006 року по 12.07.2006 року працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими  платниками податків у м. Одесі проводилась планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю „Герафак” вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 31.03.2006 р.

За результатами проведеної перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі складено акт про результати виїзної планової перевірки від 19.07.2006 р. № 205/13-32.4/13907606/3, на підставі якого відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.08.2006р. № 00002113324/0 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 7978,91 грн. (основний платіж –5319,27 грн., штрафні санкції –2659,63 грн.), № 00002013324/0 щодо визначення податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в розмірі 16 412,01 грн. (основний платіж –5470,67 грн., штрафні санкції –10941,34 грн.), № 00002213324/0 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 7751,36 грн. (основний платіж –5167,57 грн., штрафні санкції –2583,79 грн.). Також 07.09.2006 р. у зв'язку з несплатою позивачем суми узгодженого податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00003213324/0 щодо визначення позивачу штрафних санкцій в розмірі 10% від суми податкового зобов'язання, що складає 547,07 грн.

Так, позивачем оскаржуються вказані вище податкові повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання у зв'язку з понесеними витратами на роумінг.

Як вбачається з акту перевірки, в порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підпри ємств” по зивачем включено до складу валових витрат витрати, які не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції та охороною праці на суму 20925,14 грн., а саме: витрати на оплату  рахунків по оплаті послуг мобільного зв'язку UМС за рахунок коштів підприємства послуг по забезпеченню міжнародного оператора (роумінгу) та за використання додаткових послуг операторів мобільної мережі (мобільні портали: чат „знайомства”, sms-розваги, лого/мелодії).

Так, перевіркою встановлені факт ви користання послуг міжнародного роумінгу працівниками підприємства, які не перебували у закор донних відрядженнях (документальні підстави для знаходження працівників за кордоном України –відсутні). Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що оплата за послуги міжнародного оператору у розмовах працівників в мережі UМС, в той час коли вони знаходилися за межами митної території України за власними потребами, та оплата за використання додаткових послуг мобільного оператору (чат „знайомства”, sms-розваги, лого/мелодії) не пов'язані з фінансово-господарською діяльністю позивача.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”  до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проте, витрати позивача щодо оплати послуг мобільного оператора підтверджені договорами з оператором, рахунками, податковими накладними, що містяться в матеріалах справи.

Згідно Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 р.  № 720, роумінг –забезпечення  надання телекомунікаційної послуги із збереженням початкової реєстрації споживача в телекомунікаційній мережі одного оператора у разі зміни ним свого місцезнаходження всередині цієї мережі або в разі користування телекомунікаційними послугами в межах телекомунікаційної мережі іншого оператора.

Таким чином, роумінг –це невід'ємна частина послуг мобільного зв'язку.

За таких обставин, суд вважає, правомірним віднесення позивачем до валових витрат щодо оплати послуг мобільного зв'язку, в т.ч. роумінгу.

Відповідно позивачем не порушено і п.п. 5.4.8 п.5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно якого до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Також, враховуючи вищевикладене відсутній факт порушення позивачем також п.п 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Крім того, не повинен був позивач утримувати з працівників вартість послуг міжнародного роумінгу, у зв'язку з чим не було позивачем занижено податок на додану вартість. Тому позивачем не порушались п.п. 1.1 ст.1, п. 3.4, п.п. „е”, п.п., 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, ст. 8., ст. 16, п.п „а” п. 19.2, ст. 19  Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Більш того, оскільки позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення № 00002013324/0 щодо визначення податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в частині основного платежу в розмірі 4462,93 грн., відповідно штрафні санкції згідно податкового повідомлення-рішення № 00003213324/0 складають 446,29 грн., що складає 10% від суми податкового зобов'язання.

Отже, виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку, що оспорювані  повідомлення-рішення прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі в порушенням норм діючого законодавства.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відповідно до ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають частковому визнанню недійсними.

Керуючись п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Герафак” до Спеціалізованої        державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

2.          Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі № 00002113324/0 від 02.08.2006 р. в частині основного платежу –5231,28 грн. та штрафних санкцій –2 615,62 грн.; в решті частині податкове повідомлення-рішення залишити без змін.

3.          Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі № 00002013324/0 від 02.08.2006 р. в частині основного платежу –4462,93 грн. та штрафних санкцій –8925,86 грн.; в решті частині податкове повідомлення-рішення залишити без змін.

4.          Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі № 00002213324/0 від 02.08.2006 р. в частині основного платежу –4185,02 грн. та штрафних санкцій –2092,50 грн.; в решті частині податкове повідомлення-рішення залишити без змін.

5.          Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі № 00003213324/0 від 02.08.2006 р. в частині 446,29 грн.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 28.12.2006 р.

                Суддя                                                                                 Петров В.С.