ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 29/628-28/16 13.11.13
Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.
За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва
до першого відповідача Приватного підприємства "Меріленд"
до другого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан"
про визнання недійсним договору та стягнення 33 336,70 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув
від першого відповідача: не з'явився
від другого відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва звернулася до господарського суду м. Києва з позовними вимогами до першого відповідача Приватного підприємства "Меріленд" та до другого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан" про:
· визнання недійсним договору № 10 від 11.02.2003 на суму 33 336,70 грн., укладеного між Приватним підприємством "Меріленд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дан";
· стягнення з Приватного підприємства "Меріленд" у доход держави 33 336,70 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2004 по справі № 29/628 було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2004 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2003, а справу було передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Судом прийнято до уваги, що вказівки які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи відповідно до вимог статті 111-12 ГПК України. У якості фактів, які повинні бути досліджені судом під час нового розгляду спору по даній справі є: наявність умислу у сторін угоди, що сторони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладається та суперечність її мети інтересам держави та суспільству.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.06.2005 провадження по справі № 29/628-28/16 було зупинено до вирішення Верховним судом України пов'язаної з нею справи про визнання недійсним установчих документів ТОВ "Дан".
Оскільки станом на 06.08.2013 повідомлення від сторін про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження не надходило, провадження у справі було поновлено та справу призначено до розгляду.
Внаслідок проведеного, згідно ст. 2-1 ГПК України, повторного автоматичного розподілу та відповідно до пункту 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, справу № 29/628-28/16 передано для розгляду судді Підченку Ю.О.
Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, і судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
Неприбуття у судове засідання представників сторін, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд встановив:
Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.02.2003 між Приватним підприємством "Меріленд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дан" укладено договір № 10 на предмет виконання доручення замовника (ПП "Меріленд") на загальну суму 33 336,70 грн. з антимольної переробки, упаковки товару, виготовлення і нанесення логотипів та маркувального ярлика на товар. Виконання договору підтверджують податкова накладна № 142 від 26.02.2003 та акт виконаних робіт від 26.02.2003 на загальну суму 33 336,70 грн., який підписаний двома сторонами.
Позивач стверджує, що метою укладення даного договору є приховування Товариством з обмеженою відповідальністю "Дан" від оподаткування доходів, тому просить суд визнати недійсним договір № 10 від 11.02.2013.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно п. 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Відповідно до ст. 25 ЦК УРСР (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) юридична особа діє на підставі статуту (положення). Частиною 2 ст. 26 ЦК УРСР передбачено, що правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.
Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду в розумінні вимог статті 35 ГПК України щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти встановлені рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2003 не доводяться знову при вирішенні інших спорів. Обставини, визнанні судом загальновідомими, не потребують доказуванню. Зазначеним рішенням було встановлено, що підприємство за місцем своєї реєстрації не знаходиться, звітність про діяльність не подає. Судом було встановлено, що особи, які перереєстрували ТОВ "Дан" змін пов'язаних зі зміною засновника та директора в статут не внесли і до органу реєстрації ніяких документів не подавалося. Даним рішенням визнано недійсними установчі документи ТОВ "Дан" з моменту передачі права власності на підприємство та свідоцтво платника податку на додану вартість з дати видачі 07.11.2002 з тих підстав, що статутні документи, печатки та свідоцтво платника податку на додану вартість було передано невстановленій особі, підприємство за юридичною адресою не знаходиться, звітність не подається, про відкриття рахунку податкова інспекція не повідомлена.
Згідно п. 7.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про заходи щодо забезпечення однокового і правильного застосування законодавства про податки" від 25.07.2002 № 1056 доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих документів, про неподання звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди.
Якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави (ст. 49 ЦК УРСР (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням фактичних обставин справи, доказів на їх підтвердження, суд дійшов висновку, що доводи позивача обґрунтовані, оскільки, законодавець визначає підстави для визнання правочину недійсним та настання певних наслідків, а саме:
§ відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст угоди не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним принципам суспільства;
§ зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, окрім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих згідно з Конституцією України (статті 1, 8 Конституції України);
§ згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності угоди є недотримання в
момент здійснення угоди стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами
першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України;
§ якщо недійсність угоди прямо не встановлена законом, проте одна зі сторін або інша заінтересована особа оспорює її дійсність за підставами, встановленими законом, така угода може бути визнана судом недійсною, що встановлено ч.3 ст.215 ЦК України.
Згідно з частиною першої статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Це означає, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення в силу закону, а рішення суду про визнання оспорюваного правочину недійсним має зворотну силу в часі, оскільки недійсним правочин не породжує прав і обов'язків.
Під час укладення договорів сторони вільні у виборі контрагенту, застосовують приписи цивільного, господарського кодексів та інших актів законодавства, у т.ч. звичайного ділового обороту щодо їх розумності та справедливості. Так, свобода договору включає в себе декілька аспектів, а саме:
§ по-перше, свобода договору передбачає можливість вільного вибору особою, яка бажає укласти договір, майбутнього контрагента;
§ по-друге, свобода договору передбачає свободу в укладенні договору, неприпустимість примусу щодо вступу в договірні відносини;
§ по-третє, свобода договору включає можливість сторін вільно визначати характер (вид, тип) договору, який вони укладають;
§ по-четверте, свобода договору означає можливість сторін вільно визначати умови (зміст) договору, який вони укладають (ст. ст. 627, 628 ЦК України);
§ по-п'яте, головним є те, що свобода договору не може порушувати принципи права, зокрема розумності, добросовісності та справедливості, як це зазначено у статті 3 ЦК України і є засадами цивільного законодавства.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Про наявність умислу у сторін при укладенні Договору № 10 від 11.02.2003 свідчить те, що даний договір від імені ТОВ "Дан" укладався невстановленими особами, з моменту реєстрації ТОВ "Дан" податкову звітність не подавало, податкові зобов'язання не нараховувало та не сплачувало. Датою виникнення податкових зобов'язань по податку на прибуток та по податку на додану вартість для ТОВ "Дан" вважається дати виконання для Приватного підприємства "Меріленд" умов договору. Статут про створення та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан" та свідоцтво платника податку на додану вартість з дати видачі 07.11.2002 було визнано недійсним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2003.
Частина 1 ст. 208 ГК України передбачає, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.
Даний Договір № 10 від 11.02.2003 вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільству, з метою приховування Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан" від оподаткування. Зобов'язання за договором № 10 виконувалось двома сторонами, про що свідчить акт виконання робіт від 26.02.2003 на загальну суму 33 336,70 грн., який підписаний двома сторонами.
З урахуванням викладеного позовні вимоги Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва до першого відповідача Приватного підприємства "Меріленд" та до другого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан" про:
· визнання недійсним договору № 10 від 11.02.2003 на суму 33 336,70 грн., укладеного між Приватним підприємством "Меріленд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дан";
· стягнення з Приватного підприємства "Меріленд" у доход держави 33 336,70 грн. слід задовольнити.
Позивач звільнений від сплати судового збору, а тому збір стягується в доход державного бюджету з відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог згідно частини п'ятої статті 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 13.11.2013 року згідно ч. ч. 2,3 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.
На підставі викладеного керуючись ст. ст. 25, 26, 49 ЦК УРСР ст.ст. 202, 203, 215, 236 ЦК України, ст. ст. 208 ГК України, ст. ст.4 2 , 4 3 , 33, 34, 35, ч.3 ст.43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2, 3 ст. 85, 111-12 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Приватного підприємства "Меріленд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан" задовольнити.
2. Визнання недійсним договір № 10 від 11.02.2003 на суму 33 336,70 грн., укладеного між Приватним підприємством "Меріленд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дан".
3. Стягнути з Приватного підприємства "Меріленд", 02081, м. Київ, вул. Сортувальна, 2, код ЄДРПОУ 32156826, в дохід державного бюджету України 33 336,70 грн. отриманих за договором № 10 від 11.02.2003 та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 294,00 грн. видавши наказ та надіславши його на виконання до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан", 04205, м. Київ, вул.. М. Тимошенка, буд. 29А, кв. 229, код ЄДРПОУ 31810799, в дохід державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в сумі 573,50 грн., видавши наказ та надіславши його на виконання до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено - 18.11.2013 року
Суддя Ю.О.Підченко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 13.11.2013 |
Оприлюднено | 22.11.2013 |
Номер документу | 35394675 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Підченко Ю.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні