Рішення

від 20.12.2006 по справі 1/425-06-11213

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/425-06-11213

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2006 р.Справа  № 1/425-06-11213

      За позовом ТОВ „Трансойл-Ізмаїл”

       до відповідача: ПП „Каргоімпекс”

      про стягнення 42 025,32 грн.

                                                                                         Суддя         Гарник Л.Л.

Представники:

від позивача: Кривцов С.А., на підставі довіреності,

         від відповідача: Скоробогатов А.В., на підставі довіреності.

СУТЬ СПОРУ: позивач - ТОВ „Трансойл-Ізмаїл”, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача - ПП „Каргоімпекс”, 42 025,32 грн. на підставі договору про надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування вантажів                  від 12.11.2003р. № 1211/03.

20.12.2006р. відповідною заявою позивач змінив позовні вимоги та сформулював їх в наступній остаточній редакції: стягнути 26 712,42 грн. заборгованості, 4 073,24 грн. коштів, нарахованих внаслідок інфляції за період прострочення, 5 004,37 грн. пені, 2 502,22 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку.

  Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

  Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві на позов.

  У судовому засіданні оголошувалась перерва до 20.12.2006р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи,     суд встановив:

На підставі укладеного сторонами 12.11.2003р договору № 1211/03 про надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування вантажів й додатків № 2, № 3, № 5-7 до цього договору, згідно наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт (наданих послуг) від 29.06.2006р. ТОВ „Трансойл-Ізмаїл” за дорученням ПП „Каргоімпекс” організувало транспортно-експедиційні операції, пов'язані з перевезенням вантажу                      в портах Дунайського регіону.

За наслідками виконання зобов'язань за названим договором ТОВ „Трансойл-Ізмаїл” згідно оформленої Кур'єрською службою доставки кур'єрської накладної № 398949 30.06.2006р. скерувало на адресу ПП „Каргоімпекс” рахунки від 29.06.2006р. № 29/06/1, № 29/06/2, № 29/06/3, № 29/06/3, № 29/06/3, № 29/06/3 на загальну суму 207 906,11 грн.

Крім того, 07.08.2006р. ТОВ „Трансойл-Ізмаїл” скерувало на адресу ПП „Каргоімпекс” претензію від 07.08.2006р. № 08/2006, згідно якої запропонувало адресанту оплатити наявну заборгованість в сумі 195 549,61 грн.

З огляду на ту обставину, що ПП „Каргоімпекс” належним чином не виконало зобов'язання щодо здійснення платежів згідно договору про надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування вантажів від 12.11.2003р. № 1211/03, ТОВ „Трансойл-Ізмаїл” ставить питання про стягнення в судовому порядку залишку наявної заборгованості в сумі 26 712,42 грн., коштів, нарахованих внаслідок інфляції за період прострочення - 5 004,37 грн., пені в сумі 2 502,22 грн., а також збитків у вигляді неодержаного прибутку.

Розглянувши доводи викладені позивачем в обґрунтування позовних вимог про стягнення боргу, господарський суд дійшов висновку про те, що останні заслуговують на увагу та потребують об'єктивної оцінки з наступних підстав.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що під час виконання зобов'язань                          за укладеним сторонами 12.11.2003р договору № 1211/03 про надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування вантажів ТОВ „Трансойл-Ізмаїл” за дорученням ПП „Каргоімпекс” надало послуги з подачі/збирання вагонів, оформленню документів, перевалки й зберіганню вантажу, оформленню сертифікатів походження, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт та коносаментами.

Згідно пункту 3.1 названого договору замовник здійснює оплату вартості послуг згідно виставлених рахунків, але не раніше дати підписання коносаменту і оформлення вантажних митних документів на вантаж, що експедирується.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 названого кодексу до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України                                з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно положень Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (частина 1 статті 929); розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом (стаття 931).

Враховуючи те, що відповідач не заперечує факт виконання позивачем послуг, обумовлених договором від 12.11.2003р. № 1211/03 транспортного експедирування, контррозрахунок щодо заявлених позовних вимог та докази належного виконання власних зобов'язань суду не представив, позовні вимоги в частині  стягнення вартості означених послуг в сумі 26 712,42 грн. господарський суд вважає підставними.

Здійснений позивачем розрахунок суми зазначених коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції узгоджується з положеннями статті 625 Цивільного кодексу України, яка встановлює обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до розрахунку позивача розмір наявної заборгованості відповідача внаслідок інфляції збільшився на 4 073,24 грн.

Нарахування позивачем на суму боргу пені узгоджується з пунктом 3.4 укладеного сторонами договору від 12.11.2003р. № 1211/03 й частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, згідно якого пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до розрахунку пені, здійсненого позивачем за період з 11.07.2006р. по 19.12.2006р. з урахуванням встановленого Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” обмеження її розміру, сума останньої складає 5 004,37 грн.

На таких підставах господарський суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з урахуванням коштів, нарахованих внаслідок інфляції за період прострочення, та пені.

Викладені у відзиві заперечення на зазначені позовні вимоги господарський суд залишає поза увагою з підстав, наведених вище у мотивувальній частині цього рішення, оскільки з урахуванням всіх обставин справи, вони не впливають на вирішення спору по суті та спростовуються фактичними обставинами справи.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді неодержаного прибутку в розмірі 2 502,22 грн. господарський суд вважає необґрунтованими та у цьому зв'язку виходить з наступних обставин.

В обґрунтування відповідних позовних вимог позивач посилається на ту обставину, що був позбавлений можливості користуватися грошовими коштами та у цьому зв'язку вважає за необхідне застосувати до спірних відносин сторін за аналогією норму статті 1048 Цивільного кодексу України.

Проте, всупереч вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та не виконав викладену в ухвалі господарського суду вимогу надати докази наявності безумовних підстав вважати, що внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань він зазнав збитків у вигляді неотриманого прибутку в сумі 2 353,98 грн.

Крім того, виходячи з положень частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, згідно якої цивільні відносини регулюються правовими нормами, що регулюють подібні за змістом цивільні правовідносини лише в тому разі, якщо вони не врегульовані цим кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, господарський суд вважає помилковою позицією позивача, на думку якого до спірних відносин сторін слід застосувати аналогію закону.

То ж виходячи з викладеного, аналізуючи положення чинного законодавства                            і матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню в частині стягнення 26 712,42 грн. заборгованості, 4 073,24 грн. коштів, нарахованих внаслідок інфляції за період прострочення, 5 004,37 грн. пені.

Решта позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 2 502,22 грн. задоволенню не підлягає у зв'язку з необґрунтованістю.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного                забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статей  44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

        Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

 1.  Позов задовольнити.

       2. Стягнути з ПП „Каргоімпекс” /адреса: 68600, м. Одеса, вул. Успенська, 40,  ЄДРПОУ 31358339/

на користь ТОВ „Трансойл-Ізмаїл” /адреса: 68600, м. Ізмаїл, вул. Дзержинського, 121, ЄДРПОУ 31012744/

30 785,66 грн. /тридцять тисяч сімсот вісімдесят п'ять грн. 66 коп./ заборгованості з урахуванням індексу інфляції за період прострочення,

5 004,37 грн. /п'ять тисяч чотири грн. 37 коп./ пені,

357,90 грн. /триста п'ятдесят сім грн. 90 коп./  витрат з оплати державного мита,

118,00 грн. /сто вісімнадцять грн. 00 коп./ витрат по сплаті послуг з інформаційно-технічного  забезпечення судового процесу,

Усього 36 265,93 грн. /тридцять шість тисяч двісті шістдесят п'ять грн. 93 коп./.

        Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

        Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                       ###### #.#.