Рішення

від 29.10.2013 по справі 905/4544/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.10.2013 Справа № 905/4544/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.

при секретарі судового засідання Синєгубі С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента.ЛТД", м.Дніпропетровськ,

до відповідача, Державного підприємства "Госпрозрахункова аптека №6 на станції Красний Лиман", м.Красний Лиман Донецької області,

про стягнення 14528,03 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вента.ЛТД", м.Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Донецької області до відповідача, Державного підприємства "Госпрозрахункова аптека №6 на станції Красний Лиман", м.Красний Лиман Донецької області про стягнення 14528,03 грн., з яких 12778,47 грн. основного боргу, 188,55 грн. 10% річних, 3,15 грн. інфляційних, 280,02 грн. пені, 1277,84 грн. штрафу.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки товару №2837 від 18.12.2012р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок заявлених позовних вимог, копії: договору поставки товару №2837 від 18.12.2012р., Товарно-транспортних накладних №3064151 від 18.03.2013р., №3070899 від 25.03.2013р., №3083788 від 08.04.2013р., №3092288 від 18.04.2013р., №3092289 від 18.04.2013р., №3100210 від 29.04.2013р., №3104005 від 07.05.2013р., довіреностей на отримання матеріальних цінностей за вказаними накладними

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України.

У письмових поясненнях від 04.07.2013р. Позивач повідомив про виконання вимог ухвали господарського суду Донецької області від 25.06.2013р.

До матеріалів справи долучив Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.07.2013р. з доказами його направлення на адресу Відповідача, детальний розрахунок заборгованості Відповідача.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 08.08.2013р. передано справу №905/4544/13 судді М.Ю. Мальцеву.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 12.08.2013р. передано справу №905/4544/13 судді С.М. Соболєвій.

Згідно письмових пояснень Позивача віл 23.09.2013р., часткові оплати заборгованості, здійснені Відповідачем, зараховані до суми його боргу за минулі періоди.

09.10.2013р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Позивача подано клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.10.2013р. продовжено строк розгляду справи до 29.10.2013р.

22.07.2013р., 23.09.2013р. представником Позивача подавались клопотання про розгляд справи за його відсутності.

14.10.2013р. через канцелярію господарського суду Донецької області представник Позивача долучив розгорнуту довідку заборгованості Відповідача перед Позивачем №1024 від 11.10.2013р.

Відповідач відзиву на позов не надав, в судові засідання не являвся. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, а саме шляхом направлення ухвал суду на юридичну адресу згідно Витягу з ЄДР Державної реєстраційної служби України Серія АВ №659524.

Враховуючи норми ст. 75 ГПК України, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо наступного.

18.12.2012р. між ТОВ «Вента ЛТД» (Постачальник) та ПП «Госпрозрахункова аптека №6» (Покупець) укладений Договір поставки товару №2837 від 18.12.2012р.

За умовами вказаного договору Постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність Покупця лікарські препарати та медичні товари (товар), передбачені даним Договором, а Покупець зобов'язується приймати вищевказаний товар і вчасно оплачувати його на умовах, передбачених Даним Договором (п.1.1).

Асортимент, кількість і ціна товару, що поставляється, визначається в специфікаціях та накладних, що визначаються специфікаціями, що складаються на кожну партію товару, що поставляється невід'ємною частиною даного Договору (п.1.2.).

Поставка товару здійснюється транспортом Постачальника та за рахунок Постачальника, окремими партіями, після складання та узгодження заявки. Заявка узгоджується сторонами по телефону, факсу або в іншій формі (п.3.1.).

Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений у договорі (п.4.1.). Термін оплати Покупцем кожного конкретного постачання Постачальник вказує у відповідній накладній, при цьому перебіг терміну оплати починається з першого дня дати відвантаження товару Покупцю (п.4.2.).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом 12 місяців, а в частині виконання грошових зобов'язань - до повного завершення. У випадку відсутності повідомлення від сторін про намір розірвати даний Договір у період не менш, ніж за два тижні до закінчення терміну дії Договору, останній вважається пролонгованим на той же строк і на тих же умовах (п.8.1.).

До матеріалів справи Позивачем долучено копії товарно-транспортних накладних, на підставі яких ним здійснювалась поставка медичного товару Відповідачу у спірний період:

- №3064151 від 18.03.2013р.: товар на суму 2485,41 грн. з терміном оплати до 08.04.2013р.

- №3070899 від 25.03.2013р.: товар на суму 2750,13 грн. з терміном оплати до 15.04.2013р.;

- №3083788 від 08.04.2013р.: товар на суму 2446,4 грн. з терміном оплати до 29.04.2013р.;

- №3092288 від 18.04.2013р.: товар на суму 1614,3 грн. з терміном оплати до 09.05.2013р.;

- №3092289 від 18.04.2013р.: товар на суму 33,18 грн. з терміном оплати до 09.05.2013р.;

- №3100210 від 29.04.2013р.: товар на суму 1986,96 грн. з терміном оплати до 30.04.2013р.;

- №3104005 від 07.05.2013р.: товар на суму 1517,6 грн. з терміном оплати до 08.05.2013р.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Як було зазначено вище, за приписами Господарського процесуального кодексу України, судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Вищеперелічені накладні містять посилання на Договір поставки №2837 від 18.12.2012р., отже господарський суд приходить до висновку, що поставка за вказаними документами накладною відбулась у межах саме Договору №2837 від 18.12.2012р., укладеного між Позивачем та Відповідачем по справі.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Таким чином, Позивачем було поставлено Відповідачу товар згідно Товарно-транспортних накладних №3064151 від 18.03.2013р., №3070899 від 25.03.2013р., №3083788 від 08.04.2013р., №3092288 від 18.04.2013р., №3092289 від 18.04.2013р., №3100210 від 29.04.2013р., №3104005 від 07.05.2013р. на загальну суму 12833,98 грн.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу обумовленого товару та прийняття його останнім в межах спірного правочину.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, за викладених обставин, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором №2837 від 18.12.2012р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, означені грошові зобов'язання Відповідача перед Позивачем у встановлені договором строки не виконані.

Як вказує Позивач, Відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості по накладній №3064151 від 18.03.2013р. на суму 55,51 грн.. Дане Відповідачем не спростовано.

Таким чином, сума заборгованості Відповідача перед Позивачем становить 12778,47 грн., а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Водночас Позивачем заявлено до стягнення пені у сумі 1015,69 грн.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Так, згідно п.5.1. вищевказаного правочину, за несвоєчасну оплату поставленого товару Покупець на вимогу Постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також відповідно до ст.625 ЦК України сплачує Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та сплачує 10% річних з простроченої суми. Якщо порушення строків оплати триває більш ніж 30 календарних днів, Покупець додатково на вимогу Постачальника оплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен випадок такого порушення .

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарський суд зазначає, що початок перебігу прострочення з оплати за отриманий товар настає з дня, наступного з дати кінцевого строку такої оплати. Позивачем при визначенні періодів нарахування пені, 3% річних та інфляційних вказане не враховано. При цьому Позивачем здійснюється нарахування вказаних санкцій на суму 2485,41 грн. згідно накладної №3064151 від 18.07.2013р. без врахування часткової оплати Відповідачем за вказаною накладною у сумі 55,51 грн.

Здійснивши розрахунок пені з урахуванням меж позовних вимог та вищевикладеного, господарський суд прийшов до висновку про задоволення даних позовних вимог частково, а саме в сумі 278,11 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача штраф у сумі 1277,84 грн .

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачена частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вказана позиція встановлена Верховним судом України у Постанові Верховного суду України від 27.04.2012р. у справі № 06/5026/1052/2011.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено зокрема штраф (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що сторонами правомірно погоджено в спірному договорі відповідальність у вигляді стягнення штрафу. Правомірним є стягнення з Відповідача штрафу за невиконання грошових зобов'язань понад 30 діб у розмірі 10% визначеної вартості згідно умов п.5.1. Договору №2837 від 18.12.2012р..

Перевіривши розрахунок суми штрафу, здійснений Позивачем, зважаючи на межі позовних вимог, суд задовольняє дані позовні вимоги, а саме в сумі 1277,84 грн .

Що стосується вимог Позивача про стягнення з Відповідача 10% річних в сумі 188,55 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.5.1. Договору сторонами погоджено розмір таких відсотків - 10%, що не суперечить чинному законодавству.

Перевіривши розрахунок 10% річних за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що сума 10% річних підлягає задоволенню частково - у сумі 186,41 грн.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3,15 грн. інфляційних

Стосовно здійснення розрахунку інфляційних втрат, господарський суд вказує наступне. Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Як вбачається з Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», Постанови Вищого господарського суд України від 05.04.2011р. N23/466, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат у відповідності до вищевказаних нормативно-правових актів та методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», зважаючи на межі позовних вимог, господарський суд прийшов до висновку, що означені вимоги підлягають задоволенню, а саме в сумі 3,15 грн.

Судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, відповідно до приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента.ЛТД", м.Дніпропетровськ до Державного підприємства "Госпрозрахункова аптека №6 на станції Красний Лиман", м.Красний Лиман Донецької області про стягнення 14528,03 грн., з яких 12778,47 грн. основного боргу, 188,55 грн. 10% річних, 3,15 грн. інфляційних, 280,02 грн. пені, 1277,84 грн. штрафу - задовольнити частково .

2. Стягнути з Державного підприємства «Госпрозрахункова аптека №6 на станції Красний Лиман» (84404, Донецька область, м.Красний Лиман, вул. Івана Лейка, буд.2, п/р 260050000302 у Краснолиманському відділенні ДФАБ «Експрес-Банк», МФО 335838, код ЄДРПОУ 31709598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента.ЛТД" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Селянський узвіз, 3а, п/р 26000962504412 у відділенні ПАТ «ПУМБ» «РЦ у м.Дніпропетровську», МФО 334851 код ЄДРПОУ 21947206) 14523,98 грн., з яких 12778,47 грн. основного боргу, 186,41 грн. 10% річних, 3,15 грн. інфляційних, 278,11 грн. пені, 1277,84 грн. штраф, а також відшкодування сплаченого судового збору у сумі 1720,02 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні в іншій частині позову відмовити.

5. У судовому засіданні 29.10.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено 04.11.2013р.

Суддя С.М. Соболєва