Рішення

від 11.11.2013 по справі 919/1131/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року справа № 919/1131/13

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 99055)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Крим"

(бухта Козача, буд. 23, кв. 11, м. Севастополь, 99024)

про стягнення 25 579,96 грн

Суддя Плієва Н.Г.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 03.06.2011

представник відповідача - не з'явився

Суть спору:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Константа-Крим" про стягнення заборгованості з орендної плати та відшкодування комунальних послуг за договором № 0710/11-АР суборенди торгівельного павільйону від 07.10.2011 у розмірі 23 364,НОМЕР_2 грн, з яких: 21 335,22 грн - сума основного бору, 1512,75 грн - пеня, 42,58 грн - інфляційні нарахування, 474,11 грн - 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04.10.2013 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 17.10.2013.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 11.11.2013 та судовому засіданні 11.11.2013 оголошувалась перерва до 15-00 годин.

11.11.2013 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 25 579,96 грн, з яких: 23 335,22 грн - сума основного бору, 1602,14 грн - пеня, 46,58 грн - інфляційні нарахування, 596,02 грн - 3% річних.

Згідно частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що збільшення розміру позовних вимог це право позивача, суд приймає заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача збільшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений з дотриманням вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, за адресою його місцезнаходження, - бухта Козача, 23, кв. 11, м. Севастополь, 99024, яка відповідає відомостям, що містяться у виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 49), однак поштовий конверт разом з повідомленням був повернутий до господарського суду міста Севастополя з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Правом наданим статтею 69 Господарського процесуального кодексу України відповідач не скористався, відзив на позов не надав.

Відповідно до роз'яснень пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 вищезазначеної постанови).

Враховуючи вищевикладені роз'яснення, суд вважає, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Константа Крим" про дату, час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку та його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2008 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - суборендар, ФОП ОСОБА_1) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгінвест» (далі - орендар) був укладений договір № 25/01/94 суборенди нерухомого майна, згідно якому орендар передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування торгівельний павільйон № НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Даний договір був укладений сторонами на строк до 20.01.2011, однак сторони визначили, що по закінченню строку суборенди, у разі відсутності заяви жодної із сторін, договір вважається пролонгованим на строк 364 дня на тих самих умовах. Додатковою угодою від 19.01.2011 сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2011.

31.12.2011 ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Торгінвест» уклали договір № 01/12/67 суборенди (піднайму) нерухомого майна за умовами якого торгівельний павільйон АДРЕСА_2 переданий ФОП ОСОБА_1 в строкове платне користування строком до 30.12.2014. Факт передачі підтверджується відповідним актом (а.с. 19).

07.10.2011 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - суборендодавець, ФОП ОСОБА_1) та товариством з обмеженою відповідальністю «Константа Крим» (далі - суборендар) був укладений договір № 0710/11-АР суборенди торгівельного павільйону (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. цього договору, суборендодавець передає, а суборендар приймає в строкове платне володіння та користування торгівельне приміщення - павільйон № НОМЕР_2, площею 32,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, орендна плата складає 5000,00 грн на місяць, без ПДВ.

Суборендар сплачує орендну плату щомісячно, не пізніше 01 числа поточного місяця, тобто за місяць наперед (п. 4.6 Договору).

Вступ суборендаря у володіння та користування павільйоном наступає з дня підписання договору. Передача павільйону суборендарю здійснюється шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі павільйону (п. 2.1 Договору).

Згідно пункту 5.1. Договору, договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 30 жовтня 2012 року.

Актом прийому-передачі від 07.10.2011, складеним сторонами, підтверджується передача в суборенду нерухомого майна, яке є предметом договору оренди № 0710/11-АР від 07.10.2011 від позивача відповідачу (а.с. 20).

Неналежне виконання умов договору щодо внесення орендної плати та оплати комунальних послуг за період з вересня 2012 року по січень 2013 року стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення заборгованості з відповідача з орендної плати та комунальних послуг у розмірі 23 335,22 грн, пені у розмірі 1602,14 грн та 3% річних у розмірі 596,02 грн, а також інфляційних нарахувань в сумі 46,58 грн, що разом складає 25 579,96 грн.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналогічні положення щодо змісту зобов'язання містяться у статті 509 Цивільного кодексу України.

В силу пункту 1 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Пункт 7 цієї ж статті передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частин першої та шостої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 774 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору піднайму (суборенди) застосовуються положення про договір найму.

Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин першої та п'ятої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 286 та частиною першою статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьою статті 285 Господарського кодексу України.

У пункті 4.1. договору сторони погодили розмір орендної плати, яка склала 5 000,00 грн на місяць, без ПДВ та у пункті 4.6. договори узгодили порядок розрахунків, зокрема, домовились, що суборендар сплачує орендну плату щомісячно, не пізніше 01 числа поточного місяця, тобто за місяць наперед.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено імперативне правило: договір є обов'язковим для виконання сторонами договору.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов Договору стосовно своєчасного внесення орендної плати. Як вбачається з матеріалів справи в період з жовтня 2011 року по вересень 2012 року відповідач сплатив орендну плату за користування торгівельним павільйоном у розмірі 57 185,24 грн, що підтверджується товарними чеками від 05.10.2011 на суму 3000,00 грн (за жовтень 2011 року), від 07.10.2011 на суму 1032,00 грн (за жовтень 2011 року), від 07.10.2011 на суму 10 000,00 грн (за листопад - грудень 2011 року), від 03.01.2012 на суму 5000,00 грн (за січень 2012 року), від 31.01.2012 на суму 5000,00 грн (за лютий 2012 року), від 01.03.2012 на суму 5429,16 грн (призначення платежу відсутнє, тому суд вважає, що 5000,00 грн - орендна плата та 429,16 грн - комунальні послуги), від 02.04.2012 на суму 5491,26 грн (за квітень 2012 року), від 03.05.2012 на суму 5000,00 грн, 02.06.2012 на суму 5000,00 грн, від 02.09.2012 на суму 3500,00 грн, від 12.09.2012 на суму 1000,00 грн, від 15.10.2012 на суму 3161,98 грн (за вересень 2012 року) та від 30.11.2012 на суму 5000,00 грн. Однак повинен був сплатити за вказаний період 59032,00 грн (4032,00 грн (жовтень 2011 року) + 5000,00 грн х 11 місяців). Отже, заборгованість ТОВ «Константа Крим» станом на вересень 2012 року перед позивачем склала 1846,76 грн.

Позивач стверджує, що сплата орендної плати відповідачем більш не здійснювалась, а тому просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період з вересня (частину) по 31.01.2013.

Суд не погоджується з періодом за який позивач просить стягнути з відповідача орендну плату з огляду на таке.

Статтею 188 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У пункті 7.3. Договору, сторони узгодили, що при несплаті суборендної плати з сторони суборендаря протягом 1 місяця, договір розривається в односторонньому порядку.

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вбачається з листа ФОП ОСОБА_1 від 11.01.2013 надісланого директору ТОВ «Константа Крим», позивач повідомив відповідача про розірвання договору суборенди з 28.01.2013 та просив протягом двох днів, як це передбачено пп. 2.5. Договору, повернути орендоване приміщення та підписати відповідний акт.

22.01.2013 членами комісії у складі ФОП ОСОБА_1, директора ТОВ «Торгінвест», орендаря повільна № 65, двох бухгалтерів ФОП ОСОБА_3 складено акт про те, що торгівельне приміщення № НОМЕР_2, площею 32,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яке було зайнято ТОВ «Константа-Крим» звільнено з 22..01.2013.

Враховуючи, що орендоване приміщення на час складання акту було звільнено суборендарем, суд вважає, що відповідач повинен оплатити орендну плату по 22.01.2013.

Отже, за розрахунком суду, станом на день розгляду справи заборгованість суборендаря перед суборендодавцем за орендною платою за період з вересня 2012 по 22.01.2013 склала 20395,14 грн: з яких: 1846,76 грн - за вересень 2012 року, по 5000,00 грн за жовтень, листопад, грудень 2012 року і 3 548,38 (5000,00 грн/31 х 22).

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення суми заборгованості по орендній платі відповідачем суду не надано, а тому суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати за період з вересня 2012 року по 22.01.2013 у розмірі 20 395,14 грн.

Позивач також просить суд стягнути на його користь з ТОВ «Константа Крим» комунальні послуги.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що оплата комунальних послуг проводиться в строки, встановлені діючим законодавством на підставі окремо укладених суборендарем договорів з комунальними службами. Оплата комунальних послуг також може проводитися шляхом компенсації суборендодавцю оплачених ним комунальних послуг, що надаються павільйону, на підставі виставлених суборендодавцем рахунків з додаванням підтверджуючих документів, не пізніше трьох банківських днів з дати вказаної в рахунку.

Виходячи з договору, позивач може вимагати компенсації комунальних послуг лише у разі оплати ним цих послуг комунальним службам та за наявності рахунків, які повинні бути виставлені суборендарю та наявності окремих договорів.

А ні доказів підтверджуючих оплату комунальних послуг позивачем, а ні рахунків, виставлених позивачем відповідачу матеріали справи не містять, а тому суд відмовляє ФОП ОСОБА_1 в задоволенні вимог про стягнення комунальних послуг.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1602,14 грн, інфляційні нарахування у розмірі 46,58 грн та 3% річних у розмірі 596,02 грн.

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за прострочку сплати орендної плати, суборендар сплачує суборендодавцю пеню у розмірі 0,5% від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочки.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд вважає, що позивач при розрахунки пені правильно визначив, що пеня повинна бути нарахована з урахуванням подвійної облікової ставки Національного Банку України.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунки позивача пені, 3% річних та інфляційних нарахувань та визнає їх неправильними, вважає за необхідне привести власні розрахунки за наступними формулами:

пеня = сума боргу х подвійну облікову ставку НБУ : 366/365 днів (2012/2013 рік) х кількість днів прострочення;

Позивач в своєму розрахунку пені визначив, що кількість днів прострочення сплати суборенди складає 180 днів, тому суд розраховує пеню з дати виникнення заборгованості + 180 днів.

Сума боргуПеріод (180 днів)пеня 1846,76 грн - вересень 2012 року 02.09.12- 28.02.2013 136,36 грн 5000,00 грн - жовтень 2012 року 02.10.12-30.03.2013 369,35 грн 5000,00 грн - листопад 2012 року 02.11.12-30.04.2013 369,52 грн 5000,00 грн - грудень 2012 року 02.12.12-30.05.2013 369,69 грн 3548,38 грн - січень 2013 року 02.01.12-27.06.2013 260,83 грн Всього 1505,75 грн

3 % річних = сума боргу х 3 % : 366/365 днів (2012/2013 рік) х кількість днів прострочення;

Позивач в своєму розрахунку 3% річних визначив, що кількість днів прострочення сплати суборенди складає: за вересень 2012 року - 381 день, за жовтень 2012 року - 350 днів, за листопад 2012 року - 320 днів, за грудень 2012 року - 289 днів, за січень 2013 року - 258 днів, тому суд розраховує 3% річних з дати виникнення заборгованості + кількість днів визначених позивачем.

інфляція = сума боргу х індекс інфляції - сума боргу

Інфляцію позивач просить нарахувати по вересень 2013 року.

СумаПеріод заборгованостіКількість днів 3% річнихперіодІнфляція 1846,76 грн - вересень 2012 року 02.09.2012-17.09.2013 381 57,78 грнЗ вересня 2012 року по вересень 2013 року -8,14 грн 5000,00 грн - жовтень 2012 року 02.10.2012-16.09.2013 350 143,73 грнЗ жовтня 2012 року по вересень 2013 року -20,11 грн 5000,00 грн - листопад 2012 року 02.11.2012-17.09.2013 320 131,44 грнЗ листопада 2012 року по вересень 2013 року -25,09 грн 5000,00 грн - грудень 2012 року 02.12.2012-16.09.2013 289 118,73 грнЗ грудня 2012 року по вересень 2013 року 0 грн 3548,38 грн - січень 2013 року 02.01.2013-13.09.2013 258 75,24 грнЗ січня 2012 року по вересень 2013 року -21,33 грн Всього: 526,92 грнВсього: - 74,67 грн

Отже з урахуванням вказаних розрахунків суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 1505,75 грн та 3% річних у розмірі 526,92 грн. Виходячи з наведеного судом розрахунку інфляції, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають, оскільки у спірний період відбулась дефляція.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з товариства з обмеженою відповідальністю «Константа Крим» на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 підлягає стягненню заборгованість у розмірі 22 427,81 грн, з яких: 20395,14 грн - сума основного боргу, 526,92 грн - 3% річних, 1505,75 грн - пеня.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати, пов'язані зі сплатою судового збору пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1508,49 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Крим" (бухта Козача, буд. 23, кв. 11, м. Севастополь, 99024, ідентифікаційний код 37718241, відомості про рахунки відсутні) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99055, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3, в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, або на будь-який інший рахунок, вказаний стягувачем) заборгованість за договором № 0710/11-АР від 07.10.2011 у розмірі 22 427,81 грн (двадцять дві тисячі чотириста двадцять сім грн 81 коп), з яких: 20395,14 грн - сума основного боргу, 526,92 грн - 3% річних, 1505,75 грн - пеня, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1508,49 грн (одна тисяча п'ятсот вісім грн 49 коп).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.11.2013.

Суддя підпис Н.Г. Плієва