Рішення

від 19.11.2013 по справі 906/1432/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" листопада 2013 р. Справа № 906/1432/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.,

при секретарі Заруцькій О.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Ратушного М.А. - представника за довіреністю від 15.10.2013р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фліт-Моторс" (м.Житомир)

до Публічного акціонерного товариства "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" (м.Новоград-Волинський, Житомирська область)

про стягнення 9354,50 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фліт-Моторс" звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" про стягнення 9354,50грн., з яких: 8051,66грн. основного боргу, 1158,20грн. пені та 144,70грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 04.10.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 31.10.2013р.

Ухвалою суду від 31.10.2013р. розгляд справи було відкладено на 19.11.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Надав банківську виписку на підтвердження часткової оплати відповідачем отриманого товару та довідку про стан заборгованості відповідача.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, вимоги ухвали суду від 31.10.2013р. не виконав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення №1000212720171 про вручення 07.11.2013р. уповноваженій особі відповідача рекомендованого листа.

Враховуючи те, що неявка в засідання суду представника відповідача та неподання останнім письмового відзиву, не перешкоджають розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фліт-Моторс" (позивач/постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" (відповідач/покупець) було укладено договір поставки №17 (далі - договір, а.с.7-8), відповідно до п.1.1 якого за цим договором постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується приймати та сплачувати товари для автомобілів (надалі за текстом товар), на умовах, визначених цим договором.

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що поставка товару здійснюється партіями. Кількість, номенклатура та ціна товару в партії визначаються виходячи з замовлення покупця та з урахуванням наявності товару на складі постачальника. Кількість, номенклатура та ціна товару в партії вказуються у рахунку-фактурі та накладній, які надає постачальник на кожну партію товару, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п.2.1, п.2.2 договору, товар, купівля-продаж якого здійснюється за цим договором, поставляється покупцеві за його замовленням. Строк поставки товару складає 3 доби від дати прийняття замовлення до виконання. Підтвердженням прийняття замовлення до виконання є рахунок-фактура, надіслана постачальником покупцю.

Приймання товару здійснюється за накладною представником покупця, який має відповідні повноваження, підтверджені документально (п.2.3 договору).

Пунктом 2.5 договору сторони погодили, що датою поставки товару є дата вказана у видатковій накладній постачальника.

Згідно п.3.1 договору, продаж товару здійснюється на умовах відстрочки платежу, яка надається на 14 днів, від дати отримання товару покупцем.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року. У разі небажання однієї із сторін продовжувати договірні обов'язки, вона повідомляє про це іншу сторону рекомендованим листом за три тижні. Уразі відсутності такого повідомлення строк дії договору кожного разу автоматично продовжується до 31 грудня наступного року включно (п.8.1 договору).

На виконання укладеного 21.08.2012р. між сторонами договору поставки №17 та в період його дій, позивач у період з 06.09.2012р. по 26.11.2012р. поставив відповідачу товар на загальну суму 28738,16грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №166 від 06.09.2012р. на суму 1915,21грн., №167 від 06.09.2012р. на суму 1780,16грн., №168 від 06.09.2012р. на суму 2284,95грн., №169 від 06.09.2012р. на суму 1684,40грн., №170 від 06.09.2012р. на суму 2139,75грн., №174 від 11.09.2012р. на суму 497,53грн., №191 від 26.09.2012р. на суму 2588,72грн., №192 від 26.09.2012р. на суму 4366,61грн., №203 від 02.10.2012р. на суму 2164,51грн., №207 від 04.10.2012р. на суму 1732,98грн., №213 від 09.10.2012р. на суму 1617,93грн., №228 від 24.10.2012р. на суму 1298,27грн., №243 від 01.11.2012р. на суму 184,92грн., №244 від 01.11.2012р. на суму 1981,34грн., №277 від 26.11.2012р. на суму 1834,47грн., №278 від 26.11.2012р. на суму 666,41грн. (а.с.37-52).

У позовній заяві позивач посилається на те, що неоплаченим відповідачем залишився товар на суму 8051,66грн. одержаний за видатковими накладними: №174 від 11.09.2012р., №191 від 26.09.2012р., №228 від 24.10.2012р., №243 від 01.11.2012р., №244 від 01.11.2012р., №277 від 26.11.2012р., №278 від 26.11.2012р.

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Проте, відповідач розрахунки за отриманий від позивача товар належним чином та у повному обсязі не провів. Так, матеріали справи свідчать про те, що за отриманий від позивача товар на суму 28738,16грн., відповідачем у період з вересня 2012р. по лютий 2013р. проведено розрахунки частково на суму 20686,50грн., що підтверджується банківськими виписками: за 17.09.2012р. на суму 1915,21грн., за 20.09.2012р. на суму 1780,16грн., за 24.09.2012р. на суму 1684,40грн., за 25.09.2012р. на суму 2139,75грн., за 02.10.2012р. на суму 2284,95грн., за 05.10.2012р. на суму 4366,61грн., за 12.10.2012р. на суму 2164,51грн., за 07.11.2012р. на суму 1732,98грн., за 08.11.2012р. на суму 1617,93грн., за 20.02.2013р. на суму 1000,00грн. (а.с.55-63, 70). Неоплаченим залишився товар на суму 8051,66грн. (28738,16 - 20686,50 = 8051,66). При цьому, згідно підписаного представниками сторін та скріпленого печатками підприємств акту звірки розрахунків (а.с.64), станом на 31.12.2012р. у відповідача існувала заборгованість в сумі 9051,66грн. за товар одержаний відповідачем від позивача у період з 06.09.2012р. по 26.11.2012р. за вищевказаними накладними.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що зарахування сплачених відповідачем сум позивач проводив виходячи з призначення платежів зазначених у платіжних документах, а також з урахуванням того, що сплачені відповідачем суми співпадають із сумами видаткових накладних за якими позивачем передавався товар відповідачу. Вказав, що відповідачем неоплаченим у повному обсязі залишився товар за видатковими накладними №174 від 11.09.2012р. на суму 497,53грн., №228 від 24.10.2012р. на суму 1298,27грн., №243 від 01.11.2012р. на суму 184,92грн., №244 від 01.11.2012р. на суму 1981,34грн., №277 від 26.11.2012р. на суму 1834,47грн., №278 від 26.11.2012р. на суму 666,41грн. та частково за видатковою накладною №191 від 26.09.2012р. на суму 1588,72грн. Пояснив, що здійснену відповідачем 20.02.2013р. оплату на суму 1000,00грн. позивачем зараховано в рахунок часткової оплати товару за видатковою накладною №191 від 26.09.2012р.

Відповідно до узгоджених сторонами в п.3.1 договору поставки №17 від 21.08.2012р. строків оплати товару - 14 днів від дати отримання товару покупцем, відповідач мав провести з позивачем розрахунки наступним чином:

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №174 від 11.09.2012р. у строк до 25.09.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №191 від 26.09.2012р. у строк до 10.10.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №228 від 24.10.2012р. у строк до 07.11.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до видаткових накладних №243 та №244 від 01.11.2012р. у строк до 15.11.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до видаткових накладних №277 та №278 від 26.11.2012р. у строк до 10.12.2012р.

Отже, враховуючи здійснені відповідачем проплати та проведені позивачем зарахування, станом на час звернення позивача з позовом у даній справі, неоплаченим відповідачем залишився товар, одержаний за видатковими накладними №174 від 11.09.2012р., №191 від 26.09.2012р., №228 від 24.10.2012р., №243 від 01.11.2012р., №244 від 01.11.2012р., №277 від 26.11.2012р., №278 від 26.11.2012р. на загальну суму 8051,66грн. (28738,16грн. - 20686,50грн.)

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України передбачено, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Станом на час прийняття рішення, відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар на суму 8051,66грн.

Згідно позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 8051,60грн., тобто на 0,06грн. менше, ніж встановлено судом (8051,66грн.).

Таким чином, судом може бути розглянуто позовну вимогу в межах зазначеної позивачем суми основного боргу, відповідно, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 8051,60грн. Позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 1158,20грн. пені та 144,70грн. 3% річних, посилаючись на порушення відповідачем строків проведення оплати.

Згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №17 від 21.08.2012р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 144,70грн. за період з 14.01.2013р. по 20.08.2013р. на суму заборгованості в розмірі 8051,60грн. (розрахунок, а.с.2-3).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд встановив, що правомірним, за визначені позивачем період та суму заборгованості, є нарахування 3% річних в сумі 144,93грн.

Проте, зважаючи на те, що позивачем заявлено до стягнення меншу суму 3% річних, ніж правомірно нарахована, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 144,70грн. підлягають задоволенню.

Також, у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В пункті 5.1. договору поставки №17 від 21.08.2012р., сторони передбачили, що покупець за порушення строку оплати товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте умовами договору встановлено інше.

При цьому, умовами договору поставки №17 від 21.08.2012р. сторони не обумовили інший, ніж передбачено законом (ч.6 ст.232 ГК України) період нарахування пені.

Як вбачається з розрахунку пені наведеного у позовній заяві (а.с.2), позивачем на суму основного боргу в розмірі 8051,60грн. нараховано 1158,20грн. пені за період з 14.01.2013р. по 20.08.2013р., за 219 днів прострочки оплати.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, з урахуванням умов договору стосовно строків оплати товару, здійсненої відповідачем 20.02.2013р. проплати в розмірі 1000,00грн. та вимог ч.6 ст.232 ГК України, господарський суд встановив, що правомірним є нарахування пені в сумі 408,00грн., а саме нарахованої:

- в сумі 14,52грн. за період з 14.01.2013р. по 25.03.2013р. на суму заборгованості 497,53грн. (видаткова накладна №174 від 11.09.2012р. на суму 497,53грн.),

- в сумі 39,36грн. за період з 14.01.2013р. по 19.02.2013р. на суму заборгованості 2588,72грн. та в сумі 32,65грн. за період з 20.02.2013р. по 10.04.2013р. на суму заборгованості 1588,72грн. (видаткова накладна №191 від 26.09.2012р. на суму 2588,72грн.),

- в сумі 60,82грн. за період з 14.01.2013р. по 07.05.2013р. на суму заборгованості 1298,27грн. (видаткова накладна №228 від 24.10.2012р. на суму 1298,27грн.),

- в сумі 108,61грн. за період з 14.01.2013р. по 15.05.2013р. на суму заборгованості 2166,26грн. (видаткові накладні №243 від 01.11.2012р. на суму 184,92грн., №244 від 01.11.2012р. на суму 1981,34грн.),

- в сумі 152,04грн. за період з 14.01.2013р. по 10.06.2013р. на суму заборгованості 2500,88грн. (видаткові накладні №277 від 26.11.2012р. на суму 1834,47грн., №278 від 26.11.2012р. на суму 666,41грн.).

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня в сумі 408,00грн. У стягненні пені в сумі 750,20грн. суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та укладеного сторонами договору та такими, що підлягають задоволенню частково, в сумі 8604,30грн., з яких: 8051,60грн. основного боргу, 408,00грн. пені та 144,70грн. 3% річних. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 750,20грн. пені суд відмовляє за безпідставністю.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно сумі обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 175, 193, 232 ГК України та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" (11708, Житомирська область, м.Новоград-Волинський, вул. Борисова, 4, ідентифікаційний код 00443424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фліт-Моторс" (10029, м.Житомир, вул. Ватутіна, будинок 55-А, ідентифікаційний код 37546851):

- 8051,60грн. основного боргу,

- 408,00грн. пені,

- 144,70грн. - 3% річних,

- 1582,52грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.11.13

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - в справу;

2 - позивачу (рек.з пов.)

3 - відповідачу (рек. з пов.)