Ухвала

від 22.11.2013 по справі 370/956/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 370/956/13-ц Головуючий у І інстанції Тандир О.В Провадження № 22-ц/780/6037/13 Доповідач у 2 інстанції Голуб Категорія 44 22.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

20 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Таргоній Д.О., Приходька К.П.,

за участі секретаря Дмитренко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 29 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: відділ Держзамагенства у Макарівському району Київської області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду першої інстанції з вказаним позовом посилаючись на те, що рішенням Макарівського районного суду Київської області від 29.06.2011 було визнано незаконним рішення Макарівської районної державної адміністрації від 10.09.2007 №3317 про передачу у власність земельної ділянки відповідачу та визнано недійсним виданий йому державний акт серії ЯЕ №815276 на право власності на земельну ділянку площею 0,12 га кадастровий номер 3222781700:02:005:0180. Рішення суду набрало законної сили 19.07.2011 року.

26.02.2013 року позивачі звернулися до Відділу Держземагенства у Макарівському районі Київської області з письмовими заявами про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га за рахунок земельної ділянки кадастровий №3222784700:02:005:0180, на що отримали відповідь, що дана земельна ділянка перебуває у власності інших осіб.

На підставі викладеного просили суд визнати недійсними правовстановлюючі документи.

Заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 29 липня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивачі подали апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання позивачів про витребування доказів, які мають істотне значення для справи, чим не надав можливості скористуватися процесуальними правами.

Крім того позивачі зазначають, що заочне рішення суду першої інстанції є необґрунтованим на не містить достатніх посилань на норми чинного законодавства.

На зазначеного позивачі просять скасувати заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 29 липня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Макарівського районного суду Київської області від 29 червня 2011 року визнано незаконним рішення Макарівської районної державної адміністрації від 10 вересня 2007 року за № 3317 про передачу у власність земельної ділянки відповідачу та визнано недійсним державний акт серії ЯЕ № 815276 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222784700:02:005:0180, виданий на ім'я відповідача. Рішення суду набрало законної сили 19 липня 2010 року.

26 лютого 2013 року позивачі звернулися до третьої особи із заявами про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва у власність членам садівничого товариства «Джерело» за рахунок земельної ділянки, яка раніше належала відповідачу, кадастровий номер якої 3222784700:02:005:0180.

Листом третьої особи № 01-10/458 від 14 березня 2013 року, позивачів було повідомлено про те, що зазначена земельна ділянка перебуває у приватній власності інших осіб.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

ст. 11, 15 ЦПК передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення , невизнання або оспорювання, а суд, в свою чергу, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона по справі зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов до висновку, що порушення прав позивачів з боку відповідача відсутнє, що є підставою для відмови в задоволенню позову. , а також в позові не зазначено у чиїй власності перебуває оспорювана земельна ділянка та які правовстановлюючі документи слід визнати недійсними.

Проте судова колегія не може погодитись із доводами зазначеними в апеляційній скарзі з наступних підстав.

Положенням ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання на момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

ст. 81 ЗК України передбачено, що правовстановлюючими документами можуть бути договір купівлі-продажу, ренти, дарування, міни; свідоцтво про право на спадщину, державний акт на право власності на земельну ділянку.

Із змісту позовних вимог взагалі не вбачається які права позивачів були порушені відповідачем та який правовстановлюючий документ необхідно визнати недійсним. Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити.

Виходячи із наведеного, судова колегія не вбачає підстав для скасування заочного рішення суду, яким було відмовлено у задоволенні позову, а тому апеляційна скарга позивачів підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 29 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Судді : С.А. Голуб

Д.О. Таргоній

К.П. Приходько