Ухвала

від 19.11.2013 по справі 0534/3182/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий 1 інстанції: Федько Г.М.

Доповідач: Єстеніна В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого: Єстєніної В.В.

суддів: Кленцаря В.Б., Стратейчук Л.З.

з участю:

прокурора Сухарєвої О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку кримінальну справу за апеляціями прокурора та захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 26 грудня 2012 року, яким:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Первоуральська Свердловської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого директором ТОВ «Дінасс», раніше не судимого, мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

засуджено за ст. 175 ч. 1 КК України до штрафу у розмірі 10 000 грн., з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчою діяльністю;

стягнуто з ОСОБА_2 моральну шкоду на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 по 2000 грн. кожному,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду засудженого ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину за наступних обставин.

Відповідно до наказу № 1 від 08.12.2006 року ОСОБА_2 призначений директором ТОВ «Міськспецліфт » ( ідентифікаційний код 34657731 ), зареєстрованого Горлівською міською радою 23листопада 2006 року за адресою: Донецька обл. м. Горлівка вул. Вознесенського, 20, і як директор відповідно до п.п. 8.10 Статуту підприємства діє від імені товариства без доручення, розпоряджається майном і фінансами підприємства, укладає трудові договори, а також здійснює свої обов'язки відповідно до чинного законодавства та Статуту, несе персональну відповідальність у разі їх порушення. ОСОБА_2, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції з моменту призначення на посаду і по теперішній час є посадовою особою і згідно до ст. 21, 94, 97 КЗпП України виступає стороною у трудових правовідносинах, у зв'язку з чим згідно ст. 43 Конституції України зобов'язаний забезпечувати право працівників на своєчасне одержання винагороди за працю.

Крім цього, відповідно до ст. 24 Закону України «Про оплату праці», ст. 115 КЗпП України ОСОБА_2 зобов'язаний виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється оплата, своєчасність і обсяг виплати заробітної плати не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Згідно п.5.3. колективного договору ТОВ «Міськспецліфт » від 12.06.2008 року ОСОБА_2 зобов'язаний виплачувати заробітну плату своєчасно і в повному обсязі 5 і 22 числа наступного місяця, у разі якщо день її виплати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем ??виплату зарплати здійснювати напередодні. Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці», ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Згідно даних про рух грошових коштів по розрахунковому рахунку ТОВ «Міськспецліфт» за період з січня по травень 2011 року на розрахунковий рахунок підприємства № 2600501965280, відкритий у відділенні № 1 центральної філії ПАТ «Кредобанк» в м. Горлівка надійшло 158276,29 грн. Зазначені грошові кошти були власними грошовими коштами ТОВ «Міськспецліфт» і використовувалися для здійснення господарської діяльності. Із загальної суми зазначених коштів на виплату заробітної плати витрачено лише 46802,17 грн.

У лютому 2011 року на розрахунковий рахунок ТОВ «Міськспецліфт» надійшло 16644,98 грн. Зазначені грошові кошти витрачено на здійснення господарської діяльності підприємства, а саме 3020 грн. витрачено на канцтовари та спецодяг; 104,10 грн. - на послуги банку; 13680,60 грн. - на податки. На виплату заробітної плати грошові кошти витрачені не були.

У березні 2011 року на розрахунковий рахунок ТОВ «Міськспецліфт» надійшло 26748,92 грн., з них - на ремонт електродвигуна витрачено 4236 грн., на придбання електроінструментів і електропроводи - 568 грн., на послуги банку - 111,50 грн., на податки - 34561,61 грн. На виплату заробітної плати грошові кошти витрачено не було.

У квітні 2011 року на розрахунковий рахунок ТОВ «Міськспецліфт» надійшло 13124,43 грн., які витрачені на податки та послуги банку. На заробітну плату грошові кошти витрачені не були.

У травні 2011 року на розрахунковий рахунок ТОВ «Міськспецліфт» надійшло 18533 грн., з них - 6064,21 грн. витрачені на податки, 64,80 грн. - на послуги банку, 9257,93 - на виплату заробітної плати за січень 2011 року.

Таким чином, ОСОБА_2, будучи директором ТОВ «Міськспецліфт» і здійснюючи керівництво діяльністю підприємства, за наявності реальної можливості провести своєчасну виплату заробітної плати працівникам, умисно в період часу з січня 2011 року по березень 2011 року в порушення ст. 43 Конституції України, ст. ст. 1, 21, 15, 24 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 21, 94, 97, 115 КЗпП України, використовуючи кошти на сплату податків та інших загальнообов'язкових платежів, на оплату послуг банку, оплату господарських потреб і матеріалів, порушуючи першочерговість виплати заробітної плати перед іншими платежами, необґрунтовано, більше ніж за один місяць не виплатив заробітну плату працівникам ТОВ «Міськспецліфт» в сумі 52461,77 грн., а саме:

- ОСОБА_8 за січень, лютий і березень 2011 року в розмірі 2524,90 грн.,

- ОСОБА_9 за лютий і березень 2011 року в розмірі 1683,27 грн.,

- ОСОБА_10 за лютий і березень 2011 року в розмірі 2334,60 грн.,

- ОСОБА_11 за січень і лютий 2011 року в розмірі 2799,23 грн.,

- ОСОБА_12 за лютий і березень 2011 року в розмірі 2202,85 грн.,

- ОСОБА_13 за лютий і березень 2011 року в розмірі 2257,92 грн.,

- ОСОБА_14 за лютий і березень 2011 року в розмірі 2209,14 грн.,

- ОСОБА_15 за лютий і березень 2011 року в розмірі 1863,02 грн.,

- ОСОБА_16 за лютий і березень 2011 року в розмірі 2211,31 грн.,

- ОСОБА_17 за лютий і березень 2011 року в розмірі 2205,41 грн.,

- ОСОБА_18 за січень і лютий 2011 року в розмірі 1670,81 грн.,

- ОСОБА_19 за січень, лютий і березень 2011 року в розмірі 2524,90 грн.,

- ОСОБА_20 за січень і лютий 2011 року в розмірі 1667,42 грн.,

- ОСОБА_21 за січень і лютий 2011 року в розмірі 1660,05 грн.,

- ОСОБА_22 за січень і лютий 2011 року в розмірі 1660,64 грн.,

- ОСОБА_23 за січень і лютий 2011 року в розмірі 1664,63 грн.,

- ОСОБА_7 за січень і лютий 2011 року в розмірі 1660,64 грн.,

- ОСОБА_24 за січень і лютий 2011 року в розмірі 1661,23 грн.,

- ОСОБА_6 за січень і лютий 2011 року в розмірі 1227,17 грн.,

- ОСОБА_3 за січень і лютий 2011 року в розмірі 1661,23 грн.,

- ОСОБА_25 за січень і лютий 2011 року в розмірі 5472,94 грн.,

- ОСОБА_26 за січень і лютий 2011 року в розмірі 1613,66 грн.,

- ОСОБА_5 за січень і лютий 2011 року в розмірі 1664,18 грн.,

- ОСОБА_27 за січень і лютий 2011 року в розмірі 1660,64 грн.,

- ОСОБА_4 за січень і лютий 2011 року в розмірі 1472,81 грн.

В апеляціях:

- прокурор просив вирок змінити, виключивши з резолютивної частини вироку додаткове покарання у виді позбавлення права займатися організаційно-розпорядчою діяльністю, посилаючись на те, що суд невмотивовано призначив останнє до основного покарання у виді штрафу та не зазначив строк останнього;

- захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 просив вирок суду змінити, призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн., з позбавлення права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчою діяльністю строком на один рік; відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_2, мотивуючи тим, що кошти витрачені засудженим винятково на підтримку діяльності підприємства та сплату податків; Садовський діяв в умовах крайньої необхідності; також зазначає, що судом не враховано пом'якшуючу обставину - вжиття заходів до виплати працівникам підприємства більшої частини заборгованості.

Заслухавши доповідача, прокурора Сухарєву О.В., яка підтримала апеляцію прокурора, який підтримував обвинувачення в суді першої інстанції та не погодився з апеляцією захисника ОСОБА_1, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, апеляція захисника ОСОБА_1 - підлягає частковому задоволенню, вирок суду - підлягає скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 335 КПК України та п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» від 29 червня 1990 року з наступними змінами резолютивна частина обвинувального вироку повинна бути викладена чітко і ясно, а міра показання призначена таким чином, щоб при виконанні вироку не виникало сумнівів щодо виду та розміру покарання, призначеного судом.

Одночасно згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю також має бути чітко сформульоване в резолютивній частині вироку за тих же підстав.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції, визнавши засудженого ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України, призначив йому покарання у виді штрафу в розмірі 10 000 грн., з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчою діяльністю.

Отже, призначивши засудженому ОСОБА_2 додаткове покарання, яке, до речі, санкцією даного закону передбачено як обов'язкове, суд першої інстанції не визначив строк останнього.

Крім того, формуліровка визначеного судом додаткового покарання, що наведена в резолютивній частині вироку, не відповідає вимогам ст. 55 КК України, оскільки позбавлення права обіймати певні посади полягає у забороні засудженому обіймати посаду, яку він обіймав під час скоєння злочину та аналогічні посади на інших підприємствах, установах, акціонерних товариствах, тощо.

За відсутності апеляційних поводів, оскільки в апеляції прокурора ставилось питання про зміну вироку та виключення з його резолютивної частини призначення додаткового покарання, яке на думку прокурора взагалі не могло бути призначено з таким основним покаранням як штраф, колегія суддів позбавлена можливості усунути наведені порушення в рамках апеляційного розгляду.

У зв'язку з наведеним вирок суду підлягає скасуванню, а кримінальна справа - має бути повернута на новий судовий розгляд, при якому суду належить ретельно встановити фактичні обставини скоєного злочину, перевірити доводи ОСОБА_2 та його захисника, викладені в апеляції останнього, та прийняти законне та обґрунтоване рішення по суті відповідно до вимог ст. 334, 375 КПК України.

Керуючись ст. ст. 365 - 366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора - залишити без задоволення; апе6ляцію захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 - задовольнити частково; вирок Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 26 грудня 2012 року стосовно ОСОБА_2 - скасувати, кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд в той же суд, іншому складі суду.

Судді: