Рішення

від 14.11.2013 по справі 905/6727/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2013 Справа № 905/6727/13 Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Коровіній І.С., розглянувши матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства "ЗІП" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ай Сі Груп" про представники сторін: від позивача: від відповідача:стягнення 280858,79грн. не з'явився; не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства "ЗІП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Сі Груп" про стягнення 280858,79грн., у тому числі основного боргу у розмірі 198863,61грн., пені у розмірі 22336,08грн., штрафу у розмірі 59659,10грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №07/11-1 від 07.11.2011 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 198836,61грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №07/11-1 від 07.11.2011; специфікацій від 09.11.2011, від 14.11.2011, від 26.04.2012, від 15.05.2012; видаткових накладних №ГП-0001146 від 17.11.2011, №ГП-0001154 від 21.11.2011, №ГП-0000406 від 10.05.2012, №ГП-0000499 від 24.05.2012; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №000055 від 18.11.2011, №000056 від 21.11.2011, №000020 від 08.05.2012, №000023 від 23.05.2012; претензії №28 від 14.08.2013, додатку до претензії №28 від 14.08.2013 та повідомлення про отримання №5190100202389; гарантійного листа від 28.09.2012; банківських виписок від 04.04.2012, від 08.05.2012, від 23.05.2012; акту звірки взаєморозрахунків станом на 27.06.2013.

14.11.2013 позивач в судове засідання не з'явився, проте 23.10.2013 подав клопотання, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить розглядати справу без участі представника позивача. Клопотання судом задоволено.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява були надіслані відповідачу на адресу, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та отримані відповідачем, докази чого наявні в матеріалах справи. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

07.11.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю промисловим підприємством "ЗІП", як постачальником (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Ай Сі Груп", як покупцем (відповідач) укладено договір поставки №07/11-1 ( з урахуванням специфікацій від 09.11.2011, від 14.11.2011, від 26.04.2012, від 15.05.2012 до договору поставки №07/11-1 від 07.11.2011) (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах цього договору продукцію виробництва ТОВ ПП "ЗІП" (далі товар), кількість, асортимент і ціна якої зазначені в специфікаціях (накладних), які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.1 договору визначено, що товар, який поставляється, оплачується за ціною, встановленою постачальником і зазначеною у специфікаціях.

Згідно з п. 4.2 договору покупець оплачує вартість товару з відстрочкою платежу до 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Даний договір набуває чинності з 07 листопада 2011 року і діє до 31 грудня 2011 року (включно) (п 7.1 договору).

Відповідно до п. 7.2 договору у випадку, якщо жодна із сторін договору за один місяць до закінчення строку цього договору не направить письмову заяву про відмову про пролонгацію цього договору, договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік на тих же умовах.

Сторонами були погоджені та підписані специфікації від 09.11.2011 (додаток №1), від 14.11.2011 (додаток№2), від 26.04.2012 (додаток №4), від 15.05.2012 (додаток №5) до договору, відповідно до яких постачальник зобов'язався передати покупцю, лакофарбову продукцію виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства "ЗІП".

Пунктом 1 специфікацій до договору сторонами погоджено найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна в гривнях за одиницю (без ПДВ), сума з ПДВ та загальна сума з ПДВ.

Згідно з п. 2 специфікацій поставка товару здійснюється на умовах СРТ - склад Покупця (Донецька обл., м.Макіївка, вул.Аварійна, 37).

Відповідно до п. 3 специфікацій термін відвантаження - 10 календарних днів з моменту підписання даного додатку.

Договір, та специфікації від 09.11.2011 (додаток №1), від 14.11.2011 (додаток№2), від 26.04.2012 (додаток №4), від 15.05.2012 (додаток №5) до нього підписані сторонами, скріплені їх печатками та містяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору та специфікацій від 09.11.2011 (додаток №1), від 14.11.2011 (додаток№2), від 26.04.2012 (додаток №4), від 15.05.2012 (додаток №5) до договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 316261,14грн., що підтверджується видатковими накладними №ГП-0001146 від 17.11.2011 на суму 236272,16грн., №ГП-0001154 від 21.11.2011на суму 10951,45гн., №ГП-0000406 від 10.05.2012 на суму 26920,87грн., №ГП-0000499 від 24.05.2012на суму 42476,66, які надані позивачем та містяться в матеріалах справи.

Поставлений, згідно вищезазначених видаткових накладних, товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №000055 від 18.11.2011, №000056 від 21.11.2011, №000020 від 08.05.2012, №000023 від 23.05.2012 з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних.

З представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу, на підставі вищевказаних видаткових накладних, здійснювалась на виконання договору №07/11-1 від 07.11.2011.

Оскільки відповідачем отримано товар, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватися в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару за вищевказаними видатковими накладними оплатив частково у розмірі 117397,53грн., що підтверджується банківськими виписками (платіжне доручення №80 від 04.04.2012 на суму 48000,00грн., платіжне доручення №125 від 08.05.2012 на суму 26920,87грн., платіжне доручення №143 від 23.05.2012 на суму 42476,66грн.).

Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар, станом на момент звернення позивача до суду, становить 198863,61грн.

28.09.2012 відповідач надіслав позивачу гарантійний лист, в якому гарантував повністю погасити заборгованість перед позивачем в строк до 30.11.2012.

Станом на теперішній час, відповідач вартість товару отриманого по договору у повному розмірі не оплатив, заборгованість становить 198863,61 грн., доказів зворотнього не надав.

Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач у строки передбачені п. 4.2 договору вартість отриманого товару не оплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість на суму 198863,61грн. При отриманні товару відповідачем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, поставки товару неналежної якості та неналежної комплектності.

14.08.2013 позивачем на адресу відповідача направлена претензія про сплату боргу, неустойки, річних з двома екземплярами акту звіряння взаєморозрахунків про проведення розрахунку за поставлені товари, в якому позивач просив у семиденний строк здійснити оплату за поставлений товар у сумі 1284887,51грн. Надіслання позивачем вказаної претензії підтверджується копією рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення від 17.08.2013. Відповідач відповіді на претензію не надав, кошти не перерахував.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем здійснено поставку товару відповідачу на суму 316261,14грн., вартість якого відповідач оплатив частково, станом на теперішній час заборгованість становить 198863,61грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 198863,61грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 5.2 договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 22336,08грн. та штраф у розмірі 59659,10 грн.

Згідно з п. 5.2 договору у випадки прострочки оплати товару з вини покупця, покупець зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення 24 (двадцять чотири) процентів річних від простроченої\ суми , а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діє в період прострочки. У випадку прострочки оплати товару на строк більше 60 (шістдесят) календарних днів Покупець зобов'язаний також сплатити постачальнику штраф в розмірі 30 (тридцять) відсотків від вартості товару.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його частково не вірним, оскільки позивачем не враховано фактична кількість днів у 2011 році та по видатковій накладній №ГП-0001154 не вірно визначена дата, з якої нараховується пеня.

За розрахунком суду, розмір пені становить 22338,24грн.

Однак, за відсутності відповідної заяви, суд не виходить за межі позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 22336,08грн.

Розрахунок штрафу позивачем зроблений виходячи із загальної суми заборгованості у розмірі 198863,61грн. за порушення відповідачем строків оплати товару виходячи з погодженого сторонами розмірі, а саме 30%.

Враховуючи тривале невиконання відповідачем взятих зобов"язань з оплати вартості отриманого товару, а також те, що відповідач погодивши з позивачем умови про таку відповідальність розумів розмір негативних наслідків для себе, відповідач не надав належних доказів на підтвердження вжиття заходів на погашення заборгованості, на наявність скрутного фінансового становища тощо і його дії спричинили необхідність у судовому захисті прав позивача, позовні вимоги про стягнення штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 59659,10грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Ай Сі Груп" (вул.Лебединського, 7Б, м.Донецьк, 83049, код ЄДРПОУ 37434598 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІП" (вул.Широка, 107-А, м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 21875464) суму основного боргу у розмірі 198863 (сто дев'яносто вісім тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 61 коп., пеню у розмірі 22336 (двадцять дві тисячі триста тридцять шість) грн. 08 коп., штраф у розмірі 59659 (п"ятдесят дев"ять тисяч шістсот п"ятдесят дев"ять) 10коп., судовий збір у розмірі 5617 (п'ять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 18 коп.

3. Повернути з Державного бюджету на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІП" (вул.Широка, 107-А, м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 21875464) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 0 (нуль) грн. 02 коп.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 18.11.2013.