Рішення

від 14.11.2013 по справі 905/6719/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2013 Справа № 905/6719/13 Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Коровіній І.С., розглянувши матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "АлТранс" доПублічного акціонерного товариства "Облдорремстрой" в особі Макіївського підрядного спеціалізованого дорожньо ремонтно-будівельного відокремленого підрозділу Публічного акціонерного товариства "Облдорремстрой" про представники сторін: від позивача: від відповідача:стягнення 116668,40грн. Маленький О.В, за довіреністю; Давидова О.А. за довіреністю; не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "АлТранс" до Публічного акціонерного товариства "Облдорремстрой" в особі Макіївського підрядного спеціалізованого дорожньо ремонтно-будівельного відокремленого підрозділу Публічного акціонерного товариства "Облдорремстрой" про стягнення 116668,40грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору купівлі-продажу №06/12/2-к від 06.12.2011 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 116668,48грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору купівлі-продажу №06/12/2-к від 06.12.2011; специфікації №3 від 04.11.2012 (додаток №3) до договору купівлі-продажу №06/12/2-к від 06.12.2011; претензії-вимоги №102 від 02.09.2013; квитанції Укрпошти та опису вкладення до цінного листа; накладних №51 від 17.09.2012, № 72 від 29.09.2012, № 13 від 04.11.2012, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, акту звірки взаєморозрахунків, копії виписок з банківських рахунків.

14.10.2013 позивач подав клопотання про покладення на відповідача судових витрат, які складаються з витрат пов'язаних з оплатою позивачем судового збору; витрат пов'язаних з наданням позивачу адвокатом Маленьким О.В. юридичних послуг (правової допомоги) в розмірі 5000,00грн.

15.10.2013 позивачем подана заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 116668,40 грн., пеню у розмірі 6544,65 грн., 3% річних у розмірі 2721,78 грн. У задоволенні вказаної заяви судом відмовлено. За таких обставин, справа розглядається в межах первісних вимог про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 116668,40грн.

15.10.2013 відповідачем подано відзив на позовну заяву №27 від 12.09.2013, в якому він підтверджує, що дійсно з позивачем було укладено договір №06/12/2-к, мали місце поставки товару відповідачу, але у накладних № 51 від 17.09.2012, № 72 від 29.09.2012, № 13 від 04.11.2012 вказано договір № 17/05-к від 17.05.2012, якого взагалі не існує. Окрім того, відповідач просив суд зобов'язати позивача надати обґрунтований розрахунок суми позову, яке судом задоволено. Після отримання розрахунку суми позову та з'ясуванню питання щодо накладних, які не оплачені, відповідач явку свого представника в судові засідання не забезпечив, вимог суду не виконав, письмових пояснень по суті позовних вимог не надав, поважних причини не вказав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судове засідання 14.11.2013 з'явились представники позивача, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, акт звірки не надав.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

06.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "АлТранс", як постачальником (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Облдорремстрой" в особі Макіївського підрядного спеціалізованого дорожньо ремонтно-будівельного відокремленого підрозділу Публічного акціонерного товариства "Облдорремстрой", як покупцем (відповідач) укладено договір купівлі-продажу №06/12/2-к (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався поставити у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар, згідно з умовами даного договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що сума договору визначається в специфікаціях та додаткових угодах та є загальною сумою даного договору.

Згідно з п. 2.2 покупець оплачує товар шляхом перерахувань грошових коштів на поточний рахунок продавця на умовах 100%-ї передплати згідно рахунка-фактури або, якщо передплата не мала місце - за фактом поставки товару, але не пізніше 3 робочих днів. Фактичною датою поставки товару є дата накладної (видаткової чи товарно-транспортної).

Пунктом п. 3.1 договору передбачений строк передачі товару продавцем покупцю - протягом 7 (семи) днів з моменту надання письмової або усної заявки покупця, якщо інше не визначено в специфікаціях.

Товар є переданим продавцем та прийнятим покупцем: за якістю - згідно сертифікату якості; за кількістю - згідно видаткової накладної (п. 3.4 договору).

Згідно з п. 3.5 договору продавець повинен передати покупцю разом з товаром наступні документи: накладна на поставлений товар (видаткова чи товарно-транспортна), податкова накладна та інші супровідні документи.

04.11.2012 між сторонами підписана специфікація №3 (додаток №3) до договору, відповідно до якої продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар, а саме відсів гранітний фр.0-3 мм на суму 59 668,48 грн., у тому числі ПДВ 20% 9944,75грн. Строк поставки - листопад 2012 року.

Договір та специфікація №3 від 04.11.2012 (додаток №3) до нього підписані сторонами, скріплені їх печатками та містяться в матеріалах справи.

Як зазначає позивач у позовній заяві, у строк, передбачений п. 2.2 договору, товар отриманий по накладним № 51, №72, №13 відповідачем був не оплачений. Копії накладних № 51 від 17.09.2012 на суму 56607,84грн., № 72 від 29.09.2012 на суму 15660,00грн., № 13 від 04.11.2012 на суму 59668,48грн. надані позивачем та містяться в матеріалах справи.

На виконання вимог суду, позивачем до матеріалів справи надано копії накладних на загальну суму 212004,88 грн., на підставі яких здійснена поставка товару відповідачу протягом усього строку дії договору.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача, на вищезазначених накладних, який діяв на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (відсів гранітний) №270 від 12.08.2012.

Судом відмічається, що в наданих накладних №51 та №72, в якості підстави поставки зазначений договір №17/05-к від 17.05.2012. Проте позивач в письмових поясненнях зазначає, що відповідачем було помилково в накладних у призначенні платежу зазначено договір №17/05, так як інших угод між підприємствами ніж договір № 6/12/2-к не укладалось.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву, також зазначає, що між сторонами було укладено договір №06/12/2-к, мали місце поставки згідно зазначеного договору, але у накладних зазначений договір №17/05-к, якого взагалі не існує.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується, що позивач свої зобов'язання щодо поставки товару за договором виконав у повному обсязі.

Висновок стосовно того, що товар за накладними №№51,72,13 був поставлений позивачем відповідачу саме на виконання договору поставки №06/12/2-к від 06.12.2011, суд робить виходячи з того, що найменування, кількість та ціна товару, зазначеного у вищезазначених накладних, повністю відповідають тим, що вказані у специфікації №3 (додаток №3) до договору.

Відповідачем також жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись у терміни, передбачені сторонами у договорі.

Однак, як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару оплатив частково на загальну суму 95336,40 грн., що підтверджується копіями банківських виписок. Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 116668,48грн.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1. ст. 655 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем повинна бути оплачена відповідно до п. 2.2 договору, а саме у вигляді 100%-ї передплати згідно рахунка-фактури або, якщо передплата не мала місце - за фактом поставки товару, але не пізніше 3 робочих днів. Проте відповідач свої зобов'язання виконав частково, станом на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача становить 116668,40грн.

Позивачем до матеріалів справи надано копію вимоги №102 від 02.09.2013 про погашення заборгованості у розмірі 116668,48грн., фіскального чеку №4227 від 30.08.2013 поштової установи та опису вкладення у цінний лист від 30.08.2013. Відповідач відповіді на вищезазначену претензію не надав.

Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування відповідачу суми основного боргу у розмірі 116668,48грн., а матеріали справи таких не містять.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується, що дані поставки товари виконувались саме на виконання умов договору, розмір заборгованості, який позивачем заявлений у позові, оскільки позивачем до матеріалів справи надано копії видаткових накладних, копію вимоги про сплату заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та виконання.

Отже, заборгованість відповідача, яка виникла внаслідок не здійснення розрахунків з позивачем за поставлений товар, становить 116668,48грн., хоча позивач в резолютивній частині позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог позивач просить 116668,40 грн. Отже, оскільки суд за відсутності відповідної заяив, не виходить за межі позовної заяви, то задоволенню підлягають вимоги про стягнення 116668,40 грн.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 116668,40грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача винагороду за юридичні послуги у розмірі 5000,00грн. за договором №1 про надання адвокатом юридичних послуг (правової допомоги) від 23.04.2013.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та по конкретній судовій справі.

Правовідносини між позивачем та адвокатом Маленьким Олександром Володимировичем підтверджуються копією договору №1, який укладений 23.04.2013 між позивачем та Фізичною особою -підприємцем Маленьким Олександром Володимировичем, рахунком №8 від 02.09.2013 про оплату юридичних послуг у відповідності із договором №1 від 23.04.2013 на суму 5000,00 грн., видатковим касовим ордером від 25.09.2013 про оплату юридичних послуг за вересень 2013 року згідно договору №1 від 23.04.2013 на загальну суму 5000,00 грн., випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, свідоцтвом про права на заняття адвокатською діяльністю, ордеру про надання правової допомоги серія ДН №000,102937 від 14.10.2013.

Водночас, положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року. При цьому до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Маленького О.В., у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи №905/6719/13, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в сумі 5000,00грн. не обґрунтованою з огляду на наступне.

Дослідивши зміст договору №1 судом відмічається, що в ньому відсутні жодні посилання стосовно надання адвокатом послуг пов'язаних саме з розглядом справи №905/6719/13 про стягнення заборгованості з Публічного акціонерного товариства "Облдорремстрой" в особі Макіївського підрядного спеціалізованого дорожньо ремонтно-будівельного відокремленого підрозділу Публічного акціонерного товариства "Облдорремстрой" та про перелік послуг, як то складення позовної заяви, участь у судових засіданнях, ведення претензійної роботи, із визначенням вартості послуги на кожному етапі. Навпаки зміст договору свідчить про те, що відносини між позивачем та адвокатом носять постійний характер, договір укладений зі строком дії до 31.12.2014 (п. 3.1) та оплатою юридичних послуг щомісячно до 15 числа кожного місяця строку дії договору, а видатковий касовий ордер свідчить про отримання адвокатом щомісячної оплати за вересень 2013 на підставі договору №1. Позивачем та адвокатом не надано акт виконаних робіт на суму 5000,00 грн.

За таких обставин, матеріалами справи не підтверджується понесення позивачем витрат у розмірі 5000,00 грн., як оплату послуг адвоката пов'язаних з розглядом справи №905/6719/13, тому такі витрати не є судовими витратами та не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, а саме сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2333,37 грн. відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача. Судовий збір сплачений позивачем платіжним дорученням №425 від 14.10.2013 у розмірі 186,00 грн. за заяву про збільшення позовних вимог підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд д

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерним товариством "Облдорремстрой" (83062, м.Донецьк, вул.Куйбишева, 15А, 17, ЄДРПОУ 35292565) в особі Макіївського підрядного спеціалізованого дорожньо ремонтно-будівельного відокремленого підрозділу Публічного акціонерного товариства "Облдорремстрой" (вул.Миронова, 15, 2, м.Донецьк, 83054, ЄДРПОУ 31534814) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "АлТранс" (вул.Куйбишева, 15А, 17, м.Донецьк, 83062, ЄДРПОУ 35292565) суму основного боргу у розмірі 116668(сто шістнадцять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 40 коп., судовий збір у розмірі 2333 (дві тисячі триста тридцять три) грн. 37 коп.

3. Повернути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерним товариством "Облдорремстрой" (83062, м.Донецьк, вул.Куйбишева, 15А, 17, ЄДРПОУ 35292565) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 186 (сто вісімдесят шість) грн. 00 коп.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 19.11.2013.