Рішення

від 21.11.2013 по справі 905/7207/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.11.2013 Справа № 905/7207/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Асманової Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк

до відповідача 1.: Товариства з обмеженою відповідальністю «Олена», с. Азовське, Донецька область

до відповідача 2.: ОСОБА_1, м. Донецьк

про стягнення 18950,86грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився ;

від відповідача 1.: не з'явився ;

від відповідача 2.: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олена», с. Азовське, Донецька область та до ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 11217,18грн. та пені в сумі 7733,68грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди б/н від 01.08.2006р. відповідач 1. взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк та належним чином їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 11217,18грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 7733,68грн.

21 листопада 2013р. позивачем через канцелярію суду був наданий новий розрахунок суми боргу та пені за підписом начальника управління Стадник Н.А. та головного бухгалтера Карманової О.В., відповідно до якого сума боргу з орендної плати за період з серпня 2006р. по червень 2011р. складає 11217,18грн. та пеня в сумі 734,28грн. Розглянувши наданий розрахунок суд дійшов висновку розцінювати його як зменшення розміру позовних вимог, який відповідно до ст.22 ГПК України підлягає задоволенню. Враховуючи вищевикладене судом розглядаються позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 11217,18грн. та пені в сумі 734,28грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Конверти, у яких були надіслані процесуальні документи відповідачу, повернулися на адресу суду із довідками поштового відділення, у яких зазначені наступні причини повернення:«за закінченням терміну зберігання», «організація вибула», «за заявою відправника».

За приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 18 Закону України "Про мови в Український РСР" (від 28 жовтня 1989р. N8312) та усним клопотанням представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Між Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олена» (Орендар) 01.08.2006р. укладений договір оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Донецька, за умовами якого Орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду вбудоване приміщення в цокольному та на 1-му поверсі в житловому будинку літ.А-9, літ.А-2 загальною площею 217,0кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення підприємства громадського харчування.

Відповідно до п.2.1. договору об'єктом оренди є нежитлове приміщення, загальною площею 217,0кв.м., в т.ч. на першому поверсі 30,3кв.м., на цокольному поверсі 186,7кв.м., згідно технічного паспорту, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п.3.1. договору за користування об'єктом оренди Орендар вносить Орендодавцю орендну плату і плату за користування земельної ділянки, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Донецька, затвердженої рішенням виконкому міської ради від 26.11.2003р., розмір якої згідно розрахунку орендної плати , яка є невід'ємною частиною цього договору на дату підписання договору складає 1025,30грн., з яких орендна плата за об'єкт оренди: 954,29грн., плата за земельну ділянку 71,01грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. (п. 3.2. договору).

За приписами п. 3.5. договору орендна плата вноситься орендарем щомісячно не пізніше 15 числа наступного місяця за звітним. Орендодавець самостійно ділить чергову суму вартості орендної плати за використання майна на частини, передбачені Методикою і контролює їх надходження до міського бюджету не пізніше 20 числа кожного місяця наступного за звітним.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до п.6.2. договору за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар виплачує на користь Орендодавця пеню у розмірі 0,5 від розміру невиплачених орендних платежів за кожен день, але не більше розміру встановленого законодавством України.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами, нотаріального посвідчення та реєстрацію Договір діє до 01.08.2011р.

08 вересня 2008р. замість втраченого договору оренди управлінню комунальних ресурсів Донецької міської ради був виданий дублікат договору оренди нерухомого майна комунальної власності Територіальної громади м. Донецька, що має силу оригіналу, який був посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований у реєстрі за №5146. Термін дії договору сторонами встановлено до 01.08.2011р. та зазначено, що зобов'язання у сторін за цим договором виникають з договору оренди, укладеного між орендарем та орендодавцем 01.08.2006р. за №б/н.

07 травня 2006р. до укладеного договору був складений акт приймання-передачі майна, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв майно: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 217кв.м.

П'ятого травня 2011р. за договором купівлі-продажу Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради передало у власність ОСОБА_1 вбудоване приміщення, загальною площею 211,2кв.м. в цокольному та на першому поверсі в житловому будинку (літ. А-9, А-2), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

За розрахунком позивача наданим 21.11.2013р. за підписом начальника управління Стадник Н.А. та головного бухгалтера Карманової О.В., у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору оренди від 01.08.2006р. у період з вересня 2006р. по червень 2011р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 11217,18грн.. що стало підставою для нарахування пені в сумі 734,28грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Водночас, на спірні правовідношення поширюються також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування майном є договір оренди.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Відповідно до приписів ст.12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.5 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату Орендодавцеві щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про часткове стягнення заборгованості.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди №б/н від 01.08.2006р. належним чином не виконав, орендну плату у період з вересня 2006р. по квітень 2011р. сплатив не в повному обсязі, у зв'язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 9096,95грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості по орендній платі за період з вересня 2006р. по квітень 2011р. в сумі 9096,95грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Щодо суми боргу, яка нарахована позивачем за травень-червень 2011р. у розмірі 2120,23грн. суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки 05.05.2011р. спірне майно, яке перебувало в оренді ТОВ «Олена» було передано у власність за договором купівлі-продажу ОСОБА_1. Таким чином з травня 2011р. нерухоме майно знаходилося у власності іншої особи, а договір оренди №б/н від 01.08.2006р. тим самим автоматично розірвано.

Відтак нарахування орендної плати за травень-червень 2011р. є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 9096,95грн.

Щодо позовних вимог заявлених до фізичної особи - ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як вбачається з матеріалів справи позовні вимоги також заявлені до відповідача 2. ОСОБА_1. В ухвалі про порушення провадження у справі суд зобов'язав позивача надати витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно відповідачів. Однак позивачем протягом розгляду справи не надано доказів того, що ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності, крім того як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 05.05.2011р. придбала у власність спірне нерухоме майна як фізична особа. Отже доказів того, що відповідач 2 є суб'єктом підприємницької діяльності суду не надано.

За приписами п.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011, №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" необхідно мати на увазі, що ГПК не передбачено можливості об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Тому в разі подання позову, в якому такі вимоги об'єднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК - відмовляє у прийнятті позовної заяви. Якщо у розгляді справи буде встановлено, що провадження у відповідній частині порушено помилково, господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК.

Крім того п.4.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що: справа зі спору непідвідомча господарському суду (стаття 12 ГПК); позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин.

Враховуючи вищевикладене суд припиняє провадження по справі відносно відповідача 2. ОСОБА_1 на підставі вимог передбачених пунктом 1 ч.1 ст.80 ГПК України, у зв'язку тим, що спір в цій частині непідвідомча господарському суду та не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Щодо стягнення пені в сумі 734,28грн. на підставі умов п.6.2 договору оренди суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Перевіривши розрахунок пені суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним та за розрахунком суду складає 89,69грн. Отже, заявлена сума пені підлягає задоволенню частково в сумі 89,69грн.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи позивачем лише частково доведено позовні вимоги.

Відповідно до вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, суд дійшов ґрунтовного висновку та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України. Пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, п.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011, №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", п.3.9.1., п.3.9.2., 4.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ст.ст.2, 3, 10, 12, 17, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.19, 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", ст.ст.9, 11-16, 202, 509, 530, 598, 599, 610, 612, 626, 629, 632, 759, 761, 762, 764, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 193, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20-22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 62, 75, 77, ст.80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олена», с. Азовське, Донецька область та до ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 11217,18грн. та пені в сумі 7733,68грн. задовольнити частково.

Припинити провадження по справі відносно відповідача 2. ОСОБА_1, у зв'язку тим, що спір в цій частині не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олена» (87453, Донецька область, Першотравневий район, с. Азовське, вул. Кірова, б. 7, код ЄДРПОУ 32702792) на користь Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради (83050, м. Донецьк, вул. Артема, 98, р/р №33218871700002, МФО 834016, код ЄДРПОУ 33489905) заборгованість в сумі 9096,95грн., пеню в сумі 89,69грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1322,55грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.11.2013р.

Суддя С.В. Тоцький