Рішення

від 21.11.2013 по справі 509/4719/13-ц

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/4719/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Сідих С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В :

22 жовтня 2013 року, позивачка ОСОБА_1, звернулася до суду з названим позовом, в якому просила суд, визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом, після смерті її матері ОСОБА_3, померлої 20.07.2012 р., яка залишила заповіт на її ім.`я від 08.06.2012 р., на спадкове майно у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,99 га, розташовану за адресою : ділянка № 36, масив 11 на території ОСОБА_2 с/р, кадастровий номер 5123782200:01:001:0087, згідно державного акту серії ОД № 035536, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 077 від 25.06.2004 р.; земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,03 га, розташовану за адресою : ділянка № 36, масив № 25 на території ОСОБА_2 с/р, кадастровий номер 5123782200:01:001:0236, згідно державного акту серії ОД № 035536, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 077 від 25.06.2004 р. ; земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,89 га, кадастровий номер 5123782200:01:001:0078, розташовану за адресою : ділянка № 37, масив № 11 на території ОСОБА_2 с/р, згідно державного акту серії № ОД № 035537 від 25.06.2004 р. ; земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,10 га, кадастровий номер 5123782200:01:001:0086, розташовану за адресою : ділянка № 37/1, масив № 11 на території ОСОБА_2 с/р, згідно державного акту серії № ОД № 035537 від 25.06.2004 р. та земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,97 га, кадастровий номер 5123782200:01:001:0237, розташовану за адресою : ділянка № 37, масив 25 на території ОСОБА_2 с/р, згідно державного акту серії № ОД № 035537 від 25.06.2004 р., мотивуючи письмовою відмовою нотаріуса у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв’язку з тим, що в одному державному акті зазначені два кадастрових номери, а в другому державному акті зазначені 3 кадастрових номери, що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом і рекомендацією звернення до суду.

В судове засідання позивачака не з`явилася, причини неявки не повідомила, про дату, час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, особисто під підпис, однак надіслала на адресу суду заяву, в якій повністю підтримала свої позовні вимоги та просила суд, слухати справу за її відсутності (а.с. 29,49).

Представник відповідача ОСОБА_2 с/р в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак надіслав до суду свою заяву, в якій просив суд слухати справу за його відсутності (а.с. 27,28).

Дослідивши матеріали справи та копію спадкової справи № 196/2012, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.

Статтею 1217 ЦК України передбачено - спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності з ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно із статтею 1223 ЦК України - право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Як передбачає стаття 1225 ЦК України - право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

У відповідності зі ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1 статті 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до ст.1235 ЦК України - заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно з ч. 2 ст. 1236 ЦК України, заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Стаття 1247 ЦК України передбачає, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 ЦК України, яка вказує, якщо фізична особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини, з умовою чи із застереженням.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК України передбачено - спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна, як те передбачено ст. 1299 ЦК України.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» від 07.07.2011 р. № 3613-VI - кадастровий номер земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Державним земельним кадастром - є єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Державною реєстрацією земельної ділянки - є внесення до Державного земельного кадастру, передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру.

Згідно із ч. 2 п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. № 7 „Про судову практику у справах про спадкуванняВ» , відповідно до статті 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У відповідності до п. 2 Розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Державний земельний кадастр» № 3613-VI від 07.07.2011 р. - земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року - вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номеру. У разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного кадастру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Пунктами 49,50 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» № 1051 від 17.10.2012 р., поземельна книга ведеться за встановленою формою, заводиться під час державної реєстрації земельної ділянки, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки (в тому числі у разі їх поділу чи об’єднання, а також відновлення їх меж). Поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру. Дата відкриття поземельної книги - є датою державної реєстрації земельної ділянки. Номером Поземельної книги - є кадастровий номер земельної ділянки.

Суд встановив, що спадкодавець (заповідач) ОСОБА_3, яка є матір`ю позивачки, за життя склала заповіт від 08.06.2012 р., посвідчений секретарем сільської ради (реєстр. № 5), в якому, усе своє нерухоме та рухоме майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі, в се те, що на день її смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право - заповідала своїй доньці ОСОБА_1 (а.с. 7,8).

14.06.2012 р., ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_4, померлого 18.12.2010 р. на спадкове майно у вигляді земельної ділянки, площею 3,02 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території ОСОБА_2 с/р, масив № 25, ділянка № 36, кадастровий номер 5123782200:01:001:0236, масив № 11, ділянка № 36, кадастровий номер 5123782200:01:001:0087, яка належала померлому на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ОД № 035536 від 25.06.2004 р. (а.с. 19).

ОСОБА_3 померла 20.07.2012 р., що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖД № 312407 від 21.07.2012 р. (а.с. 6).

Після смерті ОСОБА_3, відкрилася спадщина у вигляді вищевказаної ділянки та ділянки, загальною площею 2,96 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території ОСОБА_2 с/р, яка належала померлій на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ОД № 035537 від 25.06.2004 р., виданого на підставі розпорядження Овідіопольської РДА № 192 від 06.04.2004 р., в якому вказані 3 кадастрових номери : 5123782200:01:001:0078 ; 5123782200:01:001:0086 ; 5123782200:01:001:0237.

Позивачка прийняла спадщину в установлений законом строк після смерті своєї матері ОСОБА_3, що підтверджується довідкою нотаріуса (а.с. 18).

Однак, у видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріусом було відмовлено у зв’язку з тим у двох вищевказаних державних актах маються кадастрові номери на 5 земельних ділянок (а.с. 21).

Як встановив суд, ОСОБА_3, яка померла 20.07.2012 р., за життя у встановленому законом порядку набула права власності в порядку спадкування за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_4, померлого 18.12.2010 р. та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно у вигляді земельної ділянки, площею 3,02 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території ОСОБА_2 с/р, масив № 25, ділянка № 36, кадастровий номер 5123782200:01:001:0236, масив № 11, ділянка № 36, кадастровий номер 5123782200:01:001:0087, яка належала померлому на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ОД № 035536 від 25.06.2004 р. та за життя отримала на своє ім.`я державний акт серії ОД № 035537 від 25.06.2004 р., виданого на підставі розпорядження Овідіопольської РДА № 192 від 06.04.2004 р. на земельну ділянку, загальною площею 2,96 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території ОСОБА_2 с/р, в якому вказані 3 кадастрових номери : 5123782200:01:001:0078 ; 5123782200:01:001:0086 ; 5123782200:01:001:0237.

Таким чином, враховуючи приписи вищевказаних норм «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Постанови КМУ «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», а також вимоги ст.ст. 125,126 ЗК України, якими передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених ч. 2 цієї статті - суд вважає, що право власності ОСОБА_3 на спадкові земельні ділянки було отримано у законному порядку та зареєстровано за нею у відповідності до чинного законодавства України на час отримання державних акті на землю.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та необхідності його задоволення.

Керуючись ст. ст. 10,11,57-60,209,212,213,214-215,218 ЦПК України, ст.ст. 1217,1218,1225,1234-1236,1268,1297 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. „Про судову практику у справах про спадкуванняВ» , суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом - задовольнити ;

2. Визнати за ОСОБА_1 - право власності в порядку спадкування за заповітом, після смерті її матері ОСОБА_3, померлої 20.07.2012 р. - на спадкове майно у вигляді земельної ділянки № 36, масив № 11, площею 0,99 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер : 5123782200:01:001:0087 та земельної ділянки № 36, масив № 25, площею 2,03 га для сільськогосподарського виробництва, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер : 5123782200:01:001:0236, які належали померлій ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.06.2012 р. (реєстр. № 1413), після смерті її чоловіка ОСОБА_4І, померлого 18.12.2010 р. та на спадкове майно у вигляді земельної ділянки № 37, масив № 11, площею 0,89 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Овідіополського району Одеської області, кадастровий номер : 5123782200:01:001:0078, земельної ділянки № 37/1, масив № 11, площею 0,10 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер : 5123782200:01:001:0086, земельної ділянки № 37, масив № 25, площею 1,97 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер : 5123782200:01:001:0237, які належали померлій ОСОБА_3 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ОД № 035537 від 25.06.2004 р., виданого на підставі розпорядження Овідіопольської РДА Одеської області № 192 від 06.04.2004 р., зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 079.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Гандзій Д.М.