Постанова

від 16.07.2013 по справі 2а-8144/12/0170/29

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2013 р. (15:14) Справа №2а-8144/12/0170/29

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Пакет Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мельникової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ» до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: ТОВ «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0009322301, №0009302301, №0009332301, №0009312301, №0000411701, №0000272303 від 18 липня 2012 року.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість по правовідносинам з сумнівними контрагентами, що мають ознаки фіктивності та безтоварність зазначених господарських операцій. Також є помилковими висновки відповідача щодо відсутності у позивача первинних документів по придбанню продуктів харчування, робіт (послуг).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29 серпня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "ПОРТО МАРЕ ХХІ" до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000411701 від 18 липня 2012 року та податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000272303 від 18 липня 2012 року залишено без розгляду.

У судове засідання представник позивача Чернікова О.С. не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду додаткові пояснення до позову, в яких просила справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача Шевцов В.Г. позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у наданих суду письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ» є юридичною особою, ідентифікаційний код 13795277, зареєстрований у якості платника ПДВ та перебуває на податковому обліку ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС (а.с.37-40).

З 14.05.2012 року по 26.06.2012 року посадовими особами ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 04 липня 2012 року №183/22/13795277 (далі - акт) (а.с.41-154,том№1).

За висновками акту встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п. 17 підрозділу 4 розд. ХХ «Перехідних положень» п.152.11 ст. 152, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 22.4 ст. 22, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) та п. 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року №143, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 1359144 грн., у т.ч. по періодах: за 2 квартал 2011 року в сумі 302454 грн., за 2-3 квартали в сумі 2034331 грн., за 2-4 квартали 2011 року в сумі 1359144 грн., та встановлено завищення від'ємного значення з податку на прибуток в сумі: за 1 квартал 2011 року в сумі 949498 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 909617 грн., за 2-4 квартали 2011 року в сумі 3014591 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 3116824 грн.;

-п.187.1 ст.187, п.198.1 ст.198, ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість (ряд. 24 Декларації) в сумі 596431 грн., у т.ч. по періодах: січень 2011 року - 267242 грн., лютий 2011 року - 284468 грн., березень 2011 року 286567 грн., квітень 2011 року - 318780 грн., травень 2011 року - 319869 грн., червень 2011 року - 370539 грн., липень 2011 року - 491615 грн., серпень 2011 року - 549951 грн., вересень 2011 року - 596431 грн.; встановлено заниження задекларованого податку на додану вартість в сумі 337798 грн., у т.ч. по періодах жовтень 2011 року - 194941 грн., січень 2012 року - 7866 грн., березень 2012 року - 134991 грн.; встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість (р.19) в сумі 43535,00 грн., у т.ч. по періодах: січень 2011 року - 9842 грн., лютий 2011 року - 2099 року, березень 2011 року - 10000 грн., лютий 2012 року - 21594 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 липня 2012 року №0009322301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 кв. 2011 року у розмірі 949498 грн., за 2 кв. 2011 року у розмірі 909617 грн., за 2-4 кв. 2011 року у розмірі 3014591 грн., за 1 кв. 2012 року у розмірі 3116824 грн.; від 18 липня 2012 року №0009312301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1359144,00 грн., у тому числі 1359144 грн. за основним платежем; від 18 липня 2012 року №0009332301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за 1 міс. 2011 року у розмірі 9842 грн., за 2 міс. 2011 року у розмірі 2099 грн., за 3 міс. 2011 року у розмірі 10000 грн., за 2 міс. 2012 року у розмірі 21594 грн., а всього у розмірі 43535 грн., від 18 липня 2012 року №0009302301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 560517 грн., у тому числі 337798 грн. за основним платежем та 168919 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.155,157,159,161,том№1).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств, податком додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року (далі - ПК України).

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Проте, в п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ ПК України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі -Закон №334),(в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Таким чином, при визначенні суми податку на прибуток та інших показників декларації за І квартал 2011 року та за весь попередній період позивач мав керуватися нормами саме цього нормативно-правового акту, а за всі наступні періоди - нормами розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.3 Закону №334 об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону№334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п.6.1. ст.6 Закону №334 якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Поняття господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону №334, в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Норми аналогічного змісту встановлено й розділом IV Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на прибуток підприємств з 01.01.2011 року.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон №168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, згідно з п.1.7. Закону №168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст.7 Закону №168.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п.7.2.3 Закону №168 Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна повинна містити наступні реквізити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, податковий номер платника податку (продавця, покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'їм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Аналогічні положення встановлені розділу V ПК України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно зі ст.198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Відповідно до вищевказаного акту перевірки порушення позивачем податкового законодавства відбулося у зв'язку з тим, що за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року ТОВ «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ» отримувало продукти харчування від наступних постачальників: ТОВ «Бег» на загальну суму 13859,11 грн., у т.ч. ПДВ 2309,85 грн., ТОВ «Кримхліб «Ялтинський хлібокомбінат» на загальну суму 10887,90 грн., у т.ч. ПДВ 1814,65 грн., ТОВ Метро Кеш Енд Кері Україна» на загальну суму 43487,00 грн., у т.ч. ПДВ 7247,00 грн., ТОВ «ТК «Кримкурортсервіс» на загальну суму 74423,00 грн., у т.ч. ПДВ 12403,00 грн. Перевіркою встановлено відсутність первинних документів по придбанню вказаних продуктів харчування.

Судом встановлено, що відповідно до наданих суду первинних документів, а саме видаткових накладних, що були досліджені у судовому засіданні, загальна сума витрат ТОВ «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ», здійснених у 1 кварталі 2011 року, у зв'язку з придбанням продуктів харчування у вищевказаних постачальників, складає 113894,83 грн. без ПДВ, ПДВ - 22778,97 грн., з ПДВ 136673,80 грн.

Зазначені вище обставини підтверджуються не тільки первинними документами, дослідженими судом, а і проведеною по справі судово-економічною експертизою №1219 від 28 березня 2013 року, в якій, зокрема зазначено, що за результатами проведеного дослідження на підставі наданих первинних документів бухгалтерського обліку ТОВ «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ», висновки акту перевірки №183 про відсутність у ТОВ «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ» первинних документів по придбанню продуктів харчування за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року по постачальникам ТОВ «Бег», ТОВ «Кримхліб «Ялтинський хлібокомбінат», ТОВ Метро Кеш Енд Кері Україна», ТОВ «ТК «Кримкурортсервіс», що призвело до завищення ТОВ «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ» валових витрат за 1 квартал 2011 року в сумі 82642,00 грн. документально не підтверджується (а.с.174,том№5).

Також, відповідно до акту перевірки податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат за 1 квартал 2011 року в сумі 19990,00 грн., у зв'язку з тим, що до перевірки надані акти виконаних робіт ТОВ «ВО «Інтеграл», згідно яких даний контрагент надав послуги по опрацюванню актів виконаних робіт, перевірку відповідності та правильності списання матеріалів, проведення аналізу кошторисів, матеріально технічне супроводження підписання договорів, здійснення маркетингу ринку будівельних матеріалів. З викладених в актах даних неможливо достовірно встановити виконання вказаних робіт, а також встановити, які саме послуги були надані позивачу, повноту надання цих послуг та інші дані, що свідчать про їх надання.

Крім цього, ТОВ «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ» по взаємовідносинам з ТОВ «ВО «Інтеграл» до складу валових витрат включалися акти виконаних робіт: квітень 2011 року - акт №03/11-Ін/Юн від 31.03.2011 року на суму 19990,00 грн. без ПДВ; травень 2011 року - акт №04/11-Ін/Юн від 29.04.2011 року на суму 19990,00 грн. без ПДВ, акт №01/11-Ін/Юн від 31.01.2011 року на суму 18340,00 грн.; червень 2001 року - акт №06/11-Ін/Юн від 30.06.2011 року на суму 19990,00 грн. без ПДВ, акт №05/11-Ін/Юн від 31.05.2011 року на суму 19990,00 грн. без ПДВ; липень 2011 року - акт №07/11-Ін/Юн від 30.07.2011 року на суму 23988,00 грн. без ПДВ; серпень 2011 року - акт №08/11-Ін/Юн від 31.08.2011 року на суму 23988,00 грн. без ПДВ; вересень 2011 року - акт №09/11-Ін/Юн від 30.09.2011 року на суму 23988,00 грн. без ПДВ; жовтень 2011 року - акт №10/11-Ін/Юн від 31.10.2011 року на суму 23988,00 грн. без ПДВ; грудень 2011 року - акт №12/11-Ін/Юн від 31.12.2011 року на суму 23988,00 грн. без ПДВ; січень 2012 року - акт №01/12-Ін/Юн від 31.01.2012 року на суму 23988,00 грн. без ПДВ; лютий 2012 року - акт №02/12-Ін/Юн від 29.02.2012 року на суму 23988,00 грн. без ПДВ; березень 2012 року - акт №03/12-Ін/Юн від 30.03.2012 року на суму 23988,00 грн. без ПДВ.

В порушення п.п. 139.19 п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено завищення задекларованих сум валових витрат в сумі 364800,00 грн., у т.ч. по періодах: за 2 кв. 2011 року в сумі 98300,00 грн., за 2-3 кв. 2011 року в сумі 158270,00 грн., за 2-4 кв. 2011 року в сумі 198250,00 грн., за 1 кв. 2012 року в сумі 59970,00 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що 01.03.2005 року ТОВ «МЦВ «Юність» (замовник) уклало з ТОВ «Виробниче об'єднання «Інтеграл» (виконавець) договір про надання послуг №03/05-І/Ю, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати за плату наступні послуги: консультації з питань будівництва, проектування, допомога в веденні переговорів з підрядниками будівельних робіт в інтересах замовника, консультації при укладанні договорів з проектувальниками і будівельними організаціями, консультації з питань участі в Фондах фінансування будівництва, консультації з питань інвестицій і роботи Інститутів Спільного Інвестування, укладання договорів з проектними організаціями з подальшою передачею проектів замовнику за окремими договорами. За надання передбачених договором послуг замовник щомісячно виплачує виконавцю винагороду в сумі 9000 грн. з ПДВ. Строк дії договору до 31.12.2008 року (а.с.155-156,том№3).

До вказаного договору про надання послуг №03/05-І/Ю від 01.03.2005 року надана додаткова угода №4 від 30.12.2010 року, відповідно до якої сторонами укладеного договору №03/05-І/Ю від 01.03.2005 року є Замовник - ТОВ «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ», яке є правонаступником ТОВ «МЦВ «Юність» та Виконавець - ТОВ «Виробниче об'єднання «Інтеграл». За надання передбачених договором послуг Замовник щомісячно сплачує Виконавцю винагороду в сумі 18340,00 грн. без ПДВ. Строк дії договору до 31.12.2012 року (а.с.157,том№3).

Також до вказаного договору про надання послуг №03/05-І/Ю від 01.03.2005 року надані додаткова угода №5 від 31.10.2011 року, відповідно до якої за надання передбачених договором послуг Замовник щомісячно сплачує Виконавцю винагороду в сумі 19990 грн. без ПДВ та додаткова угода №6 від 30.06.2011 року, відповідно до якої за надання передбачених договором послуг Замовник щомісячно сплачує Виконавцю винагороду в сумі 23988 грн. без ПДВ (а.с.158, 159,том№3).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Виробниче об'єднання «Інтеграл» у період з 01.01.2011 року по 30.03.2012 року здійснило послуги на суму 278210 грн. без ПДВ та 310194 грн. з ПДВ, що підтверджується актами прийому-передачі (а.с.160-172,том№3), а ТОВ «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ» в свою чергу здійснило оплату за придбані послуги, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.182-211,том№3).

Також, за актом перевірки податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року по взаємовідносинам з РППП «Стиль» на 72043,33 грн., а саме за актом №ОУ-0000007 від 28.01.2011 року, у зв'язку з тим, що наданий акт виконаних робіт не відповідає ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", до перевірки не надано жодних документів, які підтверджують виконання робіт вказаних в акті.

Судом досліджений акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000007 від 28.01.2011 року на загальну суму 86452,00 грн., ПДВ - 14408,67 грн. та рахунки виписані РБПП «Стиль» №10 від 15.12.2010 року на суму 75252,00 грн. з ПДВ (без ПДВ - 62710,00 грн.) та №4 від 03.12.2010 року на суму 11200,00 грн. з ПДВ (без ПДВ - 9333,34 грн.), у яких зазначена номенклатура поставки «Ремонт 10-ти апартаментів жилого корпусу №2 ТОВ «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ».

Зазначений акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000007 від 28.01.2011 року містить реквізити Замовника - ТОВ «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ» та Виконавця - РБПП «Стиль», відтиски печаток обох підприємств та підписаний від імені представників обох підприємств.

Також судом були досліджені платіжні доручення, що підтверджують оплату позивачем за виконані РБПП «Стиль» роботи.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції.

Усі господарські операції, що були проведені між позивачем та ТОВ «Виробниче об'єднання «Інтеграл» та РБПП «Стиль» призвели до зміни майнового стану позивача і даний факт підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача. Докази, які б спростовували відомості первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача суду не надано.

Крім того, у проведеній по справі судово-економічній експертизі №1219 від 28 березня 2013 року експертом відмічено, що у акті №183 не наведено, яким чином перевіряючими отримана сума завищення задекларованих сум валових витрат у розмірі 364800 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Виробниче об'єднання «Інтеграл», так як при додаванні сум завищення валових витрат, визначених за кварталами, результат виходить іншій, ніж зазначений у акті №183 (а.с.181-182,том№5).

На підставі викладеного, судом встановлено, що висновки податкового органу щодо завищення позивачем валових витрат за 1 квартал 2011 року в сумі 19990 грн. та щодо завищення валових витрат в сумі 364800 грн., у т.ч. по періодах: за 2 кв. 2011 року в сумі 98300,00 грн., за 2-3 кв. 2011 року в сумі 158270,00 грн., за 2-4 кв. 2011 року в сумі 198250,00 грн., за 1 кв. 2012 року в сумі 59970,00 грн., по правовідносинам з ТОВ «Виробниче об'єднання «Інтеграл», та висновки щодо завищення валових витрат за 1 квартал по взаємовідносинам з РБПП «Стиль» на суму 72043,33 грн. є необґрунтованими.

Також, відповідно до акту перевірки податковим органом встановлено завищення валових витрат у зв'язку з тим, що до перевірки були надані копії актів виконаних робіт по ТОВ «Компанія «Ідея», а саме акт №503 від 06.05.2011 року на суму 5421,60 грн., у т.ч. ПДВ 903,60 грн.

У судовому засіданні судом досліджений акт надання послуг №503 від 06.05.2011 року, складений ТОВ «Компанія «Ідея», за яким ТОВ «Компанія «Ідея» для ТОВ «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ» виконало наступні роботи: розміщення реклами на сайті nezabarom.ua на суму ПДВ - 5421,60 грн., у т.ч. ПДВ 903,60 грн. Вказаний акт містить відтиски печатки та підпис від імені виконавця ТОВ «Компанія «Ідея».

Відповідно до наданої картки рахунку 631 господарська операція з контрагентом ТОВ «Компанія «Ідея» відображена проводками:

- по дебіту рах.631 з кредитом рах.3711 на суму 5421,60 грн. з призначенням операції «Поступление товаров и услуг от ЮН000001947 від 06.05.2011 року. Зачет аванса поставщику»;

- по дебіту рах.93 з кредитом рах.631 на суму 4518,00 грн. віднесення операції на витрати підприємства на збут «Комерческие рас ходи (реклама)»;

- по дебіту рах.6442 з кредитом рах.631 на суму 903,50 грн. відображений податковий кредит з ПДВ.

Таким чином, ТОВ «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ» були віднесені витрати у розмірі 5418,00 грн. без ПДВ, які підтверджені первинними документами та знайшли своє відображення у регістрах бухгалтерського обліку позивача.

Також, відповідно до акту перевірки заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість обумовлено висновком податкової інспекції про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по фінансово-господарським взаємовідносинам позивача із ПП «Укрторгпартнер», ТОВ «ВТК Окнополь», ПП «Візіт Торг», ПП «Севелітстрой», ПП «Базис-Торг», КП «Альянс», СПП «Строитель-Плюс», ТОВ «БудСтиль-ЛТД» у зв'язку з тим, що на адресу податкової інспекції надійшли матеріали досудового слідства по кримінальній справі за фактом фіктивного підприємства вказаних підприємств, а саме: акти про неможливість проведення зустрічних перевірок вказаних підприємств якими також визначено порушення ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Крім того, у акті перевірки податкова інспекція посилається на пояснення посадових осіб вказаних контрагентів, що були надані в рамках кримінальної справи.

Всі вказані обставини сталися підставою до висновку податкової інспекції про безтоварний характер фінансово-господарських правовідносин між позивачем та ПП «Укрторгпартнер», ТОВ «ВТК Окнополь», ПП «Візіт Торг», ПП «Севелітстрой», ПП «Базис-Торг», КП «Альянс», СПП «Строитель-Плюс», ТОВ «БудСтиль-ЛТД» та невідповідність первинних документів бухгалтерського та податкового обліку даних суб'єктів господарської діяльності поняттю "первинний документ" у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", у зв'язку з чим такі документи не можуть слугувати підставою для внесення відповідних записів до бухгалтерського та податкового обліку та приймати участь у формуванні валових витрат та податкового кредиту позивача. При цьому у акті перевірки зазначено про неможливість проведення зустрічних перевірок вказаних контрагентів позивача.

Суд зазначає, що твердження податкової інспекції щодо відсутності у позивача права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та сум витрат з придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат виробництва за фінансово-господарськими взаємовідносинами із вищевказаними суб'єктами господарської діяльності, у зв'язку із відсутністю товарного характеру таких взаємовідносин, повинен бути доведеним. При цьому суд зазначає, що неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача - не може бути підставою до висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства України, оскільки податкова відповідальність платників податків має індивідуальний характер і при відсутності належних та допустимих доказів відсутності реального виконання умов господарських операцій (поставки товарів, робіт, послуг) у суду немає правових підстав до висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту та валових витрат у періоді, що перевірявся.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України " Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину" зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В матеріалах справи відсутні докази, з яких би вбачалось про те, що правочини між позивачем та ПП «Укрторгпартнер», ТОВ «ВТК Окнополь», ПП «Візіт Торг», ПП «Севелітстрой», ПП «Базис-Торг», КП «Альянс», СПП «Строитель-Плюс», ТОВ «БудСтиль-ЛТД» суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочинів прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такі правочини є оспорюваними, тобто підлягають визнанню судом недійсними у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаних правочинів.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На час здійснення перевірки позивача та постановлення податковою інспекцією висновку про нікчемність правочинів між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарської діяльності, був відсутній відповідний вирок суду, відсутнє відповідне рішення суду про визнання правочинів недійсними, а тому податкова інспекція не мала правових підстав до висновку про нікчемність правочинів та висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Також суд зазначає, що посилання податкової інспекції у акті перевірки на матеріали досудового слідства, зокрема - показання керівників ТОВ «ВТК Окнополь» та ПП «Візіт Торг» не може бути визнано судом правомірним, оскільки акти перевірок платників податків не можуть ґрунтуватися на матеріалах досудового слідства при відсутності відповідного вироку суду, який би встановив певні обставини щодо правових наслідків дій чи бездіяльності певних осіб в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинене воно особою.

В матеріалах справи відсутні докази порушення кримінальної справи за фактом фінансово-господарських правовідносин між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарської діяльності, а тому приймати до уваги показання керівників ТОВ «ВТК Окнополь» та ПП «Візіт Торг», які надані у межах кримінальних справ, що були порушені за фактом фінансово-господарських операцій між вищевказаними суб'єктами господарської діяльності з якимось іншими суб'єктами господарювання, а ні з позивачем - у суду немає правових підстав.

Як зазначалося вище, термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами та у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Судом враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції.

Усі господарські операції, що були проведені між позивачем та ПП «Укрторгпартнер», ТОВ «ВТК Окнополь», ПП «Візіт Торг», ПП «Севелітстрой», ПП «Базис-Торг», КП «Альянс», СПП «Строитель-Плюс», ТОВ «БудСтиль-ЛТД», призвели до зміни майнового стану позивача і даний факт підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Так, судом встановлено, що за договором №1008/252 від 01 травня 2011 року ТОВ «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ» придбало у ПП «Укрторгпартнер» продукти харчування на загальну суму 739317,04 грн., у т.ч. ПДВ 123219,51 грн., що підтверджується дослідженими судом видатковими та податковими накладними. Оплата придбаних товарів позивачем проведена у повному обсязі, про що свідчать досліджені судом платіжні доручення.

За договором купівлі-продажу №55 від 09 грудня 2010 року ТОВ «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ» придбало у ТОВ «ВТК Окнополь» продукти харчування на загальну суму 499775,35 грн., у т.ч. ПДВ 88886,90 грн., що підтверджується дослідженими судом видатковими та податковими накладними. Оплата придбаних товарів позивачем проведена у повному обсязі, про що свідчать досліджені судом платіжні доручення.

За договором купівлі-продажу №05 від 04 січня 2011 року ТОВ «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ» придбало у ПП «Візіт Торг» будівельні матеріали та продукти харчування на загальну суму 169722,52 грн., у т.ч. ПДВ 28287,09 грн., що підтверджується дослідженими судом видатковими та податковими накладними. Оплата придбаних товарів позивачем проведена у повному обсязі, про що свідчать досліджені судом платіжні доручення.

За договором підряду №05/03-368 від 15 березня 2011 року та договором підряду №275/367 від 16 березня 2011 року КП «Альянс» за замовленням ТОВ «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ» виконало будівельні роботи, а також останнім придбано у КП Альянс» щебеню на загальну суму 268856,52 грн., у т.ч. ПДВ 44809,42 грн., що підтверджується дослідженими судом актами виконаних робіт, видатковими та податковими накладними. Оплата придбаних робіт та товарів позивачем проведена у повному обсязі, про що свідчать досліджені судом платіжні доручення.

За договором купівлі-продажу №141 від 04 травня 2011 року ТОВ «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ» придбало у ПП «Базис Торг» меблі на загальну суму 816099,90 грн., у т.ч. ПДВ 13601,65 грн., що підтверджується дослідженими судом видатковими та податковими накладними. Оплата придбаних товарів позивачем проведена у повному обсязі, про що свідчать досліджені судом платіжні доручення.

За договором підряду №10/02 від 10 лютого 2011 року ТОВ «БудСтиль-ЛТД» за замовленням ТОВ «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ» виконало будівельні роботи на загальну суму 55000 грн., у т.ч. ПДВ 9166,67 грн., що підтверджується дослідженими судом актом виконаних робіт та податковою накладною. Оплата придбаних робіт позивачем проведена у повному обсязі, про що свідчить досліджене судом платіжне доручення.

Також, за договорами підряду №31/03 від 31 березня 2011 року, №01/04-11 від 01 квітня 2011 року, №02/04-11 від 01 квітня 2011 року, №04/11 від 04 квітня 2011 року, №04/11-1 від 05 квітня 2011 року ТОВ «БудСтиль-ЛТД» за замовленням ТОВ «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ» виконало будівельні роботи на загальну суму 194964 грн., що підтверджується дослідженими судом актами виконаних робіт. Оплата придбаних робіт позивачем проведена у повному обсязі, про що свідчить досліджені судом платіжні доручення.

За договором №737 від 06 грудня 2010 року ПП «Севелітстрой» за замовленням ТОВ «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ» виконало будівельні роботи на загальну суму 50000,81 грн., у т.ч. ПДВ 8333,47 грн., що підтверджується дослідженими судом податковими накладними. Оплата придбаних робіт позивачем проведена у повному обсязі, про що свідчить досліджені судом платіжні доручення.

За договором підряду №07/03/384 від 23 березня 2011 року СПП «Строитель-Плюс» за замовленням ТОВ «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ» виконало будівельні роботи на загальну суму 6009,60 грн., у т.ч. ПДВ 1001,60 грн., що підтверджується дослідженими судом актом прийомки виконаних робіт та податковою накладною. Оплата придбаних робіт позивачем проведена у повному обсязі, про що свідчить досліджене судом платіжне доручення.

Також, відповідно до акту перевірки податковою інспекцією встановлено завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Виробниче об'єднання «Інтеграл» на суму 31984,00 грн., у зв'язку з тим, що позивачем до складу податкового кредиту включалися суми ПДВ по витратам, які не підтверджені первинними документами.

Разом з тим судом встановлено, що за договором про надання послуг №03/05-І/Ю від 01 березня 2005 року та додаткових угод до вказаного договору ТОВ «Виробниче об'єднання «Інтеграл» за замовленням ТОВ «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ» виконало послуги на загальну суму 215892 грн., у т.ч. ПДВ 35982,00 грн., що підтверджується дослідженими судом актами прийому-передачі виконаних робіт та податковими накладними. Оплата придбаних послуг позивачем проведена у повному обсязі, про що свідчать досліджені судом платіжні доручення.

Докази, які б спростовували відомості первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача та висновки експерта суду не надано.

Під час здійснення перевірки податкова інспекція не дослідила питання реального виконання умов правочинів між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарської діяльності та не дослідила питання щодо використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від постачальників товарів (робіт, послуг).

Суд вважає за необхідним відмітити, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії"№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Аналогічна позиція була викладені Європейським судом з прав людини і під час розгляду справи "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", яку було притягнуто до податкової відповідальності у зв'язку із тим, що деякі контрагенти цієї компанії не виконали обов'язку по сплаті і декларуванню податків по операціях із компанією Бізнес Сепорт Сентре (не сплатити ПДВ). Повторно підтвердивши висновок у справі "Булвес АД проти Болгарії", ЄСПЛ додатково зазначив, що "у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції". Втім відмітив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це б не мало.

Отже, право позивача на формування податкового кредиту за відповідні періоди по вказаним господарським операціям з вищезазначеними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, складеними зазначеними вище контрагентами.

Таким чином, судом встановлено, що позивач формував податковий кредит та валові витрати за реально здійсненими господарськими операціями з всіма вказаними вище судом контрагентами, які були окремими платниками податків, а тому за приписами статті 61 Конституції України несуть самостійну (індивідуальну) відповідальність за своєчасність нарахування та повноту сплати податкових зобов'язань за такими господарськими операціями.

Також відповідно до акту перевірки податковою інспекцією встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 31943,33 грн., у зв'язку з тим, що до податкових зобов'язань не була включена передача квартири ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» за актом від 23.08.2007 року на загальну суму 191660,00 грн., у т.ч. ПДВ 31943,33 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що 28.08.2007 року між ТОВ МЦВ «Юність», правонаступником якого є ТОВ «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ», та ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» був укладений договір 05/342 про інвестування та дольову участь в будівництві та придбання апартаментів.

29 серпня 2007 року за вказаним договором ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» була здійснена оплата у сумі 191600,00 грн., у т.ч. ПДВ 31943,33 грн., у зв'язку з чим ТОВ МЦВ «Юність», правонаступником якого є ТОВ «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ», була виписана податкова накладна №119 від 29.08.2007 року на загальну суму 191600,00 грн., у т.ч. ПДВ 31943,33 грн. та включена до податкового зобов'язання по декларації на додану вартість в сумі 31943,33 грн. за серпень 2007 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 04 липня 2012 року №183/22/13795277 про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, шляхом завищення показників від'ємного значення з податку на додану вартість та заниження задекларованого податку на додану вартість, не відповідають дійсним обставинам справи, в наслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень відповідача від 18 липня 2012 року №0009332301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за 1 міс. 2011 року у розмірі 9842 грн., за 2 міс. 2011 року у розмірі 2099 грн., за 3 міс. 2011 року у розмірі 10000 грн., за 2 міс. 2012 року у розмірі 21594 грн., а всього у розмірі 43535 грн., від 18 липня 2012 року №0009302301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 560517 грн., у тому числі 337798 грн. за основним платежем та 168919 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Також, відповідно до акту перевірки податковою інспекцією при перевірці повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року проведено з урахуванням камеральних перевірок проведених сектором адміністрування податку на прибуток відділу оподаткування юридичних осіб, а саме:

- акт №1093 від 27.09.2011 року згідно якого встановлено порушення п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) та п. 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року №143, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування на суму 2676462 грн. за 1 квартал 2011 року;

- акт №1458 від 28.12.2011 року згідно якого встановлено порушення ст.. 138, ст. 142 Податкового кодексу України, що призвело до заниження об'єкта оподаткування за 2-3 кв. 2011 року в сумі 57618 грн.;

- акт №1094 від 28.09.2011 року згідно якого встановлено порушення п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування на суму 757292 грн.;

- акт №258 від 12.06.2012 року згідно якого встановлено порушення п. 150.1 ст. 150 розділу ІІІ Податкового кодексу України та п. 123.1 ст. 123 розділу ІІ Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування на суму 608434 за 1 кв. 2012 року.

До перевірки не надані документи підтверджуючі чіткий розподіл доходів отриманих від готельних послуг на основні (проживання) та додаткові (інші послуги, які входять у вартість проживання у номері). Також у зв'язку з відсутністю окремого обліку витрат, в ході перевірки не можливо встановити, які витрати понесені у зв'язку з впровадженням діяльності яка підпадає під пільги, а які витрати понесені у зв'язку з впровадженням основної діяльності підприємства.

У зв'язку з вищенаведеним ТОВ «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ» в порушення п. 17 підрозділу 4 розд. ХХ «Перехідних положень», п.152.11 ст. 152 Податкового кодексу України не правомірно користувалося пільгою з податку на прибуток, та у зв'язку з встановленими порушеннями за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, встановлено заниження податку на прибуток в сумі 1359144 грн., у т.ч. по періодах: за 2 квартал 2011 року в сумі 302454 грн., за 2-3 квартали в сумі 2034331 грн., за 2-4 квартали 2011 року в сумі 1359144 грн., та встановлено завищення від'ємного значення з податку на прибуток в сумі: за 1 квартал 2011 року в сумі 949498 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 909617 грн., за 2-4 квартали 2011 року в сумі 3014591 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 3116824 грн.

Відповідно до п. 1 підр. 4 розд. XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України норми розділу III Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

До вказаного терміну для цілей визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, у разі, якщо об'єкт оподаткування має від'ємне значення, застосовуються норми пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У 2010 році норми п. 6.1 ст. 6 діяли з урахуванням особливостей, встановлених п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якими, передбачалося, що у звітних податкових періодах 2010 року у складі валових витрат платника податку враховувалося 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У I кварталі 2011 року сума збитків з податку на прибуток, які утворилися станом на 01.01.2010 року та не були враховані у складі валових витрат у 2010 році, та збитки, які утворилися у 2011 році, включаються до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року та, відповідно, стають від'ємним значенням I кварталу 2011 року.

Статтею 6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що сума від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року включається до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року та, відповідно, стає витратами I календарного кварталу.

Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

- якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 150.1 ст. 150 ПК України передбачено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пункт 3 підр. 4 Розділу XX "Перехідні положення" ПК України не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 року, а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Відповідно до первинних документів наданих позивачем та проведеної по справі судово-економічної експертизи ТОВ «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ» не було допущено заниження податку на прибуток в сумі 1359144 грн., у т.ч. по періодах: за 2 квартал 2011 року в сумі 302454 грн., за 2-3 квартали в сумі 2034331 грн., за 2-4 квартали 2011 року в сумі 1359144 грн., та завищення від'ємного значення з податку на прибуток в сумі: за 2 квартал 2011 року в сумі 909617 грн., за 2-4 квартали 2011 року в сумі 3014591 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 3116824 грн. ТОВ «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ» було допущено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у 1 кварталі 2011 року на суму 995057,60 грн. та заниження від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року у сумі 1681404,40 грн.

Також суд вважає безпідставними висновки податкової інспекції щодо не правомірного користування позивачем пільгою з податку на прибуток виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ» має статус готелю «три зірки», про що свідчить свідоцтво про присвоєння «трьох зірок», видане Міністерством культури та туризму України, серії АР №031 від 28.02.2011 року. Строк дії свідоцтва з 28.02.2011 року по 28.02.2014 року.

Відповідно до абз. «а» п. 17 підр. 4 Розділу XX "Перехідні положення" ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року звільняються від оподаткування: прибуток суб'єкта господарської діяльності, отриманий від надання готельних послуг (група 55 КВЕД ДК 009:2005) у готелях категорій "п'ять зірок", "чотири зірки" і "три зірки", у тому числі новозбудованих чи реконструйованих або в яких проведено капітальний ремонт чи реставрація існуючих будівель і споруд (за умови, що дохід від реалізації послуг з розміщення шляхом надання номера для тимчасового проживання складає не менше 75 відсотків сукупного доходу такого суб'єкта господарської діяльності за відповідний податковий (звітний) період, у якому застосовується пільга).

Отже, право на користування зазначеною пільгою з податку на прибуток пов'язано з наявністю у об'єкта готельних послуг з тимчасового розміщення (проживання) відповідної категорії якості та рівня обслуговування при наявності певних умов.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчать про неправомірне користування позивачем пільгою з податку на прибуток.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 04 липня 2012 року №183/22/13795277 про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку приватних підприємств», шляхом заниження податку на прибуток та завищення від'ємного значення з податку на прибуток, не відповідають дійсним обставинам справи, в наслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відповідача від 18 липня 2012 року №0009322301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 кв. 2011 року у розмірі 949498 грн., за 2 кв. 2011 року у розмірі 909617 грн., за 2-4 кв. 2011 року у розмірі 3014591 грн., за 1 кв. 2012 року у розмірі 3116824 грн.; від 18 липня 2012 року №0009312301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1359144,00 грн., у тому числі 1359144 грн. за основним платежем.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2204 грн.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судовий збір підлягає стягненню із Державного бюджету України шляхом його безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

В судовому засіданні 16 липня 2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 19 липня 2013 року.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0009322301 від 18 липня 2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0009302301 від 18 липня 2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0009332301 від 18 липня 2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0009312301 від 18 липня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ» судовий збір у розмірі 2204 (дві тисячі двісті чотири) грн. 005 коп., шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.В.Пакет