Постанова

від 20.11.2013 по справі 801/8250.1/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2013 р. Справа №801/8250.1/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у склад головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Габовій Н.Г., за участю представника позивача - Демчук Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління з питань банкрутства в АРК та м. Севастополі Державного департаменту з питань банкрутства в особі комісії з проведення ліквідації до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АРК про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Управління з питань банкрутства в АРК та м. Севастополі Державного департаменту з питань банкрутства в особі комісії з проведення ліквідації звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АРК про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 15.12.2010 року № 1716.

Адміністративний позов мотивований тим, що рішенням від 15.12.2010 року № 1716 Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АРК на підставі п.5 частини 9 статті 106 Закону №1058 за несвоєчасне подання звітності за лютий 2010 року - вересень 2010 року до позивача застосовано штраф у розмірі 25320, 33 гривень.

Позивач зазначає, що дії відповідача щодо прийняття рішення від 15.12.2010 року № 1716 про застосування штрафних санкцій є протиправними, а спірне рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач пояснює, що відповідачем порушений порядок прийняття рішень, оскільки акт перевірки не складався, а також рішення прийнято не уповноваженою особою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2013 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2013 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю та заперечення проти позову, в якому зазначив, що рішення було прийнято уповноваженою особою.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи по суті, відповідач повідомлений належним чином, суд вважає можливим розглядати справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 р. N 5-5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 за № 442/6730, (далі - Положення про Управління Фонду) управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2.2 Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, останнє, відповідно до покладених на нього завдань контролює дотримання платниками єдиного внеску вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску надходження страхових внесків, єдиного внеску та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, єдиного внеску, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АРК у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.

Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АР Крим.

Згідно з п.1 частини 1 статті 14 Закону України від 09.07.2003 року № 1058 - IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(далі - Закон № 1058- IV) (тут і далі по тексту, в редакції, якій діяв на час спірних правовідносин) страхувальниками визнаються роботодавці - підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Судом встановлено, що Управління з питань банкрутства в АРК та м. Севастополі Державного департаменту з питань банкрутства являється юридичною особою, зареєстрованою 06.10.2009 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим за ідентифікаційним кодом юридичної особи 36693132, що підтверджується довідкою Головного управління статистики в АР Крим серії АА №339787 ( а.с.37).

Судом встановлено, що Управління з питань банкрутства в АРК та м. Севастополі Державного департаменту з питань банкрутства в 2010 році під час здійснення діяльності використовувало працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, Управління з питань банкрутства в АРК та м. Севастополі Державного департаменту з питань банкрутства в 2010 році являлося страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування до 01.01.2011 року визначені в Законі України № 1058- IV із відповідними змінами та доповненнями.

Згідно ст. 1 Закону №1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону №1058 виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з п.п. 4,6 частини 2 статті 17 Закону № 1058- IV страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону № 1058- IV територіальні органи Пенсійного фонду мають право обчислювати страхові внески лише на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.

Частиною 6 статті 20 Закону № 1058- IV встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовий період для виду страхувальника, до якого відноситься позивач, встановлений зазначеною нормою закону - один календарний місяць.

Судом встановлено, що рішенням від 15.12.2010 року № 1716 Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АРК на підставі п.5 частини 9 статті 106 Закону №1058 за несвоєчасне подання звіту щодо нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, за лютий 2010 року - вересень 2010 року до позивача застосовано штраф у розмірі 25320, 33 гривень.

Позивач зазначає, що дії відповідача щодо прийняття рішення від 15.12.2010 року № 1716 про застосування штрафних санкцій є протиправними, оскільки відповідачем порушений порядок прийняття рішень, так як акт перевірки не складався, а рішення прийнято не уповноваженою особою.

Перевіряючи обґрунтованість вищезазначених доводів позивача, судом встановлено наступне.

Згідно з пунктом 9) п. 3.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (яке діяло на момент прийняття спірного рішення) начальник управління у встановленому порядку виносить рішення про застосування фінансових санкцій.

Судом встановлено, що рішення від 15.12.2010 року № 1716 підписано в.о. керівника Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АРК Медведською Л.В., на яку наказом ГУПФУ в АРК № 99-л від 12.08.2010 року покладені обов'язки начальника УПФУ на період відсутності керівника.

Таким чином, суд вважає, що рішення від 15.12.2010 року № 1716 прийнято уповноваженою особою та доводи позивача в цій частині є необгрунтованими.

Стосовно дотримання відповідачем порядку прийняття рішень про застосоування фінансових сакцій, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що фінансові санкції до позивача застосовані на підставі п.5 ч.9 ст.109 Закону (що діяв, на момент прийняття спірного рішення), відповідно до якого виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду. Штраф накладається у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що відповідно до п.5 ч.9 ст.109 Закону фінансові санкції до страхувальників розраховуються та застосовуються виходячи зі страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період.

При цьому суд зазначає, що доводи позивача, що санкції застосовані необґрунтовано, так як такі порушення не були виявлені під час перевірки, знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Судом встановлено, що законодавством, що діяло на момент прийняття рішення, було передбачено два типа перевірки, що проводяться органами Пенсійного фонду України стосовно платників страхових внесків, в саме визначені частиною 3 статті 20 Закону перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків та перевірки звітності, що подається страхувальником.

Відповідно до п. 9.3.5. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підставою для прийняття відповідного рішення є акт про зазначене порушення, складений у довільній формі.

Судом встановлено, що перевірка відповідачем не проводилася, акт не складався та не надсилався на адресу позивача.

На підставі викладеного, судом встановлено, що відповідачем порушений порядок проведення перевірок та застосування фінансових санкцій, у зв'язку з чим рішення від 15.12.2010 року № 1716 про застосування фінансових санкцій прийнято відповідачем безпідставно, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно дотримання позивачем строків звернення до суду, суд зазначає, що це питання вирішувалося Севастопольським апеляційним адміністративним судом при розгляді апеляційної скарги позивача на ухвалу окружного адміністративного суду АРК від 22.08.2013 року про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строків звернення до суду.

Згідно ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2013 року по справі №801/8250.1/13-а, судова колегія не погодилася з висновками суду першої інстанції про пропуск позивачем строків звернення до суду та встановила наступні факти.

Частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 5 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Управління з питань банкрутства в АР Крим та м. Севастополі Державного департаменту з питань банкрутства в особі комісії з проведення ліквідації звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення 21.08.2013 року, що підтверджується вхідним штампом суду на позовній заяві (а.с.5).

Також, 22.08.2013 року позивачем надано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, що підтверджується вхідним штампом суду (а.с.9).

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Виходячи з наведених приписів процесуального законодавства, судова колегія звертає увагу на те, що при визначенні початку строку, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, передусім до уваги береться момент, коли особа фактично дізналася про наявність відповідного порушення.

Як слідує з матеріалів справи та пояснень, наданих представником позивача у судовому засіданні під час апеляційного перегляду справи, про порушення своїх прав позивач дізнався 24.07.2013 року після отримання головою комісії з проведення ліквідації Управління відповіді відповідача на запит щодо видачі довідки про відсутність заборгованості для подачі державному реєстратору про наявність рішення №1716 від 15.12.2010 року про застосування фінансових санкцій.

Отже, оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав лише 24.07.2013 року, то ним не пропущений строк звернення до суду.

Оскільки строк не пропущений, він не підлягає поновленню, а тому у суду відсутні підстави для задоволення клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку зі складністю справи судом 20.11.2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, 21.11.2013 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АРК про застосування фінансових санкцій від 15.12.2010 року № 1716.

3. Стягнути на користь Управління з питань банкрутства в АРК та м. Севастополі Державного департаменту з питань банкрутства (ідентифікаційний код 36693132) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 34,41 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.