Ухвала

від 25.09.2013 по справі 9101/91348/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2013 р. справа № 1170/2а-9/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Юхименка О.В. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.04.2012р. у справі №1170/2а-9/12 за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Досвід» до: про:Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

10.01.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Досвід» (далі - ТОВ «Досвід») звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - Кіровоградська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень / а.с. 3-9 том 1/.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.01.2012р. відкрито провадження в адміністративній справі №1170/2а-9/12 за вищезазначеним адміністративним позовом та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 том 1/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ТОВ «Досвід» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р., податковим органом серед іншого було зроблено висновок про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, яке призвело до заниження податку на прибуток протягом перевіряємого періоду на 406960 грн., заниження податку на додану вартість (далі - ПДВ) протягом перевіряємого періоду на 220137 грн., та за результатами перевірки податковим органом (відповідачем у справі) було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000322360 та №0000312360 від 14.04.2011р., позивач не погодившись з висновками перевірки та прийнятими за результатами перевірки рішеннями оскаржив їх, за результатами розгляду скарг позивача податкове повідомлення-рішення №0000312360 від 14.04.2011р. залишено без змін, а податкове повідомлення рішення №0000322360 від 14.04.2011р. змінено та відповідачем у справі було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000712360 від 06.07.2011р., позивач вважає висновки податкового органу у акті перевірки та прийняті за результатами перевірки рішення безпідставним та необґрунтованим з огляду на те, що усі зазначені у акті перевірки контрагенти позивача- ПП «Дол В» та ПП «Інбудтраст», на момент укладення господарських договорів та виконання сторонами за договорами своїх зобов'язань були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, придбані позивачем товари та послуги у цих контрагентів були використана ним у власній господарській діяльності, у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентами своїх зобов'язань за договорами, що свідчить про те, що ці угоди були укладені свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність, визначено розмір валових витрат підприємства та сформовано податковий кредит , тому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомленні рішення Кіровоградської ОДПІ №0000312360 від 14.04.2011р. та №0000712360 від 06.07.2011р..

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.04.2012р. у справі №1170/2а-9/12 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0000312360 від 14.04.2011р. та №0000712360 від 06.07.2011р. (суддя Сагун А.В. ) / а.с. 166-172 том 4 /.

Відповідач, не погодившись з постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.04.2012р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 174-175 том 4/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 13.04.2012р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу / а.с. 205-206 том 4/, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення, та постановлено обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 13.04.2012р. у даній справі залишити без змін.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав доводи викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу та просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 13.04.2012р. у даній справі залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Відповідач про день, годину та місце розгляду даної справи апеляційним судом повідомлявся неодноразово /а.с. 181,183,194,195,202,203 том 4/, про поважність причин не явки свого представника у судове засідання, або про можливість розгляду справи у відсутність свого представника, суд у встановленому законом порядку не повідомив. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у відсутність представника відповідача.

Заслухавши у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «Досвід», ідентифікаційний код 32172303, зареєстровано як юридична особа 19.09.2002р. виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, та як платник податків перебуває на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ, згідно статутних документів одним з основних видів діяльності підприємства є будівельна діяльність у зв'язку з чим підприємством отримано відповідну ліцензію серії АВ №117423 строком дії з 12.05.2006р. по 12.05.2011р. / а.с. 71-83 том 1, 207-209 том 4/.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у справі у період з 09.03.2011р. по 22.03.2011р. було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Досвід» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р., за результатами якої було складено акт №18/23-6/32172303 від 28.03.2011р. (далі - акт перевірки).

Як вбачається з наданої суду ксерокопії акту перевірки / а.с. 23-64 том 1/ податковим органом було зроблено висновок про те, що протягом перевіряємого періоду ТОВ «Досвід» здійснювало придбання товарно-матеріальних цінностей ( послуг) у контрагентів постачальників - ПП «Дол В» та ПП «Інбудтраст», які мають ознаки «фіктивності», цими контрагентами позивача було порушено вимоги ст.ст. 203, 215,216,228 ЦК України в частині нікчемності правочинів укладених з позивачем, оскільки вони не були спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ними, господарські операції, відображені у податковій звітності щодо реалізації та придбання товарів (послуг) у ПП «Дол В» та ПП «Інбудтраст», не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке необхідне для здійснення таких господарських операції, в наслідок порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства ним безпідставно завищено валові витрати підприємства , ці порушення на думку податкового органу призвели до заниження позивачем у справі протягом перевіряємого періоду податку на прибуток на 406960 грн., та заниження зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 220137 грн.

За результатами перевірки на підставі акту №18/23-6/32172303 від 28.03.2011р. податковим органом 20.01.2009р. було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000312360 від 14.04.2011р., яким збільшено суму зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 275171 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) 220137 грн.,штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 55034 грн. /а.с. 10 том 1/;

- №0000322360 від 14.04.2011р., яким збільшено суму зобов'язання позивача з податку на прибуток на 513090 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) - 406960 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 106130 грн.

Позивач, не погодившись з висновками податкового органу за результатами проведеної ним перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх, та за результатами розгляду скарги позивача податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0000312360 від 14.04.2011р. залишено без змін, а податкове повідомлення рішення Кіровоградської ОДПІ №0000322360 від 14.04.2011р. скасовано в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції по податку на прибуток в сумі 4390 грн., в іншій частині скарги позивача залишені без задоволення / а.с. 12-17 том 1/.

За результатами розгляду скарги позивача Кіровоградською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000712360 від 06.07.2011р. яким збільшено суму зобов'язання позивача з податку на прибуток на 508700 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) - 406960 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 101740 грн. /а.с. 11 том 1/.

Як вбачається з акту перевірки / а.с. 8-10/ висновок про порушення позивачем вимог пп. 7.3.1 п.7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4., пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп.11.2.1 п.11.2, пп.11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 1.32 ст. 1, пп.5.3.9 п.5.3. ст.. 5 «По оподаткування прибутку підприємств», яке призвело до заниження позивачем у справі протягом перевіряємого періоду податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, податковим органом зроблено з огляду на те, що відповідачем правочини, які були укладені між позивачем та його контрагентами - ПП «Дол В» та ПП «Інбудтраст», щодо придбання товарів та послуг, які були укладені протягом перевіряємогого періоду, визнані нікчемними та фіктивними, оскільки вони не були спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ними.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у справі протягом перевіряємого періоду дійсно мав господарські взаємовідносини контрагентами - ПП «Дол В» та ПП «Інбудтраст», щодо придбання товарів та послуг, контрагенти позивача за цими договорами під час укладення договору з позивачем у даній справі та під час виконання сторонами своїх зобов'язань за цими договорами були у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані у якості юридичної особи та зареєстровані платниками ПДВ, при цьому позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу усі первинні документи за цими правочинами, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, та які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за цими договорами, та подальше використання отриманих позивачем за цими договорами товарів та послуг у власній господарській діяльності, при цьому необхідно зазначити, що з урахуванням виду господарської діяльності, який здійснюється позивачем у справі та з метою здійснення якої ним отримано відповідну ліцензію - будівельна діяльність, послуги отримані позивачем на підставі договорів з ПП «Інбудтраст» , а саме інформаційні (консультаційні) послуги з розробки системи управління запасами в логістиці закупівель будівельної організації та послуги з питань аналізу і оптимізації затрат на підприємствах будівельної галузі, були використані позивачем у власній господарській діяльності / а.с. 112-179,224-249 том 1, а.с. 1-250 том 2 , а.с. 1-104,111-207 том 3/.

Щодо визнання податковим органом правочинів позивача з ПП «Дол В» та ПП «Інбудтраст» протягом перевіряємого періоду фіктивними та нікчемними, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

Аналіз положень ч. 1 ст. 204 ЦК України дає можливість визначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приймаючи до уваги положення ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, які визначають функції податкових органів та основні засади їх діяльності, обсяг прав та обов'язків податкових органом, можливо зробити висновок про те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків і жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу державної податкової служби, яким є відповідач у справі, самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків в податкових деклараціях.

Враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов'язують недійсність господарського зобов'язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, і відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 71 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів - судових рішень щодо визнання недійсними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його контрагентом, як і не було надано суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правових актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов'язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару покупець зобов'язаний сплатити вартість товару продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару цього обов'язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару і не може бути підставою для позбавлення платника податку (покупця товару) на відшкодування податку на додану вартість, у разі якщо такий платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі визначені чинним законодавством документи на підтвердження розміру податкового кредиту.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР - 14222198), яке відповідно до ст.. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Так, у вищезазначені постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розв'язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги положення пп. 7.3.1 п.7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4., пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп.11.2.1 п.11.2, пп.11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 1.32 ст. 1, пп.5.3.9 п.5.3. ст.. 5 «По оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для формування податкового кредиту з урахуванням сум податку на додану вартість, який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих від його контрагентів ПП «Дол В» та ПП «Інбудтраст» товарів та послуг, та віднесення витрат по цим господарським операціям до складу валових витрат підприємства у податковій звітності з податку на прибуток підприємств за 2010р., оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товарів та послуг, які позивачем було отримано від його контрагентів ПП «Дол В» та ПП «Інбудтраст», що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток не відповідають вимогам Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», які регулювали спірні правовідносини на момент їх виникнення, і висновок податкового органу про заниження позивачем протягом перевіряємого періоду податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість по операціям з ПП «Дол В» та ПП «Інбудтраст» є безпідставним, а суд першої інстанції зробив правильний висновок про неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкових повідомлень-рішень №0000312360 від 14.04.2011р. та №0000712360 від 06.07.2011р.. та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем справі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 13.04.2012р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.04.2012р. у справі №1170/2а-9/12 - залишити без змін .

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено - 28.10.2013р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: В.Є. Чередниченко