Постанова

від 18.11.2013 по справі 801/10031/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 листопада 2013 р. 10:00 Справа №801/10031/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря Богацької А.О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АРК

до Казенного підприємства «Південний еколого-геологічний центр»

про стягнення,

без участі представників сторін,

Суть спору: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АРК до Казенного підприємства «Південний еколого-геологічний центр» про стягнення заборгованості з витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів в розмірі 524,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у порушення норм Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 року № 1977-ХІІ зі змінами та доповненнями та Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року № 372, не відшкодована заборгованість з витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, за вересень 2013 року в розмірі 524,03 грн.

Сторони явку своїх представників у судове засідання 18.11.2013р. не забезпечили.

До дня розгляду справи від позивача надійшло клопотання від 18.11.2013р. про розгляд справи за відсутності його представника (а.с.27).

Також до дня розгляду справи від відповідача надійшло клопотання від 15.11.2013 р. № б/н про розгляд справи за відсутності його представника у зв'язку з неможливістю забезпечити присутність компетентного представника у судовому засіданні по причині його участі в іншому судовому засіданні (а.с. 25, 26), однак, доказів на підтвердження цього відповідачем не надано.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011 зі змінами та доповненнями, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України, що, зокрема, здійснює реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством; ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів; забезпечення надходжень від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ведення обліку цих надходжень, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою, забезпечення ведення реєстру застрахованих осіб; виконання інших завдань, визначених законами України та покладених на Пенсійний фонд України Президентом України.

Відповідно до п. 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008р. № 5-5) зі змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2002р. за № 442/6730, (далі - Положення про Управління Фонду) управління Пенсійного фонду України (далі - Фонд) у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Управління) є органами Фонду, підпорядкованими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Згідно з пп. 5 п. 2.2 розділу ІІ Положення про Управління Фонду, останнє, відповідно до покладених на нього завдань, контролює дотримання платниками єдиного внеску вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску надходження страхових внесків, єдиного внеску та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, єдиного внеску, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Отже, контроль за правильним нарахуванням, своєчасним та повним перерахуванням та надходженням єдиного внеску, інших платежів, здійснюється органами Пенсійного фонду.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року зі змінами та доповненнями (далі - Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), зазначений Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками визнаються роботодавці, зокрема, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Згідно з ч.4 ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» взяття на облік до Пенсійного фонду страхувальників, зазначених у статті 14 цього Закону, здійснюється у такому порядку:

для юридичних осіб, незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців, зазначених у пунктах 1 - 4 статті 14 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей територіальними органами Пенсійного фонду;

для страхувальників, зазначених у пунктах 1 - 5 статті 14 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», - у порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви.

Судом встановлено, що КП «Південекогеоцентр» зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим як платник внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (реєстраційний номер - 14-01-3989). Таким чином, відповідач є страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Стаття 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII зі змінами та доповненнями передбачає, що виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Відповідно до ч. 9 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 року № 1977-ХІІ зі змінами та доповненнями (далі - Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність») різниця між сумою призначеної пенсії по цьому Закону і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Згідно до ч.24 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» право на призначення пенсії відповідно до цього Закону поширюється на всіх осіб, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом та мають стаж наукової роботи, передбачений частиною другою цієї статті. Призначення пенсій таким працівникам здійснюється відповідно до частин третьої - сьомої цієї статті з дня звернення за призначенням пенсії та за умови звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника, за винятком осіб, які працюють за строковим трудовим договором (контрактом), що укладений після досягнення пенсійного віку.

Таким чином, механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам інших державних (небюджетних) наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації здійснюється за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом.

Так, Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24.03.2004 року (надалі - Порядок № 372).

Так, відповідно до п. 2 Порядку № 372 за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Крім того, Порядком № 372 передбачено, що фінансування різниці у розмірі пенсії осіб, які мають науковий стаж роботи на кількох підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації незалежно від форми власності та фінансування, здійснюється пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи за рахунок джерел фінансування, визначених законодавством для відповідних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації (п. 3 Порядку № 372).

Розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається .

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках (п. 5 Порядку № 372).

У разі зміни розміру пенсії або виникнення обставин, які впливають на фінансування різниці у розмірі пенсії (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це відповідні підприємства, установи, організації та заклади у місячний строк з дня виникнення таких обставин (п. 6 Порядку № 372).

Різниця у розмірі пенсій наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації фінансується за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів згідно з пунктами 3 - 8 Порядку № 372 (п. 9 Порядку № 372).

Крім того, п. 8 Порядку № 372 передбачено, що у разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, законодавчо визначено обов'язок відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник.

Судом встановлено, що повідомлення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, щодо виплати наукової пенсії ОСОБА_1 за вересень 2013 р. у сумі 524,03 грн. було отримано представником відповідача Ярошенко В.А. нарочним (а.с. 4).

Станом на 26.09.2013р. сума заборгованості відповідача перед Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АРК у зв'язку з невідшкодуванням різниці між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, за вересень 2013 року в загальній сумі 524,03 грн. не погашена (а.с. 3).

Враховуючи вищевикладене, відповідач повинен відшкодувати понесені позивачем витрати на виплату наукової пенсії ОСОБА_1, а саме: відшкодувати різницю між сумою пенсії, призначеної цьому науковому працівнику відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, за вересень 2013 року в загальній сумі 524,03 грн.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АРК про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування витрат на виплату різниці між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам та пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, за вересень 2013 року в загальній сумі 524,03 грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач жодних доказів погашення заборгованості або спростування розрахунку заборгованості, як і заперечень проти позову, суду не надав.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Казенного підприємства «Південний еколого-геологічний центр» (ЄДРПОУ 23450378, вул. Беспалова, буд. 47, м. Сімферополь, АР Крим, 95007) на користь Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим (ЄДРПОУ 20725930, вул. Київська, буд.125-б, м. Сімферополь, АР Крим, 95034, р/р 25600010045701 в ВАТ «Державний ощадний банк України», м. Сімферополь, МФО 324805) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, за вересень 2013р. у загальній сумі 524,03 грн. (п`ятьсот двадцять чотири грн. 03 коп.).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис А.О.Кушнова