Постанова

від 13.11.2013 по справі 826/15310/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2013 року 17 год. 05 хв. № 826/15310/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Тимошенко І.А. (довіреність від 11.11.2013р. б/н), Деледивки С.Г. (довіреність від 06.09.2013р. б/н), Цвелікової Т.Ю. (довіреність від 06.09.2013р. б/н), відповідача - Кинали Д.С. (довіреність від 09.09.2013р. № 1799/9/26-52-10-17-вих.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Монтажно-заготівельна компанія плюс» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 серпня 2013 року № 0002232201, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтажно-заготівельна компанія плюс» (далі - позивач, ТОВ «МЗКП») з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 серпня 2013 року № 0002232201.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 16.07.2013р. № 280/22-50/37985552 щодо того, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «МЗКП» та його контрагентами - ТОВ «Тесей ЛТД» (ідентифікаційний код 37818657) і ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (ідентифікаційний код 37889288) носять нереальний характер, і що, в свою чергу, на думку податківців, призвело до заниження Товариством податку на додану вартість на загальну суму 61 590, 00 грн., є протиправними і такими, що не відповідають фактичним обставинам. Так, по-перше, дані висновки відповідача по суті ґрунтуються лише на актах інших податкових інспекції про неможливість проведення зустрічних звірок відносно ТОВ «Тесей ЛТД» і ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД». По-друге, реальності виконання Сторонами умов договорів на виготовлення металоконструкцій та виконання інших робіт, укладених між ТОВ «МЗКП» (Замовником) і контрагентами - ТОВ «Тесей ЛТД» і ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (Виконавцями), що підтверджується належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, документами бухгалтерського обліку, виписками банку з розрахун-кового рахунку позивача. Результати виконаних контрагентами робіт (виготовлені складові частини металоконструкцій, гнуття труб) були реалізовані позивачем третім особам-замовникам, що є беззаперечним свідченням використання таких результатів спірних робіт у власній господарській діяльності. Крім того, в періоди укладення та виконання вказаних Договорів всі Сторони були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, що підтверджується відповідними документами та не спростовано Актом перевірки. Натомість жодний нормативно-правовий акт, чинний на момент укладення і виконання спірних правочинів, не містив вказівки на обов'язок позивача контролювати повноту, достовірність та своєчасність подання контрагентом податкової звітності Зважаючи на викладене, позивачем цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту за звітні періоди квітень, липень-листопад 2012 року суми податку на додану вартість за результатами фінансово-господарських операцій з названими підприємствами.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення б/н і б/д. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що працівником ДПІ в Деснянському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «МЗКП» (ідентифікаційний код 37985552) з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Тесей ЛТД» (ідентифікаційний код 37818657) за період серпень-листопад 2012 року і з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (ідентифікаційний код 37889288) за періоди квітень, липень 2012 року, та за результатами якої складений Акт від 16.07.2013р. № 280/22-50/37985552. Згідно висновків цього Акта перевірки працівником ДПІ встановлені допущення Товариством порушення вимог п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТОВ «МЗКП» податку на додану вартість у розмірі 61 590, 00 грн., в т.ч. за квітень 2012 року на суму 2 566, 00 грн., за липень 2012 року - 7 500, 00 грн., за серпень 2012 року - 4 167, 00 грн., за вересень 2012 року - 24 523, 00 грн., за жовтень 2012 року - 15 000, 00 грн., з листопад 2012 року - 7 834, 00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: актах про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тесей ЛТД» і ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД».

За наслідками проведеної перевірки ДПІ в Деснянському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.08.2013р. № 0002232201, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

В судових засіданнях по справі представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що 16 липня 2013 року згідно з нормами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 15.07.2013р. № 178, працівником ДПІ в Деснянському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «МЗКП» (ідентифікаційний код 37985552) з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Тесей ЛТД» (ідентифікаційний код 37818657) за період серпень-листопад 2012 року і з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (ідентифікаційний код 37889288) за періоди квітень, липень 2012 року, та за результатами якої складений Акт від 16.07.2013р. № 280/22-50/37985552 (далі - Акт перевірки).

Перелік документів та відомостей, використаних працівником відповідача під час проведення вказаної документальної перевірки, міститься на стор. 3 цього Акта перевірки.

В ході проведення перевірки ТОВ «МЗКП» (а саме: за результатами дослідження попередньо наданих перевіряємим підприємством документів та його податкової звітності з податку на додану вартість) перевіряючим встановлені взаємовідносини з суб'єктами господарської діяльності - ТОВ «Тесей ЛТД» (ідентифікаційний код 37818657) і ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (ідентифікаційний код 37889288) згідно договорів на виготовлення металоконструкцій від 12.07.2012р. за № 07/1957, від 09.10.2012р. № МЗК-17-02/12, від 08.11.2012р. № МЗК-19-01/12, від 09.11.2012р. № МЗК-20-02/12, договору про надання послуг від 17.04.2012р. № 04/1225 та договорів про виконання робіт від 27.07.2012р. № МЗК-07-1/12, від 11.09.2012р. № МЗК-07-3/12, від 19.09.2012р. № МЗК-14-02/12, від 20.09.2012р. № МЗК-13-02/12.

За результатами таких господарських операцій перевіряєме підприємство віднесло до складу податкового кредиту за звітні періоди квітень, липень-листопад 2012 року податок на додану вартість на загальну суму 61 590, 00 грн., в т.ч. по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» в сумі 10 065, 79 грн. та з ТОВ «Тесей ЛТД» - 51 523, 34 грн.

При цьому до ДПІ в Деснянському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві надійшли Акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 01.03.2013р. № 429/22.3-17/37889288 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (ідентифікаційний код 37889288) за період з 01.01.2012р. по 30.10.2012р. та Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 12.03.2013р. № 694/2220/37818657 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тесей ЛТД» (ідентифікаційний код 37818657) за період з 01.01.2012р. по 30.11.2012р.

Згідно текстів цих Актів від 01.03.2013р. № 429/22.3-17/37889288 та від 12.03.2013р. № 694/2220/37818657 під час вжиття заходів по проведенню звірок названих підприємств встановлені наступні обставини: відсутність у ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» і ТОВ «Тесей ЛТД» основних фондів, транспортних засобів, запасів та інших матеріальних ресурсів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення реальної господарської діяльності; постачальники ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» не декларують відповідні суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Як наслідок, за результатами вжитих заходів встановлено завищення ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» податкового кредиту з податку на додану вартість за звітні періоди березень-липень 2012 року на загальну суму 18 690 432, 00 грн.; обома підприємствами (ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» і ТОВ «Тесей ЛТД») не надано підтверджуючих документів щодо виникнення сум податкових зобов'язань і податкового кредиту за відповідні періоди; за результатами вжитих заходів по проведенню звірки податкові зобов'язання та податковий кредит по податку на додану вартість ТОВ «Тесей ЛТД» за період з 01.01.2012р. по 30.11.2012р. були зменшені на певні суми коштів.

З огляду на відомості наведені в цих актах про неможливість проведення зустрічних звірок, працівник ДПІ в Деснянському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві прийшов до висновку, що надані ТОВ «МЗКП» первинні і розрахункові документи по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» і ТОВ «Тесей ЛТД» не підтверджують господарські операції та наявність у перевіряємого підприємства права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами таких правочинів.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 16.07.2013р. № 280/22-50/37985552 перевіряючий встановив порушення ТОВ «МЗКП» наступних норм законодавства України:

- п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим Товариством податку на додану вартість на загальну суму 61 590, 00 грн., в т.ч. за квітень 2012 року на суму 2 566, 00 грн., за липень 2012 року - 7 500, 00 грн., за серпень 2012 року - 4 167, 00 грн., за вересень 2012 року - 24 523, 00 грн., за жовтень 2012 року - 15 000, 00 грн., за листопад 2012 року - 7 834, 00 грн.

08 серпня 2013 року ДПІ в Деснянському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 16.07.2013р. № 280/22-50/37985552 прийняла спірне податкове повідомлення-рішення за № 0002232201 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, за порушення вимог п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «МЗКП» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 76 987, 50 грн., в т.ч. 61 590, 00 грн. - основний платіж, 15 397, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду .

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку .

У відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також у цьому ж листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Крім того, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

В ході судового розгляду також встановлено, що протягом 2012 року між ТОВ «МЗКП» (Замовник), в особі директора Бідзюри П.І., та контрагентами - ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», в особі директорів Гончаренка С.П. (ківтень 2012 року), та Браташа С.П. (липень 2012року) , і ТОВ «Тесей ЛТД» (Виконавець), в особі директора Гончаренка Р.П., укладено ряд аналогічних за змістом письмових договорів на виконання певних видів робіт, а саме:

- договір про надання послуг від 17.04.2012р. № 04/1225, відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД») зобов'язується за дорученням Замовника надати послуги з виготовлення металоконструкцій (за даними Специфікації: шпильки М16 і М20, L-100; пластини розміру 400х500, у визначених кількостях) у відповідності до наданих креслень та проектно-кошторисної документації. Загальна вартість продукції по даному Договору становить 15 393, 84 грн. (з ПДВ);

- договір на виготовлення металоконструкцій від 12.07.2012р. № 07/1957, відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД») зобов'язується за дорученням Замовника виготовити у відповідності до наданих креслень та з матеріалів Замовника металоконструкції заготовок транспортного візка в кількості 45 шт., з подальшою передачею результатів робіт у власність Замовника. Загальна вартість продукції по даному Договору становить 45 000, 90 грн. (з ПДВ);

- договір на виготовлення металоконструкцій від 27.07.2012р. № МЗК-07-1/12, відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Тесей ЛТД») зобов'язується за дорученням Замовника виготовити у відповідності до наданих креслень та з матеріалів Замовника металоконструкції сходового огородження на житловий будинок в кількості 1 комплекту, з подальшою передачею результатів робіт у власність Замовника. Загальна вартість продукції по даному Договору становить 25 000, 00 грн. (з ПДВ);

- договір на виготовлення металоконструкцій від 11.09.2012р. № МЗК-07-3/12 (з урахуванням додаткової угоди від 14.09.2012р. № 1 до нього), відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Тесей ЛТД») зобов'язується за дорученням Замовника виготовити у відповідності до наданих креслень та з матеріалів Замовника металоконструкцію металоконструкції огорожі МОЛ (L-3100) на житловий будинок (далі - продукція) в кількості 88 шт. та металоконструкції заготовки сходових огороджень на житловий будинок в кількості 1 шт., з подальшою передачею результатів робіт у власність Замовника. Загальна вартість продукції по даному Договору становить 40 001, 28 грн. (з ПДВ);

- договір на виготовлення металоконструкцій від 19.09.2012р. № МЗК-14-02/12, відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Тесей ЛТД») зобов'язується за дорученням Замовника виготовити у відповідності до наданих креслень та з матеріалів Замовника металоконструкції (далі - продукція) в кількості 13 шт., з подальшою передачею результатів робіт у власність Замовника. Загальна вартість продукції по даному Договору становить 37 017, 80 грн. (з ПДВ);

- договір про виконання робіт від 20.09.2012р. № МЗК-13-02/12, відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Тесей ЛТД») зобов'язується за дорученням Замовника виготовити у відповідності до наданих креслень та з матеріалів Замовника заготовки металоконструкцій куполів МПК-1, МП-2 (далі - продукція) в кількості 1 комплекту, з подальшою передачею результатів робіт у власність Замовника. Загальна вартість продукції по даному Договору становить 59 712, 00 грн. (з ПДВ);

- договір на виготовлення металоконструкцій від 09.10.2012р. № МЗК-17-02/12, відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Тесей ЛТД») зобов'язується за дорученням Замовника виконати роботи по гнуттю труби 159х6х12, L=12 в кількості 768,0 пог.м. та труби 102х4х12, L=12 в кількості 96,0 пог.м. у відповідності до наданих креслень та з матеріалів Замовника, з подальшою передачею результатів робіт у власність Замовника. Договірна ціна виконаних робіт по даному Договору становить 85 165, 06 грн. (з ПДВ);

- договір на виготовлення металоконструкцій від 08.11.2012р. № МЗК-19-01/12, відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Тесей ЛТД») зобов'язується за дорученням Замовника виготовити у відповідності до наданих креслень та з матеріалів Замовника металоконструкцію площадки (далі - продукція) в кількості 1 шт., з подальшою передачею результатів робіт у власність Замовника. Загальна вартість продукції по даному Договору становить 12 000, 36 грн. (з ПДВ);

- договір на виготовлення металоконструкцій від 09.11.2012р. № МЗК-20-02/12, відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Тесей ЛТД») зобов'язується за дорученням Замовника виготовити у відповідності до наданих креслень та з матеріалів Замовника металоконструкції огородження тераси ОТ-1 на житловий будинок (далі - продукція) в кількості 12 шт., з подальшою передачею результатів робіт у власність Замовника. Ціна одиниці продукції становить 2 916, 72 грн. (з ПДВ). Загальна вартість продукції по даному Договору - 35 000, 64 грн. (з ПДВ).

Відповідно до письмових пояснень ТОВ «МЗКП» від 12.11.2013р. б/н, наданих позивачем до канцелярії суду, схема правовідносин між позивачем і вказаними контрагентами виглядала наступним чином: ТОВ «МЗКП» закуповувало матеріали згідно специфікацій та креслень у своїх постачальників металопрокату (ТОВ «АВ Метал Груп», «ТД Сталекс», які знаходяться поряд з позивачем, за адресою: м. Київ, вул. Віскозна. Металопрокат та допоміжні матеріали завозились на виробничу територію ТОВ «МЗКП», де відповідно перевірялись за кількістю та якістю). Завезені матеріали для виробництва продукції передавався по акту прийому-передачі представникам ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» і ТОВ «Тесей ЛТД», та вивозилися з території позивача їх автотранспортом для подальшого виготовлення складових елементів металоконструкцій, тощо. Надалі ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» і ТОВ «Тесей ЛТД» виготовляли для ТОВ «МЗКП» з наданих матеріалів елементи металоконструкцій на замовлення (зокрема, заготовки транспортного візка, заготовки металевих конструкцій куполів, форм для виробництва бетонних блоків, елементи сходових огороджень, огородження тераси ОТ-1, огорожі МОЛ на житлові будинки, площадки, шпильки, пластини), а також виконували роботи по гнуттю труб.

Після виконання робіт Виконавці повертали заготовки (продукцію) на виробничу територію ТОВ «МЗКП», де такі перевірялись по кількості та якості, на відповідність кресленням, за результатами чого підписувалися акти виконаних робіт.

Після отримання від ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» та ТОВ «ТЕСЕЙ ЛТД» складових

частин металоконструкцій продукції ТОВ «МЗКП» виконувало завершальні роботи по

виготовленню готової продукції: складально-зварювальні роботи, контрольні складання (при виготовленні куполів), збирання візків з каркасів і кронштейнів та установка коліс на них, доведення гнутих труб у кондукторі, грунтовально-фарбувальні роботи.

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (виконання робіт та відповідно оплати їх вартості) за вказаними Договорами позивачем були надані суду копії наступних первинних і розрахункових документів: вище перелічених договорів із специфікаціями до них; актів прийому-передачі матеріалів для виконання робіт; звітів про використання матеріалів Замовника; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); видаткових накладних; рахунків-фактур; виписок банку з розрахункового рахунку ТОВ «МЗКП» за 08.05.2012р., 31.07.2012р., 30.08.2012р., 14.09.2012р., 20.09.2012р., 28.09.2012р., 05.10.2012р., 10.10.2012р., 09.11.2012р., 30.11.2012р.

За результатами виконаних робіт (наданих послуг) ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» і ТОВ «Тесей ЛТД» виписали на користь ТОВ «МЗКП» наступні податкові накладні: від 25.04.2012р. № 577 на суму 15 393, 84 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 565, 64 грн.), від 31.07.2012р. № 1024 на суму 45 000, 90 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 500, 15 грн.), від 23.08.2012р. № 738 на суму 25 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 166, 67 грн.), від 14.09.2012р. № 401 на суму 40 001, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 666, 88 грн.), від 20.09.20123р. № 602 на суму 54 877, 06 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 146, 18 грн.), від 28.09.2012р. № 960 на суму 37 017, 80 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 169, 63 грн.), від 04.10.2012р. № 123 на суму 30 288, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 048, 00 грн.), від 10.10.2012р. № 316 на суму 59 712, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 952, 00 грн.), від 09.11.2012р. № 287 на суму 35 000, 64 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 833, 44 грн.), від 30.11.2012р. № 1004 на суму 12 000, 36 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 000, 06 грн.), від 20.09.2012р. № 603 на суму 15 242, 88 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 540, 48 грн.) , всього податку на додану вартість на загальну суму 61 589, 13 грн., які підписані керівниками цих підприємств Гончаренком С.П., Браташем С.П. і Гончаренком Р.П. та скріплені печатками таких підприємств.

Оплата за виконані роботи та надані послуги здійснювалося ТОВ «МЗКП» шляхом перерахування з розрахункового рахунку № 26003053116438 в Київському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 321842) безготівкових коштів на загальну суму 369 534, 76 грн. (вартість робіт разом з ПДВ) на рахунки своїх контрагентів: ТОВ «Тесей ЛТД» № 260062579 в Філії ПАТ «Полтава-банк» (МФО 322562), що не заперечується Відповідачем.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» і ТОВ «Тесей ЛТД» на адресу позивача за результатами виконаних робіт, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 31.10.2013р. б/н, наданих його представниками в судовому засіданні по даній справі, замовлення та придбання у контрагентів ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» і ТОВ «Тесей ЛТД» описаних вище робіт і послуг здійснювалися позивачем на замовлення третіх осіб-спеціалізованих будівельних та інших компаній (а саме: ТОВ «Виробничо-будівельна фірма МЖКбуд» - поставка металоконструкцій сходових огорож на будівництво житлового будинку; ДП «Інтертех» - поставка металоконструкцій куполів даху для будівництва житлових будинків по вул. Новоселицькій 6, 8, 10, 12 в Печерському районі м. Києва; ТОВ «Талєнта» - поставка металоконструкцій площадок для рекламних щитів; ТОВ «Промислова Група «СЄВЄР-Сталь» - надання послуг із гнуття труб). Так, для виконання свого основного виду господарської діяльності (виготовлення металоконструкцій) ТОВ «МЗКП» має необхідні основні засоби, адміністративні та виробничі приміщення за адресою: м. Києві, вул. Віскозна, 3, - а також штат працівників. Разом з тим, з огляду на збільшення в 2012 році обсягу замовлень на продукцію Товариства, позивач був змушений залучати до процесу виготовлення продукції підрядників (тобто ТОВ «Тесей ЛТД» і ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД»).

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «МЗКП» надало суду копії наступних документів, які підтверджують економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності, використання спірних робіт і послуг у своїй господарській діяльності з метою отримання прибутку: копії свого статуту, довідки з органу статистики відносно ТОВ «МЗКП»; копії договорів суборенди нежитлових приміщень, укладеного позивачем (як Суборендарем) з підприємствами-орендодавцями (ТОВ «Інвестиційно-фінансова група «Капітал» і ТОВ «ШЕБ»), щодо платного строкового користування виробничими, адміністративними та офісними приміщеннями, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Віскозна, 3, - та актів приймання-передачі таких приміщень; штатного розпису ТОВ «МЗКП», введеного в дію 01 березня 2012 року, наказів про прийняття на роботу на ТОВ «МЗКП» певних працівників; договорів на виготовлення металоконструкцій, договору про виконання робіт та договору поставки продукції, укладених ТОВ «МЗКП» (як Виконавцем, Постачальником) з контрагентами-замовниками протягом 2012 року, та оформлених на їх виконання первинних документів (видаткових і податкових накладних, рахунків-фактур, довіреностей контрагентів на отримання товарно-матеріальних цінностей; акта прийому-передачі матеріалів та акта здачі-прийняття робіт); видаткових накладних по закупівлі ТОВ «МЗКП» матеріалів у постачальників, відомостей по списанню ТОВ «МЗКП» таких матеріалів в результаті їх використання; платіжних доручень і банківських виписок по розрахунковому рахунку позивача за 2012 рік, витягів з журналів-ордерів і відомостей по рахункам бухгалтерського обліку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» та 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», тощо.

В ході судового розгляду даної справи відповідачем не було надано доказів відсутності у контрагентів позивача (ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» і ТОВ «Тесей ЛТД») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказані підприємства не було зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину (виписки самих податкових накладних). Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за квітень, липень-листопад 2012 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названих підприємств умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб .

Так, на підтвердження правомочності укладення спірних правочинів позивач надав суду копії свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Тесей ЛТД» від 22.08.2011р. № 100348784 (НБ № 391718) та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» від 25.01.2012р. № 200022098 (НБ № 279688), виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Тесей ЛТД» і ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» станом на 01 серпня та 03 жовтня 2011 року, довідок органів статистики відносно ТОВ «Тесей ЛТД» і ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» станом на 01 лютого 2012 року та 05 жовтня 2011 року; ліцензії на право здійснення вказаними підприємствами господарської діяльності у сфері будівництва, в т.ч. робіт по зведенню металевих конструкцій та ін., серій АВ № 601162 і № 601054 (строком дії з 13.12.2011р. по 13.12.2014р.)(копії перелічених документів, зі слів представників позивача, були отриманні ТОВ «МЗКП» від своїх контрагентів при укладенні описаних вище договорів).

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 16.07.2013р. № 280/22-50/37985552 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем, так і його контрагентами (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «МЗКП» і підприємствами ТОВ «Тесей ЛТД» і ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірних правочинів не уповноваженими на те особами (що підтверджується Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01 квітня та 30 листопада 2012 року, наданих Відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб Печерського району Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві відносно ТОВ «Тесей ЛТД» і ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» у відповідь на судовий запит від 16.10.2013р. № 826/15310/13-а).

Зокрема, в Акті перевірки від 16.07.2013р. № 280/22-50/37985552 також відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від сплати податків та зборів, визначення їм сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Тесей ЛТД» і ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» за фактами ухилень від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зокрема, відповідно до листа Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України від 07.11.2013р. № 16771/5/99-99-09-01-16, наданого у відповідь на ряд судових запитів по адміністративним справам (в т.ч. на судовий запит від 16.10.2013р. № 826/15310/13-а по даній справі), в провадженні цього Головного слідчого управління кримінальні провадження стосовно посадових осіб ТОВ «Тесей ЛТД» і ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» не перебувають.

При цьому відповідачем не надано суду будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «МЗКП» або його контрагентів - ТОВ «Тесей ЛТД» і ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Крім того, під час розгляду даної справи суд враховує положення ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішення цього суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їх їхніх постачальників є порушенням ст. 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника ПДВ до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного та того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажно-заготівельна компанія плюс» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 08 серпня 2013 року № 0002232201.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова