Рішення

від 21.11.2013 по справі 901/3476/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.11.2013 Справа № 901/3476/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сімеко»

(вул. Глінки, Полігон твердих побутових відходів, м. Сімферополь, 95000)

(а/с 2246, м. Сімферополь - 43, 95043)

до Кримського республіканського підприємства «Чисте місто»

(вул. О.Невського, 4, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

(вул. Київська, 55/2, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

про стягнення 562 496.19 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: Халаімов Володимир Геннадійович, представник, довіреність б/н від 07.10.2011, ТОВ «Сімеко»;

Від відповідача: Шабанов Артем Геннадійович, представник, довіреність № 11 від 13.06.2013, КРП «Чисте місто»;

Суть спору : товариство з обмеженою відповідальністю «Сімеко» звернулося із позовом до Кримського республіканського підприємства «Чисте місто» про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 556 565.90 грн. та штрафних санкцій в сумі 5 930.29 грн..

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем обов'язків, взятих за договором № 01-03/01/2013/Ю про закупівлю послуг від 03 січня 2013 року, в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг.

Свої вимоги позивач обґрунтував посиланнями на статті 199, 526, 552, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти стягнення сум заборгованості не заперечував, однак просив зменшити розмір неустойки, а також надати йому відстрочку виконання рішення по даній справі до кінця 2013 року (а.с. 172-173).

Представник позивача в судовому засіданні 21 листопада 2013 року надав письмові заперечення щодо надання відповідачу відстрочки виконання рішення із доказами в їх обґрунтування (а.с. 186-187).

Представник відповідача заявив клопотання про витребування актів приймання - передачі виконаних послуг від позивача.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання з тих підстав, що про складання таких актів йому невідомо, а також з огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини сторін та підтверджують як факт надання талонів відповідачу, так і наявність заборгованості у останнього.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача з огляду на наступне.

Так, згідно з частинами 1, 2 статті 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Однак, представником відповідача не було доведено суду обставин, що перешкоджають наданню КРП «Чисте місто» таких актів як сторони за договором, у разі їх наявності, а також не доведено підстав, з яких випливає, що ці докази має ТОВ «Сімеко».

Крім того, судом враховано зміст пункту 4.2 договору № 01-03/01/2013/Ю від 03 січня 2013 року, згідно з яким акти приймання - передачі послуг повинні були підтверджувати надання ТОВ «Сімеко» КРП «Чисте місто» талонів ТБО, тоді як ці факти та обставини також підтверджуються видатковими накладними, наданими позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

03 січня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Сімеко» (виконавець) та Кримським республіканським підприємством «Чисте місто» (замовник) було укладено договір № 01-03/01/2013/Ю про закупівлю послуг, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язався у 2013 році забезпечити надання послуг з видалення твердих відходів (прийом та розміщення твердих побутових відходів), що збираються замовником згідно наданих талонів на розміщення ТПВ на полігоні, а замовник - оплатити ці послуги (а.с. 13-16).

Відповідно до пункту 1.3 договору обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Замовник здійснює придбання (замовлення) у виконавця талонів ТПВ за тарифами та в кількості, які відповідають укладеним договорам із споживачами (пункт 1.4 договору).

Відповідно до пункту 3.1 ціна цього договору, а саме - загальна вартість послуг за прийом та розміщення твердих побутових відходів за 555 000.00 метрів кубічних становить 3 622 663.00 грн., у тому числі ПДВ 603 777.17 грн..

Згідно з пунктом 3.2 договору ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником у термін 5 календарних днів рахунку на оплату послуг, пред'явленого виконавцем.

До рахунку додаються: податкова накладна, акт приймання - передачі послуг (надання талонів ТБО), акт звірки (при необхідності) (пункт 4.2 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору термін виконання послуг: до 30 вересня 2013 року.

Пунктом 6.1 договору визначено, що замовник зобов'язаний своєчасно а в повному обсязі проводити оплату, згідно умов пункту 4.1 договору; приймати надані послуги згідно з актом приймання - передачі послуг.

Згідно з пунктом 7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань по договору, винна сторона сплачує штрафні санкції (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ; за кожен день прострочення платежу від суми ненаданих послуг (несвоєчасної оплати послуг).

Відповідно до пункту 10.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30 вересня 2013 року, або до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором.

Додатковою угодою від 02 вересня 2013 року було збільшено суму договору № 01-03/01/2013/ю від 03 січня 2013 року, та визначено, що загальна вартість послуг за прийом та розміщення твердих побутових відходів за 613 200 метрів кубічних становить 4 029 304.18 грн., у тому числі ПДВ 671 550.80 грн..

Позивачем на виконання умов договору було надано послуги на загальну суму 556 565.90 грн., що підтверджується рахунками та видатковими накладними, підписаними сторонами та засвідченими їх печатками (а.с. 25-109).

Видаткові накладні зі сторони відповідача підписані його представником Григорашенко А.С., повноваження якого підтверджуються відповідними довіреностями на отримання товарно - матеріальних цінностей (а.с. 28,31, 35, 39, 48, 49, 53, 57, 61, 65, 69, 73, 77,81, 85, 89, 93, 97, 101, 105 , 109).

Крім того, факт надання послуг підтверджується наявним у справі гарантійними листами КРП «Чисте мсто» щодо їх оплати (а.с. 27,32, 36, 40, 46, 50, 54, 58, 62, 66, 70, 74, 78, 82, 86, 90, 94, 98, 102, 106, 110).

Однак, відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 556 565.90 грн..

Вказане з'явилося підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Сімеко із даною позовною заявою до суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, в частині їх своєчасної та повної оплати, вони регулюються положеннями глав 48, 63 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань.

Відповідно до статті 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вже зазначалось, 03 січня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Сімеко» (виконавець) та Кримським республіканським підприємством «Чисте місто» (замовник) було укладено договір № 01-03/01/2013/Ю про закупівлю послуг, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язався у 2013 році забезпечити надання послуг з видалення твердих відходів (прийом та розміщення твердих побутових відходів), що збираються замовником згідно наданих талонів на розміщення ТПВ на полігоні, а замовник оплатити ці послуги (а.с. 13-16).

Так, з матеріалів справи вбачається та представниками сторін не заперечувалося, що позивачем на виконання умов договору було надано послуги на загальну суму 556 565.90 грн., що підтверджується рахунками та видатковими накладними, підписаними сторонами та засвідченими їх печатками (а.с. 25-109).

Видаткові накладні зі сторони відповідача підписані його представником Григорашенко А.С., повноваження якого підтверджуються відповідними довіреностями на отримання товарно - матеріальних цінностей (а.с. 28,31, 35, 39, 48, 49, 53, 57, 61, 65, 69, 73, 77,81, 85, 89, 93, 97, 101, 105 , 109).

Крім того, факт надання послуг підтверджується наявним у справі гарантійними листами КРП «Чисте мсто» щодо їх оплати (а.с. 27,32, 36, 40, 46, 50, 54, 58, 62, 66, 70, 74, 78, 82, 86, 90, 94, 98, 102, 106, 110).

Однак, відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 556 565.90 грн..

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником у термін 5 календарних днів рахунку на оплату послуг, пред'явленого виконавцем.

Так, судом було досліджено зміст первинної документації, наданої позивачем, та встановлено, що рахунки, що виставлялись на оплату послуг датовані одночасно із видатковими накладними, які підтверджують їх надання. Зі змісту накладних також вбачається, що отримані вони уповноваженими представниками відповідача, повноваження якого підтверджуються довіреностями, що містяться в матеріалах справи.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що до рахунка додаються: податкова накладна, видаткова накладна, акт прийому - передачі послуг (надання талонів ТБО), акт звірки (при необхідності).

Отже, суд визнав доведеними доводи представника позивача про одночасне вручення рахунків представнику відповідача разом із накладними, у зв'язку з чим прострочка оплати наданих послуг повинна відраховуватись від дати видачі рахунку та накладної, які співпадають.

Крім того, як вже зазначалося, суд вважає неспроможними доводи представника відповідача про непідтвердженість факту передання КРП «Чисте місто» талонів ТБО з огляду на відсутність актів їх приймання - передачі, передбачених пунктом 4.2 договору.

Так, згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як вбачається зі змісту пункту 4.2 договору, він не містить обов'язку виконавця скласти будь - який з перелічених у ньому документів, а лише у ньому наведено перелік документів, які можуть бути додані до рахунку, виставлення якого є обов'язковим.

Крім того, акт приймання - передачі послуг, у разі його складання, повинен відображувати надання талонів ТБО, тоді як такі відомості містяться у видаткових накладних, наданих позивачем.

Таким чином, враховуючи вимоги статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає такі доводи представника відповідача хибними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, під час розгляду даної справи Кримським республіканським підприємством «Чисте місто» належними та допустимими доказами не доведено оплату наданих послуг.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Одночасно, у наданому суду відзиві відображується відсутність заперечень відповідача щодо наявності у нього обов'язку розрахуватися у повному обсязі за надані послуги (а.с. 110-111).

У судовому засіданні 13 листопада 2013 року представник відповідача також підтвердив відсутність заперечень щодо наявності у нього обов'язку сплатити борг позивачу.

Таким чином, з огляду на відсутність доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, суд визнав позовні вимоги про стягнення з Кримського республіканського підприємства «Чисте місто» заборгованості в розмірі 556 565.90 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 5 930.29 грн., нараховану окремо за кожним рахунком.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, який, згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за якій сплачується пеня.

Згідно з пунктом 7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань по договору, винна сторона сплачує штрафні санкції (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ; за кожен день прострочення платежу від суми ненаданих послуг (несвоєчасної оплати послуг).

Судом був перевірений розрахунок, складений позивачем, та встановлено, що розмір пені за періоди, визначені позивачем, складає 5 062.46 грн., отже стягненню з відповідача підлягає саме вказана сума пені, у зв'язку з чим в стягненні 867.83 грн. слід відмовити (а.с. 188-209).

Одночасно, представник відповідача у відзиві на позов просив суд зменшити розмір неустойки по справі № 901/3476/13, відмовивши в її стягненні за виключними обставинами.

Проте, суд вважає такі вимоги представника відповідача неспроможними та такими, що задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Так, статтею 83 Господарського процесуального кодексу України передбачене право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 частини 1).

Застосовуючи цей припис, слід об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступень виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення або негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, судом було досліджено наявність усіх вищеперелічених обставин та встановлено відсутність доказів наявності будь - яких виняткових обставин, що зумовили тривалу неможливість виконання боржником своїх обов'язків за договором, також судом було враховано майнові інтереси обох сторін та відсутність доказів намагання відповідача усунути порушення своїх зобов'язань за договором у добровільному порядку.

Так, з огляду на співрозмірність розміру пені та суми заборгованості, а також враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника відповідача про зменшення розміру неустойки в порядку пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, враховуючи допущення порушення відповідачем своїх обов'язків за договором внаслідок власної господарської діяльності, а також те, що такий вид відповідальності як сплата пені був обумовлений сторонами у договорі, позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю «Сімеко», обґрунтовано та законно нараховано Кримському республіканському підприємству «Чисте місто» пеню.

Крім того, представником відповідача було заявлено заяву про відстрочку стягнення суми заборгованості до кінця 2013 року.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача про надання відстрочки заперечував, посилаючись на те, що надання відстрочки порушує його права та інтереси, також вказував про наявність коштів на рахунках відповідача, тоді як останній безпідставно ухиляється від виконання своїх обов'язків.

Пунктом 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до пункту 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, заявник зазначає, що примусове стягнення суми боргу та штрафних санкцій може привести до несвоєчасного надання послуг по збору відходів та прибиранню в м. Сімферополі, важким екологічним наслідкам, що може вплинути на стан довколишнього природного середовища.

Однак, одночасно суд звертає увагу, що враховуючи той факт, що боржник просить відстрочити виконання рішення до кінця 2013 року, а рішення по справі прийнято 21 листопада 2013 року, суд вважає хибними посилання представника відповідача на те, що незадоволення такої заяви може привести до важких екологічних наслідків та вплинути на стан довколишнього природного середовища.

Також боржник посилався на велику заборгованість перед відповідачем у інших контрагентів.

Вказане, на думку заявника, є обставинами, які виникли незалежно від його волі, та перешкоджають добровільному та своєчасному виконанню рішення у даній справі.

Однак, суд вважає, що наведені відповідачем підстави для відстрочки виконання судового рішення, зокрема, скрутне фінансове становище, не є тими виключними обставинами, які дають підстави для відстрочки виконання судового рішення, оскільки, скрутне фінансове становище відповідача утворилося внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу виключних форс-мажорних обставин, тобто обставин, які є наслідком його власної господарської діяльності.

Отже, враховуючи викладене, а також відсутність згоди позивача на надання відповідачу відстрочки у даній справі строком до кінця 2013 року, суд вважає за неможливе задовольнити заяву Кримського республіканського підприємства «Чисте місто».

Таким чином, з огляду на вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 25 листопада 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84, 121 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Кримського республіканського підприємства «Чисте місто» (вул. О.Невського, 4, м. Сімферополь, АР Крим, 95000; вул. Київська, 55/2, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, ЄДРПОУ 37703942) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сімеко» (вул. Глінки, Полігон твердих побутових відходів, м. Сімферополь, 95000; а/с 2246, м. Сімферополь - 43, 95043, код ЄДРПОУ 35651023) 556 565.90 грн. - заборгованості, 5 062.46 грн. пені та 11 232.64 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В стягненні з Кримського республіканського підприємства «Чисте місто» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сімеко» 867.83 грн. пені - відмовити.

5. Відмовити в задоволенні заяви Кримського республіканського підприємства «Чисте місто» про відстрочку виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2013 року по справі № 901/3476/13.

Суддя Ю.А. Радвановська