Рішення

від 19.11.2013 по справі 910/19693/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19693/13 19.11.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фундаментспецбуд»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Укркарго»

про стягнення 53 833, 75 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: заступник директора Добровольський О.Ю. (довіреність № 8 від 19.11.2013 року)

відповідача: представник Бичек В.А. (довіреність від 06.03.2013 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фундаментспецбуд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Укркарго» про стягнення 53 833, 75 грн. (у тому числі: 34 530, 95 грн. - основного боргу, 19 130, 15 грн. - пеня, 172, 65 грн. - інфляційні втрати).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за виконані роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2013 року порушено провадження у справі № 910/19693/13 та призначено її розгляд на 05.11.2013 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю у судовому засіданні представників сторін розгляд справи відклдався.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні 19.11.2013 року подав письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, зазначаючи про те, що акти виконаних робіт не відповідають законодавчо затвердженій формі, в частині стягнення пені зазначив про необхідність її обмеження у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та з урахуванням частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Судом у відповідності з вимогами статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.11.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 16.08.2011 року укладено договір № 16/08-2011, відповідно до якого Позивач зобов'язався виконати підрядні роботи по влаштуванню буроінєкційних паль в кількості 235 штук довжиною 18 метрів на об'єкті: «Житловий будинок з комплексом соціально-побутового обслуговування по вулиці Світлій в Дарницькому районі м. Києва», а Відповідач сплатити їх вартість.

Статтею 837 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до додатку № 1 до договору № 16/08-2011 від 16.08.2011 року вартість робіт склала 563 455, 00 грн.

Частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

В підтвердження виконання підрядних робіт у період з вересня 2011 року по листопад 2011 року Позивач надав суду акти приймання робіт № 1 від 30.09.2011 року, № 2 від 30.11.2011 року та довідки про вартість виконаних робіт (копії залучені до матеріалів справи), підписані Відповідачем без заперечень та зауважень на суму 519 530, 95 грн.

Відповідач у письмовому відзиві не погоджується з позовними вимогами, посилаючись на те, що акти виконаних робіт не відповідають законодавчо затвердженій формі, крім того, відсутні акти на приховані роботи.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Таким чином, виконані Позивачем підрядні роботи за договором № 16/08-2011 від 16.08.2011 року суду в силу імперативних вимог статті 853 Цивільного кодексу України вважаються прийнятими Відповідачем. Твердження Відповідача про те, що відсутні акти на приховані роботи не є підставою для звільнення Відповідача від обов'язку оплатити виконані роботи, оскільки договором № 16/08-2011 від 16.08.2011 року передбачено оплату робіт після підписання актів, тобто, за фактично виконані роботи (пункт 3.1.3 договору № 16/08-2011 від 16.08.2011 року).

Стаття 854 Цивільного кодексу України визначає порядок оплати роботи за договором підряду, відповідно до якої, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідач згідно пункту 3.1.3 договору № 16/08-2011 від 16.08.2011 року зобов'язаний здійснювати щомісячні платежі за договором за фактично виконані роботи на підставі документів по обліку робіт в капітальному будівництві, підписаних уповноваженими представниками Позивача та Відповідача у термін 15 банківських днів з моменту їх підписання.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач у повному обсязі не оплатив вартість виконаних підрядних робіт, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 34 530, 95 грн.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки факт виконання підрядних робіт підтверджується відповідними актами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати виконаних робіт у повному обсязі суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача 34 530, 95 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині сплати коштів за надані послуги.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 9.3 договору № 16/08-2011 від 16.08.2011 року встановлено, що за несвоєчасну сплату з вини Відповідача обсягів виконаних робіт, останній сплачує Позивачу пеню за кожний день прострочення у розмірі 0, 2 % від суми прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

При укладанні договору №16/08-2011 від 16.08.2011 року сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо строків оплати виконаних робіт, проте 0, 2 % від суми прострочення платежу є більшим ніж подвійна облікова ставка НБУ. Таким чином, розмір пені, що підлягає стягненню, має бути обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведене, до стягнення підлягає пеня у розмірі 2 589, 82 грн. за період з 22.06.2012 року по 21.12.2012 року.

Таким чином, суд погоджується з позицією Відповідача, викладеною у письмовому відзиві.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовна вимога про стягнення з Відповідача інфляційних втрат задоволенню не підлягає, оскільки Позивачем не враховано від'ємний інфляційний показник при здійсненні розрахунку за спірний період.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені товариством з обмеженою відповідальністю «Фундаментспецбуд» вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 37 120, 77 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укркарго» (02121, м. Київ, вул. Світла, 3, ідентифікаційний код 32526584) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фундаментспецбуд» (10001, м. Житомир, Корольовський район, вулиця Вокзальна, будинок 8, квартира 48, ідентифікаційний код 31739067) 34 530 (тридцять чотири тисячі п'ятсот тридцять) грн. 95 коп. - основного боргу, 2 589 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 82 коп. - пеня та 1 186 (одна тисяча сто вісімдесят шість) грн. 36 коп. - витрати по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Повне рішення складено: 21.11.2013 року.

Суддя Кирилюк Т.Ю.