Рішення

від 19.11.2013 по справі 910/18693/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18693/13 19.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Да Вінчі «Голансько-Українська

бізнес-компанія»

Про стягнення 416 111,42 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Горбик С.В. - по дов. № 131/03-УМ-13 від 30.01.2013

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Да Вінчі «Голансько-Українська бізнес-компанія» про стягнення 383 574,92 грн., з яких: 358 785,50 грн. боргу по орендній платі та комунальним платежам, 18 268,55 грн. пені, 3 253,65 грн. штрафу, 3 267,22 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договорів суборенди частини нежитлового приміщення № 1898-фф від 01.04.2011 та № 2762-фф від 01.10.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2013 порушено провадження у справі № 910/18693/13 та призначено справу до розгляду на 15.10.2013.

Позивачем 15.10.2013 до відділу діловодства суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд збільшити суму позову на 32 492,63 грн., з яких: 32 461,50 грн. боргу по орендній платі та 31,13 грн. витрати позивача на отримання витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/18693/13 від 15.10.2013, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 27.09.2013, розгляд справи був відкладений на 05.11.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/18693/13 від 05.11.2013, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 27.09.2013 та ухвали від 15.10.2013, розгляд справи був відкладений на 19.11.2013.

Позивачем 15.11.2013 до відділу діловодства суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 416 111,42 грн., з яких: 391 322,00 грн. боргу по орендній платі та комунальним послугам, 18 268,55 грн. пені, 3 253,65 грн. штрафу, 3 267,22 грн. - 3% річних.

Позивачем 15.11.2013 до відділу діловодства суду подано клопотання, яке містить вимогу про примусове звільнення (виселення) відповідача з орендованого нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 47.

Судом відмовлено в прийняті до розгляду вказаного клопотання з огляду на наступне

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Відповідно до п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

З огляду на викладене та враховуючи зміст раніше пред'явлених вимог майнового характеру, пред'явлена позивачем вимога немайнового характеру про звільнення приміщення, не може бути предметом розгляду у даній справі та при достатності підстав може бути предметом окремого позовного провадження.

Позивач в судовому засіданні 19.11.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 19.11.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.09.2013 та ухвал від 15.10.2013, від 05.11.2013 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Глазунова, 3, а також на адресу: м. Київ, пр. Перемоги, 47, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 23.10.2013 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, ухвали суду, надіслані відповідачу за вказаними вище адресами, повернуто відділеннями поштового зв'язку з довідкою форми-20 із позначкою «закінченням строку зберігання».

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.11.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Да-Вінчі «Голандсько-Українська бізнес-компанія» (суборендар) було укладено договір суборенди частини нежитлового приміщення № 1898-фф (далі - договір № 1898-фф).

Відповідно до п. 1.1. договору № 1898-фф орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове користування частину нежитлового приміщення загальною площею 381,9 кв. м. (№ п. 1 (підвал), розташоване за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 47 у торгівельному об'єкті орендаря, а також устаткування, позначене в акті приймання-передачі, з метою організації торгівлі товарами (роботами, послугами), що є власністю суборендаря.

Додатковою угодою від 01.04.2011 до договору № 1898-фф внесено зміни, згідно яких орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове користування частину нежитлового приміщення площею 270 кв. м. (підвал) та 111,9 кв. м. (перший поверх) у торгівельному об'єкті орендаря, розташованого за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 47, з метою організації торгівлі товарами (роботами, послугами), що є власністю суборендаря.

01.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Да-Вінчі «Голандсько-Українська бізнес-компанія» (суборендар) було укладено новий договір суборенди частини нежитлового приміщення № 2762-фф (далі - договір № 2762-фф).

Відповідно до п. 1.1. договору № 2762-фф орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове користування. Частину нежитлового приміщення загальною площею 381,9 кв. м. (№ п. 1 (підвал), розташоване за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 47 у торгівельному об'єкті орендаря, а також устаткування, позначене в акті приймання-передачі, з метою організації торгівлі товарами (роботами, послугами), що є власністю суборендаря.

Додатковою угодою від 01.10.2012 до договору № 1898-фф внесено зміни, згідно яких орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове користування частину нежитлового приміщення площею 270 кв. м. (підвал) та 111,9 кв. м. (перший поверх) у торгівельному об'єкті орендаря, розташованого за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 47, з метою організації торгівлі товарами (роботами, послугами), що є власністю суборендаря.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договорів не виконав зобов'язань щодо сплати вартості наданих послуг суборенди та комунальних послуг, в зв'язку з чим виникла заборгованість в загальному розмірі 391 322,00 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язання нараховані пеня в розмірі 18 268,55 грн., штраф в розмірі 3 253,65 грн. та 3% річних в сумі 3 267,22 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пункт 3 статті 774 Цивільного кодексу України визначає, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 4.1. договору № 1898-фф передача об'єкта суборенди суборендарю здійснюється за актом приймання-передачі.

Згідно акту прийому-передачі від 01.04.2011 орендар передав, а суборендар прийняв частину нежитлового приміщення, загальною площею 381,9 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 47.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 2.1. договору № 1898-фф строк суборенди починається з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта суборенди в користування суборендареві, який є невід'ємною частиною цього договору, та закінчується 31.03.2013, який є останнім днем користування об'єктом суборенди.

З укладенням 01.10.2012 сторонами договору № 2762-фф дія договору № 1898-фф від 01.04.2011 припинилась.

Відповідно до п. 4.1. договору № 2762-фф передача об'єкта суборенди суборендарю здійснюється за актом приймання-передачі.

Згідно акту прийому-передачі від 01.10.2012 орендар передав, а суборендар прийняв частину нежитлового приміщення, загальною площею 381,9 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 47.

Відповідно до п. 2.1. договору № 2762-фф строк суборенди починається з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта суборенди в користування суборендареві, який є невід'ємною частиною цього договору, та закінчується 30.09.2013, який є останнім днем користування об'єктом суборенди.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 3.2. договору № 1898-фф розмір місячної плати за суборенду становить 30 552,00 грн.

Додатковою угодою від 01.04.2011 до договору № 1898-фф сторони дійшли згоди, що суборендар має щомісяця сплачувати компенсацію комунальних послуг (вивіз сміття) в розмірі 75,00 грн.

Додатковою угодою від 01.12.2011 до договору № 1898-фф сторони узгодили, що з 01.01.2012 розмір орендної плати за суборенду становить 32 461,50 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору № 2762-фф розмір місячної плати за суборенду становить 32 461,50 грн.

Додатковою угодою від 01.10.2012 до договору № 2762-фф сторони дійшли згоди, що суборендар має щомісяця сплачувати компенсацію комунальних послуг (вивіз сміття) в розмірі 75,00 грн.

Додатковою угодою від 01.10.2012 до договору № 2762-фф сторони узгодили, що в період з 01.10.2012 по 31.12.2012 розмір орендної плати за суборенду становить 64 923,00 грн.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.4. договору № 1898-фф та договору № 2762-фф передбачено, що поточна плата за суборенду сплачується орендарю авансом до 5-го числа поточного місяця за наступний місяць.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договорів не виконав основного обов'язку орендаря щодо внесення орендної плати та плати за комунальні послуги в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно підписаного та скріпленого печатками обох сторін акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2013, складає 391 322,00 грн.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 391 322,00 грн. боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договорів, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.1. договору № 1898-фф та договору № 7262-фф передбачено, що у випадку несвоєчасного перерахування сум, зазначених у ст. 3 договору та страхового платежу, суборендар сплачує орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми оплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 7.2. договору № 1898-фф та договору № 7262-фф якщо орендарем будуть виявлені випадки порушення умов і правил договору, у тому числі правил, викладених у додаткових угодах до договору, він має право стягнути із суборендаря штраф у розмірі 10% місячної плати за суборенду з урахуванням індексації.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договорів сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язань щодо сплати платежів за договорами.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеними між сторонами договорами передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендних платежів відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 7.1. договорів, розмір якої, за розрахунками суду становить 15 470,86 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 15 470,86 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню. В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 2 797,69 грн. в позові слід відмовити, оскільки нараховані з порушенням чинного законодавства, а саме застосовано розмір облікової ставки НБУ 7%, тоді як згідно постанови Правління Національного банку України № 315 від 09.08.2013 установлено з 13.08.2013 облікову ставку в розмірі 6,5%.

Оскільки, матеріали справи свідчать, що прострочення оплати орендної плати за об'єкт суборенди мало місце, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 3 253,65 грн. (за обґрунтованим розрахунком).

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендних платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3 267,22 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору не передбачений інший розмір процентів.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 267,22 грн. 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 31,13 грн. витрат позивача на отримання витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та 61,20 грн. витрат позивача на отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не підлягають задоволенню, оскільки

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» до інших витрат у розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Отже, витрати позивача на отримання витягів з ЄДРПОУ на відповідача не віднесено до витрат, які відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України можуть бути покладені на відповідача.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Да Вінчі «Голансько-Українська бізнес-компанія» (м. Київ, пр. Перемоги, 47, код ЄДРПОУ 34575785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 32294926) 391 322 (триста дев'яносто одну тисячу триста двадцять дві) грн. 00 коп. основного боргу по орендній платі та комунальним послугам, 15 470 (п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят) грн. 86 коп. пені, 3 253 (три тисячі двісті п'ятдесят три) грн. 65 коп. штрафу, 3 267 (три тисячі двісті шістдесят сім) грн. 22 коп. - 3% річних, 8 266 (вісім тисяч двісті шістдесят шість) грн. 27 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 25.11.2013.

Суддя В.В.Сівакова