Рішення

від 21.11.2013 по справі 910/19756/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19756/13 21.11.13

За позовом ТОВ "Інтерлінія"

до ТОВ "Ерфол Стейт Груп"

про стягнення 15881,21 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача не прибув

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв"язку з неналежним виконанням умов договору-доручення № 568 на надання транспортно-експедиційних послуг від 11.10.2012 у розмірі 15881,21 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.10.2013 порушено провадження у справі № 910/19756/13 та призначено до розгляду на 07.11.2013.

Представник відповідача в судове засідання 07.11.2013 з'явився, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник позивача в судове засідання 07.11.2013 не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Розгляд справи відкладено на 21.11.2013.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 21.11.2013 не з'явилися, позивач причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідач через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд відмовив з задоволенні даного клопотання, оскільки матеріалів справи достатньо для винесення рішення по даній справі.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

11.10.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерлінія»(далі позивач, повірений) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ерфол Стейт Групп»(далі відповідач, довіритель) було укладено Договір № 568 доручення на надання транспортно-експедиційних послуг (організацію автомобільних перевезень вантажів) (надалі-Договір).

Відповідно до п. 1.1. договору довіритель доручає, а повірений зобов'язується, діючи від імені та за рахунок довірителя за обумовлену плату і в обумовлений строк, організувати перевезення вантажу, наданого довірителем, автомобільним транспортом.

На підставі Договору було укладено наступні Договори-Заявки:

1. Договір-Заявка № 569 від 02.07.2013 на надання транспортно-експедиційних послуг за маршрутом м.Кам'янка-Бузька (Україна) - м.Мінськ (Республіка Білорусь) на суму 9 000,00 грн.(дев'ять тисяч грн. 00 коп.);

2. Договір-Заявка № 736 від 24.07.2013 на надання транспортно-експедиційних послуг за маршрутом м.Львів (Україна) - м.Мінськ (Республіка Білорусь) на суму 9 000,00 грн.(дев'ять тисяч грн. 00 коп.).

Як свідчать матеріали справи, свої зобов'язання згідно умов Договору та Заявок ТзОВ «Інтерлінія» виконало в повному обсязі, про що свідчать відмітки в міжнародних товарно-транспортних накладних та акти виконаних робіт, а саме:

- CMR серії А № 144691 з печаткою вантажоотримувача ТзОВ «Десятка Строй» від 08.07.2013 та акт надання послуг № Т000083 від 08.07.2013, засвідчений печатками та підписами сторін.

- CMR серії А № 144704 з печаткою вантажоотримувача ТзОВ «Євроторг» від 29.07.2013 та акт надання послуг № Т000095 від 29 липня 2013, засвідчений печатками та підписами сторін.

Відповідно до п.4.1. - 4.2. Договору розрахунки за надані послуги відбуваються в гривнях, на основі цін, узгоджених в заявці на перевезення. Сторони домовились вважати, що ціни, вказані в підтвердженій ними заявці, являються узгодженими і остаточними.

Оплата послуг відбувається шляхом перерахування грошових коштів Довірителем на розрахунковий рахунок Повіреного.

Згідно п.17 Договору-Заявки № 569 від 02.07.2013 оплата в сумі 9 000,00 грн. за надані послуги мала відбутися протягом 12-14 банківських днів після отримання оригіналів документів (CMR, акт виконаних робіт, рахунок і т.д.), а згідно п. 17 Договору- Заявки № 736 від 24.07.2013 оплата в сумі 9 000,00 грн. за надані послуги мала відбутися протягом 10-12 банківських днів після отримання оригіналів документів (CMR, акт виконаних робіт, рахунок і т.д.). Вищезгадані документи скеровувались на адресу ТзОВ «Ерфол Стейт Групп» 11.07.2013 (CMR серії А № 144691, акт надання послуг № Т000083 від 08.07.2013 та рахунок на оплату № 83 від 08.07.2013) та 06.08.2013(CMR серії А № 144704, акт надання послуг № Т000095 від 29.07.2013 та рахунок на оплату № 95 від 29.07.2013), про що свідчать квитанції поштових відділень від 11.07.2013 та 06.08.2013.

Враховуючи час на поштовий обіг (3 дні), то граничною датою оплати згідно Договору-Заявки № 569 від 02.07.2013 було 02.08.2013, а згідно Договору-Заявки № 736 від 24.07.2013 - 27.08.2013.

09.09.2013 на адресу ТзОВ «Ерфол Стейт Групп» скеровувалась претензія № 1- 09/09.2013 про стягнення заборгованості, яка була отримана відповідачем 17.09.2013, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Дана претензія була залишена без відповіді, проте 20.09.2013 ТзОВ «Ерфол Стейт Групп» здійснило часткову оплату рахунку № 83 від 08.07.2013 в розмірі 3 000, 00 грн.

Отже, станом на день звернення до суду заборгованість згідно Договорів-Заявок № 569 та 736 становить 15 000,00 грн.

Таким чином, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

У статтях 638 та 639 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір в певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначає стаття 181 ГК України. У частині 1 цієї статті йдеться про те, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами, тощо, а також підтвердження до виконання замовлення.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1. ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Цивільним кодексом України визначені загальні обв'язки сторін договору перевезення.

Так, згідно з ст. 917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Через канцелярію суду відповідач подав суду докази сплати заборгованості перед позивачем в сумі 15 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1969 від 22.10.2013, № 1997 від 24.10.2013 та № 2011 від 01.11.2013.

У зв'язку з наведеним суд припиняє провадження в частині стягнення з відповідача 15 000,00 грн.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі за відсутності предмету спору.

Дослідивши матеріали справи та зважаючи на те, що борг відповідачем сплачено і між сторонами не залишилось неврегульованих питань, суд дійшов до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 15 000,00 грн. При цьому суд враховує, що припинення провадження у справі не суперечить вимогам закону і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення грошового зобов'язання в розмірі 310,19 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом п. 5.6. договору у випадку прострочки платежів, передбачених п.4 Договору винна в про строчці сторона оплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Оскільки відповідачем було порушено зобов'язання з оплати наданих послуг, відповідно до п. 5.6. Договору на суму основної заборгованості Позивачем нараховано пеню в розмірі 310,19 грн., розрахунок якої додається до позовної заяви.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 310,19грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 71,02 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, три відсотки річних становлять 71,02 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 500,00 грн.

В підтвердження вказаних витрат позивач надав суду:

Договір про надання правової допомоги № 17 від 04.10.2013 з ПП «Юридична фірма «Паритет Плюс», платіжне доручення №740 від 04.10.2013 на суму 500,00 грн. за юридичні послуги, рахунок-фактуру № СФ-0000026 від 04.10.2013.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" - витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

У зв'язку з наведеним суд задовольняє позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на юридичні послуги в сумі 500,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору, оскільки відповідач сплатив свою заборгованість перед позивачем після звернення останнього до суду з даним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 15 000,00 грн.

2. В іншій частині позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінія" задовольнити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ерфол Стейт Груп"(01021, м. Київ, Шевченківський район, вул. М.Грушевського, буд. 28/2, код ЄДРПОУ 37955465) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінія" (79034, м. Львів, буд. 34, кв. 4, код ЄДРПОУ 20804172) пеню в сумі 310(триста десять) грн. 19 коп., 3% річних в сумі 71(сімдесят одна) грн. 02 коп., витрати на юридичну допомогу в сумі 500(п'ятсот) грн. 00 коп., судовий збір в сумі 1 720(одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 25.11.2013