Рішення

від 25.11.2013 по справі 901/3591/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.11.2013 Справа № 901/3591/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Група Юг Сімферополь»

(вул. Балаклавська, 68, м. Сімферополь, АР Крим, 95048)

до фізичної особи - підприємця Заітова Рустема Джафєровича

(вул. Леніна, 17, с. Тургенєвка, Бахчисарайський район, АР Крим, 98463)

про стягнення 62 951.68 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: Баулін Артем Олегович, представник, довіреність 3895 від 27.09.13, ТОВ «Группа Юг Сімферополь»;

Від відповідача: не з'явився, ФОП Заітов Р. Д.;

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Група Юг Сімферополь» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до фізичної особи - підприємця Заітова Рустема Джафєровича та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №010613-005 від 01.06.2013 року основний борг в розмірі 59 993.11 грн.; 40 % річних від простроченої суми в розмірі 1 972.38 грн.; 50% річних від простроченої суми в розмірі 986.19 грн., всього 62 951.68 грн..

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки товару в частині своєчасної та повної оплати його вартості.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача явку у судове засідання не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що судова кореспонденція у разі ненадання сторонами іншої адреси надсилається за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Таке повідомлення згідно з положеннями вказаної правової норми вважається належним.

Так, з матеріалів справи вбачається, що копії ухвал суду направлялись відповідачу за адресою, яка відповідає адресі, зазначеній у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 31-32), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією переліку згрупованих поштових відправлень рекомендованою кореспонденцією (оборотна сторона а.с. 2, 49).

При цьому, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, надіслане судом на адресу відповідача, повернулось із відміткою про отримання останнім судової кореспонденції (а.с. 25).

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи та матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства - свободу у наданні сторонами своїх документів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Однак, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вказані обставини, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

01 червня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Група Юг Сімферополь» (постачальник) та фізичною особою - підприємцем Заітовим Рустемом Джафєровичем (покупець) укладений договір поставки № 010613-005, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму (а.с. 7-12).

Відповідно до пункту 1.2 договору загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами марками, типами, розмірами визначаються специфікацією, яка укладається одночасно з укладеним цього договору і після укладання сторонами є невід'ємним додатком до цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору поставка товарів здійснюється на умовах EXW (Інкотермс 2000 р.), місце поставки - склад постачальника, розташований у м. Сімферополь.

Право власності на поставлені товари переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за накладною (пункт 2.4 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору покупець направляє постачальнику замовлення на поставку товару, користуючись відповідною електронною формою, доступного для покупця на сайті постачальника або по електронній пошті.

Згідно з пунктом 3.2 договору постачальник зобов'язується поставити товар не пізніше 7 робочих днів з моменту погодження сторонами замовлення.

Пунктом 3.3 договору визначено, що найменування, ціна за одиницю товару та кількість товару, що входить у партію поставки, визначаються у накладних на товар. Дата, вказана у накладній про прийняття товару покупцем, є датою поставки товару постачальником та фактичним виконанням замовлення.

Відповідно до пункту 7.1 договору покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 14 календарних днів з дати поставки товару постачальником.

Згідно з пунктом 7.10 договору в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі: за прострочення до 30 календарних днів - 40 % річних, за прострочення більше ніж на 30 календарних днів - 50 % річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику.

Договір поставки вступає в дію з дати його укладання (підписання) та скріплення печатками і діє протягом одного року. Якщо після закінчення календарного року жодна зі сторін не внесла пропозицій щодо розірвання цього договору, або щодо зміни його умов, договір вважається подовженим ще на один календарний рік (пункт 11.1 договору).

На виконання умов зазначеного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 59 993.11 грн., що підтверджується накладною № 200803 від 20 серпня 2013 року, яка підписана та засвідчена печатками сторін (а.с. 13).

Проте, до теперішнього часу вартість товару відповідачем не оплачена, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 59 993.11 грн..

Вказане з'явилося підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Група Юг Сімферополь» із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

За своєю правовою природою спірний договір є договором поставки, який укладено відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним за договором № 010613 від 01 червня 2013 року було поставлено відповідачу товар, який останнім не оплачений, в результаті чого за ним утворилася заборгованість у сумі 59 993.11 грн..

Факт поставки товару відповідачу підтверджується накладною № 200803 від 20 серпня 2013 року, яка підписана та засвідчена печатками сторін (а.с. 13).

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 59 993.11 грн. також підтверджується актом звірення взаємних розрахунків станом на 22 серпня 2013 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками ( а.с. 44), оригінал якого був оглянутий в судовому засіданні 25 листопада 2013 року.

Відповідачем доказів оплати вартості товару суду не надано.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає доводи позивача про наявність у відповідача обов'язку оплатити вартість отриманого товару в розмірі 59 993.11 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 40% річних в сумі 1972.38 грн. та 50 % річних в сумі 986.19 грн., нарахованих на суму заборгованості за загальний період з 04 вересня 2013 року по 15 жовтня 2013 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, пунктом 7.10 договору сторони визначили, що в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі: за прострочення до 30 календарних днів - 40 % річних, за прострочення більше ніж на 30 календарних днів - 50 % річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику.

Суд виходить з того, що 40 % та 50 % річних є іншим розміром процентів за користування чужими грошовими коштами, який встановлений сторонами у договорі згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Одночасно суд звертає увагу, що 40 % та 50 % річних не є штрафними санкціями.

Так, колегія суддів Верховного суду України, при прийнятті постанови від 08 листопада 2010 року за результатами розгляду заяви публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 5 серпня 2010 року у справі № 4/719 за позовом заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі фінансового управління Деснянської у м. Києві державної адміністрації до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» про стягнення 351551.50 грн., - встановила наступне.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція, що до складу грошового зобов'язання входять інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних, висловлена у постанові Верховного Суду України від 16 травня 2006 року у справі № 10/557-26/155 за позовом акціонерного товариства закритого типу «Адрем» до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 327 786 грн. 70 коп., у тому числі 253 395 грн. 68 коп. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 10 518 грн. 88 коп. річних, 63 872 грн. 14 коп. пені.

При цьому, право сторін встановлювати умовами договорів інший, ніж передбачено законом, розмір річних передбачено положеннями статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунок, складений позивачем, суд встановив, що він розрахований вірно, що розміри 40% та 50 % річних за періоди, вказані у позові, складають 1972.38 грн. та 986.19 грн. відповідно, а отже саме в цих сумах підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 25 листопада 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив :

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Заітова Рустема Джафєровича (вул. Леніна, 17, с. Тургенєвка, Бахчисарайський район, АР Крим, 98463, ідентифікаційний номер 2318009819) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Група Юг Сімферополь» (вул. Балаклавська, 68, м. Сімферополь, АР Крим, 95048, код ЄДРПОУ 35173949) заборгованість в сумі 59 993.11 грн., 40% річних в сумі 1 972.38 грн., 50 % в сумі 986.19 грн. та 1720.23 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Радвановська