Рішення

від 19.11.2013 по справі 910/17069/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2013 р. Справа № 910/17069/13

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства «Система» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Плазма» про стягнення заборгованості,

представники:

позивача: Пацак А.Ф. (дов. б/н від 25.04.2013);

відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

З господарського суду міста Києва до господарського суду Київської області за підсудністю надійшла справа за позовом Приватного підприємства «Система» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Плазма» про стягнення 199774,20 грн боргу , 29966,13 грн пені , 12446,20 грн 3% річних .

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 2/02 від 01.02.2012.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.10.2013 справу прийнято до свого подальшого провадження суддею А.Ф. Черногузом, розгляд справи призначено на 29.10.2013.

Ухвалою від 29.10.2013 розгляд справи було відкладено на 05.11.2013.

Ухвалою від 05.11.2013 розгляд справи було відкладено 19.11.2013.

В судовому засіданні 19.11.2013 суд заслухав пояснення представника позивача. Останнім було подано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, якою зменшено заявлену у позовній заяві суму 3% річних до 8505,45 грн . Вказана заява прийнята судом до уваги. Отже, позовні вимоги розглядаються судом у їх кінцевій редакції. Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням вказаної заяви у повному обсязі. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

01.02.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НВО «Плазма» (замовник) та Приватним підприємством «Система» (підрядник) було укладено договір № 2/02, відповідно до п.п. 1.1., 1.3. якого підрядник зобов'язується за дорученням замовника виконати проектні роботи та влаштування проколів методом горизонтального буріння, в строки, передбачені цим договором. Замовник зобов'язується провести оплату виконаних робіт на умовах цього договору, характеристика робіт: буріння проколів з затягуванням поліетиленової труби діаметром D=110 мм, 4 проколи через автодорогу М-ОЗ Київ-Харків Довжанський на км 28+785.

Ціна договору погоджена сторонами і складає 500000,00 грн та є динамічною (п.п. 2.1., 2.2. договору).

Пунктами 4.1., 4.2., 4.3. договору сторони передбачили наступний порядок розрахунків: перший етап: замовник перераховує підряднику аванс в сумі 100000,00 грн на виконання проектно-вишукувальних робіт і підготовку до виконання проколів; другий етап: 300000,00 грн на придбання матеріалів та ризики; третій етап: 100000,00 після прийняття виконаних робіт замовником.

31.05.2012 сторонами було підписано акт виконаних робіт № 5, яким сторони зафіксували, що роботи згідно договору № 2/02 від 01.02.2012 виконані якісно, в строк та в повному об'ємі, замовник претензій до якості виконаних робіт не має. Вартість робіт відповідно до акту склала 450000,00 грн.

Таким чином суд встановив, що позивач належним чином виконував свої договірні зобов'язання. Крім того відповідачем не подавалося до суду відзиву на позов або будь-яких заперечень проти позову.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав обумовлені сторонами роботи у належний термін та в повному обсязі. А відтак, у відповідача виник обов'язок оплатити вартість прийнятих згідно акту робіт у повному обсязі.

Відповідно до виписки з рахунку позивача, наданої Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», відповідачем було зроблено на користь позивача наступні проплати: 12.12.2012 - 50000,00 грн; 02.02.2012 - 100225,80 грн; 02.04.2012 - 100000,00 грн.

А відтак, суд дійшов висновку, що відповідач не належним чином виконує свої грошові зобов'язання за договором № 2/02 від 01.02.2012, а загальна сума заборгованості за договором становить 199774,20 грн.

Між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків та графік погашення заборгованості, відповідно до якого божник зобов'язався погасити існуючу заборгованість до 21.09.2012.

Також відповідачем було складено гарантійний лист, в якому він повідомив позивача, що зобов'язується повернути суму боргу до 28.11.2012.

Такі дії відповідача свідчать про фактичне визнання ним своєї заборгованості перед позивачем.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про доведеність існування боргу відповідача перед позивачем в розмірі 199774,20 грн, а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 29966,13 грн пені та 8505,45 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З аналізу даних норм вбачається, що сторони повинні передбачити розмір пені та можливість її стягнення у договорі.

Відповідно до п. 6.1. договору за порушення умов цього договору винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Отже, судом встановлено, що сторони у договорі не конкретизували характер відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої ст.ст. 1 та 2 Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства (аналогічна правова позиція викладена в Роз'ясненні Вищого Арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»).

За таких обставин суд вважає нарахування позивачем пені безпідставним, а відтак в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 29966,13 грн грн пені суд відмовляє.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у позивача виникло право нарахування 3% річних за весь період прострочення боржником свого зобов'язання щодо оплати робіт.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 8505,45 грн 3% річних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Плазма» (код ЄДРПОУ 31409702) на користь Приватного підприємства «Система» (код ЄДРПОУ 20595538) 199774,20 грн боргу, 8505,45 грн 3% річних, а також 4165,60 грн судового збору.

3. В решті заявлених позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Суддя А.Ф. Черногуз