ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/19417/13 13.11.13р.
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство СТ-КВАРЦ», м.Київ, ЄДРПОУ 35830012
про розірвання договору та повернення майна
Суддя Любченко М.О.
Представники:
від позивача: Карук О.О. - по дов.
від відповідача: Лебедюк Ю. А. - по дов.
Згідно із ст.77 ГПК України
в засіданні суду оголошувалась перерва
з 30.10.2013р. до 13.11.2013р.
СУТЬ СПРАВИ:
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Кримський Титан», м.Армянськ в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан», м.Вільногірськ звернулось до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство СТ-КВАРЦ», м.Київ про:
- розірвання договору б/н від 05.08.2009р. купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Кримський Титан» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство СТ-КВАРЦ»;
- повернення, а саме вилучення у Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» фундаменту під виробництво по здобуванню кварцових пісків для скляної промисловості, дільниця доводки, літера за планом земельної ділянки ф-т, загальною площею 486,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с/рада Боровківська, промисловий об'єкт - 30 км автошляху Верхньодніпровськ - Вільногірськ - с.Вільні Хутори пункт III в натурі.
29.10.2013р. до господарського суду м.Києва надійшла заява №01-28/6049 від 24.10.2013р. Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» про доповнення (збільшення) позовних вимог, відповідно до якої позивачем було заявлено позовні вимоги про:
- розірвання договору б/н від 05.08.2009р. купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Кримський Титан» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство СТ-КВАРЦ»;
- повернення Приватному акціонерному товариству «Кримський Титан» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» фундаменту під виробництво по здобуванню кварцових пісків для скляної промисловості, дільниця доводки, літера за планом земельної ділянки ф-т, загальною площею 486,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с/рада Боровківська, промисловий об'єкт - 30 км автошляху Верхньодніпровськ - Вільногірськ - с.Вільні Хутори пункт III в натурі.
- визнання права власності на фундамент під виробництво по здобуванню кварцових пісків для скляної промисловості, дільниця доводки, літера за планом земельної ділянки ф-т, загальною площею 486,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с/рада Боровківська, промисловий об'єкт - 30 км автошляху Верхньодніпровськ - Вільногірськ - с.Вільні Хутори пункт III в натурі за Приватним акціонерним товариством «Кримський Титан».
За змістом ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
При цьому, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
У п.3.11 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що Господарським процесуальним кодексом, зокрема ст.22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, об'єднання позовних вимог чи зміну предмета або підстав позову.
Одночасно, за приписами вказаного вище пункту Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру . Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог , то фактично йдеться про подання іншого позову.
Як вказувалось вище, відповідно до заяви №01-28/6049 від 24.10.2013р. позивач просить додатково до вимог, викладених у позовній заяві №01-28/5510 від 03.10.2013р., визнати право власності на фундамент під виробництво по здобуванню кварцових пісків для скляної промисловості, що за своєю правовою природою є немайновою вимогою.
Отже, господарський суд дійшов висновку, що позивачем у заяві №01-28/6049 від 24.10.2013р. не було дотримано приписів Господарського процесуального кодексу та всупереч ст.22 вказаного нормативно-правового акту, заявлено нову самостійну вимогу.
Таким чином, враховуючи зміст ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позицію Вищого господарського суду України, з огляду на фактичне заявлення позивачем нової позовної вимоги господарський суд не приймає до розгляду вимоги позивача, викладені ним в заяві №01-28/6049 від 24.10.2013р.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на істотне порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство СТ-КВАРЦ» умов договору б/н від 05.08.2009р. купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна в частині здійснення оплати в повному обсязі та в передбачені договором строки.
У відзиві №28/10/301 від 28.10.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство СТ-КВАРЦ» позовні вимоги визнало в повному обсязі.
Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив:
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.11 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, між Приватним акціонерним товариством «Кримський Титан» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство СТ-КВАРЦ» (покупець) було укладено договір б/н від 05.08.2009р. купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Згідно з п.1 договору б/н від 05.08.2009р. купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у власність фундамент під виробництво по здобуванню кварцових пісків для скляної промисловості, дільниця доводки, літера за планом земельної ділянки ф-т, загальною площею 486,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с/рада Боровківська, промисловий об'єкт - 30 км автошляху Верхньодніпровськ - Вільногірськ - с.Вільні Хутори пункт III в натурі та сплатити продавцю обумовлену цим договором вартість об'єкту продажу.
Пунктом 8 оспорюваного правочину сторони погодили, що під передачею нерухомого майна від продавця до покупця розуміється підписання акту приймання-передачі об'єкта продажу. Такий акт повинен бути підписаний сторонами не пізніше ніж через 3 дні з моменту укладання цього договору.
Як свідчать матеріали справи, акт приймання-передачі майна за договором б/н від 05.08.2009р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство СТ-КВАРЦ» було підписано представниками сторін 05.08.2009р.
У п.17 спірного правочину передбачено, що право власності на придбане нерухоме майно виникає у покупця з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно. Покупцю необхідно після державної реєстрації договору здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки без номеру та дати з Реєстру прав власності на нерухоме майно, що надійшла до господарського суду м.Києва 07.11.2013р., 16.09.2009р. за Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство СТ-КВАРЦ» було зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно.
Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Зазначеною правовою нормою законодавець поділяє підстави для розірвання договору у судовому порядку на законні та договірні. Так, підставами для розірвання договору, що випливають зі змісту закону є істотне порушення договору винною стороною та інші випадки, передбачені законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України).
Отже, приписи ст.651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору. Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у постановах від 01.04.2013р. по справі №5002-21/2895-2012 та від 18.04.2013р. по справі №5023/4499/12.
З правової природи відносин купівлі-продажу вбачається, що при укладанні вказаного договору продавець, перш за все, має на меті отримання плати за переданий у власність іншої особи товар. При цьому, після проведення аналізу поняття договору купівлі-продажу, яке наведено у ст.655 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що сплата певної грошової суми є одним з основних обов'язків покупця, виконання якого і забезпечує досягнення продавцем того результату, на який він розраховує при укладанні такого договору.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно з приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 5 договору б/н від 05.08.2009р. покупця зобов'язано сплатити продавцю ціну об'єкту продажу протягом 1 року з моменту укладання договору.
Відповідно до п.4 вказаного договору продаж здійснюється за 1 338 131,61 грн.
Проте, за твердженням позивача, всупереч нормам чинного законодавства та укладеного між сторонами договору, відповідачем обов'язок оплатити товар виконано не було.
Ухвалою господарського суду від 09.10.2013р. відповідача було зобов'язано надати докази, що підтверджують виконання грошових зобов'язань перед позивачем за спірним правочином. Проте, вказаних доказів відповідачем надано не було.
Наразі, заборгованість відповідача також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.08.2013р. Невиконання обов'язку оплатити товар за вказаним договором також визнається відповідачем у відзиві №28/10/301 від 28.10.2013р.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що всупереч умовам укладеного договору і положенням законодавства, відповідач взяте на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу б/н від 05.08.2009р. оплатити об'єкт продажу не здійснив.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа №301-28/2963 від 12.06.2013р. Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан», відповідачем було допущене істотне порушення умов договору, тому позивачем було втрачено інтерес щодо виконання цього договору та висунуто вимогу про розірвання правочину.
Наразі, відповідачем жодних заперечень з приводу розірвання спірного правочину не надано, в судовому засіданні 13.11.2013р. позов визнано в повному обсязі.
За висновками суду, невиконання відповідачем обов'язку оплатити товар за договором б/н від 05.08.2009р. є істотним його порушенням, оскільки позивач не отримав ті блага, на які розраховував при укладенні спірного договору.
Таким чином, виходячи з того, що факт допущення відповідачем істотного порушення умов підписаного між сторонами договору б/н від 05.08.2009р. купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна повністю доведений відповідними засобами доказування, позов Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство СТ-КВАРЦ» в частині розірвання спірного договору підлягає задоволенню.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог заявника щодо повернення, а саме вилучення у Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» фундаменту під виробництво по здобуванню кварцових пісків для скляної промисловості, дільниця доводки, літера за планом земельної ділянки ф-т, загальною площею 486,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с/рада Боровківська, промисловий об'єкт - 30 км автошляху Верхньодніпровськ - Вільногірськ - с.Вільні Хутори пункт III в натурі, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.202 Господарського кодексу України та ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
За приписами п.п.4, 5 ст.653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Отже, аналіз вказаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що загальним правилом позивач має право на звернення з вимогою про відшкодування збитків, завданих розірванням договору. При цьому виконане за договором до його розірвання поверненню не підлягає, якщо інше не передбачено договором або законом. Аналогічну позицію наведено у постанові від 20.02.2013р. Верховного Суду України по справі № 6-158цс12.
При цьому, господарський зазначає, що зі змісту спірного правочину не вбачається погодження сторонами повернення товару продавцю у разі розірвання договору.
Посилання позивача на те, що продавець має право вимагати повернення товару на підставі приписів ч.2 ст.697 Цивільного кодексу України господарським судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.
Як вже зазначалось вище, пунктом 17 спірного правочину передбачено, що право власності на придбане нерухоме майно у покупця виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно. Покупцю необхідно після державної реєстрації договору здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. За змістом наявної в матеріалах справи довідки №11793413 від 29.10.2013р. з Реєстру прав власності на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «СТ-Кварц» право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано 16.09.2009р.
За висновками суду, норма ч.2 ст.697 Цивільного кодексу України пов'язує право продавця на повернення товару у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар зберігається у продавця до моменту його повної оплати, тобто, при збереженні за продавцем права власності на товар. Вказаної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постановах від 28.11.2012р. по справі №5017/191/2012 та від 23.09.2013р. по справі №13/9/5022-378/2012.
Таким чином, господарським судом встановлено, що право власності на фундамент під виробництво по здобуванню кварцових пісків для скляної промисловості, дільницю доводки перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство СТ-КВАРЦ» у порядку, передбаченому укладеним між сторонами договором. Вказаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи документами. Отже, за продавцем право власності на об'єкт продажу не зберігається.
За таких обставин, позивач не має права вимагати повернення товару на підставі приписів норми ч.2 ст.697 Цивільного кодексу України.
Наразі, твердження Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» про обов'язок відповідача повернути товар як безпідставно набуте майно, оскільки після розірвання договору б/н від 05.08.2009р. у останнього зникає правова підстава для збереження майна, отриманого за цим правочином, також вважаються судом необґрунтованими та не беруться до уваги з огляду на таке.
За змістом ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
За приписами ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України встановлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Як вже неодноразово зазначалось судом, у пункті 17 спірного правочину передбачено, що право власності на придбане нерухоме майно у покупця виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно, що за матеріалами справи було здійснено 16.09.2009р.
За таких обставин, спірне майно було набуто відповідачем на законних підставах, а отже не підлягає поверненню, як безпідставно набуте з посиланням на норми ст.1212 Цивільного кодексу України. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 23.09.2013р. Вищого господарського суду України по справі №13/9/5022-378/2012.
За таких обставин, враховуючи наведене вище, позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути фундамент під виробництво по здобуванню кварцових пісків для скляної промисловості, дільниця доводки, літера за планом земельної ділянки ф-т, загальною площею 486,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с/рада Боровківська, промисловий об'єкт - 30 км автошляху Верхньодніпровськ - Вільногірськ - с.Вільні Хутори пункт III в натурі є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Враховуючи наведені приписи Господарського процесуального кодексу України, суд не приймає до уваги визнання відповідачем позову в повному обсязі, оскільки, як встановлено судом вище, вимоги позивача про повернення майна є безпідставними.
Наразі, при визначенні підсудності розглядуваного спору господарським судом враховано наступне:
Відповідно до ст.ст.13, 15 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (ст.16 Господарського процесуального кодексу України). Можливості визначення підсудності справи самими сторонами у договорі вказаним Кодексом України не передбачено.
За змістом ч.1 ст.15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
У п.1.2 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що якщо зобов'язаною за договором є кожна із сторін, справа розглядається господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Згідно з положенням ст.510 Господарського процесуального кодексу України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Як зазначалось, згідно з ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, оскільки за спірним договором зобов'язаною є кожна із сторін, приймаючи до уваги, що місцезнаходженням відповідача згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є місто Київ, за висновками суду, справа №910/19417/13 підлягає розгляду за місцезнаходженням відповідача господарським судом міста Києва.
Такі висновки суду підтверджуються позицією Вищого господарського суду України, що викладена в постанові від 20.06.2013р. по справі №5027/886/2012. При цьому, суд приймає до уваги, що предметом розгляду по даній справі не є вимоги позивача, які відносяться до виключної підсудності. Наразі, вимоги щодо повернення майна не є ідентичними вимогам про визнання права власності на майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні майном.
За таких обставин, за висновками суду, справа №910/19417/13 відноситься до підсудності господарського суду м.Києва.
Всі інші заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Задовольнити частково позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан», м.Армянськ в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан», м.Вільногірськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство СТ-КВАРЦ», м.Київ про:
- розірвання договору б/н від 05.08.2013р. купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Кримський Титан» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство СТ-КВАРЦ»;
- повернення, а саме вилучення у Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» фундаменту під виробництво по здобуванню кварцових пісків для скляної промисловості, дільниця доводки, літера за планом земельної ділянки ф-т, загальною площею 486,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с/рада Боровківська, промисловий об'єкт - 30 км автошляху Верхньодніпровськ - Вільногірськ - с.Вільні Хутори пункт III в натурі.
Розірвати договір б/н від 05.08.2013р. купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна - фундаменту під виробництво по здобуванню кварцових пісків для скляної промисловості, дільниця доводки, літера за планом земельної ділянки ф-т, загальною площею 486,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с/рада Боровківська, промисловий об'єкт - 30 км автошляху Верхньодніпровськ - Вільногірськ - с.Вільні Хутори пункт III, укладений між Приватним акціонерним товариством «Кримський Титан» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство СТ-КВАРЦ».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство СТ-КВАРЦ» (01601, м.Київ, Печерський район, вул.Мечникова, буд.2, літ.А, ЄДРПОУ 35830012) на користь Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» (96012, Автономна Республіка Крим, м.Армянськ, Північна промзона, ЄДРПОУ 32785994) в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» (51700, Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вул.Степова, буд.1, ЄДРПОУ 33173973) судовий збір в сумі 1147 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
У судовому засіданні 13.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено та підписано 18.11.2013р.
Суддя М.О. Любченко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 13.11.2013 |
Оприлюднено | 25.11.2013 |
Номер документу | 35444124 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Любченко М.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні