Постанова

від 25.11.2013 по справі 812/9657/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

5.1.2

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2013 року Справа № 812/9657/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Шибаєвій Т.В.,

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит-Техно» про підтвердження обґрунтованості прийнятого рішення № 000244/2 від 19.11.2013, -

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит-Техно», у якому позивачем заявлено таку вимогу:

- підтвердити обґрунтованість прийнятого Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Луганській області рішення № 000244/2 від 19.11.2013 в частині тимчасової заборони розповсюдження пральної машини WMSD 521 EV TM «ARISTON», серійний № 309188123, виробник Індезит Компані, Віале А. Мерлоні 47.60044, Фабріано (АМ), Італія, найменування та адреса імпортера не зазначена.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено таке.

Згідно наказу начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області від 11.11.2013 № 86 та направлення від 11.11.2013 № 000244 спеціалістами відділу ринкового нагляду проведено планову перевірку дотримання законодавства про ринковий нагляд товариством з обмеженою відповідальністю «Гранит-Техно», розташованого за адресою: Луганська область, м. Старобільськ, вул. Комунарів, 89-а (юридична адреса Луганська область, м. Алчевськ, проспект Металургів, 20).

Проведеною перевіркою встановлено, що на пральній машині WMSD 521 EV TM «ARISTON», серійний № 309188123, виробник Індезит Компані, Віале А. Мерлоні 47.60044, Фабріано (АМ), Італія, найменування та адреса імпортера не зазначена - відсутній Національний знак відповідності, що є порушенням вимог п.7 «Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 № 1149. Під час перевірки не надана документація, яка дає змогу ідентифікувати будь-якого суб'єкта господарювання, який поставив відповідну продукцію, що є порушенням п.5 ч.1 ст.8 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». За результатами перевірки складено акт від 14.11.2013 № 000244.

На підставі акта перевірки відповідачу 14.11.2013 надані проекти рішень, а 19.11.2013 рішення № 000244/1 та № 000244/2 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, а саме: обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами та обмеження надання продукції на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив (а.с.19).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд адміністративної справи за його відсутності (а.с.20).

З огляду на положення ч.6 ст.183-6 КАС України, суд вважає за можливе адміністративну справу розглянути за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов до такого.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що товариство з обмеженою відповідальністю «Гранит-Техно», ідентифікаційний код 33256698, зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 15.11.2004 за № 1 384 102 0000 000219, що підтверджено копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.15).

Відповідно до наказу від 11.11.2013 № 86 «Щодо проведення планових та позапланових перевірок на тиждень з 11.11.2013 по 15.11.2013» та направлення на проведення перевірки від 11.11.2013 № 000244 Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Луганській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гранит-Техно» з питань дотримання законодавства про ринковий нагляд, за результатами проведення якої складено акт від 14.11.2013 № 000244 (а.с.6, 7, 8-10).

Як вбачається з акта від 14.11.2013 № 000244, проведеною перевіркою встановлено, що на пральній машині WMSD 521 EV TM «ARISTON», серійний № 309188123, виробник Індезіт Компані, Віале А. Мерлоні 47.60044, Фабріано (АМ), Італія, найменування та адреса імпортера не зазначена - відсутній Національний знак відповідності, що є порушенням вимог п.7 «Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 № 1149.

На підставі акта перевірки відповідачу 14.11.2013 надано проекти рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів (а.с.11-12).

19.11.2013 Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Луганській області прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 000244/1, яким відносно пральної машини WMSD 521 EV TM «ARISTON», серійний № 309188123, виробник Індезіт Компані, застосовано обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (а.с.13).

Також, 19.11.2013 Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Луганській області прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 000244/2, яким відносно пральної машини WMSD 521 EV TM «ARISTON», серійний № 309188123, виробник Індезіт Компані, застосовано обмеження надання продукції на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку (а.с.14).

Посилаючись на норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом відповідно до приписів ст.183-6 КАС України.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Здійснення ринкового нагляду за продукцією, що охоплюється встановленими вимогами, врегульовано Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (ч.1 ст.2 цього Закону).

Метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам (ч.1 ст.4 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»).

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему.

Повноваження та порядок діяльності органів ринкового нагляду, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, встановлюються цим Законом, законами України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами України (ч.5 ст.10 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»).

Органи ринкового нагляду та сфери їх відповідальності визначаються Президентом України (ч.6 ст.10 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»).

Згідно п.1 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13.11.2011 № 465/2011, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністр).

Держспоживінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до п.п.«б» п.3 Положення основними завданнями Держспоживінспекції України є реалізація державної політики у сфері державного ринкового нагляду.

Держспоживінспекція України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності (п.п.3 п.4 Положення).

Згідно п.7 Положення Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Повноваження органів ринкового нагляду визначено ст.11 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», зокрема:

- проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування) (п.4 ч.1 ст.11);

- приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень (п.6 ч.1 ст.11).

Порядок проведення перевірок дотримання суб'єктами господарювання законодавства про ринковий нагляд та прийняття рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів встановлено Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877).

Згідно із ч.1 ст.8 Закону № 877 орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону; надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; накладати штрафні санкції та вживати заходи, передбачені законом.

Відповідно до ч.5 ст.4 Закону № 877 повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

Якщо законом передбачено, що обґрунтованість вжиття органом державного нагляду (контролю) заходів реагування має бути підтверджена судом, орган державного нагляду (контролю) звертається до адміністративного суду з адміністративним позовом не пізніше наступного робочого дня з дня видання (прийняття) відповідного розпорядчого документа.

Частиною 7 статті 7 Закону № 877 визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду лише у випадках, передбачених Конституцією та законами України (ч.3 ст.6 КАС України).

Особливості провадження у справах щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, визначені ст.183-6 КАС України, відповідно до якої провадження у справах щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування на виявлені під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності порушення вимог законодавства у разі, якщо необхідність такого підтвердження передбачена законом, здійснюється на підставі адміністративного позову суб'єкта владних повноважень, яким ужито відповідних заходів реагування.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що, як Закон № 877, так і КАС України, передбачають, що підтвердження обґрунтованості вжиття заходів реагування під час здійснення державного нагляду відбувається у разі, якщо необхідність такого підтвердження передбачена законом.

Тобто, підтвердженню в судовому порядку підлягають не всі рішення контролюючих органів про вжиття заходів реагування, а лише ті, щодо яких необхідність такого підтвердження прямо встановлена законом.

Суд зазначає, що Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є загальним законом, у той час як Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» є спеціальним законом для позивача.

Проаналізувавши зміст Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13.11.2011 № 465/2011, суд встановив, що нормами спеціальних законодавчих актів не передбачено необхідності підтвердження адміністративним судом обґрунтованості прийнятого позивачем рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та не надано позивачу право на звернення з даним позовом до суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку прийняте позивачем рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів не потребує підтвердження його обґрунтованості судом.

За таких обставин, зважаючи на відсутність встановленого законом обов'язку щодо підтвердження обґрунтованості прийнятого рішення - відсутні підстави для задоволення позову.

Щодо питання про розподіл судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з ч.2 ст.88 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Разом з позовною заявою позивачем було подано клопотання про звільнення від сплати судових витрат.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до розгляду адміністративної справи по суті.

На час розгляду справи судовий збір позивачем не сплачено.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно з ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що його кошторисом не передбачено витрати на сплату судового збору. Вказана обставина не є підтвердженням тяжкого матеріального стану та підставою для звільнення позивача від сплати судового збору.

Зважаючи на те, що позивача не звільнено від сплати судового збору, а ст.94 КАС України не передбачено їх стягнення з відповідача, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь Державного бюджету України судового збору у розмірі 68,82 грн.

Керуючись ст.ст.17, 18, 94, 158-163, 167, 183-6, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит-Техно» про підтвердження обґрунтованості прийнятого рішення № 000244/2 від 19.11.2013, - відмовити повністю.

Стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області (91021, м. Луганськ, вул. Тимірязєва, 50, ідентифікаційний код 37991168) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 68,82 грн. (шістдесят вісім гривень вісімдесят дві копійки).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.11 ст.183-6 КАС України апеляційні скарги на судові рішення суду першої інстанції подаються протягом трьох днів з дня їх ухвалення.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя К.О. Пляшкова