Постанова

від 20.11.2013 по справі 801/9654/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2013 р. об 11:36 Справа №801/9654/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Лоза М.С., за участю представників сторін: від позивача - Кульський Л.С., від відповідача - Одабаші А.А.; свідка - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бегемот-2009"

до Державої податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бегемот-2009" (далі - позивач) звернулось 10.10.2013 року до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0010582210 від 09.10.2013 року.

Позов мотивовано помилковістю висновків акту перевірки про завищення податкового кредиту у зв'язку з тим, що відповідні суми ПДВ не підтверджені податковими накладними постачальника.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.10.2013 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, з підстав, викладених у письмових запереченнях (т. 1 а.с. 199-202).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 36326830, взятий на облік в органах державної податкової служби та зареєстрований платником ПДВ (а.с. 4, 44, 45).

Посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.03.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.03.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 26.09.2013 року №881/22.10/36326830 (далі - Акт) (а.с. 6-31).

За висновками акту встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п. 198.1 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 розд. V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податку на додану вартість всього у сумі 516516 грн., у тому числі у травні 2012 року в сумі 235547 грн., у грудні 2012 року в сумі 280969 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0010582210 від 09.10.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 774774 грн. (у тому числі 516516 грн. за основним платежем та 258258 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 5).

Перевіряючи правомірність вказаних доводів податкового органу та обґрунтованість його висновків суд встановив наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом V цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п.14.1.185 п.14.1. ст.14 ПК України).

Згідно зі ст.198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності)податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Суд зазначає, що збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 774774 грн. (у тому числі 516516 грн. за основним платежем та 258258 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), визначене у податковому повідомленні - рішенні №0010582210 від 09.10.2013 року у зв'язку з наступними висновками перевірки.

Так, на думку податкових органів, позивачем у травні 2012 року необґрунтовано включено до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за травень 2012 року 235547 грн.; у грудні 2012 року необґрунтовано включено до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за грудень 2012 року 280969 грн.

Зазначені висновки зроблені відповідачем у зв'язку з тим, що позивачем до перевірки були надані лише факсові копії податкових накладних №17202 від 31.05.2012 року та №19933 від 31.12.2012 року на придбання товару - пиво в асортименті.

В судовому засіданні свідок, ОСОБА_3 (заступник директора з фінансових питань ТОВ «Бегемот-2009»), яка була повідомлена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, зазначила, що до перевірки позивачем були надані усі оригінали документів (прошиті та пронумеровані), факсових копій відповідачу не надавалось. Також свідок зауважила, що усі податкові накладні позивач отримує від контрагентів нарочно, тому факсових копій податкових накладних у позивача не може бути.

В ході розгляду справи позивачем надавалися суду для огляду оригінали податкових накладних №17202 від 31.05.2012 року на суму 1413282,32 грн., у тому числі ПДВ 235547,05 грн., №19933 від 31.12.2012 року на суму 1685812,30 грн., у тому числі ПДВ 280968,72 грн. Суд встановив відповідність копій податкових накладних їх оригіналам (а.с. 32-33).

Надані податкові накладні оформлені у чіткій відповідності з нормою ст. 201 ПК України, що надає право позивачу відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені ним у зв'язку із придбанням товару.

Окрім цього, позивачем був наданий витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №9124306, зареєстрованих в ДПІ у м. Сімферополі, в якому відображені податкові накладні №17202 від 31.05.2012 року та №19933 від 31.12.2012 року (а.с 34).

Зазначені податкові накладні також відображені позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних: податкова накладна №17202 від 31.05.2012 року - відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за червень 2012 року (а.с. 156); податкова накладна №19933 від 31.12.2012 року - відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за грудень 2012 року (а.с. 258).

Сума ПДВ у розмірі 235547,05 грн., визначена у податковій накладній №17202 від 31.05.2012 року віднесена позивачем до податкового кредиту в декларації з ПДВ за червень 2012 року, а не за травень 2012 року, як було зазначено відповідачем в акті перевірки (а.с. 152).

Сума ПДВ у розмірі 280968,72 грн., визначена у податковій накладній №19933 від 31.12.2012 року віднесена позивачем до податкового кредиту в декларації з ПДВ за грудень 2012 року (а.с. 224).

Позивач, при проведенні господарських операцій зі своїм постачальником, оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Факт проведення господарської операції з придбання товару позивачем підтверджується, а відповідачем не заперечується.

Згідно з ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Враховуючи викладене, позивачем правомірно було віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним №17202 від 31.05.2012 року та №19933 від 31.12.2012 року на загальну суму 516516 грн.

Відтак, податкове повідомлення-рішення №0010582210 від 09.10.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 774774 грн. (у тому числі 516516 грн. за основним платежем та 258258 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) є протиправним.

Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення №0010582210 від 09.10.2013 року визнається протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2294 грн. (Дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

В судовому засіданні 20.11.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 25.11.2013 року.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим №0010582210 від 09.10.2013 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Бегемот-2009" (ідентифікаційний код 36326830) суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 774774 грн. (у тому числі 516516 грн. за основним платежем та 258258 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бегемот-2009" (ідентифікаційний код 36326830) судовий збір у розмірі 2294 грн. (Дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.