Рішення

від 18.11.2013 по справі 910/17884/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/17884/13 18.11.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельний кооператив "Восток"

про стягнення 258 734,85 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Кучкова Ю.В., (за довіреністю від 13.06.2013);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 18 листопада 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

16.09.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява №93/21/7396 від 13.09.2013 Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Восток" про стягнення 258 734,85 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/17884/13. Розгляд справи призначено на 28.10.2013.

В судове засідання, призначене на 28.10.2013 з'явився представник позивача, надав усні пояснення по суті спору та додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача не з'явився, причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату і час судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2013 розгляд справи відкладено на 18.11.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання, призначене на 18.11.2013 з'явився представник позивача, надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2001 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі за текстом - позивач, ПАТ "Київенерго") та Житлово-будівельним кооперативом "Восток" (далі за текстом - відповідач, ЖБК "Восток") укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8242003 (далі за текстом - Договір).

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору і відповідно до законодавства України, позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах, згідно з Додатком 1 до Договору, а відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

На підставі п. 5 Додатку 4 до Договору відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Відповідно до п. 3 Додатка 4 до Договору відповідач сплату за вказаними в п. 2 додатку до Договору документами виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Однак, позивач стверджує, що свої зобов'язання за зазначеним Договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.12.2012 по 01.09.2013 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.09.2013 становить 239 648,78грн., що підтверджується Відомостями обліку спожитої теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та Розрахунком основного боргу за теплову енергію.

Враховуючи вищевказане, ПАТ "Київенерго" звернулося до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з ЖБК "Восток" 239 648,78 грн. за спожиту теплову енергію, пеню - 5 826,60 грн., 3% річних - 9 816,94 грн., інфляційні витрати - 3 442,53 грн.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 18.09.2013, 28.10.2013, суд зобов'язував відповідача надати письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правове обґрунтування своїх заперечень. Однак, всупереч вимог вказаних ухвал відповідач відзив до суду не надав та не надіслав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2001 між ПАТ "Київенерго" та ЖБК "Восток" укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8242003.

Пунктом 1.1. вказаного Договору передбачено, що предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п.2.1. Договору, при виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не були обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до п.2.1. енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до пункту 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із пунктом 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень частин 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Пунктом 2.3.2. Договору сторони передбачили, що абонент (відповідач) зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до Договору.

Як зазначено у п. 3.1.1. Договору Енергопостачальна організація має право вимагати від абонента (відповідача) виконання умов цього Договору.

Згідно з п.п. 2, 3 Додатку №4 до Договору абонент (відповідач) щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними в п. 2 цього Додатку документами, абонент (відповідач) виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно Додатку №1 до Договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку. Якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконує зобов'язання за Договором.

Як встановлено судом, за період з 01.12.2012 по 01.09.2013 споживач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії, у зв'язку з чим станом на 01.09.2013 в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту теплову енергію в розмірі 239 648,78 грн.

Наявна заборгованість підтверджується Відомостями обліку спожитої теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та Розрахунком основного боргу за теплову енергію.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 239 648,78 грн. суд вважає його обґрунтованим та документально підтвердженим.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 3 442,53 грн. та 3% річних в розмірі 9 816,94 грн. за період прострочення, вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем були правомірно нараховані 3 % річних та інфляційні втрати. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 3 % річних у розмірі 9 816,94 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 442,53 грн., суд вважає його обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.5. Додатка 4 до Договору передбачено, що на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) позивачем нараховується пеня у розмірі 0,5 % за кожний день до моменту його погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Наданий позивачем розрахунок пені у сумі 5 826,60 грн. відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 та ч. 2 ст. 49, ст. 75, п. 1-1 ч. 1, ч. 2 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Восток" (04112, м. Київ, вул. Академіка Грекова, буд. 12, код ЄДРПОУ 23492862) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305, р/р 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській обл. ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669) грошові кошти: борг за спожиту теплову енергію у сумі 239 648,78 грн. (двісті тридцять дев'ять тисяч шістсот сорок вісім гривень 78 копійок), пеню у сумі 5 826,60 грн. (п'ять тисяч вісімсот двадцять шість гривень 60 копійок), 3% річних у сумі 9 816,94 грн. (дев'ять тисяч вісімсот шістнадцять гривень 94 копійки), інфляційну складову боргу у сумі 3 442,53 грн. (три тисячі чотириста сорок дві гривні 53 копійки) та судовий збір у сумі 5 174,70 грн. (п'ять тисяч сто сімдесят чотири гривні 70 копійок).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 25.11.2013

Суддя Ю.В. Цюкало