Постанова

від 25.10.2013 по справі 804/10175/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2013 р. Справа № 804/10175/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді за участю:Букіна Л. Є., секретаря судового засіданняЧервяченко Д.В., представника позивача представника відповідача Коваленко С.О., Семєйко Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова компанія «Дніпроспецмет» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова компанія «Дніпроспецмет» (далі - позивач, ТОВ ТПК «Дніпроспецмет») 26.07.2013 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська), в якій просило (із урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 16.09.2013 року) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.04.2013 року №0000032206.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що податковим органом безпідставно зроблені в акті перевірки висновки про відсутність господарських операцій із контрагентом, оскільки факт вчинення господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний науково-технологічний центр «Е.С. Консалтінг» (далі - ТОВ «МНТЦ «Е.С. Консалтінг») підтверджуються первинними документами. Також представником позивача зазначено, що податковим органом порушено процедуру проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення (не було вручено наказ про проведення перевірки, направлення, акт перевірки).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні доводам позовної заяви.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведенні перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «МНТЦ «Е.С. Консалтінг».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки посадових осіб податкової служби під час здійснення податкового контролю, врегульовано положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно зі ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом:

ведення обліку платників податків, в порядку, визначеному в главі 6 ПК України;

інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в порядку, визначеному в главі 7 ПК України;

перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу (згідно глави 8 ПК України), а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок платників податків.

Згідно п.п. 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п.79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Судом встановлено, що позивач - ТОВ ТПК «Дніпроспецмет» зареєстроване 09.02.2000 року у Виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради, код ЄДРПОУ 3072673, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська.

Відповідно до наказу ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська від 22.02.2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ТПК «Дніпроспецмет» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «МНТЦ «Е.С. Консалтінг» (код ЄДРПОУ 31874632) за жовтень 2012 року, про що складено акт перевірки від 22.02.2013 року №722/226/30720673.

Згідно п.79.2 статті 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Податковим органом порушено вимоги цієї норми, оскільки позивачу наказ про проведення перевірки направлено засобами поштового зв'язку 22.02.2013 року, тобто у день її проведення.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.04.2013 року №0000032206, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 357 142,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 89285,67 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 08.04.2013 року №0000032206 рішеннями Державної податкової служби в Дніпропетровській області від 20.05.2013 року та Міністерства доходів і зборів України від 22.07.2013 року залишено без змін.

За результатами перевірки ТОВ ТПК «Дніпроспецмет» порушено вимоги п.185.1 статті 185, п. 198.3, ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ТОВ ТПК «Дніпроспецмет» податку на додану вартість за жовтень 2012 року на суму 357142,67 грн.

Перевіркою встановлено, що між підприємством ТОВ ТПК «Дніпроспецмет» та ТОВ «МНТЦ «Е.С. Консалтінг» укладено договори поставки від 16.03.2012 року № 020301, від 02.07.2012 року № 020701, від 03.07.2012 року № 030701, від 04.07.2012 року № 040701. Згідно даних договорів Постачальник (ТОВ «МНТЦ «Е.С. Консалтінг») зобов'язується передати у власність Покупця (ТОВ ТПК «Дніпроспецмет») товар, а Покупець зобов'язується приймати товар і оплатити його.

Відповідно до умов вищевказаних договорів ТОВ ТПК «Дніпроспецмет» отримано видаткові та податкові накладні щодо придбання труб титанових на суму 357 142,67 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту за жовтень 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до декларацій з ПДВ за жовтень 2012 року.

На думку податкового органу ТОВ ТПК «Дніпроспецмет» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «МНТЦ «Е.С. Консалтінг», оскільки ТОВ ТПК «Дніпроспецмет» до перевірки не надано: документи, що підтверджують транспортування товару; документи, що підтверджують розрахунки між суб'єктами господарювання.

Під час проведення перевірки податковим органом враховані висновки Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МНТЦ «Е.С. Консалтінг» (код ЄДРПОУ 31874632) щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами за жовтень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку, складеного ДП у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 10.01.2013 року №37/22.5-08/31874632, відповідно до якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємства-покупцям. Згідно цього акту ТОВ «МНТЦ «Е.С. Консалтінг» має стан 9 "відсутність платника за місцезнаходженням", первинні документи фінансово-господарської діяльності підприємством до перевірки не надано, посадові особи підприємства знаходяться у розшуку.

Слід зазначити, що межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальних характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником податків. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що були вчинені іншими особами, згідно з законом неможливе.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків і відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Разом з цим, з метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість для з'ясування, зокрема, таких обставин як рух активів у процесі здійснення господарської операції, судом витребувано від позивача всі документи первинного обліку, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «МНТЦ «Е.С. Консалтінг».

Щодо інших первинних документів, крім тих, що були досліджені під час проведення перевірки, представником позивача зазначено, що транспортування товару здійснювалось в межах одного приміщення (складу), а тому товарно-транспортні накладні не оформлювались.

Судом встановлено, що ТОВ «МНТЦ «Е.С. Консалтінг» знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Згідно договору оренди, укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ ТПК «Дніпроспецмет» 02.01.2012 року, останній орендує приміщення загальною площею 51,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно додаткових умов до договорів поставки від 02.07.2012 року № 020701, від 03.07.2012 року № 030701, від 04.07.2012 року № 040701, укладених між ТОВ ТПК «Дніпроспецмет» та ТОВ «МНТЦ «Е.С. Консалтінг», поставка товару здійснюється на склад продавця - АДРЕСА_1 Згідно договору оренди об'єкта нерухомості, укладеного між ФОП ОСОБА_6 та ТОВ ТПК «Дніпроспецмет» 02.01.2009 року, останній орендує приміщення, що знаходиться за цією ж адресою, що і склад продавця - ТОВ «МНТЦ «Е.С. Консалтінг»: АДРЕСА_1

Проте, під час проведення перевірки, позивачем не доведено, що товар дійсно був транспортований, оскільки жодного документу на підтвердження цих обставин ні податковому органу, ні суду не надано.

Суд не погоджується з твердженнями представника позивача, що ним підтверджено факт здійснення господарських відносин із ТОВ «МНТЦ «Е.С. Консалтінг», оскільки позивачем а ні під час проведення перевірки, а ні під час розгляду справи не надано документів щодо переміщення товару, його зберігання, сертифікації та прийняття.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. за № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозоли адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з цією нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно ст.4 Закону № 996-ХІV одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік є принцип превалювання сутності над формою, а саме: операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з п.п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.15 та 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Абзац 2 п.198.6 ст.198 ПК України визначає, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Перелік та типові форми первинних документів, які підтверджують оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на склад, встановлено наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 року №193 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку сировини та матеріалів». Такими документами є: Журнал обліку вантажів, що надійшли (форма №М-1), Журнал реєстрації довіреностей (форма №М-3), Прибутковий ордер (форма №М-4), Картка складського обліку матеріалів (форма №М-12), Матеріальний ярлик (форма №М-16), Реєстр приймання-здачі документів (Форма № М-13).

Податковому органу під час проведення перевірки, а також суду під час розгляду справи такі документи не надано.

Судом критично оцінені твердження представника позивача щодо не направлення платнику податків запиту про надання інформації та їх документального підтвердження, оскільки запит від 26.12.2012 року вручено головному бухгалтеру підприємства Забродько Т.В. особисто.

Окремі недоліки щодо порядку проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення, зокрема, не повідомлення про проведення перевірки, невручення представнику позивача податковим органом акту перевірки, не є підставою для скасування податкового повідомлення рішення, оскільки під час розгляду справи позивачем не доведено реальність здійснення господарських операції з контрагентом - ТОВ «МНТЦ «Е.С. Консалтінг», висновки податкового органу під час розгляду справи не спростовані.

З огляду на вищевикладене, відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України ТОВ ТПК «Дніпроспецмет» завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «МНТЦ «Е.С. Консалтінг» за жовтень 2012 року на суму 357142,67 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 357142,67 грн.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Тобто за наявності вищезазначених порушень правомірним є застосування за ці порушення до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 89285,67 грн.

З огляду на зазначене, у суду відсутні правові підстави для скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська від 08.04.2013 року №0000032206, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова компанія «Дніпроспецмет» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 11.11.2013 року.

Головуючий суддя Л.Є. Букіна