Ухвала

від 31.10.2013 по справі 9101/194954/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2013 р. справа № 2а/0470/4121/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 червня 2012 року у справі № 2а/0470/4121/12 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 3 квітня 2012 року звернувся до суду з позовом до Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, правонаступником якої є Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби, правонаступником якої в свою чергу є Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 27.02.2012 року № 0005301701 яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 11 625,00 грн., в тому числі основний платіж - 9 300,00, штрафні (фінансової) санкції в сумі 2 325,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 червня 2012 року позов задоволено.

Постанова суду мотивована правомірністю включення позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2010 року податку на додану вартість у сумі 9 300,00 грн., що підтверджується копією податкової накладної № 3620 від 30.12.2010 року та реєстром отриманих та виданих податкових накладних № 9.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, згідно якої посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову якою у задоволені позову відмовити.

Зазначає про не врахування судом першої інстанції наступних обставин, так хоча в видатковій накладній та рахунок-фактурі від 30.12.2010 року № 3620 постачальником зазначеного в них товару є ТОВ «Трансторгсінвест», а покупцем позивач, при цьому згідно податкової накладної від 30.12.2010 року № 3620 продавцем зазначеного в ній товару є позивач, а покупцем ТОВ «Трансторгсінвест», що свідчить про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2010 року податку на додану вартість у сумі 9 300,00 грн., що підтверджується копією податкової накладної № 3620 від 30.12.2010 року.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу позивач просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Посилається на необґрунтованість доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представників позивача, які заперечували щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 23.11.2011 року №19/170/26/06/9230 (далі - акт перевірки), на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.12.2012 року:

- № 0001311701 про сплату податку на додану вартість в сумі 26 557,00 грн. і застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 6 639,25 грн.;

- №0001321701 про сплату податку з доходів найманих працівників в сумі 1 876,05 грн. і застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 469,01 грн.;

- №0001331701 про сплату податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, та самозайнятих осіб в сумі 13 606,32 грн.

Підставою для нарахування податкових зобов'язань стали висновки відповідача:

- про порушення позивачем ст.ст. 1, 2 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», ст.13 розділу ІV Декрету №13-92, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2010 року у розмірі 13 017,38 грн.;

- правочини, укладені між ТОВ «Тродос Плюс» (код ЄДРПОУ 35933848) та ФОП ОСОБА_1 в серпні 2010 року відповідно до ч.1, ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215 ст.228 ЦК України є нікчемними та недійсними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, передбачених ст.655, 656 ЦК України, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;

- правочини укладені між ТОВ «Лотос 2010» (код ЄДРПОУ 37213527) та ФОП ОСОБА_1 в листопаді 2010 року відповідно до ч.1, ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215 ст.228 ЦК України є нікчемними та недійсними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, передбачених ст.655, 656 ЦК України, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;

- п.п. 7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 26 557,00 грн., в тому числі по періодах: серпень 2010 року - 7 272,00 грн., листопад 2010 року - 9 985,00 грн., грудень 2010 року - 9 300,00 грн.;

- п.п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19, п.п. 20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 1 876,05 грн., в тому числі по періодах: травень 2010 року - 265,20 грн., червень 2010 року - 265,20 грн., липень 2010 року - 133,20 грн., серпень 2010 року - 399,60 грн., вересень 2010 року - 266,40 грн., жовтень 2010 року - 272,10 грн., листопад 2010 року - 136,05 грн., грудень 2010 року - 138,30 грн.

Наведені висновки обґрунтовані:

- відсутністю реальної поставки товарів позивачу від ТОВ «Тродос Плюс», ТОВ «Трансторгінвест» та відсутності реального надання послуг позивачу від ТОВ «Лотос 2010» за взаємовідносинами з якими позивачем сформовано податковий кредит;

- встановленими обставинами використання позивачем праці неоформлених найманих осіб, які виконували роботу водіїв.

Внаслідок застосування позивачем, процедури узгодження податкових зобов'язань, визначених зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями від 02.12.2011 року, податкові повідомлення - рішення № 0001311701, № 0001321701 залишено без змін, а податкове повідомлення - рішення № 0001331701 було переглянуто та прийнято рішення від 13.02.2012 року № 1027/10/25-008 про його скасування в частині сплати 3,25 грн. податку з доходів фізичних осіб та збільшення на 9 300,00 грн. суму податку на додану вартість та 2 325,00 грн. застосованої штрафної санкції.

На підставі вказаного рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги Орджонікідзевська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області винесла оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0005301701 від 27.02.2012 року, яким визначено позивачу зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 11 625, 00 грн., в тому числі основний платіж - 9 300, 00 грн., штрафні санкції - 2 325, 00 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення - рішення відповідача від 27.02.2012 року № 0005301701 є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Згідно позиції відповідача, з якою не погодився суд першої інстанції, позивач в порушення вимог пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», включив до складу податкового кредиту за грудень 2010 року податку на додану вартість у сумі 9 300, 00 грн., що не підтверджений податковою накладною, оскільки під час перевірки позивачем було надано податковому органу податкову накладну від 30.12.2010 року яка містить наступні дані: особа (платник податку) - продавець ТОВ «Трансторгінвест», особа (платник податку) - покупець Фізична особа-підприємець ОСОБА_1. Загальна сума поставки згідно податкової накладної № 3620 від 30.12.2010 року становить - 55 800, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість у сумі - 9 300, 00 грн..

За позицією позивача, з якою погодився суд першої інстанції, висновки акту перевірки відповідача є необґрунтованими, оскільки позивач правомірно включив до складу податкового кредиту за грудень 2010 року податку на додану вартість у сумі 9 300, 00 грн., що підтверджується податковою накладною від 30.12.2010 року яка містить наступні дані: особа (платник податку) - продавець ТОВ «Трансторгінвест», особа (платник податку) - покупець Фізична особа-підприємець ОСОБА_1. Загальна сума поставки згідно податкової накладної № 3620 від 30.12.2010 року становить - 55 800, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість у сумі - 9 300, 00 грн..

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте протиправно, оскільки відповідачем не було надано суду доказів в підтвердження обставин на які посилається відповідач в обґрунтування правомірності оскарженого рішення.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), який був чинним на час виникнення спірних відносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. 7.51. ст. 7 Закону (168/97-ВР) датою виникнення права на податковий кредит вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу її отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. При цьому факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Між тим, як вірно було встановлено судом першої інстанції, враховуючи наявність спору лише щодо змісту податкової накладної № 3620 від 30.12.2010 року, обставини правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2010 року податку на додану вартість у сумі 9 300, 00 грн. підтверджується наданими суду документами:

копією податкової накладної від 30.12.2010 року № 3620, (оригінал якої було досліджено судом апеляційної інстанції та копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 33)), відповідно до якої продавцем є ТОВ «Трансторгінвест» - покупцем позивач, загальна сума поставки становить - 55 800, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість у сумі - 9 300, 00 грн.;

реєстром отриманих та виданих податкових накладних № 9, який було розпочато - 01.12.2010 року та закінчено - 31.12.2010 року, в якому серед переліку отриманих позивачем за грудень 2010 року податкових накладних зазначена податкову накладну від 30.12.2010 року № 3620.

Крім того, обставини продажу ТОВ «Трансторгінвест» позивачу шин 315/70 R 22,5 в кількості 4 штуки, шин 315/80 R 22,5 в кількості 2 штуки, дисків R 22,5 в кількості 6 штук, барабана гальмівного R 22,5 в кількості 6 штук, кулака гальмівного (вісь ТЕ) в кількості 6 штук на загальну суму - 55 800, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 9 300, 00 грн. підтверджується видатковою накладну від 30.12.2010 року яку було надано позивачем під час перевірки відповідача та про що зазначено в акті перевірки.

Таким чином суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновок суду першої інстанції щодо правомірного включення позивачем до складу податкового кредиту грудня 2010 року суму податку на додану вартість у розмірі 9 300, 00 грн. а встановлені відповідачем порушення вимог чинного законодавства, зокрема, щодо протиправності включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 9 300, 00 грн. є хибними та такими, що не відповідають дійсності.

Однак суд апеляційної інстанції вважає передчасними висновки суду першої інстанції щодо неправомірності інших висновків, що зроблені відповідачем в акті перевірки, оскільки позивачем з цього приводу не пред'являлися жодних позовних вимог, про захист своїх інтересів яких стосуються вказані висновки позивач суд не просив.

Між тим, згідно з частиною 2 статтею 200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову. Між тим відповідач вказаний обов'язок не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 червня 2012 року у справі № 2а/0470/4121/12 без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Повний текст ухвали виготовлений 18 листопада 2013 року.