Постанова

від 19.11.2013 по справі 923/89/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року Справа № 923/89/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М., суддів:Круглікової К.С. (доповідача), Мамонтової О.М. розглянувши касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" та Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року у справі№ 923/89/13-Г господарського суду Херсонської області за позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" доТовариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" простягнення 180 532,23 грн. за участю представників сторін:

позивача: Павленко І.В.,

відповідача: не з'явився ,

третьої особи: Петровський Д.О.,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Дельта-лоцман" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" 180532,23 грн., з яких 169785,29 грн. канального збору та збору за послуги служби регулювання руху суден та 10746,94 грн. пені.

У суді першої інстанції позивачем, у порядку ст. 22 ГПК України, 05.02.2013 р. було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 294080,31 грн., з яких 280867,48 грн. канального збору та збору за послуги служби регулювання руху суден та 13212,83 грн. пені.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 09.04.2013 року у справі №923/89/13-г позов задоволено в повному обсязі, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 280 867,48 грн. основного боргу, 13 212,83 грн. пені, 5 881,60 грн. судового збору.

Ухвалою від 16 липня 2013р. місцевий суд здійснив заміну позивача - Державне підприємство "Дельта - лоцман" його правонаступником Державним підприємством "Адміністрація морських портів України".

09.09.2013р. позивач звернувся з клопотанням про заміну позивача у справі, оскільки ДП "АМПУ" актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013 № 14, передало до філії „Дельта-лоцман" ДП "АМПУ" дебіторську заборгованість ТОВ "СКЛ". Вказане клопотання було задоволено, позивачем у даній справі виступає державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року рішення місцевого господарського суду скасовано частково, позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 277 811,45 грн. основного боргу, 12 983,80 грн. пені, 5 881,60 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ "СКЛ" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого господарського суду та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2013р. скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Крім того, не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ СП "НІБУЛОН" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого господарського суду від 09.04.2013р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2013р. скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 01.01.2011 року між Державним підприємством "Дельта-лоцман" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКЛ" було укладено договір № 75/П-11, за умовами якого (п.1.1.) позивач взяв на себе зобов'язання за заявками відповідача надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден у зонах дії ЦРРС/ПРРС, надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лимансьому, Херсонському морським каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай-Чорне море (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 2.1.2 договору, позивач зобов'язався надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок позивача та вимог цього Договору.

Пунктом 2.2.3. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний здійснювати своєчасну сплату відповідно до умов цього договору.

Позивач вказував на те, що у період з 08.09.2011 року по 31.12.2012 року та у період з 17.09.2012 року по 31.12.2012 року позивач, за заявками відповідача, на підставі договору №75/П-11 від 01.01.2011 року надавав послуги з регулювання руху суден та право проходження Херсонським каналом суднам (баржі та буксири), які знаходяться під агентуванням відповідача на загальну суму 280 867 грн. 48 коп. Проходження суднами каналом та надання послуг служб регулювання руху суден позивач підтверджує квитанціями СРРС, виписками та копіями з вахтового журналу, записами радіолокаційного контролю за рухом суден відповідача Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден "Дельта-Навігатор", виписками з радіопереговорів між ЦРРС та капітанами суден.

Відповідно до матеріалів справи за період дії договору для сплати зборів ДП "Дельта-лоцман" виставило рахунки, що підтверджено матеріалами справи.

Вказані рахунки відповідачем оплачені не були, у зв'язку з чим на адресу ТОВ "СКЛ" позивачем було направлено претензії від 26.09.2011 р. № 6164, від 24.10.2011 р. № 6874, від 21.11.2011 р. № 7536, від 21.12.2011 р. № 8381, від 20.01.2012 р. № 469, від 27.02.2012 р. № 1296, від 23.03.2012 р. № 1826, від 23.04.2012 р. № 2536, від 23.05.2012 р. № 3134, від 21.06.2012 р. № 3762, від 24.07.2012 р. № 4403, від 22.08.2012 р. № 4980, від 21.09.2012 р. № 5547, від 23.10.2012 р. № 6173, які були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги, місцевий господарський суд вказав на те, що позовні вимоги доведені позивачем, а аргументи відповідача не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги позивача в частині стягнення на його користь 277 811,45 грн. основного боргу, 12 983,80 грн. пені, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що позивачем у позовній заяві було допущено арифметичну помилку в розрахунку основного боргу та пені, з чим сам позивач згоден, тому суму основного боргу апеляційний суд зменшив на 3 056,03 грн., а суму пені на 229,03 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Як вже зазначалося, 01.01.2011 року між Державним підприємством "Дельта-лоцман" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКЛ" було укладено договір № 75/П-11, за умовами якого (п.1.1.) позивач взяв на себе зобов'язання за заявками відповідача надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден у зонах дії ЦРРС/ПРРС, надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лимансьому, Херсонському морським каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай-Чорне море, а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги.

У період з 08.09.2011 року по 31.12.2012 року та у період з 17.09.2012 року по 31.12.2012 року позивач за заявками відповідача, на підставі договору № 75/П-11 від 01.01.2011 року, надав послуги з регулювання руху суден та право проходження Херсонським каналом суднам (баржі та буксири), які знаходяться під агентуванням відповідача на загальну суму 280 867 грн. 48 коп.

Проходження суднами каналом та надання послуг служб регулювання руху суден позивач підтверджує квитанціями СРРС, виписками та копіями з вахтового журналу, записами радіолокаційного контролю за рухом суден відповідача Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден "Дельта-Навігатор", виписками з радіопереговорів між ЦРРС та капітанами суден.

Відповідно до матеріалів справи за період дії договору для сплати зборів ДП "Дельта-лоцман" виставило рахунки, що підтверджено матеріалами справи, які відповідачем оплачені не були.

Позивачем було направлено ряд претензій на адресу відповідача, які знаходяться в матеріалах даної справи та які залишені ним без відповіді та задоволення.

Предметом спору в даному випадку є розрахунки за послуги служби регулювання руху суден та справляння канального збору.

Згідно статті 3 Кодексу торговельного мореплавства України держава здійснює регулювання торговельного мореплавства через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, інші центральні органи виконавчої влади та національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Згідно з цим Кодексом, іншими актами законодавства та міжнародними договорами України центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту в межах своїх повноважень за участю заінтересованих центральних органів виконавчої влади розробляє та затверджує нормативні документи з питань торговельного мореплавства, інструкції, правила перевезень вантажів, пасажирів, пошти і багажу, правила перевезень у прямому змішаному та прямому водному сполученні, які є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. №1544 "Про портові збори", прийнятою відповідно до статті 84 Кодексу торговельного мореплавства України , передбачено, що нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за 1 куб. метр об'єму судна за відповідними ставками (пункт 18). Згідно Примітки 2 до цього пункту за проходження Бузько-Дніпровсько-лиманського і Херсонського морського каналу без заходження в морські порти (причали) канальний збір сплачується суднами за визначеними ставками відповідно державному підприємству "Дельта-лоцман" та морським торговельним портам Миколаїв і Херсон у розмірах, установлених для портів Миколаїв (морський) і Херсон (морський), а згідно примітки 2 до пункту 1 вказаної постанови судна груп В (буксири та баржі), Д та Е, що виконують комерційні вантажні рейси, належать до групи А.

Крім того, згідно Примітки 3 пункту 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. №1544 "Про портові збори" для суден, що згідно з обмірним свідоцтвом з повним вантажем мають осадку не більш як 4,5 метра, ставки канального збору застосовуються з коефіцієнтом 0,38, крім Білгород-Дністровського порту, каналу Прорва, підхідного каналу порту заводу "Азовсталь".

З метою забезпечення безпеки судноплавства згідно із зобов'язаннями міжнародних договорів, стороною яких є Україна, Кабінет Міністрів України постановою від 30.12.1998 № 2098 "Питання безпеки судноплавства України" (в редакції постанови від 10.07.2006 № 953) поклав функції з лоцманського проведення, регулювання руху суден та утримання судноплавних шляхів на державні підприємства, які належать до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку, виконання яких здійснювати за рахунок відповідних лоцманського збору, збору за користування послугами служби регулювання руху суден та канального збору.

ДП "Дельта-лоцман" віднесено до Переліку підприємств, установ та організацій, що безпосередньо підпорядковуються Міністерству транспорту та зв'язку України (на даний час-Міністерству інфраструктури України), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 23.05.2007 № 440.

Відповідно до п. 9 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 18.09.2006 № 945 "Щодо удосконалення функціонування державної системи забезпечення безпеки судноплавства" на підставі акту приймання-передачі від 02.10.2006 Державне підприємство "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" передало з балансу, а ДП "Дельта-лоцман" прийняло на баланс гідротехнічні споруди - Бузько-Дніпровсько-лиманський та Херсонський морські канали згідно технічних паспортів.

Відповідно до паспорту Херсонського морського каналу, Херсонський морський канал слугує для підходу до порту Херсон, траса каналу проходить по Дніпро-Бузькому лиману.

Відповідно до правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.08.2007 року № 655, проходження суднами будь-якої осадки до/з портів Херсонського регіону є неможливим без проходження Херсонського каналу.

Позивач вказував, що навіть якщо судна відповідача рухаються рекомендованим шляхом - 20 (РШ-20), оминаючи перше коліно, все одно рухаються каналом, адже на другому-третьому коліні ХМК взагалі відсутні зони забровочного плавання і судно не може рухатись інакше, ніж по каналу.

За проходження каналом відповідно до п. 18 Положення про портові збори, затвердженого Кабінетом Міністрів України постановою № 1544 від 12.10.2000р. (надалі - Положення про портові збори) нараховується канальний збір.

Розмір портових зборів встановлений Положенням про портові збори відповідно до якого портові збори (корабельний, канальний, маяковий, причальний, якірний, адміністративний та санітарний) справляються у морських портах із суден зазначених груп і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземним прапором.

Відповідно до п. 1 Положення про портові збори, - портові збори (корабельний, канальний, маяковий, причальний, якірний, адміністративний та санітарний) справляються у морських портах із суден зазначених груп і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземним прапором.

При цьому, до групи А віднесено вантажні судна, що заходять у порти для виконання вантажних операцій, та плавучі споруди, а до групи В відносяться ліхтери, буксири, буксири-штовхачі, штовхачі, баржі (самохідні і несамохідні), річкові самохідні судна, включаючи судна типу "ріка-море" пароплавств, які є членами Братиславської угоди, що заходять у порти річки Дунай, а також річкові самохідні судна, що заходять в інші порти для подальшого перевантаження вантажів на морські судна і навпаки.

Приміткою 2 до п. 1 цього Положення визначено, що судна груп В (буксири та баржі), Д та Е, що виконують комерційні вантажні рейси, також належать до групи А.

Крім того, пунктом 20 Положення про портові збори, на який окрім іншого посилається відповідач, як на підставу звільнення суден відповідача від сплати канального збору, зазначено, що судна груп В, Д та Е, а також судна групи Г (крім барж), що проходять каналом Прорва, звільняються від сплати канального збору.

Проте, позивачем нарахований відповідачу канальний збір за проходження Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом, а не каналом Прорва, тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судовий інстанцій про те, що посилання відповідача на п. 20 Положення про портові збори є безпідставним.

Підтвердженням того, що судна відповідача відносяться до групи А за ознакою здійснення вантажних комерційних рейсів позивачем зазначено наступне.

ТОВ СП "НІБУЛОН" - підприємство, яке здійснює діяльність, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Зазначене підприємство спеціалізується на продажі зернової продукції. Відповідно до п.2 статті 3 Господарського Кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Таким чином, ТОВ СП "НІБУЛОН" здійснює комерційну господарську діяльність (господарська діяльність з метою одержання прибутку).

Як вбачається з матеріалів справи, судна ТОВ СП "НІБУЛОН" здійснювали перевезення зернових культур, закуплених у третіх осіб, що дає підстави дійти до висновку, що ними здійснювались вантажно-комерційні рейси, а тому такі судна відносяться до групи А, а не до окремих об'єктів групи В.

Відповідачем не надано доказів того, що зазначені обсяги зернових культур було перевезено ним для власного споживання та не надано доказів, що судна ТОВ СП "НІБУЛОН" здійснювали рейси не пов'язані зі здійсненням комерційної діяльності підприємства.

Крім того, відповідно до статті 138 Податкового кодексу України до складу витрат, що враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, входять витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: у тому числі і витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства.

Зазначена норма Податкового кодексу України надає підстави вважати, що транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів ТОВ СП "НІБУЛОН" є одною із складових господарської діяльності зазначеного підприємства з метою реалізації продукції (з метою отримання прибутку) та зазначене переміщення не можна вважати некомерційною діяльністю.

Судами було встановлено, що регулювання руху суден здійснюється з метою забезпечення безпеки судноплавства, під якою розуміється збереження людського здоров'я і життя, довкілля та майна на морі й на внутрішніх водних шляхах; відсутність неприпустимого ризику, пов'язаного з загибеллю або травмуванням людей, заподіянням шкоди довкіллю або матеріальних збитків. Отже, проходження судном в зоні дії Правил плавання є неможливим без користування послугами служби регулювання руху суден.

Надання позивачем послуг служб регулювання руху суден підтверджується квитанціями СРРС, виписками та копіями з вахтового журналу, записами радіолокаційного контролю за рухом суден відповідача Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден "Дельта-Навігатор", виписками з радіопереговорів між ЦРРС та капітанами суден, з яких вбачається, що судна відповідача користувались послугами СРРС. З аналізу пунктів 2.3.1. та 3.2.7. Правил плавання слідує, що вихід капітана судна на зв'язок з відповідним ЦРРС/ПРРС вважається поданням заявки на рух судна та є доказом того, що судно користується послугами СРРС.

Також на виконання вимог пункту 2.4.7. Правил плавання, позивачем на підтвердження обставин того, що судна відповідача рухались саме каналом до матеріалів справи надані відтворення записів радіолокаційного контролю за рухом суден відповідача Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден "Дельта-Навігатор" з яких видно траєкторію руху суден.

Отже, судна відповідача здійснюючи рух по Бузько-Дніпровсько-лиманському каналу, дійсно користувались послугами СРРС, які надавались позивачем, та за умовами законодавства вказані послуги мають бути оплачені за встановленими ставками.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивач здійснив подвійне нарахування канального збору та послуг СРРС за квитанціями: № 8168 від 03.11.2011р; № 2826 від 08.04.2012р; № 2959 від 13.04.2012р.

Позивач погодився з тим, що ним була допущена арифметична помилка в розрахунку суми основного боргу та суми пені.

Здійснивши перерахунок зазначених сум, апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку, що сума основного боргу, яка підлягає стягненню на користь позивача складає 277 811,45грн., а сума пені, що підлягає стягненню, становить - 12 983,80 грн.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягнувши на користь позивача суму основного боргу в розмірі 277 811,45 грн. та 12 983,80 грн. пені.

Таким чином, попередні судові інстанції надали належну оцінку вказаним доказам, а відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційних скарг не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для їх задоволення і скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2013р., ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" та Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року у справі № 923/89/13-г - без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова